Рішення

від 05.12.2018 по справі 918/533/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/533/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Ярощук О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Лесі Українки

про стягнення збитків в сумі 264 176 грн. 27 коп.

За участю представників сторін:

від позивача (Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області): представник Кочубей Б.О.;

від позивача (Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області): представник Верещук Л.В.;

від відповідача: представник Калістратов С.Є.;

від прокуратури: представник Кондратюк А.В.;

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави (надалі - Позивач або Прокурор) в особі Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області (надалі - Плосківська сільська рада), Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл.) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Лесі Українки (надалі - Відповідач або СВК імені Лесі Українки) в якому просить стягнути із останнього 264 176 грн. 27 коп. збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок, на території Плосківської сільської ради, без правовстановлюючих документів.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що розпорядженням голови Дубенської районної адміністрації від 09.02.2011 р. № 95 "Про затвердження технічної документації" СВК імені "Лесі Українки" надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Плосківської сільської ради площею 32,9497 га, для обслуговування господарських дворів. Однак, договори оренди земельних ділянок, виділених згідно вищевказаного розпорядження та рішення Плосківської сільської ради від 20.11.2009 р. № 441 не були укладені. Тобто, на думку Позивача, Відповідач фактично використовує земельні ділянки на території Плосківської сільської ради без відповідних правовстановлюючих документів. Враховуючи наведене, комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у Дубенському районі, створеної на підставі розпорядження голови Дубенської районної державної адміністрації від 14.03.2018 р. № 176, визначено розмір збитків завданих Плосківській сільській раді, а саме, сума неодержаного Плосківською сільською радою доходу за користування СВК імені Лесі Українки земельними ділянками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 р. становить 264 176,27 грн.

Представники Прокуратури, Плосківської сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Рівненській обл. в судовому засіданні 05.12.2018 року позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судовому засіданні 05.12.2018 року позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що подав відповідну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

В п. 3 зазначеного рішення, суд в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Статтями 142-144 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів управління місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

На підставі ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Розпорядником земельних ділянок в межах населеного пункту с. Плоска Дубенського району Рівненсьбкої обл. є Плосківська сільська рада.

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14,19 Конституції України).

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що Відповідачем у справі на території Плосківської сільської ради без правовстановлюючих документів використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області.

Враховуючи, що Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області та Плосківська сільська рада не вживали заходів щодо захисту порушених прав, прокурор правомірно звертається з позовною заявою до суду в інтересах держави особі Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області та Плосківської сільської ради.

Судом встановлено, що рішенням Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області № 441 від 20.11.2009 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо надання земельних ділянок в оренду строком на 2 роки СВК імені Лесі Українки загальною площею 4,5278 га для обслуговування господарських дворів в тому числі в с. Плоска - 0,2287 га та в с. Судобичі - 4,2981 га на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області; надати земельні ділянки в оренду строком на 2 роки СВК імені Лесі Українки загальною площею 4,5278 га для обслуговування господарських дворів в тому числі в с. Плоска та в с. Судобичі на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області; СВК імені Лесі Українки укласти договір оренди земельної ділянки з сільською радою та зареєструвати його у відповідності до ст. 1245 Земельного кодексу України; встановити орендну плату за користування земельними ділянками в розмірі 1 % від встановленої нормативної грошової оцінки, в сумі 10379 грн. в рік за всі земельні ділянки, в тому числі 596,53 грн. за земельну ділнку в с. Плоска та 9782,47 грн. за земельні ділянки в с. Судобичі; земельні ділянки використовувати за цільовим призначенням.

Розпорядженням голови Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області № 95 від 09.02.2011 року "Про затвердження технічної документації" СВК імені Лесі Українки надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Плосківської сілької ради для обслуговування господарських дворів площею 32,9497 га.

За твердженням Позивачів, договори оренди земельних ділянок, виділених згідно вищевказаних рішення та розпорядження укладено не було.

Дубенською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області, у відповідь на запит Дубенської райдержадміністрації № 696/02-18/18 від 19.03.2018 року, листом від 22.03.2017 року повідомлено, що СВК імені Лесі Українки за період 2015 - 2017 роки декларацій по платі за землю за орендовані земельні ділянки на території Плосеківької сільської ради, які використовувались для обслуговування господарських будівель і споруд, в Дубенську ОДПІ не подавались та орендна плата не сплачувалась.

Розпорядженням голови Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області № 176 від 14.03.2018 року "Про створення комісії" створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам та землекористувачам в Дубенському районі та затверджено положення про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам та землекористувачам в Дубенському районі.

Згідно акту, затвердженого головою Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області від 20.06.2018 року, про визначення та відшкодування неодержаного Плосківською сільською радою доходу за користування сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Лесі Українки земельними ділянками без правовстановлюючих документів на території Плосківської сільської ради, визначено та затверджено розмір неодержаного Плосківською сільською радою доходу протягом 2016 - 2017 років в сумі 264 176,27 грн., з них 44 961,96 грн. (за оренду земельних ділянок для обслуговування господарських будівель і споруд загальною площею 32,9497 га, за межами населених пунктів Плосківської сільської ради) + 13 938,42 грн. (за оренду земельної ділянки для обслуговування господарських будівель і споруд площею 0,2297 га в межах села Плоска) + 205 275,89 грн. (за оренду земельної ділянки для обслуговування господарських будівель і споруд площею 3,4788 га в межах села Судобичі).

Розмір збитків визначено комісією відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Станом на дату звернення до суду СВК імені Лесі Українки не укладено в порядку визначеному законом договорів оренди, а відтак їх використання здійснюється без правовстановлюючих документів.

Таким чином, відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилася у використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів, позбавив власника земельної ділянки права отримувати дохід в розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельними ділянками.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 211 ЗК України визначено, що у випадку порушення земельного законодавства винні особи несуть цивільну відповідальність.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону).

За нормами статті 6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування) (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Таким чином, фактичне використання земельних ділянок Відповідачем без належних правових підстав, позбавило сільську раду, як власника землі, права отримувати від земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п. г' ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків, а п. д ст. 156 даного кодексу визначає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані (п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам).

Плосківській сільській раді завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 264 176 грн. 27 коп. гривень, які спричинені безпідставним (без оформлення договору оренди земельної ділянки) користуванням земельними ділянками СВК імені Лесі Українки та несплатою останнім плати за фактичне користування землею. В даному випадку, між протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у порушенні закону, та заподіяними збитками існує причинний зв'язок.

Згідно із частиною другою ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. д ч. 1 ст. 156 ЗК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Таким чином, розмір збитків нараховано обєктивно та у межах чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача збитків в сумі 264 176 грн. 27 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень Відповідача, що останнім з метою добровільного погашення суми боргу проведено часткову оплату грошових коштів на рахунок Плосківської сільської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до платіжного доручення № 1076 від 30.10.2018 року Відповідачем перераховано грошові кошти в сумі 80 000,00 грн. на рахунок Дубенського УК с. Плоска, призначення платежу - орендна плата за землю за 2018 р.

Разом з тим, як вбачається з позовоної заяви, керівник Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Плосківської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області звернувся в суд з вимогою стягнути збитки завдані Плосківській сільській раді, а саме, суму неодержаного доходу у розмірі 264 176,27 грн., за користування СВК імені Лесі Українки земельними ділянками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 р..

Відтак, Відповідачем сплачено орендну плату за 2018 рік, а не частково оплачено орендну плату за період зазначений Прокуратурою.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищенаведеного, враховуючи те, що Дубенською місцевою прокуратурою, доведено належними та допустимими доказами використання СВК імені Лесі Українки земельних ділянок на території Плосківської сільської ради, без відповідних правовстановлюючих документів, що визнається Відповідачем у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Лесі Українки 264 176 грн. 27 коп. збитків.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області задоволити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Лесі Українки (35651, Рівненська область, Дубенський район, с. Плоска, вул. Лесі Українки, 129, код ЄДРПОУ 30717807) на користь Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області (35651, Рівненська область, Дубенський район, с. Плоска, вул. Юридика, 1а, код ЄДРПОУ 04385310) 264 176 (двісті шістдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 27 коп. збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок, на території Плосківської сільської ради, без правовстановлюючих документів.

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Лесі Українки (35651, Рівненська область, Дубенський район, с. Плоска, вул. Лесі Українки, 129, код ЄДРПОУ 30717807) на користь прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вулиця 16 Липня, буд. 52, р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації - 2800) 3 962 (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 64 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 грудня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.