Постанова

від 11.12.2018 по справі 911/415/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. Справа№ 911/415/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Білоцерківського регіонального благодійного фонду Сприяння

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.06.2018 (повний текст рішення складено 23.07.2018)

у справі № 911/415/18 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс

до Білоцерківського регіонального благодійного фонду

Сприяння

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Госпрозрахункове підприємство Магістраль

про розірвання договору та зобов'язання повернути нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ленд Будсервіс (далі - ТОВ Ленд Будсервіс , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківського регіонального благодійного фонду Сприяння (далі - БРБФ Сприяння , відповідача) про розірвання Договору № 18/175 від 18.12.2002, укладеного між БРБФ Сприяння та Закритим акціонерним товариством науково-виробничою фірмою ФЕРОКЕРАМ (далі - ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ ); зобов'язання БРБФ Сприяння повернути ТОВ Ленд Будсервіс нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. А загальною площею 50,4 кв. м, споруди: вбиральня на 2 особи літ. Б площею 9,9 кв. м, бензомасловловлювач літ. Д, Ворота № 1, огорожа з металевої сітки № 2, покриття з щебня та бетону площею 3820 кв. м № 3, асфальтобетонне покриття площею 720 кв. м № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за актом приймання-передачі.

Ухвалою суду від 16.04.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Госпрозрахункове підприємство Магістраль (далі - ГП Магістраль , третя особа).

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.06.2018 у справі № 911/415/18 позов задоволено повністю. Розірвано Договір № 18/175 від 18.12.2002, укладений між БРБФ Сприяння та ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ . Зобов'язано БРБФ Сприяння повернути ТОВ Ленд Будсервіс за актом приймання-передачі нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. А (загальною площею 50,4 кв. м); споруди: вбиральня на 2 особи - літ. Б (площею 9,9 кв. м); бензомасловловлювач - літ. Д, ворота - № 1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (площею 3820 кв. м - № 3); асфальтобетонне покриття (площею 720 кв. м - № 4), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з БРБФ Сприяння на користь ТОВ Ленд Будсервіс 3 524, 00 грн судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, БРБФ Сприяння оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням вимог матеріального права. Доводи апелянта зводяться до того, що Господарським судом Київської області вже розглядалась справа № 911/2067/16 за позовом ТОВ НВФ ФЕРОКЕРАМ (попереднього власника майна) до ГП Магістраль , третя особа ББФ Сприяння , про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017, рішення господарського суду скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено. Судом встановлено, що Договір № 3 від 19.12.2002, укладений між ГП Магістраль та БРБФ Сприяння , було погоджено ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ і тому ГП Магістраль на законних підставах використовується майно.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що відповідач неправильно розуміє суть та предмет спору у даній справі, оскільки позивач не посилається на факт незаконного володіння майном відповідачем та/або третьою особою, а вказує на існування певних обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання існуючого договору, які не входили до предмету доказування у справі № 911/2067/16, предметом доказування була саме наявність незаконного володіння майном. У даній справі позивач не посилався не незаконне володіння майном, а навпаки обґрунтовував свої вимоги наявністю договірних зобов'язань, які просив розірвати, в зв'язку з цим повернути майно тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 11.12.2018 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення й підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких зазначив про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 18.12.2002 між ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ (благодійником за договором) та БРБФ Сприяння (відповідачем, набувачем за договором) укладено Договір № 18/175 (далі - Договір), за умовами п. 1 якого благодійник безоплатно передає, а набувач приймає у тимчасове безоплатне користування строком на п'ять років структурний підрозділ ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ разом із персоналом згідно штатного розкладу за їх згодою, а також із закріпленим за ним майном з правом користування телефонною мережею та належним телефонним номером, автостоянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 залишковою балансовою вартістю 21 538,00 грн.

Означений підрозділ та майно передається у тимчасове безоплатне користування благодійної допомоги за актом прийому-передачі за залишковою балансовою вартістю 21 538,00 грн. Акт прийому-передачі є невід'ємною частиною Договору (п. 2 ).

18.12.2002 між сторонами Договору було підписано акт прийому-передачі майна структурного підрозділу ЗАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ , до якого, зокрема відноситься: автостоянка на 105 автомобілів по АДРЕСА_2.

19.12.2002 між БРБФ Сприяння (відповідачем, благодійником за договором) та ГП Магістраль (третьою особою, набувачем за договором) укладено Договір № 3, за умовами п. 1 якого благодійник передає, а набувач приймає у тимчасове безоплатне користування строком на п'ять років структурний підрозділ разом із персоналом згідно штатного розкладу за їх згодою, а також із закріпленим за ним майном з правом користування телефонною мережею та належним телефонним номером, автостоянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Означений підрозділ та майно передається у тимчасове користування благодійної допомоги за актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі є невід'ємною частиною Договору № 3 (п. 2).

19.12.2002 між сторонами Договору № 3 підписано акт прийому-передачі, згідно якого БРБФ Сприяння безоплатно передав, а ГП Магістраль прийняло у тимчасове безоплатне користування автостоянку зі слідуючим обладнанням та майном: будова та споруда автостоянки на 105 автомобілів по АДРЕСА_2; обладнання; касовий апарат.

В подальшому, 24.12.2003 між сторонами Договору № 3 підписано Додаткову угоду № 1 до нього, згідно п. 1 якої внесено зміни в п. 1 Договору № 3, де слова строком на п'ять років замінено словами строком на двадцять п'ять років .

В травні 2015 засновниками (учасниками) ПАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ прийнято рішення про припинення юридичної особи ПАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ шляхом її ліквідації, про що 12.05.2015 державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Тодоренком Олександром Володимировичем здійснено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 13531100021000263.

19.08.2016 між ПАТ НВФ ФЕРОКЕРАМ (продавцем за договором) та громадянином ОСОБА_4 (покупцем за договором) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 3474 (далі Договір № 3474), за умовами п. 1 якого (в редакції договору від 01.09.2016 про внесення змін до Договору № 3474) продавець передав у власність, а покупець прийняв і оплатив відповідно до вимог цього договору належну продавцю на праві приватної власності нежитлову будівлю (літ. А) з відповідними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказана нежитлова будівля має розмір загальної площі 50,4 (п'ятдесят цілих чотири десятих) кв. м і розташована на земельній ділянці площею 0,3499 га (кадастровий номер НОМЕР_1), з такими спорудами: вбиральня на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. Д , ворота - №1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - № 3, асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - № 4 (п. 3 Договору № 3474 в редакції договору від 01.09.2016 про внесення змін до Договору №3474).

Право власності ОСОБА_4 на згадане нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2016 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 876684632103), що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 66299994.

Відповідно до протоколу № 01 від 25.08.2016 загальних зборів учасників ТОВ Ленд Будсервіс громадянином ОСОБА_4 прийнято рішення про створення товариства одним учасником з внесенням до статутного капіталу майна на суму 80 000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства, а саме: нежитлову будівлю - літ. А (загальною площею 50,4 кв. м); споруди: вбиральня на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювач - літ. Д , ворота - № 1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - № 3, асфальтобетонне покриття (загальна площа 720 кв. м) - № 4, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згаданим протоколом загальних зборів учасників товариства визначено місцезнаходження ТОВ Ленд Будсервіс за адресою: Україна, 09117, АДРЕСА_1. Директором ТОВ Ленд Будсервіс призначено ОСОБА_4

Право власності на нерухоме майно, яке внесено ОСОБА_4 до статутного капіталу ТОВ Ленд Будсервіс , зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.09.2016 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 876684632103), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 89275164, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до Протоколу № 01 від 20.02.2018 чергових загальних зборів учасників ТОВ Ленд Будсервіс у зв'язку з фінансовою скрутою та наявністю заборгованості по заробітній платі позивачем прийнято рішення визначити основним напрямком діяльності підприємства - діяльність щодо допоміжного обслуговування наземного транспорту, а саме: надання послуг стоянки для автотранспортних засобів на автостоянці за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних об'єктів нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А загальною площею 50,4 кв. м, споруди: вбиральня на 2 особи - літ. Б, площею 1,9 кв. м, бензомасловловлювач - літ. Д, ворота - № 1, огорожа з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону, площею 3820 кв. м - № 3, асфальтобетонне покриття, площею 720 кв. м - № 4, що забезпечить отримання товариством доходів, які покриють нагальні витрати та забезпечать виконання товариством своїх зобов'язань, зокрема, щодо виплати заробітної плати. В зв'язку з цим вирішено вчинити усі необхідні дії для розірвання існуючих договорів щодо безоплатного користування вищезазначеним майном на підставі ст. 834 ЦК України та укласти з ТОВ БІЗНЕС ФОРВАРД договір про надання місць для стоянки транспортних засобів на території вищезазначеної автостоянки.

Наразі позивач уклав договори про надання місць для стоянки транспортних засобів з ТОВ БІЗНЕС ФОРВАРД та ТОВ ЗЕМЛЯ ТОМИЛІВСЬКА , копії яких долучено до матеріалів справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідач і третя особа вважають себе законними користувачами спірного нерухомого майна, що підтверджується позицією ГП Магістраль в ході розгляду адміністративної справи № 810/1985/17 за адміністративним позовом ТОВ Ленд Будсервіс , в якій ГП Магістраль брало участь в якості третьої особи. За твердженнями позивача, передача нерухомого майна відповідачем в користування третій особі за Договором № 3 є самочинним, оскільки сторони договору № 18/175 не погодили право відповідача передавати нерухоме майно у користування іншим особам. Відтак, з метою самостійного використання власником належного йому нерухомого майна, яке, як зазначив позивач, передано відповідачем в користування третій особі, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.

Оскільки станом на 01.01.2004 обов'язок відповідача за спірними правовідносинами продовжував існувати, до останніх застосовуються правила ЦК України та ГК України, що набули чинності з 01.01.2004, відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки відповідач набув права користування спірним майном безоплатно, правовідносини між сторонами регулюються главою 60 ЦК України, зокрема, ст. 827, відповідно до якої за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього кодексу Найм (Оренда) .

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вище згадувалось, ТОВ Ленд Будсервіс стало власником об'єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі - літ. А (загальною площею 50,4 кв. м); споруд: вбиральні на 2 осіб - літ. Б (загальна площа 9,9 кв. м), бензомасловловлювача - літ. Д , воріт - № 1, огорожі з металевої сітки - № 2, покриття з щебня та бетону (загальна площа 3820 кв. м) - № 3, асфальтобетонного покриття (загальна площа 720 кв. м) - № 4 за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, ТОВ Ленд Будсервіс як новий власник зазначених об'єктів нерухомого майна, з урахуванням приписів ст. 770 ЦК України, набуло прав та обов'язків наймодавця за спірним Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.ч 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, відносини позички припиняються по закінченню строку договору позички, визначеного у самому договорі або відповідно до положень ст. 831 ЦК України (відповідно до мети користування річчю).

Позичкодавець згідно ч. 2 ст. 834 ЦК України має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов'язаний користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено матеріалами справи, оспорюваним Договором № 18/175 від 18.12.2002 іншого не встановлено, тому відповідач вважається єдиним користувачем переданого йому нерухомого майна, відповідно перебування спірного нерухомого майна в користуванні третьої особи перешкоджає позивачу, як власнику, використовувати в повній мірі належне йому нерухоме майно.

Невиконання відповідачем зобов'язання щодо користування нежитловими приміщеннями особисто є істотним порушенням зобов'язань, що, відповідно, повинно мати наслідком розірвання договору та повернення нерухомого майна позивачу.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання Договору № 18/175 від 18.12.2002 та повернення нерухомого майна позивачу , які доведено позивачем належними та допустимими доказами, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача (апелянта) про те, що Господарським судом Київської області вже розглядалась справа № 911/2067/16 за позовом ТОВ НВФ ФЕРОКЕРАМ (попереднього власника майна) до ГП Магістраль , третя особа ББФ Сприяння , про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані, оскільки в даній справі позивач не посилався на факт незаконного володіння майном відповідачем та/або третьою особою, а вказував на існування певних обставин, з якими закон пов'язує можливість розірвання існуючого договору, які не входили до предмету доказування у справі № 911/2067/16, натомість предметом доказування була саме наявність незаконного володіння майном. У даній справі позивач не посилався на незаконне володіння майном, а навпаки обґрунтовував свої вимоги наявністю договірних зобов'язань, які просив розірвати та повернути майно.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом вимог матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду Сприяння залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 22.06.2018 у справі № 911/415/18 - без змін.

Матеріали справи № 911/415/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко