Ухвала

від 12.12.2018 по справі 908/2675/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2018 Справа № 908/2675/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

За позовом: Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» (71202 Запорізька область, Чернігівський район, вул. Соборна, буд. 383, код ЄДРПОУ 22127215)

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про поновлення договору оренди земельної ділянки

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років; визнання поновленим договір оренди землі від 29.10.2008 зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років шляхом укладення додаткової угоди у відповідній редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 р., справу № 908/2675/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

До позовної заяви позивачем надано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га кадастровий номер 2325585700:03:021:0003, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га кадастровий номер 2325585700:03:021:0003 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га кадастровий номер 2325585700:03:021:0003;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га кадастровий номер 2325585700:03:021:0003.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2018 р., заяву про забезпечення позову у справі № 908/2675/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що у листі - повідомлення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.11.2018 р. № 27-8-0.6-6750/2-18 у відповідь на лист - повідомлення щодо поновлення договору від 01.10.2018 р. (вх. від 04.10.2018 р.), відмовлено у поновленні договору. Позивач вважає, що такі дії з боку відповідача, щодо інших земельних ділянок на території Запорізької області та по яких наявні спори у судах з однорідним предметом, мають непоодинокий характер.

Відповідач, будучі у відповідності до ЗУ «Про державний земельний кадастр» адміністратором інформаційної бази Державного земельного кадастру, приховуючи свої дійсні наміри та з метою унеможливлення виконання рішення суду позивачами по аналогічних справах та створення ним штучних перешкод, може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку.

Отже, у разі включення відповідачем земельної ділянки що є предметом договору до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та безпосередньо організація таких торгів, та /або внесення ним змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки, у разі задоволення даного позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Слід зазначити, що у відповідності до положень частини третьої та четвертої ст. 135 ЗК України, саме відповідач, як організатор земельних торгів має право приймати рішення (накази) щодо їх проведення, а у відповідності до ст. 118 ЗК України і накази щодо передачі у власність земель сільськогосподарського призначення.

Частиною 1 ст. 136 ЗК України визначено, що саме організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Відповідно до частини 8 положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га кадастровий номер 2325585700:03:021:0003, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

З листа-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 02.11.2018 р. № 27-8-0.6-6750/2-18, на який посилається заявник обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не вбачається, що земельна ділянка, щодо якої укладався спірний договір оренди, включена або буде включена відповідачем до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах). Також з вказаного листа-повідомлення не слідує, що відповідачем вчиняються будь-які дії щодо передання спірної земельної ділянки у власність іншим особам в межах норм і порядку безоплатної приватизації.

Доводи наведені заявником в обґрунтування клопотання про забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з'ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, всупереч положенням ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову. Доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, що відповідачем може бути здійснено зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку, а також припущення, що відповідач може включити земельну ділянку, яка є предметом спірного договору, до переліку земельних ділянок для продажу права оренди та провести організацію конкурсних торгів, судом відхиляються, оскільки є лише власними припущеннями та міркуваннями позивача, які не ґрунтуються на жодній фактичній обставині.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 12.12.2018 р.

Ухвалу надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя С.С. Дроздова