Рішення

від 11.12.2018 по справі 924/765/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2018 р. м. Хмельницький

Справа № 924/765/18

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн", м. Запоріжжя

до Приватного підприємства "Пакт", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 645 626,08 грн., з яких: 470 200,00 грн. - основного боргу, 19 496,58 грн. - 3% річних, 49 867,20 грн. - інфляційних втрат, 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності № 283160/2 від 09.10.18р. та ордеру;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору. 28.08.2018 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Пакт", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 620 200,00 грн. - основного боргу, 19 496,58 грн. - 3% річних, 49 867,20 грн. - інфляційних втрат, 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами, борг по яких виник в результаті неналежного виконання відповідачем договору купівлі-продажу №02/01-17 від 02.01.2017р.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 15.12.2017р. та 27.12.2017р., на виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу, позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 1 420 200 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №СФ-0000966 від 14.12.2017р. та №СФ -0000995 від 27.12.2017р., довіреностями №591 від 15.12.2017р. та №605 від 27.12.2017р., видатковими накладними №РН - 000824 від 15.12.2017р. та № РН - 000843 від 27.12.2017р., товарно - транспортними накладними № 00001405 від 15.12.2017р. та № 00001423 від 27.12.2017р., податковими накладними № 40 від 15.12.2017р. та № 65 від 27.12.2017р. (в письмовій та електронній формах). Між тим, відповідач, свої зобов'язання за договором купівлі-продажу виконав не в повному обсязі і несвоєчасно, зокрема за період з 27.02.2018 року по 19.06.2018 року сплатив 700000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку. З посиланням на ст. ст. 538, 693 ЦК України позивач зазначає, що строк оплати сплив 15.12.2017р. та 27.12.2017р. Позивач стверджує, що на електронну пошту відповідача надіслано листи з вимогами про погашення боргу від 21.03.2018р., від 28.03.2018р., від 18.04.2018р., від 07.05.2018р. та від 18.07.2018р., а також претензію №005 від 05.05.2018р. про сплату 720 200 у строк до 11.05.2018р. У зв'язку з простроченням оплати позивач нарахував до стягнення з відповідача окрім основного боргу, 19 496,58 грн. - 3% річних, 49 867,20 грн. - інфляційних втрат, 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 20.11.2018р. прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 05.11.2018р. Надалі предметом спору є вимога про стягнення з відповідача: 470 200,00 грн. - основного боргу, 49 867,20 грн. - інфляційних втрат, 19 496,58 грн. - 3% річних, 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами. У заяві останній просить суд у зв'язку із зменшенням позовних вимог, повернути судовий збір відповідно до п. 1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №1195 від 09.11.2018р. про сплату відповідачем 50000,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив (ухвали суду надіслано за адресою місця реєстрації визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку зі сплатою відповідачем після відкриття провадження у справі №924/765/18 частини основного боргу в сумі 50000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1195 від 09.11.2018р. та не заперечується представником позивача, суд вважає за належне провадження у справі №924/765/18 в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу закрити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.

02 січня 2017 року між Приватним підприємством „Пакт" (покупець) і Товариством з обмеженої відповідальністю „Інтерпластмодерн" (постачальник) був укладений договір купівлі-продажу №02/01-17, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності - далі товар. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 договору ціна, кількість, асортимент, терміни поставки визначаються в рахунках - фактурах, видаткових накладних.

Ціна за одиницю та вартість товарів визначається у відвантажувальних накладних (п. 2.1 договору).

У п. 2.2. договору сторони узгодили, що умови оплати - 100% предоплати або відстрочка платежу, що буде зазначена в рахунках-фактурах або специфікаціях узгоджених сторонами.

Згідно п. 3.1. договору товар поставляється покупцю протягом 30-ти календарних днів, починаючи з дня домовленості сторонами. Найменування, кількість, ціни товару фіксуються у видаткових накладних.

Датою поставки є дата видаткової накладної на товар. В момент поставки Товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні оригінали документів: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкова накладна надається покупцю в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному законодавством підтверджують, що даний пункт договору є фактичною вимогою порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого КМУ від 16.10.2014 року №569 (п.п. 3.3, 4.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договір дійсний з моменту підписання терміном один календарний рік. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору за 10 днів до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

Договір підписано та скріплено відтискам печаток сторін.

Позивачем на виконання умов договору №02/01-17 від 02.01.2017р. передано, а уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей №591 від 15.12.2017р. та №605 від 27.12.2017р. прийнято товар (кабельний пластикат) на загальну суму 1 420 200 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №СФ-0000966 від 14.12.2017р. на суму 710100 грн. та №СФ-0000995 від 27.12.2017р. на суму 710100 грн., видатковими накладними №РН - 000824 від 15.12.2017р. на суму 710100 грн. та №РН - 000843 від 27.12.2017р. на суму 710100 грн., товарно - транспортними накладними №00001405 від 15.12.2017р. та № 00001423 від 27.12.2017р., податковими накладними №40 від 15.12.2017р. та № 65 від 27.12.2017р. (в письмовій та електронній формах), копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар за 15.12.2017р. на суму 700000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.02.2018р. на суму 100000 грн., від 15.03.2018р. на суму 100000 грн., від 19.03.2018р. на суму 100000 грн., від 22.03.2018р. на суму 100000 грн., від 04.04.2018р. на суму 100000 грн., від 13.04.2018р. на суму 100000 грн., від 15.05.2018р. на суму 100000 грн. та відповідними платіжними дорученнями, з визначеним у останніх призначенням платежів „Оплата за пластикат згідно видаткової накладної №РН-000824 від 15.12.2017р. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.» Окремо відповідачем частково погашено заборгованість за товар отриманий 27.12.2017р. на суму 250000 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.06.2018р. на суму 100000 грн., платіжними дорученнями від 19.06.2018р. на суму 100000 грн., від 31.08.2018р. на суму 50000 грн., від 18.09.2018р. на суму 50000 грн., 26.09.2018р. на суму 50000 грн.

За змістом наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку ПП „Пакт» за 3 квартал 2018р. борг становить 470200 грн.

Позивач надсилав на електронну пошту відповідача листи з вимогами про погашення боргу від 21.03.2018р., від 28.03.2018р., від 18.04.2018р., від 07.05.2018р. та від 18.07.2018р., а також претензію №005 від 05.05.2018р. про сплату боргу у строк до 11.05.2018р.

Після відкриття провадження у справі №924/765/18, відповідачем сплачено частину основного боргу в сумі 50000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1195 від 09.11.2018р. та не заперечується представником позивача.

У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем взятих зобов'язань, позивач на підставі ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення окрім основного боргу, 19 496,58 грн. - 3% річних, 49 867,20 грн. - інфляційних втрат, 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2017 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №02/01-17, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товарно-матеріальні цінності, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов договору №02/01-17 від 02.01.2017р. позивач передав, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреностей №591 від 15.12.2017р. та №605 від 27.12.2017р. прийняла товар на загальну суму 1 420 200 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем частково оплачено отриманий товар на суму 1 000 000 грн., що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями доданими позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за одержаний товар на підставі договору купівлі-продажу №02/01-17 від 02.01.2017р. на суму 420 200,00 грн., вимога про стягнення з Приватного підприємства "Пакт" 470 200,00 грн. основного боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

З огляду на прострочення відповідачем повної оплати за отриманий товар, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення 19 496,58 грн. - 3% річних загалом за період з 16.12.2017р. по 21.08.2018р. та з 28.12.2017р. по 21.08.2018р., 49 867,20 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2018р. по 21.08.2018р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

При перевірці правильності нарахування трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що позивачем обраховано останні в межах максимально можливого строку та розміру, а тому вимога про стягнення 19 496,58 грн. - 3% річних підлягає задоволенню.

З метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у постанові №14 від 17.12.2013 р.

Зокрема у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім обраховано інфляційні нарахування з недотриманням вказівок викладених у вищевказаних постанові Пленуму Вищого господарського суду України та листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Оскільки при перерахунку заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат встановлено, що останні обраховано поза межами максимально можливого розміру за заявлений період, суд вважає за належне вимогу про стягнення з відповідача 49 867,20 грн. інфляційних втрат задовольнити частково на суму 47690,94 грн. У стягненні решти належить відмовити.

Крім цього, позивач на підставі ст. 536 ЦК України нарахував до стягнення 106 062,30 грн. - процентів за користування чужими коштами за період з 16.12.2017р. по 21.08.2018р. та за період з 28.12.2017р. по 21.08.2018р.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом роз'яснень наданих господарським судам Вищим господарським судом України у постанові Пленуму від 17 грудня 2013 року №14, у п. п. 6.2, 6.3 визначено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Частиною третьою статті 692 ЦК України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи задоволення судом вимоги про стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки сторонами не передбачено у договорі №02/01-17 від 02.01.2017р. розміру процентів річних за користування чужими коштами, підстави для стягнення останніх з відповідача відсутні, з огляду на що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 106 062,30 грн. процентів за користування чужими коштами належить відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищенаведені положення Закону, враховуючи встановлені судом обставини, несвоєчасну та неповну сплату відповідачем отриманого товару згідно договору поставки, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 420 200,00 грн. - основного боргу, 19 496,58грн. - 3% річних, 47690,94 грн. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог належить відмовити.

Витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України. При цьому, суд у відповідності до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про повернення сплаченого судового збору у зв'язку з прийнятою судом заявою про зменшення розміру позовних вимог та закриттям провадження в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 1, 5 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Пакт", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 645 626,08грн., з яких: 470 200,00грн. - основного боргу, 19 496,58грн. - 3% річних, 49 867,20грн. - інфляційних втрат, 106 062,30грн. - процентів за користування чужими коштами задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Пакт" (32300, проспект Грушевського, буд. 43, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, ідентифікаційний код 21332137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн" (69076, вул. Новобудов, буд. 3, корп. 6, м. Запоріжжя, Хортицький район, Запорізької області, ідентифікаційний код 34718778) 420 200,00 грн. основного боргу, 19 496,58 грн. - 3% річних, 47690,94 грн. - інфляційних втрат, 7310,81 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі №924/765/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Пакт", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу закрити.

У решті позову відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпластмодерн" (69076, вул. Новобудов, буд. 3, корп. 6, м. Запоріжжя, Хортицький район, Запорізької області, ідентифікаційний код 34718778) з Державного бюджету України 3000 грн. судового збору, перерахованого згідно з платіжним дорученням №17911 грн. від 21.08.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 12.12.2018р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 4 прим.: (всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення)

1- до справи;

2 - позивачу (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 3 корп. 6; 69114, м. Запоріжжя, а/с 4040)

3 - Адвокат ОСОБА_1 (6500, м. Одеса, вул. Л. Толстого 30, оф. 5)

4- відповідачу (32300, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 43)