Рішення

від 13.12.2018 по справі 520/9902/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 грудня 2018 р. № 520/9902/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (а/с 10288, м. Харків, 61023, код НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.10.2017;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.10.2017.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в населеному пункті за місцем його проживання він був вимушений покинути своє постійне місце проживання та переїхати до м. Харкова, де став на облік як внутрішньо переміщена особа. Проте відповідач з 01.10.2017 припинив йому виплату пенсії з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - ОСОБА_2 № 1058-IV). На думку позивача, такі дії Управління ПФУ є незаконними, оскільки порушують його право на пенсійне забезпечення.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, зазначивши, що виплата пенсії позивачу була зупинена на законних підставах.

Постановою ОСОБА_3 Верховного Суду залишено без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року по зразковій справі №805/402/18, яким адміністративний позов ОСОБА_6 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року «Про припинення ОСОБА_6 виплати пенсії до з'ясування» . Зобов'язано Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату ОСОБА_6 призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.

Відповідно до положень п.п. 21, 22 ч.1 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Згідно з вимогами ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, Володарськ (Свердловськ), Луганської області.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить копія його пенсійного посвідчення № 540741 (а.с. 8 - зворотній бік).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 09.09.2015 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 32).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 09.02.2017 № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с. 42).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 02.03.2018 № НОМЕР_4 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: м. Харків, вул. Халтуріна, б. 11 кв. 8 (а.с. 8).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV на підставі електронної пенсійної справи.

З відзиву на позов та довідки про нарахування та виплату пенсії позивачу вбачається, що:

- за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, нарахування пенсії не припинялося;

- у травні 2018 позивачу нарахована та виплачена пенсія у розмірі 6734,78 грн;

- за період з червня 2018 року по липень 2018 року позивачу пенсія нарахована, однак не виплачена;

- з серпня 2018 пенсія не нараховується та не виплачується.

Також в матеріалах справи мітиться розпорядження від 20.06.2018 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року.

Зі змісту відзиву на адміністративний позов вбачається, що з 01.10.2017 виплату пенсії призупинено за отриманою інформацією про скасування довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб та з 01.06.2018 з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає ОСОБА_2 № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є ОСОБА_2 № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд зазначає, що конституційне поняття «ОСОБА_2 України» , на відміну від поняття «законодавство України» , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Проте згідно з відзивом на адміністративний позов, нарахування та виплата пенсії позивачу була призупинена на підставі отриманої інформації про скасування довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб та з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України.

Разом з цим, суд зазначає, що з додатку до протоколу № 88 Засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова від 18.07.2018, вбачається, що позивач підтвердив своє місце фактичного проживання по акту.

ОСОБА_2 № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як отримання інформації про скасування довідки та зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб та інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан та понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України .

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України» , яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Крім того, наявні матеріали справи не містять жодної інформації щодо прийняття відповідачем рішення або розпорядження щодо припинення нарахування з 01.08.2018 та виплати пенсії на користь позивача з 01.10.2017 по 30.04.2018.

Будь-які мотиви з посиланням на встановлену законом підставу для призупинення нарахування та виплати позивачу пенсії, пенсійним органом не наведені та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувану бездіяльність відповідача з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що припинення виплати пенсії позивачу вчинено не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому вказані дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Стосовно посилань відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону № 1706-VII та постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Таким чином, положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки позивач не проживав на тимчасово окупованій території, визначеній частиною першою статті 3 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Суд зазначає, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей ОСОБА_2 відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, ОСОБА_3 Верховного Суду в межах справи №805/405/18 прийшла до висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.10.2017, суд зазначає таке.

Щодо періоду з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії, нарахування пенсії не припинялося.

Отже, задовольнити позовні вимог за цей період належить частково шляхом визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 по 30.04.2018.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 у травні 2018 належить відмовити, оскільки позивачу за травень 2018 року нарахована та виплачена пенсія у розмірі 6734,78 грн, що підтверджено матеріалами справи.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з червня 2018 року по липень 2018 року,в якому позивачу пенсія нарахована, однак не виплачена, та періоду з серпня 2018 пенсія, в якому пенсія позивачу не нараховується та не виплачується, суд зазначає наступне.

Так, Управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова прийнято розпорядження від 20.06.2018 про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року, суд зазначає, що прийняття цього розпорядження передувало діям з припинення виплати пенсії ОСОБА_1.

ОСОБА_2, беручи до уваги те, що виплата пенсії позивачу з 01.06.2018 була призупинена розпорядженням від 20.06.2018 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зазначити, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування розпорядження від 20.06.2018 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року, отже, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 червня 2018 року належить відмовити, оскільки такі дії фактично знайшли відображення у відповідному розпорядженні від 20.06.2018 Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ: 22682655) щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з 01.06.2018, охоплюється визнанням протиправності та скасуванням зазначеного розпорядження від 20.06.2018 про припинення виплати пенсії до з'ясування з червня 2018 року.

Разом з цим, суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_1 за період з червня 2018 року по липень 2018 року, не підлягає задоволенню, оскільки у цей період позивачу пенсія була нарахована.

В той же час, з урахуванням того, що відповідач припинив нарахування пенсії позивачу з серпня 2018 року, позовна вимога про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 підлягає задоволенню.

З огляду на наведені висновки суду, наявні підстави для зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити виплату ОСОБА_1 належної йому пенсії з 01.10.2017 по 30.04.2018 та з 01.06.2018, а з 01.06.2018 - також і нарахування пенсії.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, враховуючи правові висновки ОСОБА_3 Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №805/402/18, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до положень ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

При застосуванні судом висновків Верховного Суду в зразковій справі при розгляді даного адміністративного позову враховано, що позивач є громадянином України, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи, є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Також судом враховано, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату пенсії їм припинено за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передбачені п.1, 3-5 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (а/с 10288, м. Харків, 61023, код НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (вул. Валентинівська, буд. 22-Б, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 22682655) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 по 30.04.2018.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 20.06.2018 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 до з'ясування з червня 2018 року.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо припинення нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 по 30.04.2018 та з 01.06.2018.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 13 грудня 2018 року.

Суддя Білова О.В.