Рішення

від 10.12.2018 по справі 904/4668/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4668/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 76 043,00 грн.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 15.10.2018

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору № 286/2/17/121 про поставку товарів для державних потреб від 31.07.2017р. у розмірі 76 043,00 грн., з яких 52 173,00 грн. - пеня, 23870,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору № 286/2/17/40 від 21.06.2017 в частині строків постачання товару.

Ухвалою суду від 19.10.18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 12.11.18.

12.11.2018 відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що по незалежним від нього причинам він не зміг поставити товар, але відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання Постачальником було гарантовано банком згідно гарантії - виконання № G0717/6293 від 18.07.2018 року на суму 17 050,00 грн., яка була перераховано до АТ КБ "Приватбанк" за платіжним дорученням № 85 від 20.07.2017.

Відповідач також заявив про порушення строку позовної давності для стягнення пені і штрафу, згідно ч. 6 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені та штрафу застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи, що поставка товару мала бути здійснена до 31.07.2017 року, то з 01.08.2017 року має відраховуватися прострочення зобов'язання по пені і з 01.09.2018 року - по штрафу. У даному випадку Позивач звернувся до суду 17.10.2018.

Відповідно до пункту 7.3.7 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % сказаної вартості Договору.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання зобов'язання по поставці товару за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція щодо неможливості одночасного стягнення пені та штрафу за один вид порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15.

З огляду за вказані обставини, Відповідач просить відмовити в задоволення вимог про стягнення штрафу, та стягнути з нього лише пеню із застосуванням строків позовної давності до пені та зменшити її розмір до 1 000 грн.

Також 12.11.2018 Відповідач надав заяву про залишення позову без розгляду, обґрунтовуючи це тим, що позовна заява підписана особою, повноваження якої не підтверджені належними доказами, оскільки наказ Міністерства оборони України від 30.12.2016р. № 744, на підставі якого директором юридично департаменту Міністерства оборони України ОСОБА_2 видана довіреність від 11.07.2018 на представництво інтересів ОСОБА_3- в матеріалах справи відсутній.

У содовому засіданні 12.11.2018 оголошено перерву до 27.11.2018.

Позивач 23.11.2018 надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що позов підписаний представником Міністерства оборони України ОСОБА_3 Вказаний представник неодноразово звертався з позовними заявами до судових інстанцій та на підтвердження повноважень полковника юстиції ОСОБА_2 позивач надав витяг з наказу Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744, яким Директору юридичного департаменту Міністерства оброни України надано право підписувати довіреності на представництво інтересів Міністерства оборони України також позивач надав витяг з наказу про призначення полковника юстиції ОСОБА_2 на посаду.

Також позивач звернув увагу на те, що гарантія встановлює обов'язок відповідача сплатити грошові кошти позивачу у тому випадку, якщо постачальник порушив зобов'язання, що виникли на підставі договору поставки. При цьому, це не звільняє постачальника від сплати пені та штрафу.

Щодо строку позовної давності, позивач зазначив, що договору № 286/2/17/121 підписаний 27.07.2017. Пунктом 10.1. передбачено, що договору діє до 31.12.2017. В зв'язку з тим, що відповідачем взагалі не поставлений товар, строк обчислюється з дати закінчення дії договору, тобто з 01.01.2018.

Ухвалою суду від 27.11.2018 заяву Відповідача про залишення позову без розгляду - відхилено та оголошено перерву у судовому засіданні до 10.12.2018.

Позивач у судове засідання призначене на 10.12.2018 не з'явився.

Відповідач проти позову заперечив, підтримав відзив на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 10.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічна група маресто", яке в подальшому змінило назву на Товаритсво з обмеженою відповідальністю АЛЬФАМАРКЕТ (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/121 (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов'язуєьться у 2017 році поставити Міністерству оборони України (далі - замовник) обладнання для закладів громадського харчування (3931) обладнання для їдалень, лот 2 (39312200-4) Обладнання доля їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250л.), а саме котел харчоварочний електричний КЕ-250.00.000: зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату в кількості, у строки.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:

Найменування товару Нормативно-технічна документація Строк постачання Вимір у одиницях Загальна кількість Ціна за одиницю виміру продукції в грн.. (без ПДВ з тарою витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) Ціна товару в грн. з врахув марк тари (упак) вант робіт у місцях завантаження та трянсп витрат (без ПДВ) (39312200-4) обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250л.), а саме котел харчоварочний електричний КЕ-250.00.000: ТУ У 320. 13461621. 020-96До 31.07.17 Включно Шт. . 10 34 100,00 341 000,00 Ціна товару без ПДВ 341 000,00 Крім того ПДВ 0,00 Ціна товару з ПДВ 341 000,00 Ціна товару з ПДВ складає: 341 000,00 грн. (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна цього договору становить: 341 000,00 грн., у тому числі: без ПДВ: 341 000,00 грн., ПДВ: 0,00 грн. (за загальним фондом).

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, про це зазначається у рахунку-фактурі) (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Постачальнику надається право, за попередньою письмою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором.

Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов'язваний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговаості поставок у кожній окремо відвантаженій партії.

Витати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник.

Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.

Замовник має право контролювати постачання товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.2.1. договору).

У відповідності до п. 6.2.4. договору замовник має право у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору замовник, в односторонньому порядку, має право: відмовитися від подальшого виконання зобов'язань постачальником за договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дати настання таких підстав.

Постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.3., 6.3.1. Договору).

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Пунктом 7.3.9. Договору встановлено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1. договору).

Сторонами підписано додаток № 12.1.1. Графік постачання Міністерства оборони України до договору № 286/2/17/121 від 27.07.2017.

Відповідно до зазначеного графіку поставка товару здійснюється: в/ч А1361 до 31.07.2017 включно, в/ч А2756 до 31.07.2017 включно, в/ч А1329 до 31.07.2017 включно.

Як зазначено в позовній заяві відповідач поставку товару так і не здійснив.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії в вимогою оплатити суму штрафу за не поставлений товар (а.с. 17-18), однак відповідач відповіді на претензії не надав суму боргу не оплатив, що і стало причиною спору.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Підпунктом 7.3.7. пункту 7.3. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Із посиланням на п. 7.3.7. договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 52 173,00 грн. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та 7% штрафу у сумі 23 870,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому згідно з положеннями ст.ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутністю таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 598 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач за порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного здійснення поставки обумовленого сторонами у договорі товару нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 52 173,00 грн. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 (153 дні) та штраф у сумі 23 870,00 грн. за прострочення поставки товару понад 30 днів, посилаючись на умови підпункту 7.3.7 пункту 7.3 договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 7.3.7 договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Як встановлено судом, відповідач повинен був поставити товар у строк до 31.07.2017.

Оскільки строк поставки товару настав, доказів виконання зобов'язання щодо поставки товару в строк, передбачений договором, постачальником не надано, суд дійшов висновку, що до відповідача можуть бути застосовані заходи відповідальності за порушення умов договору, передбачені чинним законодавством України та даним договором.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу, здійснені позивачем, та встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача сум пені в розмірі 52 173 грн. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та штрафу в розмірі 23 870,00 грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача.

В той же час судом приймається до уваги заява відповідача про застосування позовної давності, викладена у відзиві.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 258 цього Кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред'явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що визначене договором зобов'язання по поставці товару мало бути виконано відповідачем у строк до 31.07.2017, отже, право на нарахування позивачем пені у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором виникло 01.08.2017, а право на пред'явлення вимоги щодо сплати штрафу, передбаченого пп. 7.3.7 п. 7.3 договору - 31.08.2017 відповідно. До суду з вимогою про захист своїх порушених відповідачем прав позивач звернувся 12.10.2018, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява Міністерства оборони України надійшла на адресу господарського суду Дніпропетровської області.

З огляду на вищенаведене, позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача штрафу та з позовною вимогою про стягнення пені в частині її нарахування за період прострочення з 01.08.2017 по 11.10.2017.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 25 916,00 грн. за період з 12.10.2017 по 31.12.2017; в решті позову слід відмовити.

Заперечення відповідача в частині невідповідності приписам законодавства умови договору щодо одночасного застосування до постачальника штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по поставці не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки штраф та пеня у відповідності до ч. 2 ст. 217 ГК України є різновидами штрафних санкцій, як одного із видів господарських санкцій. Тому передбачена в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу повною мірою узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на наведене суд вважає, що в даному випадку передбачена умовами підпункту 7.3.7 пункту 7.3 договору можливість одночасного стягнення з відповідача за порушення господарського зобов'язання штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить приписам статті 61 Конституції України.

Також суд не приймає до уваги і доводів відповідача щодо необхідності відмови у вимогах позивача з огляду на забезпечення зобов'язань постачальника за договором ще й банківською гарантією, яку позивач має право отримати при зверненні ним до банку. Суд зауважує, що гарантія встановлює обов'язок відповідача сплатити передбачені нею грошові кошти позивачу у випадку порушення ним, як постачальником, своїх договірних зобов'язань, але не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій передбачених законодавством.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 1 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Жодних доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини, відповідач не надав.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені до 1 000,00 грн., у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 600,50 грн., на позивача - 1 161,50 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 76 043,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" (49006, м. Дніпро, вул. Свердлова, буд. 89, код ЄДРПОУ 39933024) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) 25 916,00 грн. (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять грн. 00 коп.) пені, 600,50 грн. (шістсот грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" на користь Міністерства оборони України пені у сумі 26 257,00 грн. та штрафу - 23 870,00 грн. - відмовити.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про зменшенні пені до 1 000,00 грн. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1 161,50 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2018

Суддя ОСОБА_4