Рішення

від 10.04.2019 по справі 908/2676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/164/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 Справа № 908/2676/18

м.Запоріжжя

За позовом: Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, 296-А, код ЄДРПОУ 22127155)

до відповідача: Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (71202, Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Українська, 57, код ЄДРПОУ 20509645)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про поновлення договору оренди землі

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, ордер серія ЗП № 052236 від 09.01.2019;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 02-29/0147 від 22.01.2019;

від третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № -8-0.62-2/62-19 від 02.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізької області про: 1) поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за №040828100175, на десять років; 2) визнання поновленим договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100175, на десять років, шляхом укладення додаткової угоди у викладеній позивачем редакції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.12.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2676/18, присвоєний номер провадження 9/164/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2019. Ухвалою суду від 16.01.2019 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області, підготовче засідання відкладено на 13.02.2019. Ухвалою суду від 13.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 18.03.2019 включно, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області, виключивши її з числа третіх осіб, підготовче засідання відкладено на 13.03.2019. У підготовчому засіданні 13.03.2019 оголошено перерву до 18.03.2019. Ухвалою суду від 18.03.2019 здійснено процесуальне правонаступництво, замінено відповідача-1 у справі № 908/2676/18 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, його правонаступником - Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області, виключивши її зі складу учасників справи №908/2676/18 як відповідача-2; ухвалено вважати відповідачем у справі №908/2676/18 Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області; залучено до участі у справі № 908/2676/18 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; закрито підготовче провадження у справі № 908/2676/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2019.

10.04.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

18.03.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява в якій останній просить, у зв'язку із зміною відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на його правонаступника - Чернігівську селищну раду Чернігівського району у Запорізькій області: прийняти відмову від частині позовних вимог, а саме: від пункту 1 прохальної частини позову; у всіх примірниках пункту 2 прохальної частини позову замість слів Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області читати Чернігівська селищна рада Чернігівського району у Запорізькій області із зазначенням її відповідного місцезнаходження; судові витрати пов'язані з розглядом справи покласти на позивача.

Присутній в судовому засіданні 10.04.2019 представник позивача підтримав заяву, подану до суду 18.03.2019, та зазначив, що підтримує лише позовну вимогу, викладену у пункті 2 прохальної частини позову. Мотивуючи заявлену позовну вимогу позивач зазначив, що 29.10.2008 Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ФГ «Ліфера Олександра Володимировича» укладено договір оренди землі № 040828100175, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 20,7936 га (рілля), кадастровий номер 2325585700:03:022:0007, яка розташована на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. Даний договір 07.11.2008 зареєстровано Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040828100175. Згідно п. 8 договору, останній укладений строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У зв'язку із змінами в земельному законодавстві, з 2013 року райдержадміністрації не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження на території Запорізької області перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. З метою реалізації передбаченого п. 8 договору права на поновлення цього договору, на виконання умов ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням від 01.10.2018 (отриманий 04.10.2018) про поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008. До вказаного листа, на виконання вимог законодавства, додавалися проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також додатково: довідки про нормативну грошову оцінку, про відсутність заборгованості з оплати орендної плати за землю, агрохімічний паспорт земельної ділянки. Листом від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6749/2-18 (який позивачу направлено 05.11.2018) Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області безпідставно заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі, посилаючись на лист Держгеокадастру України № 22-28-0.13-10489/2-17 від 05.07.2017. 07.11.2018 сплинув термін дії спірного договору оренди землі від 29.10.2008, але додатка угода щодо його поновлення укладена не була, хоча позивач продовжує використовувати орендовану земельну ділянку. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити та поновити договір оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100175, на десять років, шляхом укладення додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем.

18.03.2019 до господарського суду від Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області надійшла заява, в якій останній повідомив про визнання ним позову ФГ «Ліфера Олександра Володимировича» та зазначив, що не заперечує проти його задоволення. У судовому засіданні 10.04.2019 представник Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області підтримав подану 18.03.2019 заяву про визнання позовних вимог про поновлення договору оренди землі.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в письмовому поясненні, яке надійшло до суду 16.01.2019, зазначило, що на теперішній час земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі від 29.10.2008, передана у комунальну власність Чернігівській селищній об'єднаній територіальній громаді, а тому її розпорядником на теперішній час є Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області.

У судовому засіданні 10.04.2019 представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вказувало, зокрема, про безпідставність застосування в даних правовідносинах ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендар звертався до орендодавця з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Також, зазначив, що переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк не може бути примусом для власника земельної ділянки і положення ст.33 Закону України Про оренду землі передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2008, на підставі розпорядження № 412 від 23.10.2008, між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Фермерським господарством «Ліфера Олександра Володимировича» (орендар, позивач у справі) було укладено договір оренди, за умовами якого, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель резервного фонду в контурі № 449.

За умовами п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,7936 га, у тому числі 20,7936 га земель сільськогосподарського призначення (рілля).

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, що є невід'ємним додатком до договору, кадастровий номер земельної ділянки, що надана в оренду - 2325585700:03:022:0007.

Пунктом 20 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання договору за актом її приймання-передачі.

29.10.2008 орендодавцем та орендарем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди від 29.10.2008, згідно якого позивачу передано в натурі із земель землевласника (орендодавця) земельну ділянку в розмірі 20,7936 га.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання сівозмін, забороняється самовільна забудова земельної ділянки та зміна цільового використання. (п., п. 15-17 договору).

Відповідно до п. 43 договору, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

07.11.2008 договір зареєстровано Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040828100175.

Як визначено в пункті 8 договору, договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його дії на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Отже, з урахуванням приписів п.п. 8, 43 Договору, договір діяв до 07.11.2018 включно.

Відповідно до положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі від 29.10.2008, знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області поза межами населеного пункту, а тому, в силу підпункту г) пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, ця земельна ділянка знаходилась у державній власності.

За змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Законом від 06.09.2012 № 5245-VІ, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, листом-повідомленням за вих. № 28 від 01.10.2018 (зареєстровано 04.10.2018 за вх. № 27-5659/0/1-18) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про поновлення спірного Договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100175, на десять років, залишивши його умови без змін. До вказаного листа-повідомлення на виконання вимог законодавства додавалися: проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також додатково: довідки про нормативну грошову оцінку, про відсутність заборгованості з оплати орендної плати за землю, агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Листом-повідомленням від 02.11.2018 за вих. № 27-8-0.6-6749/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення спірного Договору оренди землі від 29.10.2008, посилаючись на лист Держгеокадастру України №22-28-0.13-10489/2-17 від 05.07.2017, яким рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України.

Відповідно до поштового штемпелю на конверті та інформації з офіційного сайту Укрпошти (копії містяться в матеріалах справи) вказаний лист-повідомлення від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6749/2-18 направлено на адресу позивача 05.11.2018.

Як зазначив позивач, після спливу терміну дії договору оренди землі, він продовжує використовувати земельну ділянку, проте додаткова угода щодо його поновлення не укладена.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини, що виникають у зв'язку з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами 1 - 5 статті 33 цього ж Закону унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з ч.ч. 8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, в якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав.

Судом встановлено, що позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, у відповідності до ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 договору оренди землі надіслав Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі на новий десятирічний термін, більше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, додавши до цього листа проект додаткової угоди про поновлення строку дії договору.

05.11.2018, з порушенням 30-ти денного строку, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало позивачу лист-повідомлення від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6749/2-18, яким заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008.

При цьому, всупереч ст. 33 Закону Закону України «Про оренду землі» , якою, зокрема, визначено, що Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не пропонувало узгодити з орендарем істотні умови договору, а одразу заперечило проти поновлення договору.

З викладеного вбачається, що належним та ефективним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є позов про поновлення спірного договору оренди землі, шляхом укладення відповідної додаткової угоди у судовому порядку.

31.01.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» . На підставі зазначеного розпорядження відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2314/15-18-СГ від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власності від 22.12.2018, земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 20,7936 га, кадастровий номер 2325585700:03:022:0007 на території Панфілівської сільської ради Чернігінвського району Запорізької області передано у комунальну власність Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

28.01.2019 право комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано за Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи судом, у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузу земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належить, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин, з 28.01.2019 Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області є розпорядником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди землі і є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині прав і обов'язків за спірним договором.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» .

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» встановлено, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що, по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судом встановлено, що позивач під час дії спірного договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за дговором, земельну ділянку використовує за цільовим призначенням, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо охорони довкілля. Зазначене підтверджується листом Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області від 19.11.2018 № 01-13/2637, довідкою Токмацього управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 № 40228/10/08-01-54-08-016 про відсутність заборгованості з платежів.

Докази зворотнього, тобто такі, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків за договором оренди землі, в матеріалах справи відсутні.

Користуючись земельною ділянкою з 2008 року та виконуючи належним чином умови договору, позивач мав законні сподівання на поновлення договору після спливу його дії, оскільки на спірній земельній ділянці позивачем здійснюється господарська діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, що є метою діяльності господарства.

Таким чином, позивач у даній справі діючи добросовісно та у повній відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» завчасно надіслав відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди.

Як вже зазначалось, 18.03.2019 до господарського суду від позивача надійшла заява в якій останній просив прийняти відмову від позову від частині вимог, а саме: від пункту 1 прохальної частини позову; у всіх примірниках пункту 2 прохальної частини позову замість слів Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області читати Чернігівська селищна рада Чернігівського району у Запорізькій області із зазначенням її відповідного місцезнаходження.

У судовому засіданні 10.04.2019 вказану заяву представник позивача підтримав.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглянувши заяву позивача про часткову відмову від позову, враховуючи, що вона не суперечить законодавству та фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а також те, що насідки відмови від позову та закриття провадження у справі судом роз'яснені, суд вважає за можливе прийняти відмову від позову ФГ «Ліфера Олександра Володимировича» в частині вимог, викдадених у пункті 1 прохальної частини позову та закрити провадження у справі № 908/2676/18 в даній частині позовних вимог.

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області позовні вимоги визнала повністю про що зазначила в заяві від 18.03.2019, в судовому засіданні 10.04.2019 представник підтримав позицію, викладену в заяві.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено: якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Позивач заявив клопотання про залишення за ним судових витрат зі сплати судового збору.

Зважаючи на те, що поновлення договору оренди землі вимагає укладення додаткової угоди на наступний день за днем закінчення строку дії такого договору, а Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області не мала законодавчої можливості в позасудовому порядку поновити спірний договір оренди землі від 29.10.2008 саме з 07.11.2018, оскільки станом на цей день ще не мала необхідного обсягу дієздатності, а також те, що відповідач у справі у спірних правовідносинах є лише правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо прав і обов'язків за спірним договором, з огляду на відповідне клопотання позивача, судові витрати зі сплати судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ч.3 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позову в частині вимог, викладених у пункті 1 прохальної частини позову.

Закрити провадження у справі № 908/2676/18 в частині вимог, викладених у пункті 1 прохальної частини позову.

Позов задовольнити.

Поновити договір оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за №040828100175, на десять років, шляхом укладення додаткової угоди у викладеній позивачем редакції, а саме:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до Договору оренди землі

від 29 жовтня 2008 року № 040828100175

м. Запоріжжя « »

---

2018 року

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області в особі селищного голови ОСОБА_4, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , з однієї сторони, надалі Орендодавець, і Фермерське господарство Фермерського господарства «Ліфера Олександра Володимировича» в особі голови ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі Орендар, а разом іменуються сторони, уклали дану Додаткову угоду про таке:

1. Поновити дію договору оренди землі від 29 жовтня 2008 року № 040828100175, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 07 листопада 2008 року за №040828100175 терміном на 10 років.

2. Інші умови Договору залишити без змін.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

РЕКВІЗИТИ ОСОБА_6 СТОРІН

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Чернігівська селищна рада Фермерське господарство «ОСОБА_5

ОСОБА_7»

Чернігівського району

Запорізької області

71202, Запорізька область, 71202, Запорізька область,

Чернігівський район, Чернігівський район,

смт. Чернігівка смт. Чернігівка

вул. Українська, 57 вул. Соборна, 296а

ЄДРПОУ 20509645 ЄДРПОУ 22127115

---

---

ОСОБА_5

Повне рішення складено та підписано 24.04.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва