Ухвала

від 12.12.2018 по справі 908/2676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2018 Справа № 908/2676/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши заяву Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2676/18

за позовом Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича», код ЄДРПРУ 22127155 (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул.Соборна, буд. 296 а)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689 (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про: поновлення терміну дії договору оренди землі на десять років; визнання поновленим договору оренди землі на десять років, шляхом укладення додаткової угоди;

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 10.12.2018 надійшла позовна заява Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100175, на десять років та про визнання поновленим договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100175, на десять років, шляхом укладення додаткової угоди у викладеній позивачем редакції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 10.12.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2676/18 та визначено її до розгляду головуючому судді Боєвій О.С.

Разом із вищезазначеною позовною заявою ФГ «Ліфера Олександра Володимировича» подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру, яка передана на розгляд визначеному в судовій справі головуючому судді.

Заявник просить заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007, а саме:

- включати зазначену земельну ділянку до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

          - вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007;

          - видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007.

Заява мотивована тим, що ГУ Держгеокадастр у Запорізькій області, відмовивши позивачу у поновленні договору, має намір включити дану земельну ділянку до переліку ділянок для продажу права оренди на конкурентних засадах (земельних торгах), чи надати її частинами (внаслідок її поділу та присвоєння інших кадастрових номерів) у власність іншим особам в порядку безоплатної приватизації. Такі дії з боку відповідача щодо інших земельних ділянок на території Запорізької області, стосовно яких наявні спори в судах з аналогічним предметом, мають непоодинокий характер. Відповідач, будучі у відповідності до Закону України «Про державний земельний реєстр» адміністратором інформаційної бази Державного земельного кадастру, приховуючи свої дійсні наміри та з метою унеможливлення виконання рішення суду позивача по аналогічних справах та створення ним штучних перешкод, може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки, шляхом доступу та внесення до державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку. У разі вчинення відповідачем зазначених дій це унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення даного позову та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. За змістом положень ст.ст.118, 135, 136 Земельного кодексу України, ч. 8 Положення про головне управління Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 відповідач, як організатор земельних торгів має право приймати рішення (накази) щодо проведення земельних торгів та передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 2 ч. 1 ст. цієї статті позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2676/18, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України, а саме: істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем дій, які в майбутньому можуть спричинити істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, без надання відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України.

Таким чином, заявник (позивач) має довести (додати до заяви) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

На підставі викладеного, враховуючи, що заявником не надано належних доказів вчинення відповідачем реальних дій, направлених щодо конкретної спірної земельної ділянки, про які вказує позивач, та необхідності вжиття заходів забезпечення позову на даний час.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/2676/18, шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля), площею 20,7936 га, кадастровий номер: 2325585700:03:022:0007.

          Примірник даної ухвали направити сторонам.

Ухвала підписана 12.12.2018.

Відповідно до ст.ст. 140, 235 ГПК України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 ГПК України.

Суддя           О.С.Боєва