Рішення

від 10.12.2018 по справі 910/13171/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2018Справа № 910/13171/18

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ

про стягнення 608 908,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Д'яков М.О. за довіреністю № 300-122/02-199 від 19.11.2018

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (відповідача) про стягнення штрафу у розмірі 304 454,00 грн., накладеного на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р у справі № 20-26.13/183-15 (далі - Рішення № 570-р), та пені у розмірі 304 454,00 грн. за прострочення сплати штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням № 570-р визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ вчинило порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю, за зазначене порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ накладено штраф у розмірі 304 454,00 грн. Позивач зазначив, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ (ідентифікаційний код 33898613) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (ідентифікаційний код 33898613). Відповідач оскаржив Рішення № 570-р до Господарського суду міста Києва. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 910/4456/17 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 31.06.2017 у справі № 910/4456/17, яким відповідачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Рішення № 570-р. Отже, як зазначив позивач, Рішення № 570-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України" обов'язковим до виконання. Проте, станом на день подання позовної заяви відповідачем не сплачено штраф, накладений Рішенням № 570-р, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 позовну заяву Антимонопольного комітету України залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якості додатків до якої додано докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 позовну заяву Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.11.2018 о 09:00 год.

В судове засідання, призначене на 20.11.2018, з'явилися представники позивача.

Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 20.11.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 20.11.2018 за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні, призначеному на 20.11.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 20.11.2018, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018 о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 10.12.2018, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Так, ухвали суду від 22.10.2018 та від 20.11.2018 були надіслані відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 10.12.2018 за відсутності відповідача (його представника).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.12.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України та для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2016 Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - Рішення), яким постановив визнати, що, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю Публічним акціонерним товариством УКРТРАНСГАЗ - Послуги геологічні, геофізичні та пов'язані з ними вишукувальні та консультаційні послуги (Роботи з проведення газогеохімічних та гідрогеологічних досліджень на ПСГ ПАТ УКРТРАНСГАЗ ) [оголошення про проведення процедури закупівлі № 034381, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу, бюлетень від 03.02.2015 № 183 (03.02.2015)] (п. 1 Рішення № 570-р).

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ штраф у розмірі 304 454,00 грн. (п. 3 Рішення № 570-р).

В резолютивній частині Рішення також було зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Також в Рішенні було зазначено, що рішення може бути оскаржене до Господарського суду міста Києва у двомісячний строк з дня його одержання.

Станом на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ (ідентифікаційний код 33898613) змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (ідентифікаційний код 33898613), а також змінило місцезнаходження та знаходиться за адресою: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день прийняття Рішення № 570-р юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ знаходилась за адресою: 61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10.

Супровідним листом № 20-26.13/08-246 від 10.01.2017 Антимонопольний комітет України (позивач) направив копію Рішення АМК Товариству з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 18.01.2017 підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 03035 0935650 8, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, закінчився 20.03.2017, оскільки 18.03.2017 припадає на вихідний день.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Позивач повідомив про те, що відповідач, не погодившись з Рішенням, оскаржив його до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/4456/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу .

Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням, позивач, керуючись статтями 16 та 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України та ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ штрафу в розмірі 304 454,00 грн., накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р та пені в розмірі 304 454,00 грн., нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за прострочення сплати штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 частиною 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України ).

Згідно статті 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України , з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:

визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на відповідача накладено штраф у розмірі 304 454,00 грн. за вчинення порушення законодавства, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України Про захист економічної конкуренції відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ (відповідач), не погодившись з Рішенням та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (Рішення).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4456/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення.

За змістом частини 4 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції , порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції ; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Оскільки оскаржуване Рішення приймалось відповідно до вимог статті 48 цього Закону України Про захист економічної конкуренції , порушення господарським судом провадження у справі № 910/4456/17 про визнання недійсним цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.

Таким чином, з 22.03.2017 виконання Рішення було зупинене на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції .

21.06.2017 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/4456/17, яким в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення відмовлено.

Отже, розгляд справи № 910/4456/17 у Господарському суді міста Києва тривав з 22.03.2017 по 21.06.2017.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/4456/17, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 у справі № 910/4456/17 прийнято, зокрема, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ до провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 910/4456/17, апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю УКРГЕОЕКОЛОГІЯ залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/4456/17 без змін.

Отже, розгляд справи № 910/4456/17 Київським апеляційним господарським судом тривав з 17.11.2017 по 25.01.2018.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК (в редакції Закону України від 17.04.2014 № 1226-VII), України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Відповідно до ст. 284 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIIІ), постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

За наведених обставин, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4456/17 набрало законної сили 25.01.2018 (дата винесення постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/4456/17).

В свою чергу, рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIIІ) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.

Таким чином, оскільки у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/4456/17, залишеному в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу , то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 304 454,00 грн., накладеного на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 304 454,00 грн., накладений Рішенням, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 304 454,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 22.06.2017 по 16.11.2017, з 26.01.2018 по 06.09.2018 в розмірі 304 454,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства , тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Судом вище було встановлено наступне:

- 22.03.2017 виконання Рішення було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції ;

- з 22.03.2017 по 21.06.2017 тривав розгляд справи № 910/4456/17 у Господарському суді міста Києва;

- з 17.11.2017 по 25.01.2018 тривав розгляд справи № 910/4664/16 Київським апеляційним господарським судом.

Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства , суд прийшов до висновку про те, що періоди, за які можливе нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, є наступними:

- з 22.06.2017 по 16.11.2017 включно;

- з 26.01.2018 по 06.09.2018 включно.

Так, сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням, становить 304 454,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції складає 4 566,81 грн. (304 454,00 грн. : 100 х 1,5 = 4 566,81 грн.), а за 370 дні - 1 689 719,70 грн. (4 566,81 грн. х 370 днів = 1 689 719,70 грн.).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в спірному випадку не може перевищувати 304 454,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 304 454,00 грн. за періоди з 22.06.2017 по 16.11.2017, з 26.01.2018 по 06.09.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 9 133,62 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47; ідентифікаційний код 33898613) 304 454,00 грн. (триста чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 27.12.2016 № 570-р, та 304 454,00 грн. (триста чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафів, зарахувавши вказані суми в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРНАФТОГЕОЛОГІЯ (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 47; ідентифікаційний код 33898613) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) 9 133,62 грн. (дев'ять тисяч сто тридцять три гривні 62 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 13.12.2018.

Суддя Гумега О.В.