Рішення

від 13.12.2018 по справі 420/5370/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Левчук О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Бетонекс-Буд (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Бетонекс-Буд до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27.09.2018р. № НОМЕР_1;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 27.09.2018р. № НОМЕР_2.

Ухвалою від 22.10.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

09.11.2018 року (вхід. № 34068/18) від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов.

Ухвалою від 20.11.2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зазначено, що за результатами документальної невиїзної перевірки складено акт, з яким позивач не погоджується, та зазначає що висновки, які зроблені посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки є протиправними, безпідставними, необґрунтованими, необ`єктивними та не відповідають фактичним обставинам, первинним документам позивача й вимогам діючого цивільного, господарського, митного й податкового законодавства України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с. 91-93), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема посилаючись на акт проведеної перевірки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Бетонекс-Буд Одеському окружному адміністративному суду.

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 03.09.2018 року № 6593 Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд , головним державним ревізором - інспектором, відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3, головним державним ревізором - інспектором, відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_4 проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд (код ЄДРПОУ 36518734), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг при переміщенні ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд через митний кордон України товарів за митною декларацією від 18.09.2017 №UA500020/2017/003242.

За наслідками перевірки складено акт № 2013/15-32-14-10-11/36518734 від 19.09.2018р. (а.с. 19-26), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:

1) частин 1, 2, 3 ст. 43 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, зі змінами та доповненнями;

2) п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями.

В результаті чого, на думку відповідача, споживачем занижено податкове зобов'язання на загальну суму 199 985,41 грн., в тому числі по сплаті ввізного мита на суму 166 654,52 грн., по сплаті податку на додану вартість на суму 33 330,89 грн..

За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 27.09.2018 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у сумі 208 318,15 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 166 654,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 41 663,63 грн. (а.с. 29);

від 27.09.2018 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у сумі 41 663,61 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 33 330,89 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 332,72 грн. (а.с. 30).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС в Одеській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час розгляду справи судом встановлено наступне.

ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд зареєстровано та взято на облік органами ДФС у 2009 році, юридична адреса: 65026, м. Одеса, вул.. Приморська, буд. 49.

Позивач здійснював такі види діяльності за КВЕД, які пов'язані із здійсненням зовнішньо-економічних операцій:

Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.;

Код КВЕД 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами;

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

Код КВЕД 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами;

Код КВЕД 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям;

Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

Код КВЕД 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання;

Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання;

Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.;

Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами;

Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний);

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права;

Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів;

Код КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель.

01.08.2017 року між ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд та компанією ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE TIK. LTD STI (Туреччина) було укладено контракт №08/17 щодо поставки в Україну товарів народного споживання. (а.с. 72-74)

Пунктом 3 Контракту визначено, що продавець зобов'язаний здійснити пакування Товару та після здійснення необхідних експортних митних процедур передати Товар перевізнику. Умови поставки визначаються Incoterms-2010 та здійснюються на умовах СРТ. Місце поставки - Україна. Продавець направляє Покупцю за факсом, вказаним Покупцем, товарно-транспортну накладну (коносамент тощо), інвойс, які свідчать про відвантаження товару. Оригінали міжнародної товарно-транспортної накладної, інвойсу, сертифікату про походження, свідоцтв якості продукції передаються Покупцю разом з Товаром.

В рамках зазначеного контракту з Туреччини прибули товари народного споживання в асортименті на вантажному автомобілі НОМЕР_3/АВ2736ХР загальною вагою брутто 20 870,2 кг.

18.09.2017 року директором ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд була підготовлена та подана до органів ДФС митна декларація в режимі ІМ 40 ДЕ , яка була прийнята та зареєстрована за номером №UA500020/2017/003242.

Разом з митною декларацією були надані передбачені ст.355 Митного кодексу України документи, серед яких: контракт №08/17 від 01.08.2017 року (а.с. 72-74), інвойс №197106 від 13.09.2017 року (а.с. 75), пакувальний лист до інвойсу №197106 від 13.09.2017 року (а.с. 76), CMR №126458 від 13.09.2017 року (а.с. 77), сертифікат про походження товару від 13.09.207 року №О 0050302 (а.с.58) та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Відповідно до інформації, зазначеної у митній декларації та товаросупровідних документах, відправником товару є компанія ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE TIK. LTD STI (Туреччина), а покупцем - ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд (Україна).

Таким чином, на підставі вищезазначених документів, країною походження товарів визначено Туреччину.

Відносини,що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з ч.1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Частино. 1 ст.7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно до вимог ч.1 ст. 200 МК України після надання органом доходів і зборів дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов'язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене органом доходів і зборів місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб органу доходів і зборів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 4 ст.200 МК України визначено, що у місці доставки товари і транспортні засоби пред'являються, а документи на них передаються органу доходів і зборів у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для органу доходів і зборів, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

18.09.2017 року від ТОВ Торговий Дім Бетонекс-Буд до Одеської митниці ДФС було подано митну декларацію №UA500020/2017/003242.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.1 ст. 255 МК України - митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.255 МК України - митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до митної декларації №UA500020/2017/003242 товари після повного митного оформлення було випущено у вільний обіг.

Відповідач у акті перевірки (а.с. 19-26) та відзиві на позовну заяву (а.с. 91-93) зазначає що Одеською митницею ДФС листом від 16.07.2018 №835/12/15-70-19-04 (а.с. 54) надано до ГУ ДФС в Одеській області копію листа Департаменту адміністрування митних платежів ДФС України від 11.07.2018 №21014/7/99-99-19-04-02-17 (а.с. 57), яким повідомлено, що відповідно до інформації, направленої листом уповноваженого органу з видачі сертифікатів про походження Туреччини від 14.06.2018 №84329644/71632, сертифікат про походження товару від 13.09.2017 №О 0050302 визнаний недійсним.

При цьому, суд зазначає, що ГУ ДФС в Одеській області не надано до суду перекладу листа уповноваженого органу з видачі сертифікатів про походження Туреччини від 14.06.2018 №84329644/71632, згідно з яким, як зазначає відповідач, сертифікат про походження товару від 13.09.2017 №О 0050302 визнаний недійсним.

Окрім того, суд акцентує увагу що визнання первинної документації бухгалтерського обліку згідно з ч.2 ст.202 Господарського кодексу України є виключною компетенцією суду, а не органів ДФС.

Відповідно до ч.1 ст.266 МК України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Разом з митною декларацією були надані передбачені ст.355 Митного кодексу України документи, серед яких: контракт №08/17 від 01.08.2017 року (а.с. 72-74), інвойс №197106 від 13.09.2017 року (а.с. 75), пакувальний лист до інвойсу №197106 від 13.09.2017 року (а.с. 76), CMR №126458 від 13.09.2017 року (а.с. 77), сертифікат про походження товару від 13.09.207 року №О 0050302 (а.с.58) та інші товаросупровідні та комерційні документи.

Згідно зі ст. 36 МК України - країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч.2 ст.36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1-3 ст.43 Митного кодексу України, документами, що утверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Тобто, вказаними нормами встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, одним з яких є сертифікат про походження товару.

Як слідує з Акту перевірки, у зв'язку з отриманням листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 №84329644/71632, Товари за митною декларацією від 18.09.2017 року №UA500020/2017/003242 визнано такими, походження яких достовірно не відомо, але вказаний висновок є безпідставним зважаючи на наступне.

Одеською митницею ДФС України було завершено митне оформлення за митною декларацією від 18.09.2017 року №UA500020/2017/003242, таким чином Одеською митницею ДФС було визначено країну у зазначених митних деклараціях - товар був випущений у вільний обіг території України.

Також, як зазначає позивач, про те, що сертифікат про походження товару від 13.09.2017 року №О 0050302 - анульований, йому не було відомо, оскільки усі документи були отримані декларантом у Одеській митниці ДФС, куди були доставлені перевізником. Зазначений сертифікат про походження товару був направлений разом із товаром експортером.

Суд зазначає, що згідно з позицією відповідача, сертифікат про походження товару від 13.09.2017 року №О 0050302 - анульований згідно листа уповноваженого органу Туреччини від 14.06.2018 року №84329644/71632. Однак, суд критично до цього ставиться , оскільки сплинув майже рік після завершення митних процедур.

Окрім сертифікату про походження товару від 13.09.2017 року №О 0050302, походження розмитненого товару підтверджується й іншими документами, зокрема:

- декларацією про походження товару шляхом вчинення напису Страна происхождения - Turkey у інвойсі від 13.09.2017 року №197106 (а.с.75);

- пакувальним листом до інвойсу від 13.09.2017 року №197106, в якому зазначено Производитель: ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE TIK. LTD STI (Туреччина) (а.с.76);

- акт Одеської митниці ДФС від 17.09.2017 року, в тексті якого постійно вказується Країна виробництва - Туреччина (а.с.78-81);

- CMR №126458 від 13.09.2017 року в якій відправником значиться ILLIYON TEKSTIL VE KONFEKSIYON URUNLERI SAN. VE TIK. LTD STI (Туреччина), складена та місце завантаження ISTANBUL/TURKIYE. (а.с.77).

Таким чином, описані вище документи свідчать про додаткову можливість визначення країни походження.

Проте, не зважаючи на вказані обставини, ГУ ДФС в Одеській області під час перевірки та складання Акту зазначило, що оскільки сертифікат про походження товару від 13.09.2017 року №О 0050302 - анульований, то Товари за митною декларацією від 18.09.2017 року №UA500020/2017/003242 визнано такими, походження яких достовірно не відомо.

Такий висновок ГУ ДФС в Одеській області свідчить про те що перевіряючим органом не було здійснено аналіз документів у повній мірі, які були в наявності, оскільки, як вбачається зі змісту вищеперерахованих документів, у відповідача було достатньо доказів, що давали можливість визначити країну походження за митною декларацією від 18.09.2017 року №UA500020/2017/003242.

Суд зазначає, що у пункті 2.9 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.04.2012 року №АД-273/2012/4423-08 Про застосування антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну листового флоат-скла (скла термічнополірованого) походження із Російської Федерації, Республіки Болгарія, Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Білорусь) зазначено, що імпорт на митну територію України товару, зазначеного у пункті 1 цього рішення, без сертифікату про походження та неможливості визначення його походження здійснюється зі сплатою остаточного антидемпінгового мита. Визначення країни походження, в тому числі комісією можливе на підставі Декларації про походження товарів.

Згідно з ч.1 ст.43 Митного кодексу України, документами, що утверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в Головного управління ДФС в Одеській області не було правових підстав для збільшення сум грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Бетонекс-Буд зі сплати ПДВ з товарів ввезених на територію України субєктами господарювання та мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, а тому податкові повідомлення-рішення від 27.09.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспаніївід 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 3 749,74 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Бетонекс-Буд» (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49; код ЄДРПОУ 36518734) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДФС в Одеській області від 27.09.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Бетонекс-Буд» (код ЄДРПОУ 36518734) судові витрати у розмірі 3749,74 грн. (три тисячі сімсот сорок дев'ять грн. 74 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2018р.

Суддя О.М. Тарасишина

.