Постанова

від 11.12.2018 по справі 925/257/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа№ 925/257/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Кочерга Л.А. - начальник відділу

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Маренич В.Л. довіреність № 470/02-18 від 22.08.18

від відповідача: Бунденков О.Ю. довіреність № 469/02-18 від 22.08.18

від третьої особи: не з'явився

прокурор: Боса І.В., посвідчення №051155 від 08.10.18

розглянувши матеріали апеляційної скарги Звенигородської міської ради Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року (повний текст складено 17.09.2018 р.)

у справі № 925/257/18 (суддя Кучеренко О.І. )

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області, в інтересах держави в особі:

1. Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації,

2. Звенигородської районної державної адміністрації,

до Звенигородської міської ради Черкаської області,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Звенигородська районна рада Черкаської області

про визнання незаконним та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації та Звенигородської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Звенигородської міської ради №22-26/VII від 13.10.2017 "Про розгляд заяви голови постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та будівництва", яким надано дозвіл Звенигородській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029 на дві земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтовною площею 1,7112 га та 0,48 га та про визнання незаконним та скасування пункти 1, 3 рішення Звенигородської міської ради №25-14/VII від 02.02.2018 в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації з кадастровим номером 7121210100:01:003:0029 та передачі її в постійне користування Звенигородській районній раді (т.І, а.с. 5-17).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі № 925/257/18 позов задоволено повністю (т.ІІ, а.с.221-233).

Звенигородська міська рада Черкаської області звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 р. у справі № 925/257/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2018 року, апеляційна скарга Звенигородської міської ради Черкаської області у справі № 925/257/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

12 листопада 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 925/257/18, розгляд апеляційної скарги Звенигородської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 р. у справі №925/257/18 призначено на 11.12.2018р.

29 листопада 2018 року від Звенигородської районної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу.

30 листопада 2018 року від Звенигородської міської ради надійшли доповнення до апеляційної скарги.

З відбитку поштового штемпелю, що міститься на конверті, у якому надійшли доповнення до апеляційної скарги вбачається, що відділом поштового зв'язку прийнято вказане відправлення 26.11.2018 р.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 266 ГПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст.242 ГПК України).

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0800510369661 вбачається, що повний текст рішення отримано Звенигородською міською радою поштою 19.09.2018 р. (т.ІІ, а.с. 235). Отже останнім днем строку на реалізацію права доповнення апеляційної скарги був 08.08.2018 р. Разом з цим, доповнення до апеляційної скарги подано Звенигородською міською радою 26.11.2018 р . тобто з пропуском встановленого ГПК України процесуального строку.

За змістом ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 22 ст. 118 ГПК України).

Враховуючи викладене та те, що доповнення до апеляційної скарги подано Звенигородською міською радою з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без відповідних клопотань на його поновлення, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного документа без розгляду.

04 грудня 2018 року від Звенигородської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 11 грудня 2018 року представники Звенигородської міської ради Черкаської області надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації та прокурор у судовому засіданні 11 грудня 2018 року надали пояснення, у яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники Звенигородської районної державної адміністрації та Звенигородської районної ради Черкаської області у судове засідання 11 грудня 2018 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411625285437, 0411625285453.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників позивача-2 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача-2 та третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

26 грудня 2007 року рішенням виконавчого комітету Звенигородської міської ради №608 "Про визнання права власності" вирішено визнати право власності на приміщення Звенигородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 площею 1840,00 кв м, прибудову площею 151кв.м, сарай площею 928кв.м., гараж площею 168 кв.м., погріб площею 8кв.м., підвал площею 234кв.м., вбиральна площею 26кв.м. за Відділом освіти Звенигородської районної державної адміністрації (т.ІІ, а.с.93).

30 січня 2008 року на підставі рішення від 26.12.2007 №608, відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації видано Свідоцтво про право власності серія САВ 146824 на комплекс школи, Черкаська область, Звенигородський район, м.Звенигородка, проспект Шевченка (вул.Жовтня), буд.94 загальною площею 3146,8 кв.м. (який складається приміщень школи, столової-прибудови, сараю, гаража, погребу, вбиральні), яке зареєстровано 09.02.2008 номер запису 7754 інвентаризація (т.ІІ, а.с. 99).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17678439 від 09.02.2008 комплекс за адресою: м. Звенигородка, вул. Шевченко, 94 належить до державної власності Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №146824 від 09.01.2008 (т.І, а.с.56/зворот, т.ІІ, а.с. 100).

23 січня 2008 року Звенирогодською міською радою прийнято рішення №24-2/V, яким надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки (територія школи) у постійне користування за рахунок міської ради за адресою: м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 (т.І, а.с. 49/зворот).

23 квітня 2008 року рішенням Звенигородської міської ради Черкаської області №27-ІІ/V вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області в постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,1912 га земель житлової та громадської забудови із земель громадського призначення Звенигородської міської ради, що знаходиться за адресою м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 (т.І, а.с. 27).

02 червня 2008 року на підставі рішення Звенигородської міської ради відділом земельних ресурсів у Звенигородському районі №27-ІІ/V Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області видано Державний акт серії ЯЯ №9348996 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,1912 га за адресою м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 з кадастровим номером 7121210100:01:003:0029, про що внесено запис до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030878300003 від 02.06.2008 (т.І, а.с. 28).

24 грудня 2008 року Звенигородською міською радою прийнято рішення №37-10/V "Про відміну рішень виконавчого комітету", а саме рішення виконавчого комітету Звенигородської міської ради, зокрема, "Про оформлення права власності №608 від 26.12.2007", яким визнано право власності на приміщення Звенигородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 за позивачем-1 (т.ІІ, а.с.116).

Відповідно до наданого відповідачем витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22079482 від 05.03.2009 комплекс за адресою: м. Звенигородка, вул. Шевченко, 94 належить до комунальної власності Звенигородської районної ради на підставі свідоцтва про право власності серії САС №272095 (т.І, а.с. 121).

11 серпня 2017 року рішенням Звенигородської міської ради №21-35/VІІ "Про розгляд заяви голови постійної комісії Звенигородської міської ради з питань регулювання земельних відносин, раціонального природокористування, екології архітектури та будівництва" вирішено звернутися до Звенигородської районної ради для отримання згоди щодо поділу земельної ділянки площею 2,1912 га, яка знаходиться в постійному користуванні Відділу освіти Звенигородської РДА на підставі Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №9348996 від 02.06.2008) кадастровий номер 7121210100:01:003:0029 на дві земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтовною площею 1,7112 га та 0,48 га з метою в подальшому залишення земельної ділянки площею 1,7112 га в постійному користуванні відділу освіти Звенигородської РДА та передачі земельної ділянки площею 0,48 га до земель комунальної власності м. Звенигородка з метою залучення інвестицій та коштів до міського бюджету шляхом проведення земельних торгів, на які буде виставлено право довгострокової оренди зазначеної земельної ділянки (т.І, а.с. 40).

08 вересня 2017 року рішенням Звенигородської районної ради №17-11 "Про надання погодження Звенигородській міській раді на поділ земельної ділянки" надано погодження на поділ земельної ділянки площею 2,1912 га під об'єктом районної комунальної власності Звенигородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 Звенигородської районної ради Черкаської області (свідоцтво на право власності САС №272095), місце розташування земельної ділянки м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 на дві земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтовно площею 1,7112 га та 0,48 га (т.І, а.с. 41).

13 жовтня 2017 року Звенигородською міською радою прийнято рішення №22-26/VІІ "Про розгляд заяви голови постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та будівництва", яким вирішено надати дозвіл Звенигородській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029 на дві земельні ділянки без зміни цільового призначення орієнтовною площею 1,7112 га та 0,48 га (т.І, а.с. 42).

Звенигородська районна рада Черкаської області листом від 23.01.2018 №11/01-11 просила Звенигородського міського голову розглянути питання щодо припинення права постійного користування позивачів спірними земельними ділянками у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (будівлі школи) Звенигородською районною радою та тим, що свідоцтва про права користування цими земельними ділянками були помилково видані неналежним землекористувачам (т.І, а.с. 74-75).

02 лютого 2018 року рішенням Звенигородської міської ради від №25-14/VII за результатами розгляду листа Звенигородської районної ради, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 92, 120, 140-141 ЗК України вирішено припинити право постійного користування земельними ділянками закладів освіти, в т.ч. земельною ділянкою загальною площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029, цільове призначення - землі громадського призначення, місце розташування земельної ділянки: м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94, наданої Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації . Пунктом 3 вказаного рішення передано в постійне користування Звенигородській районній раді в т.ч. вищезазначену земельну ділянку , а відповідно до п. 2 - зобов'язано Звенигородську районну раду привести у відповідність до Класифікатора видів цільового призначення земель цільове призначення земельних ділянок, у т.ч. і щодо земельної ділянки загальною площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029. Пунктом 3 вказаного рішення вирішено передати у постійне користування Звенигородській районній раді у т.ч. і земельну ділянку площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029 для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (код КВЦПЗ 11.02), місце розташування земельної ділянки: м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 (т.І, а.с. 43-45).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку прокурора надана рішенням Звенигородської районної ради №17-11 від 08.09.2017 згода на поділ ділянки не є згодою землекористувача на вилучення та не може ототожнюватись із заявою, передбаченою ст. 142 ЗК України на добровільну відмову від земельної ділянки оскільки вказана особа не є землекористувачем. За доводами прокурора відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №348996, спірна земельна ділянка площею з кадастровим номером 7121210100:01:003:0029 відноситься до земель державної власності. Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка будучи переданою в постійне користування позивачу-1 має використовуватись виключно в освітніх цілях та не може бути вилучена для інших цілей і передана в постійне користування третьої особи в силу вимог п. ґ) ч. 2 ст. 92 ЗК України.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до пп. "а" п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №5245-VI визначено, що землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки на яких розміщенні будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомості комунальної власності відповідної територіальної громади та те, що визначальним фактором є наявність права власності на будівлі, розташовані на відповідній земельній ділянці. На думку апелянта, суд першої інстанції не застосував Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не врахував того, що належним доказом виникнення та існування права постійного користування земельною ділянкою може бути Інформація або витяг з Державного реєстру прав речових прав на нерухоме майно. Апелянт також зазначає про відсутність відомостей про реєстрацію права оперативного управління на будівлю школи за позивачем-1, з огляду на що робить висновок про відсутність доказів перебування такого майна в сфері управління позивача-1. За доводами апелянта, відсутність письмових доказів про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою та про право оперативного управління майном є підтвердженням того, що право не зареєстровано та не виникло і тому не може слугувати доказом в спорі про порушене право.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги позивач-2 та прокуратура у відзивах на неї зазначають, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI на 01.01.2013 р. не було скасовано ні державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №348996, ні рішення Звенигородської міської ради №27-ІІ/V від 23.04.2008 про надання земельної ділянки в постійне користування. Тому, з посиланням на п. 7 п. п. а п. 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, позивач-2 та прокурор вказують, що спірна земельна ділянка залишається в державній власності. За доводами прокурора та позивача-2, позивач-1 маючи в державній власності комплекс школи, не здійснював дій щодо передачі цього об'єкту Звенигородській районній раді і останньою не подано належних доказів на підтвердження отримання у комунальну власність територіальної громади Звенигородського району нерухомого майна комплексу школи. На думку прокурора та позивача-2, оскільки повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна віднесені до делегованих повноважень Звенигородської міської ради, прийняття нею Рішення №37-10/V 24.12.2008 "Про відміну рішень виконавчого комітету", зокрема, "Про оформлення права власності №608 від 26.12.2007", яким було вирішено визнати право власності на приміщення Звенигородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 за Відділом освіти Звенигородської районної державної адміністрації, вчинено поза межами повноважень Звенигородської міської ради. Також прокурор і відповідач-2 вказують, що згідно ст. 126 ЗК України та п. 4.2 Тимчасового порядок ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, документом, що посвідчує право постійного користування є Державний акт, а право постійного користування земельною позивачем-1 підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 348996, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030878300003 від 02.06.2008, яке в силу ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції Закону № 834-VI11 від 26.11.2015 на момент розгляду справи є дійсним та таким, що виникло.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, гак і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень міських, селищних, сільських рад, як органів місцевого самоврядування у галузі земельних відносин на їх території, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, урегульований у статті 123 ЗК України, якою встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

У пункті 12 Перехідних положень ЗК України зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації звернувся 17.12.2007 р. з клопотанням №1832 (т.І, а.с. 49) про отримання державного акту на право постійного користування землею за адресою м. Звенигородка, пр-т. Шевченка, 94 до належного уповноваженого органу місцевого самоврядування, до повноважень якого було віднесено право розпорядження землями комунальної власності, оскільки спірна земельна ділянка площею 2,1912 га знаходиться у межах міста Звенигородка Черкаської області.

Право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Пунктом "а" ч. 2 ст. 92 м передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 126 ЗК України (у редакції чинній на момент видачі державних актів на право постійного користування земельними ділянками) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядок ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерств юстиції України 25.07.2003 за №641/7962 (який був чинним на момент видачі державних актів на право постійного користування земельними ділянками), Державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Отже, наявна у матеріалах справи копія Акту на постійне користування земельною ділянкою серії ЯЯ №9348996 (т.І, а.с. 28) є належним та достатнім доказом наявності у позивача-1 права постійного користування земельною ділянкою, з огляду на що посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи Інформації або витягу з Державного реєстру прав речових прав на нерухоме майно, як доказів наявності у позивача-1 права користування - є безпідставним.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7121210100:01:003:0029, площею 2,1949 га зареєстрована як земельна ділянка державної форми власності , яка на праві постійного користування обліковується за відділом освіти Звенигородської державної адміністрації Черкаської області, датою державної реєстрації земельної ділянки зазначено 22.02.2017 (т.І, а.с. 29-31).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" розмежовано землі державної та комунальної власності з моменту набрання ним законної сили, тобто з 01.01.2013. Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Підпунктом а, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій , Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Згідно з Положенням про Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, останній утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Звенигородського району забезпечує виконання покладених на відділ освіти завдань (т.І, а.с. 57, 60-69).

За даними довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області є юридичною особою, ідентифікаційний код 02147055 з організаційно-правовою формою - орган державної влади (т.І, а.с. 56).

Оскільки спірна земельна ділянка надавалась в постійне користування органу державної влади, яким є позивач-1 та станом на дату набрання Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" право постійного користування вказаної особи щодо зазначеної земельної ділянки не було припинено , рішення Звенигородської міської ради Черкаської області №27-11/V від 23.04.2008 про надання земельної ділянки постійне постування та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348999 були дійсними, а відповідно, в силу закону земельна ділянка площею 2,1912 га, кадастровий номер 7121210100:01:003:0029 залилась у державній власності .

У відповідності до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Пунктом 10 цієї статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, приймаючи рішення №22-26/VІІ від 13.10.2017, яким надано дозвіл Звенигородській міській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,1912 га, Звенигородська міська рада вийшла за межі власної компетенції, оскільки розпорядилася землею державної форми власності, тим самим порушивши вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Щодо доводів відповідача про те, що у зв'язку з отриманням третьою особою Свідоцтва про право власності серії САС №272095, припинилось право користування нерухомістю попереднім власником, а відповідно і право землекористування позивачем-1 слід зазначити наступне.

24 грудня 2008 року Звенигородською міською радою прийнято рішення №37-10/V "Про відміну рішень виконавчого комітету", а саме рішення виконавчого комітету Звенигородської міської ради, зокрема, "Про оформлення права власності №608 від 26.12.2007" (т.ІІ, а.с. 116).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності №22079482 від 05.03.2009, комплекс за адресою: м. Звенигородка, вул. Шевченко, 94 належить до комунальної власності Звенигородської районної ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №272095(т.І, а.с. 121), що також відображено у наданій відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (т.І, а.с. 122-125).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України).

Підстави набуття права власності, визначені у ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Аналогічне положення щодо набуття права власності юридичною особою публічного права, передбачене у ст. 329 ЦК України, згідно з якою юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відносини пов'язані з оформлення права власності на час отримання третьою особою Свідоцтва про право власності були урегульовані Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 №7/5.

Відповідно пунктів 6.1, 6.2 цього Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації.

Згідно пункту 6.3 Положення свідоцтво про право власності, серед іншого, містить інформацію щодо органу, який видав свідоцтво. Свідоцтво скріплюється печаткою органу, який видав зазначене свідоцтво.

Повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, згідно п.п. 10 п. б ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування" віднесено до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Право скасування відповідною радою рішень виконавчого комітету ради, яке передбачене частиною 9 статті 59 цього Закону, стосується тільки рішень віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради.

Отже, оскільки повноваження щодо обліку та реєстрації об'єктів нерухомого майна віднесені до делегованих повноважень відповідача (а не до власних), прийняття ним Рішення №37-10/V 24.12.2008, яким вирішено відмінити рішення виконавчого комітету Звенигородської міської ради, зокрема, "Про оформлення права власності №608 від 26.12.2007", яким вирішено визнати право власності на приміщення Звенигородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 за позивачем-1, вчинено поза межами повноважень відповідача.

При цьому, у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17678439 від 09.02.2008 зазначено, що комплекс за адресою: м. Звенигородка, вул. Шевченко, 94 належить до державної власності Відділу освіти Звенигородської районної державної адміністрації на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №146824 від 09.01.2008 (т.І, а.с.56/зворот, т.ІІ, а.с. 100).

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів отримання у комунальну власність територіальної громади Звенигородського району нерухомого майна - комплексу школи у передбаченому законом порядку.

Слід зазначити, що надане на підтвердження передачі права власності на комплекс школи третій особі Свідоцтво про право власності серії САС №272095 не є належним доказом зазначених обставин.

Так, вказане свідоцтво видане на підставі Звенигородською районною радою на підставі рішення від 16.07.2008 №15-22.

Разом з тим, з наявної у матеріалах справи копії рішення від 16.07.2008 №15-22/5, яке зазначено у якості підстави для видачі третій особі свідоцтва серії САС №272095, вбачається вирішення питання надання дозволу загальноосвітнім школам та навчально-виховним комплексам Звенигородського району на оформлення права власності на будівлі та споруди згідно з додатком, у якому міститься інформація щодо комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці. Інформації щодо надання цього комплексу у власність третьої особи, або наявності у неї в підпорядкуванні відповідної школи - вказане рішення не містить (т.ІІ, а.с. 109,110).

При цьому, доводи відповідача про відсутність доказів перебування майна школи, що розташована на спірній земельній ділянці в сфері управління позивача-1, спростовуються тим, що 19 грудня 2014 року Звенигородською районною радою Черкаської області прийнято рішення №29-8, яким затверджено перелік об'єктів районної комунальної власності відповідно до редакції додатку до цього рішення, у якій зазначено, що до об'єктів районної комунальної власності , що перебувають у сфері управління відділу освіти районної державної адміністрації відносяться будівлі та споруди згідно переліку в т.ч. щодо об'єкта Звенигородська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 Звенигородської районної ради Черкаської області за адресою м. Звенигородка, проспект Шевченка, 94 (свідоцтво на право власності САС №272095) (т.І, а.с. 32-39).

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (п.а) ч.1 та ч.2 ст.95 ЗК України).

Відповідно до 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки . Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що: "право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у етапі 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою."

З наявних у матеріалах листів вбачається, що Відділ освіти Звенигородської районної державної адміністрації не надавав погодження Звенигородській міській раді на поділ земельної ділянки, що розташована за адресою Звенигородка, п-т Шевченка, 94 (т.І, а.с. 70-71, 72).

Доказів надання погодження на припинення права постійного користування Відділом освіти Звенигородської районної державної адміністрації - матеріали справи також не містять.

Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 10 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Враховуючи викладене та відсутність згоди землекористувача, питання щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, мало вирішуватись у судовому порядку, а не на пленарному засіданні відповідної ради, що також свідчить про порушення земельного законодавства під час прийняття оспорюваного рішення.

Викладене свідчить про відсутність законних підстав для прийняття рішення №22-26/VІІ від 13.10.2017 про поділ земельної ділянки та №25-14/VІІ від 02.02.2018 про припинення права користування земельною ділянкою позивачем-1 та передачі її в постійне користування третій особі, а вказані рішення не відповідають положенням чинного законодавства та порушують право позивача-1 на користування вказаною земельною ділянкою.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси(ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі № 925/257/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Звенигородської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі №925/257/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Звенигородської міської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі №925/257/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі № 925/257/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Звенигородську міську раду Черкаської області.

4. Справу №925/257/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 13.12.2018 р.