Рішення

від 27.11.2018 по справі 910/11384/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2018Справа № 910/11384/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (вул. В. Чорновола, буд. 12, м. Київ, 01135)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Дрінк" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094)

Про стягнення 875 875, 51 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Лях Г. Г. дов. БП 3763 віл 22.02.2018 ;

Від відповідача: Дружинський А. С., дов. № 29/05/18-1 від 29.05.2018;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуцій на компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Дрінк" (далі - відповідач) про стягнення 875 875, 51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взяти на себе зобов'язань за договором поставки № 440 від 15.12.2017, а тому позивач просить стягнути з відповідача 875 875,51 грн, з яких 844 647,42 грн основного боргу, 28747, 66 грн пені, 2480, 43 грн трьох процентів річних, а також позивач просить покласти судові витрати на відповідача та розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуцій на компанія" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання оригіналу довіреності № БП 3 763 від 22.02.2018; подання до суду письмової заяви із долученням документів, якими позивач уповноважив свого представника підписувати позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуцій на компанія" про вжиття заходів до забезпечення позову та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.

17.09.2018 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 05.09.2018, яким останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/11384/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.10.2018.

24.10.2018 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1025154,90 грн, з яких: 988 414, 39 грн - основного боргу, 33835, 03 грн - пені, 2905, 48 грн - три проценти річних.

29.10.2018 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В підготовчому засіданні 30.10.2018 судом оголошена перерва на 06.11.2018.

05.11.2018 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення дати судового засідання.

В судовому засіданні 06.11.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018, також в судовому засіданні 06.11.2018 суд не прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог з підстав, викладених в ухвалі (судом оцінено дану заяву як заяву про зміну підстав та предмету позову, а тому відмовлено в її прийнятті до розгляду).

В судове засідання 27.11.2018 сторони прибули та надали суду свої пояснення по справі, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному судом, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 15.12.2017 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки №440 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Як передбачено п. 2.1 договору, ціна, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи договір, погодилися з тим, що накладна виконує за умовами договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Пунктом 3.3 договору визначено, що здача-прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця. Підтвердженням здачі-прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу яка уповноважена покупцем на підписання накладної.

Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця після отримання товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб у товарних накладних (п. 3.6. договору).

Сторони, підписуючи цей договір, дійшли згоди, що загальна сума (ціна) даного договору складається з сум вартості товару вказаних в накладних, які сторони підписують у продовж строку дії договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних (п. 4.1., 4.2. договору).

Пунктом п. 5.2. договору передбачено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15.12.2018, а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0, 2 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Згідно з накладними № 21119 від 24.05.2018, № 5832 від 25.05.2018, № 22154 від 31.05.2018, № 22255 від 01.06.2018, № 23521 від 09.06.2018, № 25578 від 22.06.2018, № 22580 від 22.06.2018 та № 26328 від 29.06.2018 позивачем відповідачу було поставлено, а відповідачем прийнято товар за загальну суму 855482, 58 грн. Копії зазначених накладних наявні в матеріалах справи.

Поставлений за вказаними накладними був оплачений відповідачем частково на загальну суму 199634,16 грн, а саме: 8 835, 16 грн - 02.08.2018 та 5 000, 00 грн - 03.08.2018, як зазначено в позовній заяві (8 835, 16 + 5 000, 00 = 13 835, 16); 55023, 60 грн - 06.09.2018, згідно платіжного доручення № 660; 84 938, 40 грн - 24.09.2018, згідно платіжного доручення № 686; 41 670, 00 грн - 23.10.2018, згідно платіжного доручення № 732; 4 167, 00 грн - 23.10.2018, згідно платіжного доручення № 733 (13 835, 16 + 55 023, 60 + 84 938, 40 + 41 670, 00 + 4 167, 00 = 199 634, 16).

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за поставлений по зазначеним вище накладним за договором становить 844647,42 грн. За розрахунком відповідача його заборгованість перед позивачем становить 814005,07 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 844647, 42 грн основної заборгованості, 28 747, 66 грн пені за період прострочення оплати з 24.06.2018 по 17.08.2018, 2480,43 грн 3 % річних за період прострочення з 24.06.2018 по 17.08.2018.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 858 482, 58 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 5.2. договору був зобов'язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання товару, тобто оплата за видатковою накладною № 21119 від 24.05.2018 мала бути здійснена до 23.06.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 5832 від 25.05.2018 - до 24.06.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 22154 від 31.05.2018 - до 30.06.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 22255 від 01.06.2018 - до 01.07.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 23521 від 09.06.2018 - 09.07.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 25578 від 22.06.2018 - до 22.07.2018 включно, оплата за видатковою накладною № 25580 від 22.06.2018 - до 22.07.2018, та оплата за видатковою накладною № 26328 від 29.06.2018 - до 29.07.2018 включно.

Відповідачем, як встановлено судом, поставлений товар був оплачений частково на суму 199 634, 16 грн, однак позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача, про стягнення якої просить позивач, врахована була лише часткова оплата в сумі 13 835, 16 грн. При цьому 55 023, 60 грн було оплачено відповідачем 06.09.2012, тобто до відкриття провадження у справі, та 130 775, 40 грн (84 938, 40 + 41 670, 00 + 4 167, 00 = 130 775, 40) було сплачено 24.09.2018 та 23.10.2018 - після відкриття провадження по справі.

Відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної процесуальної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Оскільки погашення частини суми основної заборгованості було здійснено відповідачем до відкриття провадження по справі та після відкриття провадження у справі, то в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 55 023, 60 грн слід відмовити, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 130775, 40 грн провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати за товар поставлений за договором в загальному розмірі 199 634, 16 грн, вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за товар, поставлений по видатковим накладним зазначеним вище, складає 658 848, 42 грн (858 482, 58 - 13 835, 16 - 55 023, 60 - 130 775, 40 = 658 848, 42), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 658 848, 42 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 658 848, 42 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 658 848, 42 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 8.1 договору сторонами було погоджено сплату покупцем пені у випадку порушення строків оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків оплати визначених п. 5.2 договору, оплата поставленого товару здійснена вчасно не була, відповідно є підстави для стягнення з відповідача пені за період прострочення визначений позивачем, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, з 24.06.2018 по 17.08.2018 в розмірі 28 747, 66 грн.

Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 8.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач надав суду докази, які частково спростовують заявлені позовні вимоги, проте не свідчать про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у розрахованому судом розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 130 775, 40 грн та про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо неправильного нарахування позивачем пені та щодо розміру заборгованості відповідача, з підстав їх спростування матеріалами справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/11384/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (вул. В. Чорновола, буд. 12, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 37310549) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Дрінк" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 41482768) про стягнення 875 875, 51 грн, в частині стягнення 130 775, 40 грн основного боргу закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (вул. В. Чорновола, буд. 12, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 37310549) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Дрінк" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 41482768) про стягнення 875 875, 51 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Дрінк" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 41482768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (вул. В. Чорновола, буд. 12, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 37310549) 658 848 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн 42 коп., 28 747 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок сім) грн 66 коп. пені, 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 43 коп. 3 % річних та 11 176 (одинадцять тисяч сто сімдесят шість) витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 55 023, 60 грн основного боргу - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07.12.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко