Ухвала

від 03.12.2018 по справі 911/1532/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" грудня 2018 р. м.Київ Справа № 911/1532/17

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву кредитора ОСОБА_1 акціонерного товариства Банк Софійський в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Софійський ОСОБА_2

у справі №911/1532/17

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпінська АЗС (08203, Київська обл., м.Ірпінь, вул. Северинівська, 150А, ідентифікаційний код 24450669)

За участю:

представника від ПАТ Банк Софійський : ОСОБА_3 (довіреність від 03.12.2018 №007469);

представника від Ірпінської АЗС : ОСОБА_4 (довіреність б/н від 22.11.2018);

ліквідатор: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області (далі - суд) перебуває справа №911/1532/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Ірпінська АЗС (далі - боржник, ТОВ Ірпінська АЗС ) про банкрутство останнього у порядку статті 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство).

Постановою суду від 14.06.2017 визнано банкрутом ТОВ Ірпінська АЗС та відкрито його ліквідаційну процедуру, постановлено при подальшому розгляді справи застосувати положення статті 95 Закону про банкрутство, ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_5, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ Ірпінська АЗС .

18.07.2017 від ОСОБА_1 акціонерного товариства Банк Софійський (далі - ПАТ Банк Софійський , заявник, банк) до суду надійшла заява №25/298 від 13.07.2017 (вх. №14295/17 від 17.07.2017) з кредиторськими вимогами до банкрута, із урахуванням уточненої заяви №88/376 від 22.11.2017 (вх. №24699/17 від 22.11.2017), у якій просить суд визнати вимоги у розмірі 165 618 291,47грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою суду від 17.01.2018, яка залишена в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, зокрема, визнано кредитором боржника - ПАТ Банк Софійський з грошовими вимогами на суму 117 914 172,31грн; в іншій частині кредиторські вимоги ПАТ Банк Софійський відхилено; окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ Банк Софійський у розмірі 104 250559,22грн, як забезпечені заставою майна банкрута.

Проте, не погодившись із вказаними рішеннями, ПАТ Банк Софійський звернувся із касаційною скаргою, яка постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2018 була задоволена: скасовано вищевказані рішення судів та справу №911/1532/15 було передано до суду на новий розгляд в частині вимог кредитора ПАТ Банк Софійський .

Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) іншими законодавчими актами України.

Частиною 6 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так, із змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №911/1532/17 вбачається, що: Суди попередніх інстанцій, приймаючи відповідні рішення про визначення розміру заставних вимог кредитора, виходили з вартості заставного майна за договором, без встановлення на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, та дійсний розмір вимог згідно з кредитними договорами, за якими надано таке забезпечення на момент визнання боржника банкрутом .

Згідно з автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.11.2018 кредиторську заяву ПАТ Банк Софійський у справі №911/1532/17 було передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою від 05.11.2018 прийняла зазначену заяву та призначила її до розгляду у судове засідання на 26.11.2018.

26.11.2018 на підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні була оголошена перерва до 03.12.2018 (протокол судового засідання від 26.11.2018).

У судове засідання ліквідатор не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно (т. 6 а.с. 95), проте, подав до суду відзив на заяву кредитора, в якому остання просить суд визнати ПАТ Банк Софійський кредитором банкрута з вимогами на загальну суму 165 621 461,97грн, з яких: 165 618 291,47грн - вимоги, забезпечені майном банкрута, 3 200,00грн - сплата судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог (т.6 а.с. 86). Ураховуючи те, що яка ліквідатора у судове засідання обов'язковою не визнавалась та зважаючи на положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання без його участі.

Під час судового засідання представник від банкрута та кредитора підтримали подану ПАТ Банк Софійський заяву та просили суд її задовольнити.

Розглянувши заяву ПАТ Банк Софійський , дослідивши подані докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, остання була порушена за заявою ТОВ Ірпінська АЗС на підставі ст.95 Закону про банкрутство.

Так, особливості банкрутства окремих категорій боржників визначається розділом VII Закону про банкрутство.

Згідно із ст. 84 Закону про банкрутство, відносини, пов'язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Частиною 3 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

З метою виявлення усіх кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, суд за допомогою автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду 15.06.2017 здійснив офіційне оприлюднення оголошення про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ Ірпінська АЗС на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 43770.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону про банкрутство (абз. 5 п.п. 36.7. п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) від 28.03.2013 №01-06/606/2013 ).

Згідно з приписами абз. 4 ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство, майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені у грошових одиницях і заявлені до господарського суду у порядку, встановленому цією статтею.

Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст. 19 Закону України Про заставу та ст. 7 Закону України Про іпотеку та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог (аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_6 Верховного суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17).

Так, у своїй заяві ПАТ Банк Софійський зазначає, що вказані вимоги виникли на підставі відповідних кредитних договорів, з метою забезпечення зобов'язань по яких були укладені договори іпотеки та застави між заявником та банкрутом. За таких обставин, вважає, що банк є забезпеченим кредитором на всю суму грошових вимог .

Проте, із зазначеним розміром кредиторських вимог, суд не може погодитись із наступних підстав.

1) 20.04.2012 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (позичальник, ТОВ Ірпінська АЗС) укладено генеральну кредитну угоду №32/1-1-2-10 із відповідними змінами та доповненнями (т. 2 а.с. 196-203), згідно п.1.1 якого банк на підставі цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 19.04.2015 за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування коштами, комісії штрафів та пені) за всіма отриманими в межах угоди кредитами, що будуть укладені в рамках угоди (п. 9.1 генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-10 від 20.04.2012).

У подальшому, 08.08.2012 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (позичальник, ТОВ Ірпінська АЗС ) укладено кредитний договір №32/1-1-2-10/2, із відповідними змінами та доповненнями (т. 2 а.с. 204-210), відповідно до п. 1.1 якого, банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-10 від 20.04.2012 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 232 120,01дол США, але у будь-якому випадку сума кредиту не повинна перевищувати 14 655 798,96грн, у перерахунку за курсом МВРУ на дату видачі кредитних коштів.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.6 кредитного договору №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-10 від 20.04.2012 та кредитним договором №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (іпотекодавець, ТОВ Ірпінська АЗС ) були укладені наступні іпотечні договори:

- іпотечний договір №32/1-1-2-10-ІП-24 від 18.06.2012 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 223-233), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (в іпотеці громадський будинок Автозаправочна станція з будівлею торгівельного комплексу площею 112,7 кв.м. за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Садова, буд. 27);

- іпотечний договір №32/1-1-2-10-Іп-25 від 19.06.2012 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 234-243), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (в іпотеці нежитлова будівля, АЗС площа 17,4 кв.м за адресою: Донецька область, Старобешівський район, с. Кумачове, вул. Леніна, буд. 1 б );

- іпотечний договір №32/1-1-2-10-Іп-26 від 18.06.2012 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 244-247), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (в іпотеці нежитлова будівля, АЗС контора площа 42,6 кв.м. та пост ТО площа 47,7 кв.м. за адресою: Донецька область, Старобешівський район, смт. Старобешеве, вул. Мічуріна, буд. 1 а розташований на земельній ділянці 14245555100 02 0000 786);

- іпотечний договір №32/1-1-2-10-Іп-26 від 18.06.2012 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 248-257), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (іпотека автозаправна станція площа 13,9 кв.м. за адресою: Донецька область, Старобешівський район, с. Мар'янівка, вул. Миру, буд. 2 б );

- іпотечний договір №32/1-1-2-10/1-Іп-27 від 19.06.2012 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 258-261), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (іпотека - нежитлова будівля, АЗС № 2 площа 27,8 кв.м. за адресою: Донецька область, Старобешівський район, с. Стила, вул. Леніна, буд. 23 а ).

Відомості про зазначені обтяження було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру (т. 1 а.с. 168-180). Доказів припинення зазначеного обтяження на час прийняття рішення у даній справі суду надано не було, а тому зобов'язання по кредитному договору №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012 є забезпеченими майном банкрута.

На виконання умов кредитного договору №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012, ПАТ Банк Софійський надало ТОВ Ірпінська АЗС грошові кошти у розмірі 1 094 000,00дол США, що підтверджується випискою по особовим рахункам боржника з 08.08.2012 по 14.06.2017 (т. 2 а.с. 129). У той час, ТОВ Ірпінська АЗС взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 1 094 000,00дол США.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 262 002,29дол США (по курсу НБУ - 6 810 805,08грн), заявником була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 148 385,35дол США (по курсу НБУ - 3 857 308,59грн) та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 31 146,59дол США (по курсу НБУ - 806 662,29грн). З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ст. 2 ЗУ Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції , на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Абзацом 2 ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку (далі - Перелік населених пунктів), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014№ 405/2014.

Так, згідно Переліку населених пунктів, до територій яких здійснювалася антитерористична операція відноситься місто Донецьк.

Водночас, із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням ТОВ Ірпінська АЗС до 26.01.2017 було: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Петровського, буд. 4 А .

Таким чином, нарахування пені за сплату основного зобов'язання та прострочення відсотків, повинно починатись з дня зміни місцезнаходження ТОВ Ірпінська АЗС , тобто з 26.01.2017.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 кредитного договору №32/1-1-2-10/2 від 08.08.2012 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.12.2016 по 14.06.2017, наданий заявником (т. 5 а.с. 183), суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки заявником було здійснено розрахунок без урахування положень Закону України Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції .

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Отже, правильним розрахунком пені на суму простроченої заборгованості у розмірі 1 094 000,00дол США (еквівалентно 28 438 761,94грн) за період з 27.01.2017 по 14.06.2017 є:

1) з 27.01.2017 по 02.03.2017

28 438 761,94 х 2 х 14,0% : 100 х 35 : 365 = 785 377,32;

2) з 03.03.2017 по 13.04.2017

28 438 761,94 х 2 х 14,0% : 100 х 42 : 365 = 916 273,54;

3) з 14.04.2017 по 25.05.2017

28 438 761,94 х 2 х 13,0% : 100 х 42 : 365 = 850 825,43;

4) з 26.05.2017 по 14.06.2017

28 438 761,94 х 2 х 12,5% : 100 х 20 : 365 = 389 572,08.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені яка нарахована на прострочену суму заборгованості за відповідний період, яка є обґрунтованою і підлягає визнанню складає 2 942 048,36грн .

Крім того, заявником була нарахована боржнику пеня, за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 809 662,29грн.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.12.2016 по 14.06.2017, наданий заявником (т. 5 а.с. 183), суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки заявником було здійснено розрахунок без урахування положень Закону України Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції .

Отже, правильним розрахунком пені за період з 27.01.2017 по 14.06.2017 є:

1) з 27.01.2017 по 31.01.2017

212 547,50 х 2 х 14,0% : 100 х 5 : 365 = 815,25;

2) з 01.02.2017 по 28.02.2017

221 839,01 х 2 х 14,0% : 100 х 28 : 365 = 4 764,98;

3) з 01.03.2017 по 31.03.2017

230 231,34 х 2 х 14,0% : 100 х 31 : 365 = 5 475,09;

4) з 01.04.2017 по 13.04.2017

239 522,85 х 2 х 14,0% : 100 х 13 : 365 = 2 388,67;

5) з 14.04.2017 по 30.04.2017

238 522,85 х 2 х 13,0% : 100 х 17 : 365 = 2 900,52;

6) з 01.05.2017 по 25.05.2017

248 514,63 х 2 х 13,0% : 100 х 25 : 365 = 4 425,60;

7) з 26.05.2017 по 31.05.2017

248 514,63 х 2 х 12,5% : 100 х 6 : 365 = 1 021,73;

8) з 01.06.2017 по 14.06.2017

257 806,13 х 2 х 12,5% : 100 х 14 : 365 = 2 472,11.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені за несвоєчасну сплату процентів за відповідні періоди, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню складає 24 426,56дол США, що еквівалентно 634 973,61грн .

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 14.06.2017 у розмірі 262 002,29дол США, що еквівалентно 6 810 805,08рн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1056 1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.10.2014 до кредитного договору №31/1-1-2-10/2, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами кредитної угоди №32/1-1-2-9 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 10% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №31/1-1-2-10/2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 14.06.2017 у розмірі 262 002,29дол США, що еквівалентно 6 810 805,08грн , суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

2) 02.09.2013 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (позичальник, ТОВ Ірпінська АЗС ) укладено генеральну кредитну угоду №01/32/017, із відповідними змінами та доповненнями (т. 2 а.с. 211-216), згідно п. 1.1. якої банк на підставі цієї угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у відповідних кредитних договорах та додаткових угодах до них, укладених в межах цієї угоди та які є її невід'ємними частинами.

Угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до 01.08.2016 за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, комісій, штрафів та пені) за всіма отриманими в межах даної угоди кредитами, що будуть укладені в рамках даної угоди (п. 9.1 генеральної кредитної угоди №01/32/017 від 02.09.2013)

У подальшому, 26.11.2013 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (позичальник, ТОВ Ірпінська АЗС ) укладено кредитний договір №010/32/029, із відповідними змінами та доповненнями (т. 2 а.с. 218-222), відповідно до п. 1.1 якого, банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди №01/32/017 від 02.09.2013 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 1 829 000,00дол США.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 5.7 кредитного договору №010/32/029 від 26.11.2013).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою №01/32/017 від 02.09.2013 та кредитним договором №010/32/029 від 26.11.2013 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (іпотекодавець, ТОВ Ірпінська АЗС ) були укладені наступні договори застави та іпотечні договори:

- договір застави обладнання №12/32/022 від 04.09.2013 (з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 262-267), згідно п. 1.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (виробниче обладнання в кількості 31 од.);

- договір застави обладнання №12/32/059 (т. 2 а.с. 268-271) від 26.11.2015, згідно п. 1.1., якого сторони визначили, що застава забезпечує повне виконання грошових зобов'язань заставодавця перед банком (предмет застави - обладнання заправної станції п. 1.2. договору застави).

- іпотечний договір №12/32/021 від 04.09.2013(з наступними змінами та доповненнями, т. 2 а.с. 272-277), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (іпотеки - будівля АЗС - площею 99,3 кв.м. Донецька область, Ясинуватський район, селище ОСОБА_7 вул.Побєди, будинок 1Б; площею 91,8 кв.м. Донецька область, Ясинуватський район, смт Верхньоторецьке вул. Фабрична, будинок 1А.; площею 97,8 кв.м. Донецька область, м.Краматорськ, вул. Орджонікідзе, будинок 20).

- іпотечний договір № 12/32/058 від 26.11.2015 (т. 2 а.с. 279-283), згідно п. 2.1., п. 2.2 якого сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця перед банком (іпотека-майновий комплекс АЗС - приміщення операторської Літ. А-1, загальною площею 66,9 м.кв.; будівля майстерні Літ. В, загальною площею 33,5 м. кв.; гараж Літ. Г, загальною площею 32,7 м. кв.; приміщення вбиральні Літ. Д , загальною площею 3,5 м.кв.; будівля сховища Літ. Ж, загальною площею 72,5 м.кв.; навіс Літ. Б, загальною площею 167,40 м.кв.; споруда автомобільного газо-заправочного комплексу Літ. Е, а саме, автомобільного газо-заправочного пункту, який складається з паливороздаточної колонки, ємності, газопроводу, за адресою Донецька область, Амвросіївський район, м. Амвросіївка, Донецьке шосе, 1.

Відомості про зазначені обтяження було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру та витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 168-214). Доказів припинення зазначеного обтяження на час прийняття рішення у даній справі суду надано не було, а тому зобов'язання по кредитному договору №010/32/029 від 26.11.2013 є забезпеченими майном банкрута.

Так, на виконання умов кредитного договору №010/32/029 від 26.11.2013, ПАТ Банк Софійський надало ТОВ Ірпінська АЗС грошові кошти у розмірі 1 375 043,40дол США, що підтверджується випискою по особовим рахункам боржника з 26.11.2013 по 14.06.2017 (т. 2 а.с. 81-83). У той час, ТОВ Ірпінська АЗС взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 1 375 043,40дол США.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 331 465,89дол США (по курсу НБУ - 8 616 526,11грн), заявником була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 186 504,84дол США (по курсу НБУ - 4 848 232,84грн) та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 39 440,50дол США (по курсу НБУ - 1 025 264,07грн). З цього приводу суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно Переліку населених пунктів, до територій яких здійснювалася антитерористична операція відноситься місто Донецьк, тоді як місцезнаходженням ТОВ Ірпінська АЗС до 26.01.2017 було: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Петровського, буд. 4 А .

Таким чином, нарахування пені за сплату основного зобов'язання та прострочення відсотків, повинно починатись з дня зміни місцезнаходження ТОВ Ірпінська АЗС , тобто з 26.01.2017.

Пунктом 4.1 кредитного договору №010/32/029 від 26.11.2013 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.12.2016 по 14.06.2017, наданий заявником (т. 5 а.с. 184), суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки заявником було здійснено розрахунок без урахування положень Закону України Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції .

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Отже, правильним розрахунком пені на суму простроченої заборгованості у розмірі 1 375 043,40дол США (еквівалентно 35 744 544,71грн) за період з 27.01.2016 по 14.06.2017 є:

1) з 27.01.2017 по 02.03.2017

35 744 544,71 х 2 х 14,0% : 100 х 35 : 365 = 959 716,54;

2) з 03.03.2017 по 13.04.2017

35 744 544,71 х 2 х 14,0% : 100 х 42 : 365 = 1 151 659,85;

3) з 14.04.2017 по 25.05.2017

35 744 544,71 х 2 х 13,0% : 100 х 42 : 365 = 1 069 398,43;

4) з 26.05.2017 по 14.06.2017

35 744 544,71 х 2 х 12,5% : 100 х 20 : 365 = 489 651,30.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені яка нарахована на прострочену суму заборгованості за відповідний період, яка є обґрунтованою і підлягає визнанню складає 3 670 426,13грн.

Крім того, заявником була нарахована заявнику пеня, за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмірі 1 025 264,07грн.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.12.2016 по 14.06.2017, наданий заявником (т. 5 а.с. 183), суд дійшов висновку, що останній є арифметично неправильним, оскільки заявником було здійснено розрахунок без урахування положень Закону України Про тимчасові заходи на проведення антитерористичної операції .

Отже, правильним розрахунком пені за період з 27.01.2017 по 14.06.2017 є:

1) з 27.01.2017 по 31.01.2017

269 306,39 х 2 х 14,0% : 100 х 5 : 365 = 1 032,96;

2) з 01.02.2017 по 28.02.2017

280 984,84 х 2 х 14,0% : 100 х 28 : 365 = 6 035,40;

3) з 01.03.2017 по 31.03.2017

291 533,12 х 2 х 14,0% : 100 х 31 : 365 = 6 932,90;

4) з 01.04.2017 по 13.04.2017

303 211,57 х 2 х 14,0% : 100 х 13 : 365 = 3 023,81;

5) з 14.04.2017 по 30.04.2017

303 211,57 х 2 х 13,0% : 100 х 17 : 365 = 3 671,77;

6) з 01.05.2017 по 25.05.2017

314 513,30 х 2 х 13,0% : 100 х 25 : 365 = 5 600,92;

7) з 26.05.2017 по 31.05.2017

314 513,30 х 2 х 12,5% : 100 х 6 : 365 = 1 292,52;

8) з 01.06.2017 по 14.06.2017

326 191,75 х 2 х 12,5% : 100 х 14 : 365 = 3 127,87.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені за несвоєчасну сплату процентів за відповідні періоди, яка є обґрунтованою та підлягає визнанню складає 30 718,15дол США, що еквівалентно 798 524,82грн .

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 14.06.2017 у розмірі 331 465,89дол США, що еквівалентно 8 616 526,11рн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 додаткової угоди № 010/32/029/3 від 22.09.2014 до кредитного договору №010/32/029, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами кредитної угоди №01/32/017 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 10% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №31/1-1-2-10/2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.01.2015 по 14.06.2017 у розмірі 331 465,89дол США, що еквівалентно 8 616 526,11грн та ураховуючи положення ст. 10561 УК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

3) Як вбачається із матеріалів справи, кредитор звернувся з грошовими вимогами, що виникли з генеральної кредитної угоди №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 та №010/32/040 від 07.11.2014, укладених між ПАТ Банк Софійський та ТОВ ДТ Групп (позичальник) та з генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013, укладених між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Донтек (позичальник) до ТОВ Ірпінська АЗС , як до майнового поручителя. Таким чином, банкрут, в даному випадку, не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Виходячи з вимог ст.ст. 23, 24, 25 Закону про банкрутство, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Правовідносини між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Ірпінська АЗС , врегульовані нормами цивільного законодавства, а саме Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законами України Про заставу , Про іпотеку .

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553ЦК України).

Згідно приписів ст. 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 574 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України Про іпотеку :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та ст. 19 Закону України Про заставу передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, юридичні поняття поручитель та майновий поручитель , не є тотожними, вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 553 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України Про заставу , Законом України Про іпотеку .

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (ст.ст. 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки за даним кредитним договором, незалежно від вартості предметів застави (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №914/3734/15).

3.1) Так, 30.09.2014 між ПАТ Банк Софійський та Товариством з обмеженою відповідальністю ДТ ГРУПП (ідентифікаційний код 39283782, далі - ТОВ ДТ ГРУПП ), було укладено генеральну кредитну угоду №01/32/032. На умовах зазначеної генеральної кредитної угоди та укладених між ПАТ Банк Софійський та ТОВ ДТ ГРУПП кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 і №010/32/040 від 07.11.2014 (з урахуванням змін та доповнень), банком було відкрито позичальнику ТОВ ДТ ГРУПП кредитну лінію із загальним лімітом заборгованості 21 000000,00грн та кінцевим строком повернення кредитних коштів до 28.09.2017 (т. 4 а.с. 17-30, 36-40).

З метою забезпечення зобов'язань по кредитах позичальника ТОВ ДТ ГРУПП , наданих банком в межах генеральної кредитної угоди №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитних договорів №010/32/033 від 30.09.2014 і №010/32/040 від 07.11.2014 було, зокрема, передано в іпотеку нерухоме манно та в заставу товари в обороті, належні на праві власності ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ), а саме:

- відповідно до іпотечного договору № 12/32/047, укладеного 13.09.2014 між ПАТ Банк Софійський і ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ) та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2137, в забезпечення вимог ПАТ БАНК Софійський за генеральною кредитною угодою №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитним договором №010/32/033 від 30.09.2014, іпотекодавцем ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ) передано в іпотеку ПАТ Банк Софійський по зобов'язаннях ТОВ ДТ ГРУПП :нежитлову будівлю (автозаправна станція № 12 площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Маріуполь, смт Сартана, вул. Челюскінців, буд. 128);нежитлову будівлю (АЗС площею 35,6 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька обл., Старобешівський район, с. Роздольне, вул. Радянська, буд. 2). Пунктами 2.1 та 2.2 даного договору сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитними договорами (генеральною кредитною угодою № 01/32/032 від 30.09.2014 та кредитним договором №010/32/040 від 07.11.2014) перед банком за рахунок іпотечного майна зазначеного п.1.1. іпотечного договору (т. 4 а.с. 31-35);

- відповідно до договору застави товарів в обігу №12/32/059 від 28.11.2014 (т. 4 а.с. 41-44), укладеного між ПАТ Банк Софійський і ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ), в забезпечення вимог ПАТ Банк Софійський за генеральною кредитною угодою № 01/32/032 від 30.09.2014 та кредитним договором №010/32/040 від 07.11.2014 заставодавцем ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ) передано в заставу ПАТ Банк Софійський належні йому на праві власності товари в обігу (газ скраплений, бензин, дизельне паливо). Пунктом 1.1 вказаного договору сторони визначили, що застава забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитними договорами (генеральною кредитною угодою №01/32/032 від 30.09.2014 та кредитним договором №010/32/040 від 07.11.2014) перед банком за рахунок заставного майна (товарів в обігу згідно п.1.2. договору застави товарів в обігу №12/32/059).

Відомості про зазначені обтяження було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру та витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 168-214). Доказів припинення зазначеного обтяження на час прийняття рішення у даній справі суду надано не було, а тому зобов'язання по вказаним кредитним договорами є забезпеченими майном банкрута.

На виконання умов кредитного договору №010/32/033 , ПАТ Банк Софійський надало ТОВ ДТ Групп грошові кошти у розмірі 6 000 000,00грн, що підтверджується меморіальним ордером №1803 від 03.02.2015 (т. 4а.с. 195). У той час, ТОВ ДТ Групп взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 6 000 000,00грн.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ ДТ Групп умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 997 808,21грн, заявником була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 823 474,51грн та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 108 533,68грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 кредитного договору №010/32/033 від 30.09.2014 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені (т. 5 а.с. 185): у розмірі 823 474,51грн, нараховану за прострочення погашення заборгованості по кредиту за період з 12.12.2016 по 13.06.2017; у розмірі 108 533,68грн, нараховану за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 12.12.2016 по 13.06.2017 та ураховуючи положення ст. 230 ГК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.11.2015 по 13.06.2017 у розмірі 997 808,21рн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 кредитного договору №010/32/033, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами кредитної угоди №01/32/032 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 10% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №010/32/033).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.11.2015 по 13.06.2017 у розмірі 997 808,21, суд дійшов висновку, що останній арифметично неправильним, оскільки заявником зазначено, що кількість днів у вересні 2016 року - 31, а не 30 днів.

Розрахунок 10% річних здійснюється за формулою: Сума 10% річних = С х 10 : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, правильним розрахунком 10% річних за період з 01.11.2015 по 13.06.2017 є: 6 000 000*10:100*591:365(366)=969 863,01.

Ураховуючи викладене, загальна сума 10% річних , яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає визнанню складає 969 863,01грн.

Крім того, на виконання умов кредитного договору №010/32/040 , ПАТ Банк Софійський надало ТОВ ДТ Групп грошові кошти у розмірі 11 030 150,00грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.06.2017 (т. 4 а.с. 198). У той час, ТОВ ДТ Групп взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 11 030 150,00грн.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ ДТ Групп умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 1 782 955,79грн, заявником була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 1 513 841,23грн та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 199 523,80грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 кредитного договору №010/32/040 від 07.11.2014 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені (т. 5 а.с. 186): у розмірі 1 513 841,23грн, нараховану за прострочення погашення заборгованості по кредиту за період з 12.12.2016 по 13.06.2017; у розмірі 199 523,80грн, нараховану за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 12.12.2016 по 13.06.2017 та ураховуючи положення ст. 230 ГК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.11.2015 по 13.06.2017 у розмірі 1 782 955,79грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 кредитного договору №010/32/040, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами кредитної угоди №01/32/032 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 10% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №010/32/033).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.11.2015 по 13.06.2017 у розмірі 1 782 955,79грн та ураховуючи положення ст. 1056 1 ЦК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

3.2) Як вбачається із матеріалів справи, 20.04.2012 між ПАТ Банк Софійський та Товариством з обмеженою відповідальністю Донтек (далі - ТОВ Донтек ідентифікаційний код 32879170) було укладено генеральну кредитну угоду №32/1-1-2-9. На умовах зазначеної генеральної кредитної угоди та укладених між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Донтек кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та № 32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013 (з урахуванням змін та доповнень), банком було відкрито позичальнику ТОВ Донтек кредитну лінію із загальним лімітом заборгованості 1 582890дол США та 12 855 000,00грн та кінцевим строком повернення кредитних коштів до 29.03.2016 (т. 4 а.с. 45-99) .

З метою забезпечення зобов'язань по кредитах позичальника ТОВ Донтек , наданих банком в межах генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитних договорів №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та № 32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013 було, зокрема, передане нерухоме майно ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ), а саме:

- відповідно до іпотечного договору №32/1-1-2-9-Іп-20, укладеного 18.06.2012 між ПАТ Банк Софійський та ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ), посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 4193 (з наступними змінами та доповненнями), в забезпечення вимог ПАТ Банк Софійський за генеральною кредитною угодою № 32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитними договорами № 32/1-1-2-9/1 від 24.04.2012, № 32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 та іншими правочинами, які можуть бути укладені в майбутньому, іпотекодавцем ТОВ Універсалнафтозбут (ТОВ Ірпінська АЗС ) передано в іпотеку ПАТ Банк Софійський об'єкт нерухомості (автозаправочна станція площею 19,40 кв.м., що знаходиться за адресою Донецька обл., Старобешівський район, с.Олександрівка (Олександрівська с/р), пров. Центральний, буд.11). Пунктом 2.1., п. 2.2 даного договору сторони визначили, що іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань позичальника за кредитними договорами (генеральною кредитною угодою №32/1-1-2-9 від 20.04.2012 та кредитним договором32/1-1-2-9/1 від 24.04.2012) перед банком за рахунок іпотечного майна зазначеного п. 1.1. іпотечного договору (т.4 а.с.100-106).

Відомості про зазначені обтяження було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру (т. 1 а.с. 168-214). Доказів припинення зазначеного обтяження на час прийняття рішення у даній справі суду надано не було, а тому зобов'язання по вказаним кредитним договорам є забезпеченими майном банкрута.

На виконання умов кредитного договору №32/1-1-2-9/3 , ПАТ Банк Софійський надало ТОВ Донтек грошові кошти у розмірі 204 311,99грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.06.2017 (т. 4 а.с. 208). У той час, ТОВ Донтек взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 204 311,99грн.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ Донтек умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 62 692,99грн, заявником, як зазначалось вище, була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 28 040,96грн та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 6 930,63грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 кредитного договору №32/1-1-2-9/3 від 30.05.2013 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені (т. 5 а.с. 186) у розмірі 28 040,96грн, нараховану за прострочення погашення заборгованості по кредиту за період з 12.12.2016 по 13.06.2017, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки заявником не враховано, що 2016 рік є високосним.

Отже, правильним розрахунком пені на суму простроченої заборгованості у розмірі 204 311,99грн за період з 12.12.2016 по 13.06.2017 є:

1) з 12.12.2016 по 31.12.2016

204 311,99 х 2 х 14,0% : 100 х 20: 366 = 3 126,09

2) з 01.01.2017 по 26.01.2017

204 311,99 х 2 х 14,0% : 100 х 26 : 365 = 4 075,04

3) з 27.01.2017 по 02.03.2017

204 311,99 х 2 х 14,0% : 100 х 35 : 365 = 5 485,64;

4) з 03.03.2017 по 13.04.2017

204 311,99 х 2 х 14,0% : 100 х 42 : 365 = 6 582,76;

5) з 14.04.2017 по 25.05.2017

204 311,99 х 2 х 13,0% : 100 х 42 : 365 = 6 112,57;

6) з 26.05.2017 по 13.06.2017

204 311,99 х 2 х 12,5% : 100 х 19 : 365 = 2 658,85.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені яка нарахована на прострочену суму заборгованості по кредиту за відповідний період, яка є обґрунтованою і підлягає визнанню складає 28 029,82грн .

Перевіривши розрахунок пені (т. 5 а.с. 186) у розмірі 6 930,63грн, нараховану за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 12.12.2016 по 13.06.2017 та ураховуючи положення ст. 230 ГК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.12.2015 по 13.06.2017 у розмірі 62 692,99грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 додаткової угоди №4 від 01.10.2014 до кредитного договору №32/1-1-2-9/3, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 20% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №32/1-1-2-9/3).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних за користування кредитними коштами за період з 01.12.2015 по 13.06.2017 у розмірі 62 692,99грн та ураховуючи положення ст. 1056 1 ЦК України, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

Крім того, на виконання умов кредитного договору №32/1-1-2-9/2 , ПАТ Банк Софійський надало ТОВ Донтек грошові кошти у розмірі 1 383 889дол США, що еквівалентно 35 974 487,94грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 14.06.2017 (т. 4 а.с. 209). У той час, ТОВ Донтек взяті на себе зобов'язання із повернення кредитних коштів не виконало, у зв'язку із чим у останнього наявна заборгованість по кредиту у розмірі 1 383 889дол США.

Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ Донтек умов даного договору в частині повернення наданих ПАТ Банк Софійський кредитних коштів та відсотків за користування останніми у розмірі 404 034,15дол США, що еквівалентно 10 502 953,38грн, заявником, як зазначалось вище, була нарахована пеня за прострочку сплати основної суми кредиту у розмірі 189 932,89дол США, що еквівалентно 4 937 345,74грн та пеня за прострочку сплати процентів за кредитом у розмірі 49 783,59дол США, що еквівалентно 1 294 134,99грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 кредитного договору №32/1-1-2-9/2 від 06.08.2012 встановлено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату відсотків позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки НБУ, від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Перевіривши розрахунок пені (т. 5 а.с. 188) у розмірі 189 932,89дол США, нараховану за прострочення погашення заборгованості по кредиту у розмірі 1 383 889,00дол США за період з 12.12.2016 по 13.06.2017, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки заявником не враховано, що 2016 рік є високосним.

Отже, правильним розрахунком пені на суму простроченої заборгованості у розмірі 1 383 889,00дол США за період з 12.12.2016 по 13.06.2017 є:

1) з 12.12.2016 по 31.12.2016

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 20: 366 = 21 174,26;

2) з 01.01.2017 по 26.01.2017

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 26 : 365 = 27 601,95

3) з 27.01.2017 по 02.03.2017

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 35 : 365 = 37 156,47;

4) з 03.03.2017 по 13.04.2017

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 42 : 365 = 44 587,77;

5) з 14.04.2017 по 25.05.2017

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 42 : 365 = 41 402,93;

6) з 26.05.2017 по 13.06.2017

1 383 889,00 х 2 х 14,0% : 100 х 19 : 365 = 18 009,51.

Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені яка нарахована на прострочену суму заборгованості у розмірі за відповідний період, яка є обґрунтованою і підлягає визнанню складає 189 857,47дол США , що еквівалентно 4 935 385,18грн.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 49 783,59дол США, що еквівалентно 1 294 134,99грн, нараховану за прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами за період з 12.12.2016 по 13.06.2017, суд дійшов висновку, що останній є вірним обґрунтованим та таким, що підлягає визнанню.

Крім того, як зазначає заявник, боржником не були сплачені 10% річних за користування кредитними коштами за період з 01.07.2014 по 13.06.2017 у розмірі 404 034,15дол США, що еквівалентно 10 502 953,38грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 1 додаткової угоди №10 від 01.10.2014 до кредитного договору №32/1-1-2-9, зокрема, встановлено, що банк на умовах цього договору та укладеної між сторонами генеральної кредитної угоди №32/1-1-2-9 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, зі сплатою 10% річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п. 2.3 кредитного договору №32/1-1-2-9/2).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 1 0% річних за користування кредитними коштами за період з 01.07.2014 по 13.06.2017 у розмірі 404 034,15дол США, що еквівалентно 10 502 953,38грн та ураховуючи положення ст. 1056 1 ЦК України, суд дійшов висновку, що останній арифметично неправильним, оскільки заявником зазначено, що кількість днів у вересні 2016 року - 31, а не 30 днів.

Таким чином, правильним розрахунком 10% річних за період з 01.07.2014 по 13.06.2017 є: 1 383 889*10:100*1079:365(366)=397 095,77.

Ураховуючи викладене, загальна сума 10% річних , яка є правильною, обґрунтованою та такою, що підлягає визнанню складає 397 095,77дол США , що еквівалентно 10 322 588,73грн.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, судом вставлено, що загальна сума кредиторських вимог, яка є обґрунтованою складає 148 594 749,56грн , та є повністю забезпеченою майном банкрута.

Як зазначалось вище, розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону про банкрутство.

Згідно положень ст. 23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, веде реєстр вимог кредиторів.

Ураховуючи зазначене, ліквідатор зобов'язаний окремо внести до відповідного реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Керуючись ст.ст.232-235 ГПК України, ст.8, 23-27, 45, 95 Закону про банкрутство, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати вимоги кредитора ПАТ Банк Софіївський (ідентифікаційний код 38061253) у розмірі:

- 3 200,00грн - 1 черга задоволення;

- 148 594 749,56грн, які підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна ТОВ Ірпінська АЗС (ідентифікаційний код 24450669);

- 17 023 541,91грн - відхилити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 13.12.2018.