Постанова

від 05.12.2018 по справі 807/1934/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуЛьвів№857/2605/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

за участю представників: позивача Ігнатенко О.В., відповідача Шерегі В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №807/1934/16 (винесене головуючим суддею Гаврилка С.Є. проголошене о 09:13 год. у м. Ужгороді повний текст складений 18.09.2018р.) за адміністративним позовом Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Іршавський завод продовольчих товарів про стягнення податкового боргу по земельному податку,-

В С Т А Н О В И В:

Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулась в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Іршавський завод продовольчих товарів про стягнення податкового боргу по земельному податку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на 24 листопада 2016 року за відповідачем рахується податковий борг в сумі 28143,47 грн., - земельний податок (21506,74 грн. - основний платіж, та 6636,73 грн. - пеня). Вказана сума податкового боргу виникла, як зазначає позивач, на підставі податкового розрахунку земельного податку, № 9018454100 від 17 лютого 2016 року платником податків самостійно нараховано 10753,37 грн. з терміном сплати 30 вересня 2016 року, 10753,37 грн. з терміном сплати 30 жовтня 2016 року, однак відповідачем не було сплачено самостійно визначеного грошового зобов'язання з земельного податку. Позивач вказує, що у зв'язку з несплатою податкового боргу відповідачу нараховано пеню в сумі 6636,73 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, поривачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом неповно та неправильно встановлені обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до винесення незаконного рішення. Зокрема апелянт посилається на те, що на день вручення податкової вимоги 31.03.2019 та 11.05.2019 діяв Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , відповідно до норм якого і були винесені вказані вимоги. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону). Відповідно до норм чинного на момент виставлення податкових вимог Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податковим органом вручено під розписку дві податкові вимоги: 31.03.2009 - податкову вимогу від 31.03.2009 №1/94 та 11.05.2009 податкову вимогу від 05.05.2009 №2/121 про наявність податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями. Податковий борг відповідачем не був погашений у повному обсязі, а тому податкова вимога додатково не надсилалася (не вручалася). Крім того суд першої інстанції у рішенні зазначає, що зі змісту корінців податкових вимог неможливо встановити факт вручення саме відповідачеві даних вимог, оскільки в графі податкову вимогу отримав зазначено лише підпис і дату отримання та суд не може пересвідчитись у тому, що податкові вимоги вручені саме посадовій особі товариства. Однак, при вирішення даної справи судом першої інстанції не надано можливості надати додаткові докази переконливості щодо отримання податкових вимог саме посадовою особою товариства - головним бухгалтером підприємства. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем, поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Вказує, що позивач не надав жодних підтверджуючих документів які б свідчили про надіслання або вручення податкової вимоги саме ТзОВ Іршавський завод продовольчих товарів . Наявні в матеріалах справи корінці податкових вимог від 31.03.2009р. та 11.05.2009р. були направлені не в порядку ПК України, а в порядку Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Крім того, апелянт жодним чином не спростував ту обставину, що на корінцях податкової вимоги не вказано особу, що їх отримала та наявність в неї повноважень діяти від імені ДП Іршавський завод продовольчих товарів . Додані до апеляційної скарги пояснення, ніби то надані колишнім головним бухгалтером ОСОБА_4, не можуть слугувати доказом отримання податкових вимог, оскільки їй 81 рік, вона фактично не виходить з власного будинку більше року та не може власноруч писати заяви.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 30 вересня 2016 року по 24 листопада 2016 року за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку в розмірі 21506,74 грн., в тому числі пеня 6636,73 грн.

Відповідно до даних інтегрованих (облікових) карток платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість з земельного податку, що сплачується юридичною особою в сумі 21506,74 грн., в тому числі пеня 6636,73 грн., яка підлягає стягненню.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що позивачем не надано доказів направлення податкової вимоги відповідачу, а ні в порядку, передбаченому Закону України 2181-ІІІ, а ні в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП відповідача включено до реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, код ЄДРПОУ 00412139, місцезнаходження: 90100, м. Іршава, вул. Шевченка, 70, Іршавського району, Закарпатської області.

Відповідно до статті 46 пункту 46.1 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до статті 49 пункту 49.1 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до статті 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 57 пункту 57.1 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 56 пункту 56.11 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до статті 286 пункту 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у пор жому статтею 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за остатнім календарним днем податкового (звітного) місяця (стаття 287 пункт 287.3 ПКУ).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 30 вересня 2016 року по 24 листопада 2016 року за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку в розмірі 21506,74 грн., в тому числі пеня 6636,73 грн.

Відповідно до даних інтегрованих (облікових) карток платника податків, за відповідачем рахується податкова заборгованість з земельного податку, що сплачується юридичною особою в сумі 21506,74 грн., в тому числі пеня 6636,73 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до статті 129 пункту 4 ПК України грошовими зобов'язаннями визначеними підпунктами 129.1.1 та 129.1.2. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), на в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Контролюючим органом було нараховано пеню в загальній сумі 6636,73 грн. за порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно статті 59 пункту 59.1 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно зі статтею 59 пунктом 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 1 пункту 1.2. Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон України №2181-ІІІ ), чинного на момент формування першої та другої податкових вимог, податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 Закону України №2181-ІІІ визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.4.1 Закону України № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпунктів 6.2.1-6.2.3 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України №2181-ІІІ, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, процедура примусового стягнення податкового боргу передбачала надсилання податковим органом платникові податків першої податкової вимоги, а у разі непогашення суми податкового боргу, визначеного у першій податковій вимозі, у встановлені строки - другої податкової вимоги.

Згідно податкової вимоги від 31 березня 2009 року №1/94 та податкової вимоги від 05 травня 2009 року № 2/121, що були долучені позивачем до позовної заяви, на підтвердження вручення відповідачеві таких з метою погашення податкового боргу, судом встановлено, що з їх змісту не можливо встановити факт вручення саме відповідачеві вказаних податкових вимог, оскільки в графі податкову вимогу отримав зазначено лише підпис і дата, оскільки на виконання вимог статті статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України 2181-ІІІ податкова вимога вважається врученою юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Із корінців вказаних вимог апеляційний суд не можу зробити висновок про те, що вимоги були вручені посадовій особі юридичної особи (відповідачеві) під розписку. Вказані реквізити повинні забезпечити можливість, зокрема у даному випадку, суду пересвідчитись, що дійсно податкова вимога (вимоги у відповідності до Закону України 2181-ІІІ) вручені саме посадовій особі юридичної особи і про що повинен свідчити відповідна розписка (підпис) такої посадової особи із зазначенням посади.

Таким чином, матеріали подані позивачем не містять доказів дотримання контролюючим органом вказаних вимог Закону України № 2181-ІІІ, вручення податкових вимог саме відповідачу, чим порушено вимоги щодо порядку надіслання (вручення) податкових вимог та відповідно до вимог статті 6 пункту 6.2 підпункту 6.2.4 Закону України №2181-ІІІ, податкові вимоги вважаються такими, що не були вручені.

Відтак, податкові вимоги вважаються такими, що не були надіслані (вручені) відповідачеві.

У відповідності до статті 95 пунктів 95.1 та 95.2 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином законодавцем пов'язано можливість стягнення коштів та продаж майна платника податків лише у разі, якщо такому платнику податків надіслано (вручено) податкову вимогу і після цієї події минуло не менше 60 календарних днів.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки контролюючим органом не дотримано обов'язкової процедури щодо надсилання (вручення) податкових вимог, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо посилань апелянта на письмові пояснення ОСОБА_4, надані голові комісії з реорганізації Хустської ОДПІ Пасічник В.В. про те, що працюючи головним бухгалтером ДП Іршавський завод продовольчих товарів в 2009 році отримала податкові вимоги від 31 березня 2009 року № 1/94 та від 05 травня 2009 року №2/121 є безпідставним, оскільки зі сторони відповідача подано пояснення останньої про те, що не отримувала наведені податкові вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №807/1934/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 13.12.2018р.