Постанова

від 05.12.2018 по справі 702/763/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 702/763/16-ц

провадження № 61-20541св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро ,

представник позивача - Лисенко ОлександрМиколайович,

відповідачі: ОСОБА_2, фермерське господарство Яцковиця ,

представник відповідачів - ОСОБА_3,

треті особи: відділ Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, Монастирищенська районна державна адміністрація Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада

2016 року у складі судді Мазай Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І.,

Бабенка В. М., Бородійчука В. Г.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро (далі - ТОВ Долинка-Агро ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, фермерського господарства Яцковиця (далі - ФГ Яцковиця ), треті особи: відділ Держгеокадастру у Монастирищенському районі Черкаської області, Монастирищенська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2006 року між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, площею 2,9587 га, у тому числі ріллі 2,9587 га, терміном на 4 роки 11 місяців.

Вказаний договір зареєстровано в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року за № 040679100546, термін дії договору до 12 березня 2011 року.

28 березня 2006 року земельну ділянку за актом прийому-передачі об'єкта оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 27 листопада 2007 року, яка зареєстрована у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 грудня 2007 року за № 040779100361, було внесено зміни до розділу Строк дії договору та викладено пункт 8 договору у наступній редакції: 8. Договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію . Тому, враховуючи дату реєстрації договору оренди та нову редакцію пункту 8 договору, термін дії договору - до 12 квітня 2016 року.

ТОВ Долинка-Агро зазначало, що відповідно до пункту 8 договору товариство, як орендар за договором, звернулось у визначені договором та законом строки із листом-повідомленням від 01 липня 2015 року до ОСОБА_2, орендодавця за договором оренди землі, щодо поновлення терміну дії договору на новий строк.

Лист-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди (у двох екземплярах), підписаної директором товариства, ОСОБА_2 отримала

08 серпня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, ОСОБА_2 протягом місячного терміну, встановленого

статтею 33 Закону України Про оренду землі , з моменту вручення їй листа-повідомлення, відповіді на нього не надала та ніяким чином не повідомила про своє рішення щодо підписання додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди. А також, відповідач не заявляла вимог про повернення їй орендованої земельної ділянки, не повідомляла про передачу зазначеної земельної ділянки в оренду іншому орендареві, не скаржилася про порушення чи неналежне виконання умов договору оренди землі ТОВ Долинка-Агро , як орендарем за договором.

25 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця було укладено договір оренди землі, площею 2,9587 га, який зареєстровано реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 квітня

2016 року за номером запису про інше речове право 29378461.

Товариство зазначало, що предметом вищевказаного договору оренди є передача в оренду тієї ж земельної ділянки, що і згідно договору оренди землі, укладеного між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2

Вважало, що оскаржуваний договір, укладений між ОСОБА_2 та

ФГ Яцковиця , суперечить актам цивільного та земельного законодавства, а також порушує законі права та інтереси ТОВ Долинка-Агро , що є підставою для визнання його недійсним, а договір оренди землі від 28 березня 2006 року, укладений між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, поновленим та укладеною додаткову угоду до договору про поновлення терміну дії договору.

Відповідно до умов договору оренди землі, укладеного між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, а саме розділу Строк дії договору , що відповідає вимогам статті 31 Закону України Про оренду землі , дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, при цьому строк, що обчислюється роками, спливає у відповідні місяць і числа останнього року строку.

Згідно з розділом договору оренди Строк дії договору , який відповідає нормам статті 33 Закону України Про оренду землі , після закінчення строку його дії орендар має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити про намір продовжити його дію, що й було виконано товариством. Крім того, ТОВ Долинка-Агро належним чином виконувало свої зобов'язання за договором, у тому числі щодо виплати орендної плати.

ОСОБА_2 станом на день подачі позовної заяви до суду не повідомила товариство про прийняте нею рішення за листом-повідомленням, чим не виконала вимог статті 33 Закону України Про оренду землі .

Ураховуючи викладене, ТОВ Долинка-Агро просило суд визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного між

ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця , від 25 березня 2016 року, який зареєстровано реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 квітня 2016 року за номером запису про інше речове право 29378461. Визнати поновленим з 12 квітня 2016 року по 12 квітня 2026 року договір оренди землі, укладений між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, від 28 березня

2006 року, що зареєстрований в Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року за № 040679100546 з додатковою угодою до нього від 27 листопада 2007 року, яка зареєстрована у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що в державному реєстрі земель вчинено запис

від 06 грудня 2007 року № 040779100361.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову ТОВ Долинка-Агро відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ТОВ Долинка-Агро своєчасно надав пропозицію ОСОБА_2 укласти договір, відповідач її отримала та своєчасно повідомила товариство про відсутність бажання укладати договір на новий строк, додаткова угода нею не була укладена з останнім. Крім того, користування земельною ділянкою ТОВ Долинка-Агро після закінчення строку дії договору не може бути підставою для задоволення позову, так як таке користування суперечило волі відповідача ОСОБА_2 на час закінчення строку дії договору, при цьому відповідачем укладено і зареєстрованого договір з

ФГ Яцковиця , а тому таке користування не може породжувати наслідків законності її використання товариством та наявності обставин, які б свідчили про поновлення дії договору, укладеного з позивачем.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Долинка-Агро відхилено. Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 своєчасно повідомила ТОВ Долинка-Агро про відсутність бажання укладати договір на новий строк, і додаткова угода нею не була укладена з товариством, тобто позивач станом на 14 березня 2016 року своє право на переважне право укладення договору оренди землі з ОСОБА_2 не використав. ОСОБА_2 подано письмове заперечення про відхилення пропозиції на поновлення договору оренди землі, у формі заяви, в строк, визначений статтею 33 Закону України Про оренду землі . Встановивши відсутність у орендодавця волевиявлення на поновлення договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність переважного права у ТОВ Долинка-Агро на поновлення договору оренди землі. Тому станом на 25 березня 2016 року, на час укладення, та 22 квітня 2016 року, на час реєстрації договору оренди землі ОСОБА_2 з ФГ Яцковиця , не було перешкод для укладення та реєстрації цього договору.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Долинка-Агро , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судовірішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що були ухвалені внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. ТОВ Долинка-Агро посилалось на те, щовоно зі своєї сторони виконало вимоги частин першої, другої, третьої статті 33 Закону України Про оренду землі , а

ОСОБА_2 у порушення частини п'ятої статті 33 Закону України Про оренду землі не надала у місячний строк належної відповіді на їхній лист-повідомлення, яка б відповідала приписам Закону України Про оренду землі , і у свою чергу уклала договір оренди тієї ж земельної ділянки з іншим орендарем, тому договір оренди землі від 28 березня 2006 року підлягає поновленню у судовому порядку на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі , а укладений між ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця договір оренди землі підлягає визнанню недійсним.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на касаційну скаргу від представника ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця - ОСОБА_3, в якому вони посилаються на те, що оскаржувані судові рішення є законними, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами встановлено, що 28 березня 2006 року між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, площею 2,9587 га, строком на

4 роки 11 місяців, який зареєстрований у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 квітня 2006 року

за № 040679100546, термін дії договору до 12 березня 2011 року.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 27 листопада 2007 року, яка зареєстрована у Монастирищенському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 грудня 2007 року за № 040779100361, було внесено зміни до розділу Строк дії договору та викладено пункт 8 договору у наступній редакції: 8. Договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію . Тому, враховуючи дату реєстрації договору оренди та нову редакцію пункту 8 договору, термін дії договору визначено до 12 квітня 2016 року.

Керуючись пунктом 8 договору оренди землі, який узгоджується зі

статтею 33 Закону України Про оренду землі , ТОВ Долинка-Агро , як орендар за договором звернулось у визначені договором та законом строки із листом-повідомленням від 01 липня 2015 року вихідний № 198 до ОСОБА_2, орендодавця за договором, щодо поновлення терміну дії договору на новий строк. Лист-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди підписаною директором підприємства, ОСОБА_2 отримала 08 серпня

2015 року, що підтверджується формою № 119 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 06 серпня 2015 року.

Відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частина третя статті 640 ЦК України, у редакції, чинній в момент підписання та реєстрації вищевказаного договору оренди землі, пов'язує настання моменту укладення договору з моментом нотаріального посвідчення або (та) моментом державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою

статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України, у редакції, чинній в момент підписання та реєстрації вище вказаного договору оренди землі, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Пунктом 43 договору оренди землі від 28 березня 2006 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, строк дії вказаного договору оренди земельної ділянки починається з моменту державної реєстрації, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові

від 27 квітня 2017 року № 6-422цс17.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що спірний договір, укладений між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, був зареєстрований 12 квітня 2006 року, отже набув чинності з моменту його державної реєстрації, у зв'язку із чим судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - частину третю статті 640 ЦК України в редакції від 20 лютого 2006 року, яка була чинною в момент підписання та реєстрації вищевказаного договору оренди землі, відповідно до якої договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, передчасними є висновки суддів, що договір оренди землі між ОСОБА_2 та ФГ Яцковиця було укладено після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між ТОВ Долинка-Агро та ОСОБА_2, 28 березня 2006 року, державна реєстрація якого була здійснена 12 квітня 2006 року.

Суди попередніх інстанцій на вказані обставини не звернули уваги, не дослідили належним чином зібрані у справі докази, не перевірили їх та не надали їм належної правової оцінки в сукупності та взаємозв'язку, що призвело до неможливості встановлення фактичних обставини справи.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення в справі, неправильно застосували норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для їхнього скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Долинка-Агро задовольнити частково.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 23 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області

від 25 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта