Ухвала

від 14.12.2018 по справі 922/850/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"14" грудня 2018 р. Справа № 922/850/17

Суддя - доповідач: Гребенюк Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вх. №1340Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 (повна ухвала складена 27.11.2018, суддя Калантай М.В.) у справі № 922/850/17

за позовом Фізичної особи-підприємця Юрій Олександра Миколайовича, смт. Веселинове Миколаївської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко-Тех", м. Харків,

про стягнення 35601,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017 у справі №922/850/17 задоволено позов Фізичної особи-підприємця Юрій Олександра Миколайовича (позивач, стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко-Тех" (відповідач, боржник), стягнуто з відповідача на користь позивача 30050,00грн. заборгованості за договором, інфляційні втрати в розмірі 2615,22грн., пеню за період з 18.08.2016 по 09.03.2017 у розмірі 2422,50грн., 3% річних у розмірі 504,02грн. та судові витрати у розмірі 1600,00грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області видано відповідний наказ від 29.05.2017.

12 листопада 2018 року від стягувача до господарського суду Харківської області надійшла скарга про визнання дій неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа, у якій він просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Є.С. у виконавчому провадженні №56588583;

- визнати незаконною та скасувати постанову Головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Є.С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2018, винесену у виконавчому провадженні №56588583 по виконанню наказу господарського суду Харківської області від 29.05.2017 у справі №922/850/17 про стягнення з ТОВ "Компанія ЕКО-ТЕХ" на користь ФОП Юрій О.М. заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 37201,74грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі № 922/850/17 скаргу Фізичної особи-підприємця Юрій Олександра Миколайовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про повернення виконавчого документа задоволено частково. Визнано неправомірною постанову Головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лисакова Є.С. про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.10.2018, винесену у виконавчому провадженні №56588583 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 29.05.2017 у справі №922/850/17, та зобов'язано державного виконавця усунути порушення прав стягувача.

Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та у задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця Юрій Олександра Миколайовича відмовити у повному обсязі.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом із цим, положеннями статті 258 Господарського процесуального кодексу України на заявників апеляційних скарг покладено обов'язок щодо надання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що ухвала є однією із форм судового рішення та те, що статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений станом на 01.01.2018, складає 1 762,00 грн, то судовий збір на ухвалу про задоволення скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби мав бути сплачений в сумі 1 762,00 грн.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.

Однак, звертаючись до суду апеляційної інстанції, апелянт не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі № 922/850/17, при цьому заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

Вказане клопотання скаржник обґрунтовує тим, що Державна виконавча служба України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахунково-касове обслуговування якої відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України, а законодавством передбачені стислі строки подачі скарг на судові рішення.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у даній справі, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені частиною першою статті вищезазначеного Закону.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з важким фінансовим становищем та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Крім того, апелянт не довів суду апеляційної інстанції той факт, що він належить до кола суб'єктів, на яких розповсюджується дія статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Під час розгляду клопотання апелянта суд апеляційної інстанції також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).

Підсумовуючи вищенаведене, в задоволенні клопотання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі № 922/850/17 слід відмовити.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно вимог, викладених у статті 259 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Відповідно до частини другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Однак, апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів надсилання її копії боржнику у справі, а саме, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Еко-Тех", м. Харків.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пунктів 2, 3 частини третьої статті 258 цього Кодексу, а саме без подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та доказів надсилання копії апеляційної скарги боржнику у справі.

Керуючись статтями 174, 234, пунктами 2, 3 частини третьої статті 258, статтями 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Східного апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі № 922/850/17.

2. Апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі №922/850/17 залишити без руху.

3. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду докази надсилання копії скарги боржнику у справі та сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі (1762,00 грн).

4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Cуддя - доповідач Гребенюк Н.В.