Постанова

від 03.04.2019 по справі 904/4668/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4668/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.

судді: Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р., повне рішення складено 13.12.2018, суддя Назаренко Н.Г., у справі №904/4668/18

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 76 043,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору № 286/2/17/121 про поставку товарів для державних потреб від 31.07.2017р. у розмірі 76 043,00 грн., з яких 52 173,00 грн. - пеня, 23870,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем умов договору № 286/2/17/40 від 21.06.2017 в частині строків постачання товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р. у справі позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 76 043,00 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" на користь Міністерства оборони України 25 916,00 грн. пені, 600,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" на користь Міністерства оборони України пені у сумі 26 257,00 грн. та штрафу - 23 870,00 грн. відмовлено.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАМАРКЕТ" про зменшенні пені до 1 000,00 грн. - відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 1 161,50 грн. покладено на позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі в розмірі 76 043,00 грн. Вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи.

Скаржником, зокрема зазначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Як зазначено скаржником, у зв`язку з територіальною віддаленістю одержувача товару (військових частин) інформація про непостачання товару надійшла лише в жовтні 2018 до Департаменту державних закупівель, тому Міністерство оборони України не знало та не могло знати про вказані обставини. У зв`язку з тим, що відповідачем взагалі не поставлено товар, тому, на думку скаржника, й строки позовної давності повинні обчислюватися з дати, коли позивач дізнався про невиконання умов договору постачальником, тобто з жовтня 2018. З огляду на вказане, скаржник вважає, що строк позовної давності не сплинув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

27.07.2017 між Міністерством оборони України (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічна група маресто", яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФАМАРКЕТ (далі відповідач, постачальник) укладено Договір про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/17/121.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язується у 2017 році поставити Міністерству оборони України (далі замовник) обладнання для закладів громадського харчування (3931) обладнання для їдалень, лот 2 (39312200-4) Обладнання доля їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250л.), а саме котел харчоварочний електричний КЕ-250.00.000: зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату в кількості, у строки.

Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною в такій редакції:

Найменування товару Нормативно-технічна документація Строк постачання Вимір у одиницях Загальна кількість Ціна за одиницю виміру продукції в грн.. (без ПДВ з тарою витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) Ціна товару в грн. з врахув марк тари (упак) вант робіт у місцях завантаження та трянсп витрат (без ПДВ)(39312200-4) обладнання для їдалень (котли електричні для варіння їжі на 250л.), а саме котел харчоварочний електричний КЕ-250.00.000: ТУ У 320. 13461621. 020-96До 31.07.17 Включно Шт. .10 34 100,00 341 000,00Ціна товару без ПДВ341 000,00Крім того ПДВ0,00Ціна товару з ПДВ341 000,00Ціна товару з ПДВ складає: 341 000,00 грн. (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна цього договору становить: 341 000,00 грн., у тому числі: без ПДВ: 341 000,00 грн., ПДВ: 0,00 грн. (за загальним фондом).

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, про це зазначається у рахунку-фактурі) (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору товар постачається на умовах DDP склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Замовник має право контролювати постачання товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.2.1. договору).

Постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.3., 6.3.1. Договору).

Згідно п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Підпунктом 7.3.7. пункту 7.3. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Пунктом 7.3.9. Договору встановлено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків, не звільняють сторони від виконання зобов`язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до частини п`ятої статті 36 Закону України Про публічні закупівлі дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1. договору).

Сторонами підписано додаток № 12.1.1. Графік постачання Міністерства оборони України до договору № 286/2/17/121 від 27.07.2017.

Відповідно до зазначеного графіку поставка товару здійснюється: в/ч А1361 до 31.07.2017 включно, в/ч А2756 до 31.07.2017 включно, в/ч А1329 до 31.07.2017 включно.

Як зазначено в позовній заяві, відповідачем поставку товару не здійснено. У зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на підставі п. 7.3.7. договору пені у розмірі 52 173,00 грн. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та 7% штрафу у сумі 23 870,00 грн.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 598 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, строк поставки товару настав, доказів виконання зобов`язання щодо поставки товару в строк, передбачений договором, постачальником не надано, тому вірним є висновок місцевого суду щодо наявності підстав для застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення умов договору, передбачені чинним законодавством України та даним договором.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 52 173 грн. за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 та штрафу в розмірі 23 870,00 грн. є обґрунтованими та доведеними.

Проте, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв`язку з чим необхідно зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові по справі №6-3006цс15 від 08.06.2016 року, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Так, зобов`язання по договору мало бути виконано відповідачем у строк до 31.07.2017. Отже, право на нарахування позивачем пені за договором виникло 01.08.2017, право на пред`явлення вимоги щодо сплати штрафу - 31.08.2017 (за умовами п. 7.3.7. договору). Оскільки позов по даній справі подано 12.10.2018, то позивачем пропущений строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача штрафу та з позовною вимогою про стягнення пені в частині її нарахування за період прострочення з 01.08.2017 по 11.10.2017.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів поділяє висновки господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 25 916,00 грн. за період з 12.10.2017 по 31.12.2017.

Доводи відповідача щодо невідповідності приписам законодавства умови договору щодо одночасного застосування до постачальника штрафу та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по поставці, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи наведене, погодження сторонами в договорі відповідальності у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, та штрафу за прострочення понад 30 днів - у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору, відовідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 546 ЦК України, статті 231 ГК України, тому одночасне стягнення зазначених штрафних санкцій не суперечить статті 61 Конституції України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 і колегія суддів касаційного суду не вбачає правових підстав для відступу від неї.

Стосовно забезпечення зобов`язань постачальника за договором ще й банківською гарантією, яку позивач має право отримати при зверненні ним до банку, то, як вірно визначено місцевим судом, гарантія встановлює обов`язок відповідача сплатити передбачені нею грошові кошти позивачу у випадку порушення ним, як постачальником, своїх договірних зобов`язань, але не звільняє постачальника від сплати штрафних санкцій передбачених законодавством.

Клопотання відповідача про зменшення пені до 1 000,00 грн. відповідно до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи відсутність жодних доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні відповідача обставини, задоволенню не підлягає.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2018р. у справі №904/4668/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 04.04.2019р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов