Рішення

від 06.12.2018 по справі 910/8656/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2018Справа № 910/8656/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/8656/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал";

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової-24";

про стягнення 79 849,77 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевченко О.М., довіреність № 529 від 02.04.2018р.;

від відповідача: Копійко А.С., довіреність б/н від 14.08.2016р.;

Фастовщук А.Г., голова правління;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ахматової-24" про стягнення 79 849,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов Договору № 11522/4-02 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 27.08.2013р. щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем у період з 01.09.2013р. по 30.11.2016р. послуг, утворилась заборгованість у сумі 71 109,12 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані інфляційні втрати в розмірі 281,24 грн., 3% річних - 93,64 грн., пеня - 1254,86 грн., штраф - 7110,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8656/18; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання призначено на 09.08.2018р.

В підготовчому засідання 09.08.2018р. суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2018р., у зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання.

В підготовчому засіданні 30.08.2018р. представники відповідача зазначили, що не отримували копію позовної заяви з доданими до неї документами та просили суд надати час ознайомитись з матеріалами справи.

Суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 04.10.2018р.

19.09.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на припинення строку дії та неотримання від позивача послуг з приймання стічних вод.

02.10.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив; від відповідача - клопотання про зобов'язання позивача надати суду та відповідачу повну інформацію про щомісячне нарахування грошових зобов'язань ОСББ "Ахматова-24" по кожному коду абонента окремо із зазначенням об'єму наданих послуг за весь період договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Присутній у підготовчому засіданні 04.10.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили задовольнити клопотання про витребування інформації про щомісячне нарахування грошових зобов'язань ОСББ "Ахматова-24" по кожному коду абонента окремо із зазначенням об'єму наданих послуг за весь період договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки детальні розрахунки відносно щомісячного нарахування грошових зобов'язань ОСББ "Ахматова-24" по кожному коду абонента окремо із зазначенням об'єму наданих послуг за весь період договірних відносин між позивачем та відповідачем наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребування у сторін додаткових пояснень і доказів з метою повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018р. відкладено підготовче засідання у справі на 25.10.2018р.

23.10.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду.

24.10.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення та заперечення на відповідь на відзив ПрАТ "Київводоканал", а також клопотання про витребування доказів, а саме - книгу реєстрації вихідної документації за період: 03.10.2014р., № 2700/08-13/30-14; 12.02.2015р., № 1650/08-13/30-15; розшифровку складової тарифу на прийом стічних вод та водовідведення з чітким визначенням складової на обслуговування мереж для прийому стічних вод.

Присутні в підготовчому засіданні 25.10.2018р. представники відповідача просили задовольнити клопотання про витребування доказів.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотань відповідача про витребування доказів.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів та заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, оскільки витребувані докази не стосуються предмету розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані відповідачем додаткові докази, суд дійшов висновку про необхідність витребування у сторін додаткових пояснень і доказів з метою повного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018р. відкладено підготовче засідання у справі № 910/8656/18 на 15.11.2018р .

13.11.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду, в яких позивачем також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ Київенерго .

13.11.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення та докази по справі.

Присутній в судовому засіданні 15.11.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити клопотання про залучення третьої особи.

Представники відповідача заперечили щодо залучення третьої особи та проти позову заперечили з у рахуванням додатково, наданих пояснень і доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи предмет і підстави заявленого позову, відмовив у задоволенні клопотання позивача щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ Київенерго .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 910/8656/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018р.

Присутній у судовому засіданні 06.12.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.12.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - абонент) було укладено Договір № 11522/4-02 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення, яка є невід'ємною частиною Договору, та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, які затверджені розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 № 1879, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюються відносини, що вникають за цим договором.

У пункті 1.4 Договору передбачено, що постачальник забезпечує постачання питної води відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10.

Згідно з п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води здійснюється за показаннями засобу обліку, зареєстрованого у постачальника. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.

Зняття показань з засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Відповідно до п.2.1.6 Договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за квітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з п.2.2.1 Договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

У разі не отримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним доручення, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3 Договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у це й же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною, (п. 2.2.4 Договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 26.08.2014р. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Крім того, за умовами п.7.2 Договору, договір припиняє свою дію з моменту припинення надання абоненту послуг.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з письмовим повідомленням про припинення дії договору, його розірвання.

Натомість, як зазначає позивач, надання послуг відповідачу за договором було припинено 30.11.2016р.

Відтак, спірний Договір припинив свою дію 30.11.2016р. відповідно до положень п.7.2 Договору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг за Договором не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки не направляв, а тому, в силу положень пункту 2.2.4 Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення вважаються прийнятими відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що виконував покладені Договорами та чинним законодавством України обов'язки належним чином, надаючи відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення цілодобово; проте, відповідач неналежно виконав визначені Договором та чинним законодавством України обов'язки стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати отриманих ним послуг.

Відповідач належним чином умови Договору не виконував, внаслідок чого 05.04.2016р. сторони уклали договір № 407/08/14-16 реструктуризації боргу у розмірі 96 617,39 грн., який утворився станом на 01.02.2016р.

Згідно з умовами договору № 407/08/14-16 реструктуризації боргу від 05.04.2016р., відповідач зобов'язався сплатити заборгованість в сумі 96 617,39 грн. в термін до 28.02.2017р.

Разом з тим, позивач обґрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погодженими та підписаними відповідачем, які є первинними документами й підтверджують факт надання послуг та їх об'єми та довідками з банків, які підтверджують надсилання на адресу банківської установи абонента інформаційно-дебетових повідомлень; дані документи підтверджують надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за спірним Договором, зокрема:

- за кодом 2-1371 за період з 01.09.2013р. по 31.03.2016р. у сумі 213 461,60 грн., з яких сплачено 215 201,02 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 5 774,92 грн. (з урахуванням перерахунків у сумі 7514,34 грн.);

- за кодом 2-51371 за період з 01.09.2013р. по 30.11.2016р. у сумі 106 683,92 грн., з яких сплачено 41 349,72 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 65 334,20 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 71 109,12грн.;

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Надання послуг з постачання питної води та водовідведення позивачем підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, підписаними уповноваженими представниками сторін, а також реєстрами дебетових повідомлень.

Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державний комітет України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65, втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 №190, яким затверджено Правила №190.

Відповідно до статті 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України Про охорону навколишнього природного середовища , ;Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Таким чином, Правила користування №190 є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до пункту 2.1 Правил №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги , яким, згідно пунктом 2.2 Правил №190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 3.1 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно з п.3.13 Правил користування, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил № 190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, матеріали справи містять докази наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву, та первинні докази споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з приладів обліку) відповідачем гарячої води.

Викладені у відзиві заперечення відповідача з посиланням на умови договору №0220067, укладеним з ПАТ Київенерго судом відхиляються, оскільки вказаний договір регулює відносини між відповідачем та ПАТ Київенерго щодо постачання теплової енергії, а не постачання гарячої води.

Твердження відповідача про порушення норм Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014р. №1198-VІІ також судом відхилено, оскільки останній діє з 01.04.2016р., а заявлений до стягнення період заборгованості відповідача за спірним Договором за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення є 01.09.2013р. по 31.03.2016р., тобто до моменту набрання таким Законом чинності.

Отже, відповідач не надав суду доказів укладення з ПАТ Київенрего договору, умовами якого регулюється питання постачання відповідачу гарячої.

Також, відповідач не надав суду доказів сплати коштів у спірний період на користь ПАТ Київенерго за постачання гарячої води.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем у період з 01.09.2013р. по 31.03.2016р. відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення холодної води (код 2-1371) на суму 213 461,60 грн., в свою чергу відповідачем надані послуги були оплачені частково на суму 215 201,02 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього з постачання холодної води та відведення її стоків становить 5774,92 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 7514,34 грн.).

Також, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем у період з 01.09.2013р. по 30.11.2016р. відповідачу були надані послуги з постачання питної води на підігрів (код 2-51371) на суму 106 683,92 грн., які, в свою чергу, відповідачем надані послуги були оплачені частково на суму 41 349,72 грн., у зв'язку з чим заборгованість останнього з постачання питної води на підігрів становить 65 334,20 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з оплати послуг за кодом № 2-1371 становить 5774,92 грн., а за кодом №2-51371 - 65 334,20 грн., загалом 71 109,12 грн.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 71 109,12 грн основного боргу

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 93,64 грн. 3 % річних та 281,24 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі відповідно до розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Також позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктами 4.2 та 4.6 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1254,86 грн. пені та 7110,91 грн. штрафу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 4.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню повністю.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Ахматової-24 (02081, м. Київ, вул. А.Ахматової, 24; ідентифікаційний код 37856818) на користь приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; ідентифікаційний код 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 71 109 грн. 12 коп., 281 грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 93 грн. 64 коп. - 3% річних, 1254 грн. 86 коп. - пені, 7110 грн. 91 коп. - штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов