Рішення

від 28.11.2018 по справі 520/8608/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 р. справа № 520/8608/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003711403, 00003731403, 00003721403 від 01.10.2018 року в повному обсязі та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003701403 від 01.10.2018 року в частині податкових зобов'язань на суму 833760,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 208440,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг , з огляду на наявність в електронних базах даних контролюючого органу інформації про відсутність трудових, виробничих та фінансових ресурсів у вказаних підприємств та неможливість з'ясування походження товару. Тобто, фактично контролюючий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" вимог податкового законодавства, у зв'язку з інформацією по контрагентам позивача щодо зовсім інших господарських операцій, при цьому власне не досліджуючи та не надаючи правової оцінки договірним відносинам між позивачем та його контрагентами. Водночас, жодних зауважень щодо бухгалтерського обліку, фіктивності чи невідповідності документів контролюючим органом зроблено не було. Приймаючи до уваги вищезазначене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що оскаржуваним позивачем податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом донараховано грошове зобов'язання за податком на додану вартість у зв'язку із встановленням відповідних порушень податкового законодавства, що належним чином зафіксовано в акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 28.11.2018 року сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД , код ЄДРПОУ 33412020, зареєстровано як суб'єкт господарювання юридична особа 04.03.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.05.2016 року по 30.06.2018 року, з 01.04.2016 року по 30.06.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 21.09.2018р. №3950/20-40-14-03- 07/33412020 (т.1 а.с. 26-104), відповідно до висновків якого перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 139.1.2 п. 139.1, п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД завищено суму різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, на загальну суму 1 245 000 гри., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 224 100 гри., у тому числі за 201 7 рік у сумі 224 100 грн.;

- п.44.1 ст.44. п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.11 П(С)БО 16 Витрати (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року N318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01,2000 року за N27/4248), ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД завищено суму витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ ГАРАНТТОРГ ТРЕЙД , ТОВ ЛІБОР ПРИВАТ , на загальну суму 4 632 000 грн., в результаті чого занижено податок па прибуток на загальну суму 833 760 грн.;

- п. 198.1. п. 198.6 ст. 198. п. 200.4 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу, ч.7 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01. 2016 року №21 (зареєстровано в мін. Юсті України від 29.01.2016 року за №159/28289), ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД безпідставно завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ ГАРАНТОРГ ТРЕЙД , ТОВ ЛІБОР ПРИВАТ на загальну суму 9 815 597 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму на загальну суму 325 351 грн., також встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах, на загальну суму 601 049 грн., в т.ч. по податковій декларації з податку на додану вартість поданій за червень 2018 року (вх. від 17.07.201 8 року №9146969560) в сумі 601 049 грн.;

- п. 44.1 ст.44. п.п.14.1.36, п.п.14.1.54, п. 14.1 ст.14, п.п.134,1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, з урахуванням, п.7, п.8 П(С)БО 15 Доходи , (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за N860/4153). ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД безпідставно завищено суму доходів в загальному розмірі 7 856 500 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2017 року на суму 7 856 500 грн., по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями ДП ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД код за ЄДРПОУ 08099848, ТОВ НВО ШОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СИСТЕМИ код за ЄДРПОУ 40846045, в частині реалізації товару, придбаного ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД у контрагентів-постачальників ТОВ РЕМОПТТОРГ код за ЄДРПОУ 41195368, ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ код за ЄДРПОУ 41020332, без встановлення реальності факту (законного джерела) походження товарів;

- п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 11 П(С)БО 16 Витрати (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N318; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за N27/4248), ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД безпідставно завищено суму витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ РЕМОПТТОРГ код за ЄДРПОУ 41195368, ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ код за ЄДРПОУ 41020332 на загальну суму 7 588 850 грн.;

- п.44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством безпідставно завищено суму податкових зобов'язань на загальну суму 1 571 300 грн., в т.ч.: за червень 2017 року на суму І 571 300 грн., по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями ДП ХАРКІВСЬКИМ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД код за ЄДРПОУ 08099848, ТОВ НВО ШОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СИСТЕМИ код за ЄДРПОУ 40846045, в частині реалізації товару, придбаного ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД у контрагентів-постачальників ТОВ РЕМОПТТОРГ код за ЄДРПОУ 41195368, ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ код за ЄДРПОУ 41020332, без встановлення реальності факту (законного джерела) походження товарів;

- п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД безпідставно завищено суму податкового кредиту, по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ РЕМОПТТОРГ , ТОВ МЕГАПОЛИС ЮГ на загальну суму 1 517 770 грн.;

- п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, до каси підприємства не оприбутковано готівку у розмірі 3520,00 грн.

На підставі вищевказаних висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 21.09.2018р. №3950/20-40-14-03- 07/33412020 відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 00003731403 від 01.10.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим зменшено суму податкового зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму 1571300, 00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на суму 1517770, 00 грн.;

- № 00003701403 від 01.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1322325,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 1057860,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 264465,00., а також сума пені, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України (крім ст.129 Податкового кодексу України) - 00 грн.;

- № 00003711403 від 01.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі за податковими зобов'язаннями 325351,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 81337,75 грн.;

- № 00003721403 від 01.10.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 601049, 00 грн.

Також, позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 01-26/60655/18 від 15.11.2018 року), в якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003701403 від 01.10.2018 року в частині податкових зобов'язань на суму 833760,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 208440,00 грн.

Так, позивач вказав, що погоджується з висновками контролюючого органу щодо встановленого завищення суми різниць, на які зменшується фінансовий результат на загальну суму 1 245 000 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 224100, 00 грн. Штрафна санкція (25 %) - 224100*25%= 56025, 00 грн.

Позивач, не погодившись із такими висновками контролюючого органу, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44. 1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям, які стали об'єктом перевірки контролюючого органу до складу податкового кредиту, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд також зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформленні відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується відзивом на позов, контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД податкового законодавства з огляду на на те, що контрагенти позивача - ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг не мали власних трудових, фінансових та виробничих ресурсів задля проведення господарської діяльності, що в свою чергу не дозволяє встановити походження товару, його транспортування, розвантаження/навантаження, зберігання, а відтак контролюючим органом встановлено відсутність факту реального здійснення оформлених вказаними контрагентами позивача операцій з придбання товарів/послуг та їх реалізації.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД та ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг укладено аналогічні за своєю правовою природою договори купівлі - продажу.

Так, між підприємством ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (покупець) та ТОВ Гарантторг трейд (продавець), укладено договір № 160617 від 16.06.2017 року про купівлю товару - солі триетаноламіну, відповідно до умов якого ТОВ Гарантторг трейд , в якості продавця зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД", в якості покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених цим договором зобов'язується прийняти і товар. Вартість, кількість і найменування товару визначається специфікацією (т.1 а.с. 142 ).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного правочину, позивачем залучено до матеріалів справи специфікацію до договору №160617 від 16.06.2017р., на купівлю солі триетаноламіну на суму 2376000,00 грн., видаткові накладні: № 1 від 20.06.2017 р., № 2 від 23.06.2017 р., оборотно-сальдову відомість по контрагенту ТОВ Гарантторг трейд за 01.06.2017 - 31.12.2017.

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4, що підтверджується ТТН № 21 від 20.06.2017 р., №22 від 23.06.2017 р., актами здачі приймання робіт (надання послуг) № 1-21/06 від 21.06.2017 р., № 1 -24/06 від 24.06.2017 р., заявками на надання транспортних послуг № 20/06-17 від 20.06.2017, № 23/06-17 від 23.06.2017, банківською випискою, оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту ФОП ОСОБА_5 за 01.06.2017 - 10.07.2017 р.

Факт повної оплати за товар підтверджується банківською випискою по рахунку № 2600401971563.

З приводу господарських операцій між підприємствами ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" та ТОВ Лібор приват , то останні відбулись на підставі договору № 180717 від 18.07.2017 року про купівлю товару - ОСОБА_5 М ТУ У 26.6-32440539.( т.1 а.с. 159)

На підтвердження реальності вказаних взаємовідносин позивачем до суду надано специфікацію до договору №180717 від 18.07.2017р., на купівлю піноутворювача ОСОБА_5 М ТУ У 26.6-32440539 на суму 3182400,00 грн., видаткові накладні: № ЛП-0000072 від 20.07.2017 р., № ЛП-0000079 від 24.07.2017 р., товарно-транспортні накладні: № 72 від 20.07.2017 р., №79 від 24.07.2017 р., оборотно-сальдову відомість по контрагенту ТОВ Лібор приват за 01.01.2017 -31.01.2017, банківські виписки по рахунку № 2600401971563, якими підтверджено сплату за товар у повному обсязі.

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, заявками (надання послуг з перевезення) № 1-21/07 від 21.07.2017 р., № 1-25/07 від 25.07.2017 р., банківськими виписками по рахунку № 2600401971563 (т.1 а.с. 175-180).

В подальшому вказаний товар було реалізовано на адресу Wilberg services inc.на виконання умов контракту № 12/07-17 від 12.07.2017 р.(т.1 а.с. 182), що підтверджується специфікацією № 1, оборотно -сальдовою відомістю (т.1 а.с. 190-191).

Також, між підприємством ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (покупець) та ТОВ Мегаполис ЮГ , укладено договір № 070617 від 07.06.2017 року про купівлю товару- Реагента піноутворювача Софір СФ ТУ У 20.5-32440539-006:2014, відповідно до умов якого ТОВ Гарантторг трейд , в якості продавця зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД", в якості покупця, а покупець у порядку й на умовах передбачених цим договором зобов'язується прийняти товар. Вартість, кількість і найменування товару визначається специфікацією (т.1 а.с. 192 ).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного правочину, позивачем залучено до матеріалів справи специфікацію до договору №070617 від 07.06.2017р., на купівлю реагента піноутворювача Софір СФ ТУ У 20.5-32440539-006:2014 на суму 429000,00 грн., видаткові накладні: № МП-0000465 від 08.06.2017 р., товарно-транспортні накладні: № 317 від 08.06.2017 р., оборотно-сальдову відомість по контрагенту ТОВ Мегаполис ЮГ за 01.01.2017 -

31.01.2017 р., банківські виписки по рахунку № 2600401971563, якими підтверджено сплату за товар у повному обсязі (т. 1 а.с. 194 - 201)

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_6 що підтверджується актом надання послуг № 7 від 08.06.2017, банківською випискою на підтвердження повної оплати отриманих послуг (т.1 а.с. 201-202).

В подальшому вказаний товар було реалізовано на адресу ТОВ НВО Інноваційні системи відповідно до договору № 30/05-17 від 30.05.2017 р., факт виконання якого підтверджується видатковою накладною № ТД- 0000161 від 12.06.2017 р., банківською випискою по рахунку № 2600401971563 (т.1 а.с. 204-212).

Щодо господарських операцій ТОВ "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" з контрагентом ТОВ Ремоптторг , то останні відбулись на підставі договрур № 190617 від 19.06.2017 року купівлю товару - виробу 29 (Двигун ГТД- 1250 без ЗВД) (т.1 а.с. 212-213).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного правочину позивач залучено до матеріалів справи Специфікацію до договору №190617 від 19.06.2017р., на купівлю виробу 29 (Двигун ГТД- 1250 без ЗВД) на суму 8 677 620,00 грн., видаткові накладні: № 9 від 22.06.2017 р., № 11 від 22.06.2017 р., № 12 від 22.06.2017 р., ТТН № 461 від 22.06.2017 р., оборотно-сальдову відомість по контрагенту ТОВ Ремоптторг за 01.06.2017 - 20.01.2018р., банківські виписки по рахунку № 2600401971563, якими підтверджено сплату за товар у повному обсязі (т.1 а.с. 214-238).

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_6 що підтверджується актом надання послуг № 9 від 29.06.2017, заявкою на надання транспортних послуг, банківською випискою на підтвердження повної оплати отриманих послуг, (т.1 а.с. 201-202).

В подальшому, вказаний товар було реалізовано на адресу ДП Харківський бронетанковий завод , згідно договору № 15/28 від 20.04.2017 р., на підтвердження виконання чого позивачем залучено до матеріалів справи видаткові накладні № ТД-0000169 від 29.06.2017р., № ТД-0000170 від 29.06.2017р., специфікацію № 7 від 29.06.2017 року, ТТН № 2906 від 29.06.2017 року, банківську виписку по рахунку № 2600401971563, підтверджено сплату за даний товар у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що останні свідчать про фактичне здійснення позивачем та його контрагентами ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг , а отже позивачем правомірно на підставі належних первинних документів бухгалтерського обліку і податкових накладних сформовано дані бухгалтерського обліку.

Таким чином, усі первинні документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а отже суми ПДВ також сформовані на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що були зареєстровані у встановленому законом порядку, що не призвело по завищення сум податкового кредиту в перевіреному періоді.

Також як встановлено судовим розглядом справи відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень посилався на факт неможливості реального вчинення господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, за результатами аналізу податкової інформації наданою іншими податковими інспекціями, а також аналізу бази даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку , Архів електронної звітності .

Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Стосовно посилань відповідача на наявність ухвали Дніпропетровського районного суду м. Києва від 17.04.2018 року по справі № КС/755/2131/18 (стосовно ТОВ "Лібор Приват"), ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року по справі № 757/64571/17-к (стосовно конрагента ТОВ "Ремоптторг" - ТОВ "Стайл ОСОБА_7"), то суд зазначає наступне.

Так, належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Суд зауважує, що відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції не надано до суду вищезазначених судових рішень, що, в свою чергу унеможливлює з'ясування обставин щодо можливої фіктивності контрагентів позивача. Відтак, вказані судові рішення не можуть свідчити про нереальність господарської операції позивача.

З приводу посилань відповідача на дані баз даних "автоматизованої системи співставлення розшифрованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставлення даних" АС" Податковий блок", "Архів електронної звітності", як на підставу визначення нереальності господарських операцій, то суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником/покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у ТОВ Гарантторг трейд , ТОВ Лібор приват , ТОВ Мегаполис ЮГ , ТОВ Ремоптторг .

Щодо зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, до каси підприємства не оприбутковано готівку у розмірі 3520,00 грн., то суд зазначає, що оскільки вказане порушення не входить до суми податкових зобов'язань, які визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях № 00003711403, 00003731403, 00003721403, № 00003701403 від 01.10.2018 року, то вказане порушення не входить до предмету доказування у рамках даної справи та судом не розглядається.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 00003711403, 00003731403, 00003721403, № 00003701403 (в частині податкових зобов'язань на суму 833760,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 208440,00 грн.) від 01.10.2018 року прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області всупереч приписів чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, а тому позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003711403, 00003731403, 00003721403 від 01.10.2018 року в повному обсязі та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003701403 від 01.10.2018 року в частині податкових зобов'язань на суму 833760,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 208440,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" (вул. Залютинська, буд. 8,м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 33412020) сплачену суму судового збору в розмірі 81 286 (вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 99 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.