Постанова

від 13.12.2018 по справі 820/2237/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №820/2237/16

адміністративне провадження №К/9901/28914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Зінченка А.В. від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бенедик А.П., суддів Калиновського В.А., Філатова Ю.М. від 29 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Пальміра" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Пальміра" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо неприйняття та невизнання податковою звітністю податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за №1600009803, Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за № 1600009804 ТОВ "Торгівельний дім "Пальміра" (код 39957642) та невнесення і невідображення податкових показників в електронну базу даних Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України, в інформаційну базу даних Податковий блок, Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та інших електронних інформаційних баз даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Товариством в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за №1600009803 та Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за № 1600009804; 2) зобов'язати відповідача прийняти та визнати як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за №1600009803, Додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за №1600009804 ТОВ "Торгівельний дім "Пальміра" (код 39957642) та внести і відобразити показники податкової звітності Товариства в електронній базі даних Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України, в інформаційній базі даних Податковий блок, Систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України та інших електронних інформаційних базах даних сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ "Торгівельний дім "Пальміра" (код 39957642) в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за №1600009803 та Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року за № 1600009804.

В обґрунтування позову зазначало, що засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий 2016 року, яка була оформлена належним чином та містила всі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а тому вважає, що підстав для невизнання поданої декларації податковою звітністю не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, позов задоволено повністю, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обставини невірного заповнення декларації, які слугували підставою для невизнання поданої Товариством податкової звітності з ПДВ за лютий 2016 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи. При цьому відповідачем не надано жодних пояснень та доказів, які б підтверджували обґрунтованість прийняття спірного рішення та вчинення оскаржуваних дій. Відтак, за висновком судів, у відповідача не було законних підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації податковою звітністю Товариства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані дії вчинено відповідно до положень ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство перебуває на обліку у Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Між позивачем та контролюючим органом укладено договір від 31 грудня 2015 року про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку.

Позивачем засобами електронного зв'язку подано до Інспекції податкову декларацію з ПДВ від 21 березня 2016 року №1600009803 за лютий 2016 року та додаток №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів від 21 березня 2016 року №1600009804.

Листом №3471/10/20-38-12-01-20 від 24 березня 2016 року Інспекція повідомила позивача, що податкова звітність з ПДВ за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року заповнена та подана всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: невідповідність даних податкової декларації та додатку №5, а тому не визнається як податкова декларація з ПДВ .

Вважаючи дії щодо неприйняття податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як передбачено у пункті 48.1 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 ПК України визначено, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). податкова декларація повинна містити такий обов'язковий реквізит як місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів закріплений статтею 49 ПК України, у відповідності до пункту 49.8 якої прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не передбачених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У відповідності до пункту 49.13 статті 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже зміст вищенаведених правових норм свідчить про те, що перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, доводи контролюючого органу, викладені у листі №3471/10/20-38-12-01-20 від 24 березня 2016 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, адже Інспекцією не надано обґрунтованих пояснень та конкретизації підстав для неприйняття спірної звітності, не вказано в чому саме допустився платник податку порушень пункту 48.3 статті 48 ПК України.

Враховуючи наведене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими положення ПК України пов'язують можливість неприйняття податкової декларації, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року, поданої Товариством (позивачем у справі).

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та зводяться лише до цитування відповідних норм ПК України, що регулюють порядок подання податкової звітності, без врахування мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у від 29 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду