Постанова

від 20.11.2018 по справі 804/1778/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

20 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/1778/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (головуючий суддя Рябчук О.С.)

у справі № 804/1778/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК ,

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0005771411 від 30.08.2016, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 150047 грн. (основний платіж - 120038 грн., фінансова санкція - 30009 грн.);

- № 0005781411 від 30.08.2016, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 128311 грн. (основний платіж - 128311 грн., фінансова санкція - 0 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Відображення в акті перевірки податкової інформації щодо ланцюгів господарських взаємовідносин та іншої інформації не стосується безпосередньо конкретних господарських відносин позивача з контрагентами. Товариством дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з ТОВ Прайм Девелопмент груп та ТОВ МВК Трейд , порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Товар, зазначений в договорі, поставлений в повному обсязі, а послуги за договором перевезення надані, результати господарських операцій відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. До перевірки надані всі первинні документи щодо господарських операцій з контрагентами. Первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року в задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано достатніх обґрунтувань та доказів реального постачання товарів, надання послуг в адресу позивача, доказів можливості постачання товарів, надання послуг завдяки залученню контрагентами інших контрагентів для подальшого постачання товарів, надання послуг позивачу. З матеріалів, наданих податковим органом, вбачається відсутність у контрагентів підприємства об'єктивної можливості виконати умови договорів через недостатність ресурсів для здійснення господарських операцій, не встановлення факту придбання товару ТОВ Прайм Девелопмент груп для подальшого продажу позивачу, невстановлення первинних документів про залучення спірними контрагентами третіх осіб до здійснення господарських операцій.

Суд зазначив, що позивачем також не доведено прояву в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договору зі спірними контрагентами, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Позивач наполягає на тому, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства та повністю підтверджують реальність господарських операцій, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 09.08.2016 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.11.2013 по 31.03.2016 валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 441/04-36-14-11/38988348 від 16.08.2016 (т.1, а. с.10-56).

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за грудень 2014 року, січень та лютий 2015 року на загальну суму 120038,00 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 128311,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, суть виявлених порушень полягає в тому, що ТОВ Завод ЗБК за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ Прайм девелопмент груп , ТОВ МВК Трейд , які були оформлені документально без фактичного здійснення, а відтак, позивач не мав правових підстав включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі таких операцій.

До такого висновку контролюючи орган дійшов з огляду на наявну податкову інформацію щодо вказаних контрагентів позивача.

ТОВ Прайм девелопмент груп задекларовано операції з придбання товарів у 47 постачальників, а саме: продуктів харчування, металопродукції, будівельних матеріалів, що свідчить про необхідність застосування особливих умов їх транспортування та зберігання.

Однак, продаж товарів ТОВ Прайм девелопмент груп мало зовсім інший характер. Відповідно до даних ЄРПН в перевіреному періоді ТОВ Прайм девелопмент груп реалізовано на адресу 110 покупців товар, який не придбавався підприємством.

Відповідно до наданого балансу (звіт про фінансовий результат) за 2014 р. відсутні залишки товарів на 01.01.2015 р. - це свідчить про відсутність походження даних ТМЦ. Таким чином, відповідно до бази ЄРПН ТОВ Прайм девелопмент груп зареєстровано податкові накладні на реалізацію товарів з номенклатурою, яка не зазначена в отриманих податкових накладних від постачальників.

Згідно інформаційних баз даних ДФС України відповідно до звіту 1 ДФ за 2014 р. в ТОВ Прайм девелопмент груп працювала 1 особа, основні засоби відсутні.

Товарно-транспортні накладні складені з порушенням законодавства, а саме: відсутня інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, відсутні ПІБ відповідальних осіб, є незаповнені графи. Тобто, осіб, які здійснювали відвантаження та приймання товару, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати не можливо, не зазначено конкретну адресу місця завантаження товару.

Згідно звіту 1 ДФ в 2014 р. ТОВ Прайм девелопмент груп не задекларовано виплат особам (водіям, автоперевізникам), які вказані в товарно-транспортних накладних, відсутнє придбання товарів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Згідно інформаційних баз даних ДФС України відповідно до звіту 1 ДФ за 2014 р. в ТОВ МВК Трейд працювала 1 особа, основні засоби відсутні.

Згідно баз даних ДФС України встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва зареєстровано карну справу за ст. 205 КК України у відношенні керівників ТОВ Прайм девелопмент груп № 42015100030000004 від 22.01.2015 р. В рамках цієї справи допитано громадянина ОСОБА_1, який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

Згідно з даними Реєстру облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС Податковий блок по ТОВ МВК Трейд ГУ ДФС у Тернопільській області встановлено ознаки фіктивності та 22.12.2015 внесено до Реєстру СФП інформацію про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

На підставі акту перевірки № 441/04-36-14-11/38988348 від 16.08.2016 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016:

№ 0005771411, яким визначено суму грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 150047,00 грн. (в т.ч. основний платіж 120038,00 грн., фінансова санкція 30009,00 грн.);

№ 0005781411, яким визначено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 128311,00 грн. (в т.ч. основний платіж 128311,00 грн., фінансова санкція 0,00 грн.).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Стаття 134 ПК України визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, згідно з абз.1, 2 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Зазначені вище контрагенти позивача - ТОВ Прайм девелопмент груп , ТОВ МВК Трейд на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем відповідних господарських договорів.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у перевіреному періоді ТОВ Завод ЗБК придбано:

- товар (арматуру, пасма, проволока тощо) у ТОВ Прайм Девелопмент груп за договором № 2122014 від 01.12.2014 (т.1, а с.57, 58);

- послуги з перевезення у ТОВ МВК Трейд за договором № 6 про перевезення людей від 05.05.2015 (т.2, а. с.69, 70).

Вказані договори за своїм змістом та суттю відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання умов договорів, з урахуванням додаткових угод до них, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені ними, підтверджено належним чином складеними документами, які в розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України є первинними.

Так, на підтвердження виконання вищевказаних договорів товариством до перевірки контролюючому органу надані первинні документи: рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; банківські виписки; акт здачі-прийняття послуг (т.1, а. с.59-71; т.2, а. с.71).

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що ці документи є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій поставки товару, надання послуг за вказаними договорами з ТОВ Прайм девелопмент груп , ТОВ МВК Трейд , руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх складення.

В акті перевірки відповідачем не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки та надання послуг, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Прайм девелопмент груп , ТОВ МВК Трейд ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно ТОВ Прайм Девелопмент груп , а також податковій інформації та наявності кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ МВК Трейд .

Апеляційний суд вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платника податків - покупця товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

І право платника податків - покупців товарів (робіт, послуг) на відображення в податковому обліку певних господарських операцій не залежить від виконання його контрагентами вимог податкового законодавства в частині подання звітності та сплати податків.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Стосовно відсутності матеріальних та трудових ресурсів у ТОВ Прайм Девелопмент груп , на що посилається відповідач, апеляційний суд зазначає, що вказані обставини самі по собі не свідчить про нереальність операцій з поставки певного товару, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні господарські операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуг)

Твердження відповідача, що аналізом ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ Прайм Девелопмент груп не встановлено придбання товару, який надано позивачу, також не можуть бути прийняті, оскільки товар міг бути придбаний контрагентом позивача в інші (попередні) періоди, а також із залученням третіх осіб, які не є платниками ПДВ, що відповідачем фактично не досліджувалось.

Стосовно встановлених недоліків в товарно-транспортних накладних, апеляційний суд зазичає, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , товарно-транспортні (ТТН) є транспортною документацією, якою підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також відповідно до Наказу № 363 товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п.11.3), даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, та зберігається і знаходиться у них, а товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи № 228/253 від 07.08.96 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006); не є документом податкового обліку, на підставі можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

В даному випадку недоліки в товарно-транспортних накладних можуть бути свідченням недотримання правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства, і само по собі не свідчить про безтоварність операції за наявності інших підтверджуючих документів.

Вказані вище обставини не можуть бути прийняті судом в якості законних підстав для донарахування повивачеві податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

Висновки відповідача, зроблені виходячи з даних податкової інформації, носять характер припущень податкового органу (з огляду на відсутність належних доказів), в той час, як за приписами п. 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З приводу посилання відповідача на зареєстровану карну справу за ст. 205 КК України у відношенні керівників ТОВ Прайм девелопмент груп № 42015100030000004 від 22.01.2015 і результати допиту в рамках цієї справи громадянина ОСОБА_1, який повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності, а також наявності в Реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва інформації ТОВ МВК Трейд про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.205 КК України ( Фіктивне підприємництво ), апеляційний суд зазначає, що на момент розгляду даної адміністративної справи означені кримінальні провадження не є завершеними, обвинувальні вироки за наслідками розслідування не постановлені судом, тому матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, самі по собі не мають доказової сили для цієї адміністративної справи.

Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, що документальне оформлення операцій позивача при отриманні товарів (послуг) від ТОВ Прайм девелопмент груп , ТОВ МВК Трейд позбавлене юридичної сили та є безпідставним і фактично ці господарські операції не здійснювались та не мали реального товарного характеру. Тому є помилковим висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно, податкові повідомлення-рішення № 0005771411 від 30.08.2016, № 0005781411 від 30.08.2016 є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з невірним застосуванням норм права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 червня 2018 року у справі № 804/1778/17 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0005771411, від 30.08.2016 № 0005781411.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко