Рішення

від 21.11.2018 по справі 522/17803/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17803/18

Провадження № 2-а/522/1433/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Іскрич В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1) до Головного управління держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про скасування постанови за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 08.10.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області, третя особа: державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області Полякова М.О., про визнання протиправною та скасування постанови про закриття справи.

В обґрунтування позову вказано, що Державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Поляковим Максимом Олександровичем була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки яка розташована на території Одеської області, Овідіопольського району поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером - 5123783200:01:001:0404 за результатами проведення якої складено акт перевірки додержання вимог земельного законодавства за об'єктом-земельної ділянки та протокол про закриття справи від 14 вересня 2018 року № 498-ДК/0173По/08/01/-18.

14 вересня 2018 року заступник Головного державного інспектора в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожна Надія Володимирівна, розглянувши протокол № 498-ДК/0190П/07/01-18, який склав державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області Поляков Максим Олександрович прийняла постанову про закриття справи № 498/0173/По/08/01/-18.

Вважаючи зазначену постанову про закриття справи, не обґрунтованою, винесеною з грубим порушенням встановленого законом порядку її складання без належного з'ясування всіх обставин справи про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року провадження в справі відкрите. Розгляд справи проводився в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 30 жовтня 2018 року було об'єднано в одне провадження під головуванням судді Приморського районного суду м. Одеси Бойчука А. Ю. адміністративну справу №522/17803/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області про скасування постанови з адміністративною справою №522/17801/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області про скасування постанови.

Об'єднаному провадженню був присвоєний номер справи №522/17803/18.

Ухвалою від 08 листопада 2018 року було об'єднано в одне провадження під головуванням судді Приморського районного суду м. Одеси Бойчука А. Ю. адміністративну справу №522/17803/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про скасування постанови та за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області про скасування постанови з адміністративною справою №522/17802/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру в Одеській області за участю третьої особи: Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області про скасування постанови.

Об'єднаному провадженню був присвоєний номер справи №522/17803/18.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14 вересня 2018 року заступник Головного державного інспектора в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель в Одеській області Задорожна Надія Володимирівна, розглянувши протокол, який склав державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель у Біляївському, Овідіопольському районах та м. Чорноморськ Одеської області Поляков Максим Олександрович винісла наступні постанови:

-постанову про закриття справи від 14.09.2018 р. № 498/0173/По/08/01/-18;

-постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2018 р. № 498/0169/По/08/01/-18;

-постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2018 р. № 498/0174/По/08/01/-18.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори в сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення в сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Статтею 244 КУпАП визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства у сфері використання та охорони земель і порядку та умов ведення насінництва та розсадництва, правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (статті 52 - 53-4, 54-56, 104-1, 108 та 188-5).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

Перелік доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є вичерпним.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України закріплено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України закріплено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, на спростування наведених позивачем доводів викладених у позовній заяві, відповідач не надав.

Позивач зазначав, що в постановах та протоколі не вказане точне місце розташування земельної ділянки, тому не можливо зрозуміти на якій саме земельній ділянці відбулось порушення земельного законодавства.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) визначає земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами ( ч. 1 ст. 79 ЗК України). Аналогічна дефініція міститься і у підпункті 14.1.74 статті 14 Податкового кодексу України. Таким чином, місце розташування земельної ділянки є однією з її обов'язкових ідентифікуючих ознак.

Як вбачається з Публічної кадастрової карти України, поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:001:0404 знаходяться більше чотирьох земельних ділянок, тому важко визначити про яку саме земельну ділянку йдеться в постанові про накладення адміністративного стягнення.

Як зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення та протоколі, земельна ділянка площею 1,9 га розташована на території Одеської області, Овідіопольського району поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером - 5123783200:01:001:0404. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об'єктів та споруд водного господарства. Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельна ділянка перебуває у державній власності та передана на праві постійного користування Овідіопольському управлінню зрошувальних систем смт. Овідіополь відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ОД-18 від 08.04.1996 року.

Проте, згідно інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, державне підприємство Овідіопольське управління зрошувальних систем (код ЄДРПОУ 05397054) припинило свою діяльність як юридичний суб'єкт правовідносин про що свідчать відомості з вище вказаного реєстру за № 15431110004000250.

Згідно зі статтею 141 ЗК України, Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Тобто є безпідставним посиланням на державний акт та розмір земельної ділянки, який вказаний у акті, оскільки він втратив чинність з моменту припинення юридичної особи.

Щодо розміру та визначення площі самовільного зайняття земельної ділянки, то під час проведеної перевірки не було здійснено геодезичні обміри спеціалістами та не було виготовлено кадастровий план земельної ділянки по фактичному використанні земельної ділянки, що ставить під сумнів розраховану інспекторами приблизну площу самовільного зайняття земельної ділянки, площу використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та розрахунки розмірів шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки, а також ці заміри не були надані Позивачу.

За відсутності геодезичного обміру спеціалістами та за відсутності кадастрового плану земельної ділянки по фактичному використанню земельної ділянки неможливо визначити площу самовільного зайняття земельної ділянки.

У оскаржуваній постанові було зазначено, що площа зняття та перенесення родючого шару ґрунту без спеціального дозволу складає 0,6441 га., що підтверджується замірами геодезичної зйомки від 28.08.2018 за № 33-05/2254, яка виконана Одеською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру , проте вказані заміри не були надані суду.

У Земельному кодексі України (ст. 168) застосовується поняття ґрунтовий покрив земельних ділянок та поверхневий шар ґрунту. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (ст. 53-3) закріплені поняття ґрунтовий покрив земельних ділянок та родючий шар ґрунту (як різні поняття). Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель використовує поняття родючий шар ґрунту (ст. 1). А у Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - Порядок) зазначається, що ґрунтовий покрив земельної ділянки - поверхневий шар ґрунту, який характеризується родючістю. Тобто ґрунтовий покрив має обов'язково характеризуватися родючістю.

В той час як ЗК України не виділяє певні категорії земель, для яких потрібно отримувати дозвіл, Порядок зазначає, що дозвіл потрібний для зняття і перенесення ґрунтового покриву, який характеризується родючістю.

Відповідно до листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, дозвіл видається на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок. Ґрунтовий покрив земельних ділянок характеризуватиметься родючістю і підлягатиме землюванню, якщо буде відповідати вимогам та показникам, встановленим у ГОСТ 17.5.1.03-78, ГОСТ 17.4.2.02-83, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 26213-84, ГОСТ 17.5.3.06-85. Ґрунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає вимогам та показникам, встановленим у зазначених ГОСТах, не є родючим, а отже, дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок не видається.

Крім того, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у листі від 08.09.2008 р. № 6-8-2857/1272, прийшла до такого висновку:

Однією з умов отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки є наявність агрохімічного паспорта земельної ділянки, що є документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту. При цьому документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту на землях сільськогосподарського призначення, є виключно агрохімічний паспорт цієї земельної ділянки, а не довідка про стан родючості ґрунтів земельної ділянки .

Для визначення якісного стану земель (наявності чи відсутності родючого шару ґрунту) на землях несільськогосподарського призначення необхідно проведення ґрунтового обстеження земельної ділянки, на якій планується проведення земляних робіт. Ця позиція також відображена в листі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 27.11.2008 року № 6-8-3923.

Отже, у випадку земель промислового призначення необхідно проводити ґрунтові обстеження, щоб визначити, чи характеризується земельні ділянка родючістю.

Суду не були надані матеріали ґрунтових обстежень на підтвердження родючості верхнього шару земельної ділянки.

Також, Відповідачем не доведено, що ОСОБА_4 працює на ТОВ Автомагістраль Південь та на зазначеній земельній ділянці роботи проводить фірма Автомагістраль Південь , а ґрунт та глина з ділянки вивозиться на Одеській Аеропорт.

В адміністративних матеріалах відсутні письмові пояснення ОСОБА_4 та яким чином встановлювалась його особа.

Щодо посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву на інформацію, розміщеної на сторінці ОСОБА_4 в соціальній мережі Фейсбук , варто зазначити, що це є неналежним доказом, оскільки в соціальних мережах будь-яка людина може зареєструватись за будь-яким прізвищем, ім'ям, по батькові, та вона ніякій ідентифікації не підлягає.

У статті 254 КУпАП зазначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню в справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Тобто, доведення невинуватості не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, саме особа, яка притягає особу до адміністративної відповідальності повинна довести її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, серед інших, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України).

Статтею 293 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, серед іншого, скасовує постанову і закриває справу.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення (ст. 247 КУпАП).

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що всупереч ст. 280 КУпАП, під час винесення постанови про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідачем були з'ясовані не всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не доведено, що позивачем було порушено ст. 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

Аналіз долучених до справи документів не дає підстав стверджувати, що мало місце вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та наявності його вини.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч.2ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Судом враховується, що Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого додаткового до Конвенції протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V тап.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).

Таким чином, суд вбачає за можливе закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2,-14, 19-20,22, 26, 29, 31, 42,44, 46, 72-77, 118, 159, 160, 162, 192, 199,204, 205,227-228, ч.4 ст.229 ,241-246, п.10 Перехідних Положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову про закриття справи від 14.09.2018 року № 498/0173/По/08/01/-18 та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2018 року № 498/0169/ По/08/01/-18 та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2018 року № 498/0174/ По/08/01/-18 та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення

Рішення суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: А.Ю. Бойчук