Рішення

від 08.04.2019 по справі 908/2675/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/186/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 Справа № 908/2675/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» (71202 Запорізька область, Чернігівський район, смт. Чернігівка, вул. Соборна, буд. 383, код ЄДРПОУ 22127215)

до відповідача: Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (71202 Запорізька область, смт Чернігівка, вул. українська, буд 57, код ЄДРПОУ 20509645)

про поновлення договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, договір № 14/11 від 14.11.2018 р. (ордер ЗП№ 001095 від 09.01.2019 р.)

відповідача: ОСОБА_3, дов. № 02-29-0147 від 22.01.2019 р.

вільний слухач: ОСОБА_4, НОМЕР_1 від 23.06.1995 р.

СУТЬ СПОРУ:

10.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про поновлення терміну дії договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років; визнання поновленим договір оренди землі від 29.10.2008 зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років шляхом укладення додаткової угоди у відповідній редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 р., справу № 908/2675/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2675/18, присвоєно справі номер провадження 27/186/18 та призначено підготовче судове засідання на 14.01.2019 р.

Справа № 908/2675/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 14.01.2019 р. судом, згідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 05.02.2019 р., про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 05.02.2019 р., відповідно до ст. 48 ГПК України, до участі у справі № 908/2675/18 залучено співвідповідача (відповідача-2) - Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області (71202, смт. Чернігівка, Чернігівського району, Запорізької області, вул. Українська, буд. 57, ідентифікаційний номер юридичної особи 20509645). На підставі ст. 177 ч. 3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів. Згідно ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 04.03.2019 р.

У підготовчому засіданні 04.03.2019 р., на підставі ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 11.03.2019 р., про що винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 11.03.2019 р. представник позивача підтримав клопотання від 04.03.2019 р. про зміну процесуального статусу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області із співвідповідача на правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя, в частині прав та обов'язків передбачених договором та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , в обґрунтування посилається на те, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2314/15-18-СГ від 21.12.2018 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 вищезазначену земельну ділянку разом із іншими було передано у комунальну власність Чернігівській селищній раді Чернігівського району Запорізької області (71202, Запорізька обл., смт. Чернігівка, вул. Українська, буд. 57, ідентифікаційний код 20509645).

Дана передача земель з державної у комунальну власність відбулась на виконання розпорядження КМ України від 31.01.2018 р. № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» .

28.01.2019 р. право комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстроване за Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції від 07.02.2019 встановлено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Пунктом «б» частини 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Натомість враховуючи той факт, що поновлення Договору оренди повинно відбуватись шляхом укладення додаткової угоди станом на день наступний, за днем закінчення його терміну дії (день, станом на який Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області ще не мала необхідного обсягу дієздатності), то остання позбавлена законодавчої можливості в позасудовому порядку поновити саме з 07.11.2018 р. даний Договір.

Однак, з 28.01.2019 р. Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області у будь-якому випадку є публічним правонаступником прав та обов'язків Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині прав та обов'язків по Договору.

Так, ст. 178 ЦК України «Оборотоздатність об'єктів цивільних прав» передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи (ч. 1). Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом (ч. 2).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок правонаступництва (п. 2 ч. 1). 2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч.2).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 770 ЦК України «Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм» , у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ч.1). 2. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється (ч.2).

Натомість, п. 40 Договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи....не є підставою для зміни його умов або його розірвання.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області в судовому засіданні 11.03.2019 проти клопотання позивача про процесуальне правонаступництво у справі № 908/2675/18 не заперечили.

Статтею 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 770 ЦК України унормовано загальне правило, згідно якого у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Пунктом 40 договору оренди землі від 29.10.2008, який є предметом розгляду у даній справі, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Розглянувши клопотання про заміну процесуального статусу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області із співвідповідача на правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у справі, заслухавши думку інших учасників справи з цього приводу, суд задовольнив клопотання позивача.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. здійснено заміну відповідача 1 у справі № 908/2675/18 - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області його правонаступником - Чернігівську селищну раду Чернігівського району Запорізької області.

Відповідачем у справі № 908/2675/18 є Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області.

11.03.2019 р. представниками сторін надано суду заяву б/н від 11.03.2019 р. (вх. № 08-08/4784/19 від 11.03.2019 р.), якою сторони просять не розглядати спільну заяву про затвердження мирової угоди від 04.03.2019 р. у справі № 908/2675/18 заявлену у підготовчому засіданні 04.03.2019 р.

В підготовчому засіданні 11.03.2019 р. представники сторін звернулись до суду зі спільною заявою від 11.03.2019 р. (вх. № 08-08/4791/19) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву представників сторін в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято. 11.03.2019 р. суд перейшов до розгляду справи № 908/2675/18 по суті.

Ухвалою суду від 11.03.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 08.04.2019 р.

У судовому засіданні 08.04.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та надав заяву, відповідно до якої просить суд прийняти відмову від частини позовних вимог, а саме від пункту 1 прохальної частини позову; у всіх примірниках пункту 2 прохальної частини позову замість слів Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області читати Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області із зазначенням її відповідного місцезнаходження.

Крім того, позивач просить суд судові витрати пов'язані із розглядом справи покласти на позивача.

Заява позивача прийнята судом.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 3, 79, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 319, 626, 627, 638, 764, 777, 792 ЦК України та ст.ст. 13, 33 Закону України «Про оренду землі» . Просить суд задовольнити позовні вимоги, які мотивує наступним: 29.10.2008 Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ФГ «Гогунського Андрія Владленовича» укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 15,6918 га (рілля) кадастровий номер 2325585700:03:021:0003, яка розташована на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області. Даний договір 07.11.2008 зареєстровано Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040828100169. Згідно п. 8 спірний договір укладений строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У зв'язку із змінами в земельному законодавстві з 2013 року райдержадміністрації не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження на території Запорізької області перейшли до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. З метою реалізації передбаченого п. 8 договору права на поновлення цього договору, на виконання умов ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листом-повідомленням від 01.10.2018 (отриманий 04.10.2018) про поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008. До вказаного листа на виконання вимог законодавства додавалися проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також додатково довідки про нормативну грошову оцінку, про відсутність заборгованості з оплати орендної плати за землю, агрохімічний паспорт земельної ділянки. Листом від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6750/2-18 (який позивачу направлено 05.11.2018) Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області безпідставно заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі, посилаючись на лист Держгеокадастру України № 22-28-0.13-10489/2-17 від 05.07.2017 р. 07.11.2018 р. сплинув термін дії спірного договору оренди землі від 29.10.2008, але додатка угода щодо його поновлення укладена не була, хоча позивач продовжує використовувати орендовану земельну ділянку.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що відповідачем у справі № 908/2675/18 на час вирішення спору судом є Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області, позивач просить суд позов задовольнити та поновити договір оренди землі від 29.10.2008, зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем. Крім того, позивач просить суд залишити за ним судові витрати зі сплати судового збору у даній справі.

Представник відповідача в засіданні суду визнав позовні вимоги про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, в підтвердження чого надав письмову заяву (додана до матеріалів справи).

В засіданні суду 08.04.2019 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 08.04.2019 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

29.10.2008 р. між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та Фермерським господарством «Гогунського Андрія Владленовича» (орендар) укладено договір оренди № 040828100169.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації № 411 від 23.10.2008 р., яка знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель резервного фонду в контурі № 430.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,6918 га, у тому числі 15,6918 га земель сільськогосподарського призначення (рілля), розташованої на схилі вододільного плато до 3 0 із чорноземами звичайними мало гумусними-слабозмитими легко глинистими на лесах, - середньозмитими легко глинистими на лесах.

Згідно Кадастрового плану земельної ділянки, що є невід'ємним додатком до Договору, кадастровий номер земельної ділянки, що надана в оренду - 2325585700:03:021:0003.

Відповідно до п. 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після підписання договору за актом її приймання-передачі.

29.10.2008 р. орендодавцем та орендарем підписано акт прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди від 29.10.2008 р., згідно якого позивачу передано в натурі із земель землевласника (орендаря) земельну ділянку в розмірі 15,6918 га.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об'єкта оренди - дотримання сівозмін, забороняється самовільна забудова земельної ділянки та зміна цільового використання. (п., п. 15-17 Договору).

Відповідно до п. 43 договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

07.11.2008 Договір зареєстровано Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040828100169.

Згідно п. 8 договору, він укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважене право поновлення його дії на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень Закону України від 06.09.2012 р. № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі від 29.10.2008 р., знаходиться на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області поза межами населеного пункту, а тому, в силу підпункту г) пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 р. № 5245-VI, ця земельна ділянка знаходилась у державній власності.

За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній з 01.01.2013 р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 18 від 03.03.2015 р. затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Законом від 06.09.2012 р. № 5245-VІ, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як свідчать матеріали справи, листом-повідомленням вих. № 40 від 01.10.2018 (зареєстровано 04.10.2018 р. за вх. № 27-5651/0/1-18) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про поновлення спірного Договору оренди землі від 29.10.2008 р., зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років, залишивши його умови без змін. До вказаного листа-повідомлення на виконання вимог законодавства додавалися: договір оренди землі № 040828100169, проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, витяг з ДЗК про земельну ділянку, довідка про нормативну грошову оцінку, довідка про відсутність заборгованості з оплати орендної плати за землю, агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Листом-повідомленням від 02.11.2018 р. за № 27-8-0.6-6750/2-18 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заперечило проти поновлення спірного Договору оренди землі від 29.10.2008 р., посилаючись на лист Держгеокадастру України № 22-28-0.13-10489/2-17 від 05.07.2017 р., яким рекомендовано поновлювати договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, набутих в оренду на безконкурентних засадах із встановленням максимальної відсоткової ставки орендної плати, визначеної Податковим кодексом України.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти, вказаний лист-повідомленням від 02.11.2018 р. за № 27-8-0.6-6750/2-18 направлено на адресу позивача 05.11.2018 р.

Як зазначає позивач, 07.11.2018 р. сплинув термін дії спірного договору оренди землі від 29.10.2008 р., позивач продовжує використовувати орендовану земельну ділянку, але додаткова угода щодо його поновлення не укладена.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відносини, що виникають у зв'язку з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частинами 1 - 5 статті 33 цього ж Закону унормовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частинами 8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України, в якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

У статті 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що позивач, маючи намір належним чином скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, у відповідності до ч., ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 Договору оренди землі надіслав Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області лист-повідомлення про поновлення спірного Договору оренди землі на новий десятирічний термін, не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору, додавши до цього листа проект додаткової угоди про поновлення строку дії Договору.

05.11.2018 р., з порушенням 30-ти денного строку, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало позивачу лист-повідомлення від 02.11.2018 за № 27-8-0.6-6750/2-18, яким заперечило проти поновлення спірного договору оренди землі від 29.10.2008 р.

З викладеного вбачається, що належним та ефективним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є позов про поновлення спірного договору оренди землі шляхом укладення відповідної додаткової угоди у судовому порядку.

31.01.2018 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» .

На підставі розпорядження № 60-р від 31.01.2018 р., відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-2314/15-18-СГ від 21.12.2018 р. Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власності від 22.12.2018 р. земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 15,6918 га, кадастровий номер 2325585700:03:021:0003 на території Панфілівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області передано у комунальну власність Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області.

28.01.2019 р. право комунальної власності на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано за Чернігівською селищною радою Чернігівського району Запорізької області у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час розгляду справи судом, у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузу земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких, зокрема, належить, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За таких обставин, з 28.01.2019 р. Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області (відповідач у справі) є розпорядником земельної ділянки, яка є предметом спірного Договору оренди землі і є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині прав і обов'язків за спірним Договором.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» .

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» встановлено, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судом встановлено, що позивач під час дії спірного договору оренди землі належним чином виконував обов'язки, які слідують з його умов, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату за договором, земельну ділянку використовує за цільовим призначенням, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо охорони довкілля. Зазначене підтверджується листом Чернігівської селищної ради Чернігівського району запорізької області від 19.11.2018 р. № 01-13/2636, довідкою Токмацього управління ГУ ДФС у Запорізькій області від 16.11.2018 р. № 40253/10/08-01-54-08-016 про відсутність заборгованості з платежів.

В матеріалах справи відсутні належні докази, в розумінні ст. 76 ГПК України, які б свідчили про неналежне виконання позивачем обов'язків за Договором оренди землі.

Користуючись земельною ділянкою з 2008 року та виконуючи належним чином умови договору, позивач мав законні сподівання на поновлення строку дії Договору після спливу його дії, оскільки на спірній земельній ділянці позивачем здійснюється господарська діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, що є метою діяльності Господарства.

Таким чином, позивач у даній справі діючи добросовісно та у повній відповідності до ч., ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» завчасно надіслав відповідачу лист-повідомлення про поновлення Договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди.

Представник відповідача в засіданні суду 08.04.2019 р. визнав позовні вимоги про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008 р., зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, в підтвердження чого надав письмову заяву (додана до матеріалів справи).

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судом встановлено, що додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008 р. на час звернення позивача з позовом до суду між сторонами не підписана.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

До закінчення строку дії договору оренди позивач, як добросовісний орендар, маючи законні сподівання на продовження дії договору оренди землі на новий строк у встановленому порядку звернувся до орендодавця з метою реалізації переважного права продовження дії договору, яке було йому гарантовано умовами договору та положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Однак, в передбачений законом місячний термін відповідач не узгодив з позивачем (при необхідності) істотні умови, не прийняв рішення про поновлення договору, не уклав додаткову угоду про поновлення договору, не повідомив заявника про наявність законних та обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не надіслав лист-повідомлення про прийняте ним рішення.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Таким чином, враховуючи факт належного виконання Фермерським господарством «Гогунського Андрія Владленовича» своїх зобов'язань за договором, в т. ч. щодо сплати орендної плати, при цьому суд зауважує, що відповідачем доказів протилежного (неналежного виконання позивачем умов договору) не надано; дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк; не надіслання саме орендодавцем у встановлений законом строк відмови в поновленні договору на новий строк; продовження користування земельною ділянкою, суд на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» дійшов до висновку про наявність у Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» переважного права на поновлення договору оренди землі.

Проаналізувавши умови наданої позивачем додаткової угоди, встановлено, що умови, викладені в ній, а саме: поновлення договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, відповідають вимогам, встановленим законодавством при поновленні договору оренди відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Між сторонами у справі виникла процедура поновлення договору для реалізації переважного права на таке поновлення.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, для якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів» .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії» встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» , в якій він постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Як вже зазначалося у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, господарський суд Запорізької області задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

Позивачем заявлено суду клопотання про залишення за ним судових витрат зі сплати судового збору.

Зважаючи на те, що поновлення договору оренди землі вимагає укладення додаткової угоди на наступний день за днем закінчення строку дії такого договору, а Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області не мала законодавчої можливості в позасудовому порядку поновити спірний договір оренди землі від 29.10.2008 р. саме з 07.11.2018 р., оскільки станом на цей день ще не мала необхідного обсягу дієздатності, а також те, що відповідач у справі у спірних правовідносинах є лише правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо прав і обов'язків за спірним Договором, з огляду на відповідне клопотання позивача, судові витрати зі сплати судового збору судом залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Гогунського Андрія Владленовича» , смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області, смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області про поновлення договору оренди землі від 29.10.2008, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, задовольнити повністю.

2. Поновити договір оренди землі від 29.10.2008 р., зареєстрований Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.2008 р. за № 040828100169, на десять років шляхом укладання додаткової угоди в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА № 1

до Договору оренди землі

від 29 жовтня 2008 року № 040828100169

смт. Чернігівка Запорізької області « »

Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області в особі селищного голови ОСОБА_5, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , з однієї сторони, надалі Орендодавець, і Фермерське господарство «Гогунського Андрія Владленовича» в особі голови ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі Орендар, а разом іменуються сторони, уклали дану Додаткову угоду про таке:

1. Поновити дію договору оренди землі від 29 жовтня 2008 року, зареєстрованого

Токмацьким МРВ ЗРФ ДП «Центр ДЗК» 07 листопада 2008 року за № 040828100169

терміном на 10 років.

2. Інші умови Договору залишити без змін.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

РЕКВІЗИТИ ОСОБА_7 СТОРІН

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Чернігівська селищна рада Фермерське господарство

Чернігівського району Запорізької області «Гогунського Андрія Владленовича»

71202, Запорізька область, 71202, Запорізька область,

Чернігівський район, Чернігівський район,

смт. Чернігівка смт. Чернігівка

вул. Українська, 57 вул. Соборна, 383

ЄДРПОУ 20509645 ЄДРПОУ 22127215

Рішення оформлено та підписано 18.04.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова