Рішення

від 10.12.2018 по справі 826/3382/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/3382/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Основа центр до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень від 17 листопада 2017 р. № 0009581401, № 0009571401-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство Основа центр (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2017 р. № 0009581401, № 0009571401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2018 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2018 р. відкрито спрощене провадження по адміністративній справі суддею Васильченко І.П.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними повідомленнями-рішеннями відповідачем було безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 526 979,00 грн., в тому числі 421 583,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 105 396,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податку на додану вартість на загальну суму 347 969,00 грн., в тому числі 278 375,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 69 594,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Так, позивач вважає необґрунтованим висновок, покладений в основу оскаржуваних рішень, про те, що ним занижено суму доходу у зв'язку з невключенням до нього безоплатно отриманих послуг від ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голд Компані та сум податку на додану вартість по операціях з вказаними контрагентами. На думку позивача, зазначені господарські операції підтверджуються наявними первинними документами та мають реальний товарний характер, а ПП Основа центр дотримано всіх умов для віднесення коштів на витрати та податковий кредит.

Відтак, твердження податкового органу про те, що поставки не відбувалися, позивач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на юридичних фактах.

З урахуванням вищевказаного, ПП Основа центр вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки. Відповідач зазначав, що перевіркою встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Вказані порушення виникли у результаті невключення до сум доходу та податкових зобов'язань з ПДВ коштів по операціях з ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голд Компані , які здійснювали свою діяльність поза межами правового поля. На думку податкового органу, операції з вказаними контрагентами є нереальними і відображаються в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. У зв'язку із чим були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які відповідач вважає прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства Основа центр (код 35331525) податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 26.10.2017 р. № 459/26-15-14-01-01/35331525 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 П (с) БО № 11, п.5 П (с)БО № 15, П (с)БО № 16, результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 421 583,00 грн.;

- пп.198.1, пп.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 278 375,00 грн., в тому числі за липень 2016 року на 63 044,00 грн., за серпень 2016 року на 3 656,00 грн., за вересень 2016 року на 42 627,00 грн., за жовтень 2016 року на 148 985,00 грн., за листопад 2016 року на 20 063,00 грн.

Зважаючи на висновки Акту перевірки, 17.11.2017 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0009571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 421 583,00 грн. та застосовано 105 396,00 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- № 0009581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 278 375,00 грн. та застосовано 69 594,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись із винесеним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - ПКУ) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ зазначається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Основа центр зареєстровано Шевченківською районною в місті Києві Державною адміністрацією 26.09.2007 р. за № 10741020000027060 та станом на момент перевірки перебувало на податковому обілку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У періоді, що перевірявся, позивач був платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 200043149 від 08.05.2012 р.

Видами діяльності позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є в тому числі електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), діяльність у сфері проводового електрозв?язку (КВЕД 61.10), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (КВЕД 71.12).

Предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Профбудкомплекс (код ЄДРПОУ 40028021) та ТОВ Голд Компані (код ЄДРПОУ 40169740).

Так, між позивачем (Замовник) та ТОВ Профбудкомплекс (Виконавець) укладено договір від 01 липня 2016 року про надання послуг з механічної обробки деталей.

На виконання вказаного вище договору позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- від 29.07.2016 р. на суму 400 200,00 грн., в тому числі ПДВ 66 700,00 грн.;

- від 30.09.2016 р. на суму 270 000,00 грн., в тому числі ПДВ 45 000,00 грн.

ТОВ Профбудкомплекс виписано на адресу позивача податкові накладні № 240 від 29.07.2016 р. на суму ПДВ 66 700,00 грн. та № 51 від 30.09.2016 р. на суму ПДВ 45 000,00 грн. Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.08.2016 р. та 13.10.2016 р. відповідно.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ Голд Компані (Виконавець) укладено договір від 03 жовтня 2016 року про надання послуг з організації виготовлення деталей.

На виконання вказаного вище договору позивачем надано суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016 р. на суму 1 000 050 00,00 грн., в тому числі ПДВ 166 675,00 грн.

ТОВ Голд Компані виписано на адресу позивача податкову накладну № 90 від 31.10.2016 р. на суму ПДВ 166 675 грн. Зазначена податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2016 р.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Станом на 31.02.2016 р. відповідно до рах.631 Розрахунки із вітчизняними постачальниками по взаємовідносинах із ТОВ Профбудкомплекс обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 620 200,00 грн., із ТОВ Голд Компані - 330 050,0 грн.

Суми ПДВ по взаємовідносинам ПП Основа центр з ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голд Компані включено позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду, а кошти, сплачені згідно договорів про надання послуг (за винятком сум дебіторської заборгованості) віднесено до складу витрат.

Натомість, на думку податкового органу кошти, сплачені за послуги, надані зазначеними вище контрагентами, слід було задекларувати у рядку 01 декларації з податку на прибуток Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку , оскільки такі послуги в реальності не надавалися, а отже, не підтверджуються первинними документами.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів про надання послуг, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок. Інформація щодо податкових накладних з податку на додану вартість зазначена в акті перевірки.

Названі документи свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Разом з тим встановлено, що на момент складення зазначених первинних документів ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голді Компані були зареєстровані у встановленому законом порядку, перебували на обліку в податкових органах як платники податків, свідоцтва платника ПДВ не анульовані.

Таким чином, у ПП Основа центр наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голд Компані .

Не можуть бути прийняті в якості доказу твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не декларували податкові зобов'язання по операціях з ПП Основа центр , оскільки вони ґрунтуються лише на відомостях, внесених органами ДФС України до АІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту , та базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що, здійснюючи перевірку позивача, податковий орган не дослідив жодного первинного документа по взаємовідносинам з ТОВ Профбудкомплекс та ТОВ Голд компані .

Доводи податкового органу про безтоварність оспорюваних операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак податковим органом не доведено існування таких обставин.

Посилання відповідача на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.12.2016 р. у справі № 569/17024/16-к не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказана ухвала не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з ПП Основа центр або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів щодо винесення вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом також не надано.

Сам по собі факт того, що ТОВ Профбудкомплекс фігурує в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача. Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 р. у справі № 808/2360/17.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору, сплачені згідно платіжних доручень № 20 від 26.02.2018 р. та № 32 від 30.03.2018 р.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства Основа центр (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 35331525) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.11.2017 р. № 0009571401 та № 0009581401.

3. Присудити на користь Приватного підприємства Основа центр (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41, код ЄДРПОУ 35331525) судові витрати в сумі 13 124,22 (тринадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко