Ухвала

від 22.11.2018 по справі 522/17334/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

22.11.2018

Справа № 522/17334/18

Провадження № 1-кс/522/20355/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2018 року

Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту, -

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту з майна.

Вказане клопотання мотивував тим, що заступником начальника управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області ОСОБА_6 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014160000000101, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань України 12.03.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 212 КК України.

31.05.2017 слідчим прокуратури Одеської області складено та процесуальним прокурором погоджено повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчинені ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191., ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

02.08.2017 ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області (справа № 766/9195/17, провадження № 1-кс/766/8181/17) накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять на них, відкритих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що відкриті у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168);

- №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що відкриті у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346).

Заявник вважає, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України, тому є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене, заявник просив скасувати арешт, накладений на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять на них, відкритих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що відкриті у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168);

- №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що відкриті у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346).

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та просив задовольнити його в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Розглянувши клопотання заявника, вивчивши надані суду матеріали, заслухавши заявника та прокурора, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідності дост.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно дост.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Цією ж нормоюКПК Українипередбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого їх захисника и законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.

Відповідно до приписів ч.3 ст.170 КПК України, підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4 ст.170 КПК України визначено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно із ч.ч.6, 7 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Як встановлено судом, в провадженні прокуратури Одеської області перебуває кримінальне провадження № 42014160000000101, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань України 12.03.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 212 КК України.

02 серпня 2017 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області в рамках вказаного кримінального провадження накладено арешт на грошові кошти на рахунках та видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках, відкритих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що відкриті у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168);

- №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що відкриті у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346).

Так, арешт було накладено обгрунтовано, проте, на цей час правові підстави для арешту вказаного майна відпали, оскільки:

Як вбачається з зазначеної ухвали про накладення арешту майна від 02.08.2017 року, підозрюваний ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 191 КК України, санкція якого передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна.

З огляду на викладене, при накладенні арештів майна слідчим суддею обґрунтовано враховувалася необхідність в забезпеченні виконання можливої конфіскації майна, як виду покарання.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені 12.03.2014 року. Повідомлення про підозру ОСОБА_3 було здійснено 31.05.2017 року. Арешт на майно підозрюваного був накладений 02.08.2017 року. Відтак, з моменту повідомлення ОСОБА_3 про підозру, а також накладення арешту майна слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області, минуло близько трьох місяців. При цьому, на момент звернення до суду - минуло 1 рік та 3 місяці.

Таким чином, з урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що сама по собі мета забезпечення подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання не може протягом тривалого часу досудового розслідування виправдовувати необхідність дії арешту майна.

В частині мети забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя наголошує, що з моменту накладення арештів майна, стороною обвинувачення так і не було долучено обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а тому на теперішній час обґрунтовувати накладені арешти майна твердженнями про те, що цивільні позови в рамках даного кримінального провадження найближчим часом будуть подані, слідчий суддя не може.

Відтак, на теперішній час необхідності в забезпеченні відшкодування шкоди, завданої внаслідок можливого вчинення кримінального правопорушення в рамках даного кримінального провадження, з огляду на відсутність цивільних позовів, не має.

При цьому, суд враховує, що в ухвалі Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2017 року слідчим суддею зазначено, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, оскільки грошові кошти на рахунках та видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках, відкритих ОСОБА_3 , мають значення для кримінального провадження, так як санкцією ч. 5ст. 191 КК Українипередбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а без накладення арешту на майно підозрюваного забезпечити виконання майбутнього вироку суду в цій частині неможливо, відповідно з метою забезпечення можливої конфіскації майна клопотання підлягає задоволенню частково.

Проте, слідчий суддя змушений не погодитись з даним висновком, так як висновок, про те, що накладення арешту на майно підозрюваного забезпечить виконання майбутнього вироку суду в частині забезпечення можливої конфіскації майна є передчасним, оскільки по кримінальному провадженню № 42014160000000101 від 12.03.2014 року наразі досудове розслідування, та обвинувальний вирок відносно ОСОБА_3 , станом на дату розгляду клопотання відповідно відсутній.

Відповідно до п. 6 ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності дост. 13 Конституції України«держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Водночас, суд змушений погодитись з доводами заявника про те, що арешт, в даному випадку може порушувати конституційні права підозрюваного на вільне користування своєю власністю. Крім того, необхідність забезпечення можливої конфіскації майна може бути забезпечена й іншим видом майна, що належить на праві власності підозрюваному.

По кримінальному провадженню № 42014160000000101 від 12.03.2014 року, розрахунку шкоди прокурором не долучено, цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Водночас, відомостей про те, що арештоване майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, що зумовлювало б необхідність забезпечення їх збереження, у слідчого судді станом на день розгляду клопотання про скасування арешту майна не має, а відтак подальшу дію заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна слідчий суддя не може обґрунтовувати з посиланням на ч. 3ст. 170 КПК України.

Згідно ч. 4ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відомостей про відповідність арештованого майна критеріям ч. 1ст. 96-2 КК Україниу слідчого судді не має, а тому необхідності в забезпеченні спеціальної конфіскації, як мети арешту майна на даний час не має.

Також, органом досудового розслідування не надано даних про те, що грошові кошти є предметом злочинної діяльності, та не підтверджено наявність ризиків їх знищення, пошкодження, передачі або пересування.

З огляду на приписи п.18 ч.1ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Аналіз наданих до суду матеріалів та встановлених судом обставин дозволяє прийти висновку про обгрунтованість поданого заявником клопотання.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що на даний час необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала, а тому, клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.174,318-380 КПКУкраїни,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2017 року по справі № 766/9195/17, на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять на них, відкритих ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме:

- № № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , що відкриті у ПАТ «Марфін Банк» (МФО 328168);

- № № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що відкриті у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: