Постанова

від 13.12.2018 по справі 525/276/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/276/18 Номер провадження 22-ц/814/427/18Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2018 року у справі за позовною заявою Заступника прокурора Полтавської області Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державний реєстратор Сектору економічного розвитку, торгівлі і цивільного захисту Великобагачанської районної державної адміністрації, Білоцерківська сільська об'єднана територіальна громада, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, визнання недійсними шести договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Заступник прокурора Полтавської області Савенко О.А. в інтересах держави звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, про визнання недійсними шести договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок, в якій прохав суд: 1) визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволів ОСОБА_2 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства №1681-СГ від 30.04.2015 року, №1687-СГ від 30.04.2015 року, №1688-СГ від 30.04.2015 року, №1689-СГ від 30.04.2015 року, №1690-СГ від 30.04.2015 року, №1691-СГ від 30.04.2015 року; 2) визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження ОСОБА_2 проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства №3167-СГ від 27.04.2016 року, №2990-СГ від 18.04.2016 року, №2989-СГ від 18.04.2016 року, №2988-СГ від 18.04.2016 року, №2992-СГ від 18.04.2016 року, №2991-СГ від 18.04.2016 року; 3) визнати недійсними 6 (шість) договорів оренди земельних ділянок загальною площею 215,6131 гектара вартістю 6529513,00 гривень, розташованих за межами населених пунктів Білоцерківської та Подільської сільських рад Великобагачанського району Полтавської області, укладені між ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, а саме: договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 17,3068 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1; договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 61,0809 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2; договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 87,4862 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3; договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 11,5355 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4; договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 28,0792 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5; договір оренди землі від 29.04.2016 року щодо земельної ділянки площею 10,1245 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6 та скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі, що виникли по даним договорам; 4) зобов'язати ОСОБА_2 повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; 5) стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2018 року закрито провадження у справі за позовом Заступника прокурора Полтавської області Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Державний реєстратор Сектору економічного розвитку, торгівлі і цивільного захисту Великобагачанської районної державної адміністрації, Білоцерківська сільська об'єднана територіальна громада, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, визнання недійсними шести договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

З даною ухвалою суду не погодився Перший заступник прокурора Полтавської області та подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, прохав її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що сторонами спору є юридичні особи, а отже справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На момент розгляду справи були присутні представники апелянта та відповідача, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідач по справі ОСОБА_2 при поданні відповідних заяв про надання дозволів на розробку проекту землеустрою відповідно до вимог статті 7 Закону України Про фермерське господарство , на момент подання заяв та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 для ведення фермерського господарства та надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, вже був засновником і керівником ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "К-1", ідентифікаційний код юридичної особи: 36031515, дата державної реєстрації юридичної особи 19.12.2008 року, що підтверджується відповідними письмовими доказами по справі та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20-73, 161-169), на час розгляду справи діяльність юридичної особи не припинена.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідноч. 2 ст. 4 ГПК України,юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Так, статтею 20 ГПК України, визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 56 ЦПК України, статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду з цивільним позовом до фізичної особи ОСОБА_2 та Держгеокадастру про визнання незаконними і скасування наказів, визнання недійсними шести договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів та реєстрації фермерського господарства) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з органом, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Суд установив, що відповідачами укладені договори оренди земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство . За змістом положень цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян та підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-підприємець.

У справі, яка переглядається, фермерське господарство як юридична особа зареєстровано в установленому законом порядку після отримання відповідачем ОСОБА_2 прав на земельні ділянки, виділені для ведення фермерського господарства.

Тобто, у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря і обов'язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Отже, даний спір підвідомчий господарському суду.

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, тому задоволенню вони не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Полтавської області- залишити без задоволення .

Ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2018 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови суду виготовлено 13 грудня 2018 року.

Головуючий:

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.В. Прядкіна

---

Л.М. Хіль