Постанова

від 12.12.2018 по справі 766/13113/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Херсон

справа: 766/13113/18

провадження: 22-ц/819/473/18

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)

суддів: Вейтас І.В.,

Кузнєцової О.А.,

секретар Кутузова А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю АНСО ,

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_3, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року у складі судді Прохоренко В.В.,

в с т а н о в и в:

10 липня 2018 року ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю АНСО звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії.

03 вересня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову.

Посилаючись на існування загрози щодо відчуження вищезазначеного майна, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 318,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та частку 52/100 у праві власності на квартиру АДРЕСА_2.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 318,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1129743565101), на 52/100 частин квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 221975865101). Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала мотивована тим, що враховуючи наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову, заява є обґрунтованою, підтвердженою та такою, що ґрунтується на вимогах закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_3, просив ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволені заяви про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду постановлена з порушенням, на його думку, норм процесуального права. Заявником не обґрунтовано підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_3 нерухоме майно та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, призведе до не виконання рішення суду чи утруднить його виконання. Судом не здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясована співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінена рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а тому застосування такого забезпечення позову порушує принцип співмірності.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2, заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_3, зазначив що відповідач, є власником майна, на яке судом накладено арешт, та до винесення рішення може здійснити відчуження нерухомого майна, що фактично унеможливить виконання рішення суду в частині вимоги щодо усунення перешкод у користуванні спільним майном - приміщенням підвалу в будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення відповідачами за власні кошти тимчасової прибудови. З урахуванням факту подання відповідачем апеляційної скарги, що свідчить, на думку позивача, про те що є дійсна загроза переоформлення належного відповідачу майна на третіх осіб, вважає, що обраний засіб забезпечення позову відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України.

Правом на відзив на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю АНСО , ОСОБА_4, та Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради не скористалися.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просив оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволені заяви про забезпечення позову.

Представник Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, направивши до суду заяву в якій просив розгляд апеляційної скарги проводити без його участі.

ОСОБА_2, представник ТОВ АНСО та ОСОБА_4будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідача, перевіривши додержання судом вимог закону, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ТОВ АНСО звернулися до суду за захистом свого, як вони вважають, порушеного права користування спільним з відповідачами майном розташованим за адресою: АДРЕСА_1 просили: усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні спільним майном - приміщенням підвалу в будинку за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення відповідачами в тримісячний строк з дня набрання чинності рішенням суду за власні кошти тимчасової прибудови позначеної літ. г-1 , на плані Херсонського БТІ розмірами 5,7м х 2,30м + 1,75м х 3,60м, якою фактично користуються відповідачі; зобов'язати відповідачів не чинити перешкод позивачу ОСОБА_2 у доступі до приміщень підвалу за адресою АДРЕСА_1 через вхідні двері підвалу; зобов'язати відповідачів за власні кошти демонтувати тимчасову прибудову позначену літ. г-1 , на плані Херсонського БТІ розмірами 5,7м х2,30м + 1,75м х 3,60м з метою усунення перешкод позивачу ТОВ Ансо в користуванні прибудинковою територією.

З метою забезпечення позову, ОСОБА_2 просив накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 318,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та частку 52/100 у праві власності на квартиру АДРЕСА_2.

Обргунтовуючи необхідність застосування забезпечення позову у спосіб обраний заявником, ОСОБА_2 пояснив, що відчуження даного приміщення, на його думку, може ускладнити відновлення його порушених прав, оскільки необхідно буде додатково звертатись до суду з позовом до майбутніх його власників.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, якими обгрунтовано заяву про забезпечення позову та дійшов висновку, що у разі невжиття таких заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_2 просив: усунути перешкоди в користуванні спільним майном - приміщенням підвалу в будинку за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення відповідачами в тримісячний строк з дня набрання чинності рішенням суду за власні кошти тимчасової прибудови, позначеної літ. г-1 , на плані Херсонського БТІ розмірами 5,7м х 2,30м + 1,75м х 3,60м, якою фактично користуються відповідачі; зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_2 у доступі до приміщення підвалу за адресою АДРЕСА_1 через вхідні двері підвалу; зобов'язати відповідачів за власні кошти демонтувати тимчасову прибудову позначену літ. г-1 , на плані Херсонського БТІ розмірами 5,7м х 2,30м + 1,75м х 3,60м, з метою усунення перешкод позивачу ТОВ Ансо в користуванні прибудинковою територією.

Жодних прав на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 318,3кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1129743565101), на 52/100 частин квартири АДРЕСА_2, які є предметом забезпечення позову, позивачі не заявляли.

Задовольнивши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_2, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81 ЦПК України заявником не надано належних та допустимих доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а лише посилання на побоювання позивачів, що ОСОБА_3 може розпорядитися належним йому майном та відчужити його на користь невідомих осіб.

Однак, лише самі припущення позивачів щодо можливості відчуження відповідачем належного йому майна яке не є предметом спору, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

За таких обставин підстави, визначені законом, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а саме: на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 318,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та частку 52/100 у праві власності на квартиру АДРЕСА_2, відсутні.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено ані доказів, ані обставин, з якими суд пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також відповідних посилань чи обгрунтованих припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб зазначений заявником може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Вищенаведені обставини свідчать про безпідставність поданої ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судове рішення, як таке, що постановлено з порушенням норм права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України слід скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні вимог про забезпечення позову, а апеляційна скарга задоволена повністю, за таких обставин з ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені ОСОБА_3 та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору (квитанція від 30.10.2018 року № 0.0.1172416252.1) в розмірі 353,00грн. за подання апеляційної скарги.

Будь-яких доказів щодо понесення апелянтом інших витрат у зв'язку з розглядом справи суду не надано.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 вересня 2018 року скасувати.

У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 353,00грн.сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 13 грудня 2018 року.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: І.В. Вейтас

О.А. Кузнєцова