Рішення

від 13.12.2018 по справі 910/13038/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2018Справа № 910/13038/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі філії "Пасажирська компанія" (м. Київ)

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" (м. Київ)

Про стягнення 13.365,00 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" про:

- стягнення 13.365,00 грн. заборгованості за зберігання транспортного засобу;

- зобов'язання відповідача звільнити місце стоянки виробничого підрозділу "Вокзал станції Ужгород" від транспортного засобу - легкового автомобіля марки ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 193 ГК України, ст. 617 ЦК України, ст. ст. 68, 125, 152 Земельного кодексу України.

Заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем викладено п. 4 прохальної частини позовної заяви наступним чином: зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою - відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом примусового вивезення транспортного засобу - легкового автомобіля ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з місця № 8 автостоянки № 2 Виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.18. відкрито провадження у справі № 910/13038/18, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, конверт із вказаної адреси із зазначеною ухвалою суду повернувся із відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/13038/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , Постанови КМУ від 25.06.14. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця Державне територіально-галузеве об'єднання Львівська залізниця реорганізоване в регіональну філію Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця . Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" згідно Постанови КМУ від 02.09.15. № 735 являється правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в т.ч. і ДТГО Львівська залізниця . Відповідно до Статуту публічного акціонерного товариства Українська залізниця , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.15. № 735, з 01.12.16. створена філія Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , наказом правління ПАТ Укрзалізниця від 27.01.17. № 54 введено в дію Положення про філію Пасажирська компанія , наказом від 02.03.17. № 126 та рішенням правління ПАТ Укрзалізниця від 31.01-01.02.17. № Ц-59/93-2017 (Протокол № Ц-57/8 Ком.т.) затверджено організаційну структуру філії Пасажирська компанія . На підставі вказаного рішення правління від 31.01-01.02.17. (протокол № Ц-57/8 Ком.т.), наказів філії Пасажирська компанія від 31.03.17. № 001 Про підпорядкування підрозділів та № 7 від 03.04.17. Про приєднання підрозділів , Виробничий структурний підрозділ Вокзал станції Ужгород вилучено зі складу регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та приєднано до філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з 01.04.17., як виробничий підрозділ Вокзал станції Ужгород філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Вокзал станції Ужгород Філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця надає платні послуги автостоянки фізичним та юридичним особам у відповідності до Положенням про виробничий підрозділ Вокзал станції Ужгород , затвердженого наказом філії Пасажирська компанія від 11.04.17. № 12 . Порядок надання послуг здійснюється у відповідності до затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996. Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках та Технологічного процесу з надання послуг пасажирам та організації роботи Вокзалу станції Ужгород, затвердженого директором філії Пасажирська компанія 25.04.18. В пред'явлений до стягнення період діяв Технологічний процес з надання послуг пасажирам та організації роботи Вокзалу станції Ужгород, затверджений 02.10.14.

Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому (п. 12 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996.).

У відповідності до Технологічного процесу з надання послуг пасажирам та організації роботи Вокзалу станції Ужгород, затвердженого 02.10.14., на вокзалі Ужгород розташовані платні стоянки № 1 та № 2, які призначені для паркування автомобілів пасажирів, що користуються послугами вокзалу, а також інших громадян. При оформленні приймання на зберігання контролер-касир або сторож вносять необхідні дані про власника транспортного засобу і сам транспортний засіб до Журналу обліку транспортних засобів і розписується. Оплата вартості паркування автомобілів проводиться згідно погодженої калькуляції. Контролер-касир або сторож виконує розрахунок вартості зберігання та оформляє послугу чеком з касового апарату. Плата за тимчасове зберігання транспортного засобу справляється за передбачуваний термін зберігання, а за довготермінове - на умовах, передбачених в договорі зберігання транспортного засобу.

Відповідно до змін та доповнень від 15.05.17. до Технологічного процесу, затвердженого 02.10.14., плата за зберігання транспортного засобу справляється за вказаний власником автотранспорту термін, а кінцевий розрахунок (в разі перевищення терміну зберігання) проводиться при видачі автотранспорту.

У відповідності до витягу з книги обліку транспортних засобів довготермінового зберігання автостоянки № 2 Вокзалу Ужгород (з 03.06.14. по 11.02.15.), витягу з книги обліку транспортних засобів короткочасного зберігання автостоянки № 2 Вокзалу Ужгород (з 06.11.14. по 06.12.14.) послугами автостоянки Вокзалу станції Ужгород користувалась фізична особа ОСОБА_1 для потреб стоянки автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1, оплачуючи послуги готівковим шляхом. Оплата наданих послуг за стоянку вказаного автомобіля оплачена по 30.11.14. року включно

Позивач вказує, що з 01.12.14. оплата за послуги стоянки автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1 не вносилась. Оскільки станом на день звернення з даним позовом до суду послуги стоянки не оплачені, автомобіль з місця паркування на паркувальному майданчику не переміщено, позивач просить суд стягнути 13.365,00 грн. заборгованості за зберігання транспортного засобу за період з 01.12.14. по 11.09.18., та зобов'язання відповідача звільнити місце стоянки виробничого підрозділу "Вокзал станції Ужгород" від транспортного засобу - легкового автомобіля марки ВАЗ 21099, д.р.н. НОМЕР_1.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Володілець транспортного засобу, який користується послугами автостоянки, зобов'язаний внести плату, одержати відповідну квитанцію (касовий чек) або перепустку (п. 25 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 22.01.1996.).

Для підтвердження перебування автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1 на платній автостоянці № 2 виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна 9, позивачем складено акт щодо розміщення транспортного засобу від 18.10.18.

З наданих відділом безпеки дорожнього руху Головного управління Національної Поліції в Закарпатській області відомостей, власником автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1 є Страхова компанія Енергополіс .

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності до наявних в матеріалах справи Розрахункових калькуляцій вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу, за період з 01.12.14. по 11.09.18. за зберігання автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. 304-19КА відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 13.365,00 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- з 01.12.14. по 31.03.15. - 121 доба на суму 847,00 грн., по ціні 7,00 грн. за 1 (одну) добу, згідно розрахункової калькуляції вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу Ужгород від 11.11.2014 року.

- з 01.04.15. по 28.02.17. - 700 діб на суму 5600,00 грн. по ціні 8,00 грн. за 1 (одну) добу, згідно розрахункової калькуляції вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу Ужгород від 25.03.2015 року.

- з 01.03.17. по 22.10.17. - 236 діб на суму 2360,00 грн. по ціні 10,00 грн. за 1 (одну) добу, згідно розрахункової калькуляції вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу Ужгород від 27.02.2017 року.

- з 23.10.17. по 22.03.18. - 151 діб на суму 1963,00 грн. по ціні 13,00 грн. за 1 (одну) добу, згідно розрахункової калькуляції вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу Ужгород від 23.10.2017 року.

- з 23.03.18. по 11.09.18. - 173 доби на суму 2595,00,00 грн. по ціні 15,00 грн., згідно розрахункової калькуляції вартості перебування автотранспорту на автостоянці вокзалу Ужгород від 22.03.2018 року.

З матеріалів справи вбачається направлення позивачем на адресу відповідача вимог про оплату заборгованості за надані послуги стоянки транспортного засобу, які Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Енергополіс" задоволені не були.

Оскільки станом на день розгляду справи та прийняття рішення відповідачем не подано жодного доказу та пояснень за спростування фактів, обставин, викладених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13.365,00 грн. за надані послуги стоянки автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Приписами ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 6 Закону України "Про залізничний транспорт унормовано, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України (ст. 23 Закону України "Про транспорт").

Автостоянка № 2 виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород розміщена в межах земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні Публічного акціонерного товариства Українська залізниця відповідно до державного акту про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 091368 від 14.11.05. та інформаційної довідки № 61745593 від 09.06.16. з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно,державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частина 2 статті 152 Земельного Кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачає наступні способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків.

Оскільки транспортний засіб відповідача безпідставно займає місце стоянки виробничого підрозділу "Вокзал станції Ужгород", а саме, місце № 8 автостоянки № 2 за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна 9, відповідач зобов'язаний усунути перешкоди у користуванні позивачем місцем № 8 автостоянки № 2 за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна 9, шляхом примусового вивезення автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1, з огляду на що суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Енергополіс" (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, б. 8; ідентифікаційний код 19031693) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Пасажирська компанія" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 21а; ідентифікаційний код 41022900) 13.365 (тринадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 3.524 9три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Енергополіс" (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, б. 8; ідентифікаційний код 19031693) усунути перешкоди у користуванні місцем № 8 автостоянки № 2 Виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна 9, шляхом примусового вивезення автомобіля марки ВАЗ21099, д.р.н. НОМЕР_1, з місця № 8 автостоянки № 2 Виробничого підрозділу Вокзал станції Ужгород філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна 9.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко