Ухвала

від 12.12.2018 по справі 908/2679/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.12.2018 Справа № 908/2679/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши заяву від 07.12.18 про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру

від заявника (позивача): фермерського господарства Гогунського Андрія Владленовича , 71202, Запорізька область, смт Чернігівка, вул. Соборна, буд. 383;

особа, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову (відповідач): Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулось фермерське господарство Гогунського Андрія Владленовича (далі ФГ ОСОБА_1В. ) з позовною заявою від 07.12.18 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі ГУ Держгеокадастру у ЗО) з вимогами про:

- поновлення терміну дії договору оренди землі від 20.09.17, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.08 за № 040828100619, на 10 років;

- визнання поновленим договору оренди землі від 20.09.17, зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.08 за № 040828100619, на 10 років шляхом укладення додаткової угоди в редакції запропонованій позивачем (відповідна редакції наведена у прохальній частині позовної заяви).

Разом з позовною заявою ФГ ОСОБА_1В. подано до суду заяву від 07.12.18 про вжиття заходів забезпечення позову, в прохальній частині якої заявник просить суд заборонити ГУ Держгеокадастру у ЗО до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі, вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042, а саме:

- включати земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) та організовувати щодо неї земельні торги;

- вносити до Державного реєстру земельного кадастру будь-яку інформацію щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042.

10.12.18 за наслідками проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 908/2679/18 (зазначена позовна заява та заява про вжиття заходів забезпечення позову) передана для розгляду судді Корсуну В.Л.

Вбачається, що заява ФГ ОСОБА_1В. від 07.12.18 про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована відмовою відповідача у поновлені на 10 років договору оренди землі від 20.09.07 (зареєстрованого Токмацьким МРВ ЗРФ ДП Центр ДЗК , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07.11.08 за № 040828100619), яка викладена у листі від 02.11.18 № 27-8-0.6-6753/2-18.

Крім того, заявник вказує, що відповідач, як адміністратор інформаційної бази Державного земельного кадастру може здійснити (та здійснює) зміну кадастрового номера земельної ділянки шляхом доступу та внесення до Державного земельного кадастру певної зміненої інформації про земельну ділянку. У разі включення відповідачем земельної ділянки, що є предметом договору до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах та безпосередньо організації таких торгів, та/або внесення змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки, у разі задоволення даного позову унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУкраїни), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Вбачається, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч.ч.1, 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.

В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.

Так, ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вже зазначалось вище, заявник в обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову посилається на лист-повідомлення відповідача від 02.11.18 № 27-8-0.6-6753/2-18.

Проте, з вказаного листа та інших доданих до позовної заяви документів не вбачається вчинення відповідачем дій спрямованих на включення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) чи/або внесення до Державного реєстру земельного кадастру зміненої інформації щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042, вжиття заходів спрямованих на передачу земельної ділянки в оренду третім особам тощо.

Щодо викладеної у листі від 02.11.18 № 27-8-0.6-6753/2-18 відмови відповідача у поновленні договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) площею 50,0000 га кадастровий № 2325555100:04:004:0042, то її обґрунтованість чи безпідставність підлягає встановленню судом в ході розгляду спору у цій справі по суті.

І, у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог зазначена відмова у поновленні договору (викладена у листі від 02.11.18 № 27-8-0.6-6753/2-18) оренди землі жодним чином не утруднить виконання судового рішення у цій справі у разі не вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, за своїм змістом фактично зводиться до нічим не обґрунтованих припущень щодо наявності у відповідача можливості здійснити зміну кадастрового номера земельної ділянки, а також можливості включення земельної ділянки, що є предметом договору до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах та безпосередньо організації таких торгів, та/або внесення змін до Державного земельного кадастру щодо даної земельної ділянки.

Оскільки заява ФГ ОСОБА_1В. від 07.12.18 про вжиття заходів забезпечення позову не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 86, 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ФГ ОСОБА_1В. від 07.12.18 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати на адресу учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 12.12.18.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя В.Л. Корсун