Рішення

від 13.12.2018 по справі 927/785/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2018 року м. Чернігів Cправа № 927/785/18 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/785/18, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Орлівського психоневрологічного інтернату

юридична адреса: вул. Світла, буд. 3, с. Дачне, Корюківський район, Чернігівська область, 15332

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНТРАКТ»

юридична адреса: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133;

фактична адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

Предмет спору: про зобов'язання виконати умови договору та стягнення 32173,08 грн штрафних санкцій, ціна позову 174007,63 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 09.10.2018

від відповідача: не з?явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Орлівським психоневрологічним інтернатом подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНТРАКТ» про зобов'язання виконати умови договору відповідального зберігання в натурі та повернення Орлівському психоневрологічному інтернату торфобрикет, переданий на зберігання у кількості 107,9 тон (сто сім тон дев'ятсот кг.) та стягнення 32173,08 грн штрафних санкцій, за неналежне виконання умов договору відповідального зберігання.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання від 28 грудня 2017 року.

Ухвалою суду від 29.10.2018, позовну заяву Орлівського психоневрологічного інтернату було залишено без руху, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 08.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 04.12.2018 о 09:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але повноважного представника в судове засідання не направив.

У судовому засіданні 04.12.2018 було задоволено усне клопотання представника позивача та відкладено судове засідання на 13.12.2018.

Ухвалою суду від 04.12.2018, в порядку ст.120,121 Господарського процесуального кодексу України, сторони були повідомлені про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 13.12.2018.

Відповідач в судове засідання не з?явився, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 та ухвала-повідомлення від 04.12.2018 направлялись відповідачу за юридичною та фактичною адресами, визначеними позивачем у позовній заяві, відповідачем у договорі № б/н від 28.12.2017: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133 (юридична адреса); вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130 (фактична адреса місцезнаходження).

Зазначені ухвали були повернуті відділенням зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою вибули , за зазначеною адресою не проживає відповідно.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень , для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.11.2018 та ухвалою від 03.12.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою від 08.11.2018 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.12.2018 представник позивача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке було відхилено судом з огляду на приписи ст. 80,207 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

11.09.2017 між Орлівським психоневрологічним інтернатом (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (далі - Постачальник) укладено договір № 1 на закупівлю ДК 021:2015 код 09110000-3 Тверде паливо (торфобрикет) (далі - Договір № 1), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю товар: ДК 021:2015 код 09110000-3 Тверде паливо (торфобрикет) з доставкою до Орлівського психоневрологічного інтернату за адресою: Чернігівська обл, Корюківський р-н, вул. Світла,3 (далі - Товар), а Покупець прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору № 1).

Пунктами 1.2., 1.3. Договору № 1 сторони передбачили, що кількість товару за цим договором складає: 500 тон. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Факт поставки Товару Постачальником, а також факт прийняття Товару Покупцем підтверджується видатковими накладними: № РН-0510-04 від 05.10.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 23900 грн, № РН-1210-01 від 12.10.2017 на поставку 20,8 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 24856 грн, № РН-1310-04 від 13.10.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 23900 грн, № РН-1310-05 від 13.10.2017 на поставку 21,1 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 25214,50 грн, № РН-1910-02 від 19.10.2017 на поставку 20,4 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 24378 грн, № РН-1611-01 від 16.11.2017 на поставку 23 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 27485 грн, № РН-1212-02 від 12.12.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 23900 грн, № РН-1212-03 від 12.12.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму23900 грн, № РН-1212-04 від 12.12.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 23900 грн, № РН-1212-05 від 12.12.2017 на поставку 20 т по ціні 995,83 грн без ПДВ на суму 23900 грн, № РН-2710-06 від 22.12.2017 на поставку 267,9 т по ціні 1095,423 грн без ПДВ на суму 352154,55 грн.

Отже, загальна кількість поставленого торфобрикету становить 473,2 т на суму 597488,05 грн.

Покупець оплатив вартість поставленого Товару у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1623 від 23.10.2017 на суму 23900 грн, № 1622 від 23.10.2017 на суму 24856 грн, №1620 від 23.10.2017 на суму 23900 грн, №1621 від 23.10.2017 на суму 25214 грн, № 1620 від 27.10.2017 на суму 20956,79 грн, №1698 від 20.11.2017 на суму 3421,21 грн, № 1710 від 23.11.2017 на суму 27485 грн, № 1797 від 13.12.2017 на суму 23900 грн, № 1799 від 12.12.2017 на суму 23900 грн, №б/н від 13.12.2017 на суму 23900 грн, № 1800 від 20315 грн, № 8 від 02.02.2018 на суму 3585 грн, № 9 від 02.02.2018 на суму 352154,55 грн.

Таким чином, зобов'язання по Договору № 1 сторонами виконані у повному обсязі.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з тим, що тверде паливо (торфобрикет) повинно зберігатись у відповідних умовах, яких Орлівський психоневрологічний інтернат не має, у позивача виникла потреба укласти договір відповідального зберігання.

28.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (далі - Виконавець) та Орлівським психоневрологічним інтернатом (далі - Замовник) укладено договір відповідального зберігання (далі - Договір відповідального зберігання), відповідно до умов якого Замовник зобов'язувався передати, а Виконавець зобов'язувався прийняти торфобрикет на відповідальне зберігання. Приймання на зберігання продукції відбувається за актом приймання-передання, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття (п. 1.1. Договору відповідального зберігання).

Пунктом 6.2. Договору відповідального зберігання, Сторони передбачили, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 30 березня 2018 року.

У відповідності до п.1.1 Договору відповідального зберігання, сторони склали акт приймання-передачі торфобрикету, відповідно до якого Орлівський психоневрологічний інтернат, що далі іменується Поклажодавець, в особі заступника директора ОСОБА_2 з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ , що далі іменується Зберігач в особі директора ОСОБА_3, домовились про те, що Поклажодавець передає, а Зберігач приймає торфобрикет в кількості 294,7 тон на відповідальне зберігання. Зберігач зобов'язується зберігати майно безоплатно в своїх складських приміщеннях в термін до 30.03.2018.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до п. 2.1. Договору відповідального зберігання, повернення продукції Виконавцем Замовнику здійснюється на підставі актів приймання-передання та згідно графіку поставки торфобрикету у січні-березні 2018 року (додаток 2 до договору).

Графіком поставки торфобрикету до Орлівського психоневрологічного інтернату на січень-березень 2018 року (додаток 2 до Договору відповідального зберігання), який підписаний уповноваженими представниками сторін, сторони погодили строки поставки, а саме: січень 2018 року - 100 тон - не пізніше 20.01.2018, лютий 2018 року - 100 тон - не пізніше 15.02.2018, березень 2018 року - 94,7 тон - не пізніше 15.03.2018.

Як зазначає позивач у листі № 446 від 06.11.2018, торфобрикет зберігається в філії Ірванцівського торфозаводу ДП Чернігівторф , який розташований в Семенівському районі, с. Кути Другі.

У позовній заяві позивач вказує на те, що на виконання умов Договору відповідального зберігання відповідач поставив позивачу торфобрикет у кількості 186,8 тон, що підтверджується накладними на відпуск торфопродукції, а саме: №01729 від 05.01.2018, №01740 від 16.01.2018, № 01755 від 26.01.2018, №01791 від 14.02.2018, №01800 від 28.02.2018, №1817 від 15.03.2018, №01832 від 29.03.2018, № 01854 від 11.06.2018, №б/н від 13.07.2018.

Проте, позивачем не надано до матеріалів справи накладних на відпуск торфобрикету №01791 від 14.02.2018, №б/н від 13.07.2018, але враховуючи, що позивачем визнається факт отримання ним торфобрикету від відповідача зі зберігання відповідно до накладних на відпуск торфобрикету №01791 від 14.02.2018, №б/н від 13.07.2018, а тому враховуючи приписи ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, судом приймається визнання позивачем факту отримання зі зберігання торфобрикету відповідно до накладних на відпуск торфобрикету №01791 від 14.02.2018, №б/н від 13.07.2018.

Враховуючи те, що за актом приймання-передачі торфобрикету (додаток № 1 до договору № 1 від 28.12.2017) позивачем передано, а відповідачем прийнято 294,7 тон торфобрикету, а на підставі вищезазначених накладних відповідачем повернуто позивачу 186,8 тон торфобрикету, кількість неповернутого торфобрикету становить 107,9 тон.

Вартість неповернутого торфобрикету в кількості 107,9 т становить 141834 грн 55 коп, виходячи із ціни за тонну 1095,423 грн без ПДВ, зазначеної у накладній № РН-2710-06 від 22.12.2017 на поставку 267,9 т по ціні 1095,423 грн без ПДВ на суму 352154,55 грн.

Претензією № 363 від 07.09.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою у 10-ти денний термін з моменту отримання даної претензії повернути Орлівському психоневрологічному інтернату торфобрикет у кількості 107,9 тон.

Відповідач зазначену претензію не отримав, рекомендований лист повернутий відділенням зв'язку на адресу позивача з відміткою за зазначеною адресою не проживає .

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання по спірному договору позивачем з посиланням на п. 3.1. Договору відповідального зберігання, нараховано та пред'явлено до стягнення 32173,08 штрафу за період прострочення з 31.03.2018 по 24.10.2018.

На момент звернення позивача до суду відповідач не надав доказів повернення спірного майна відповідачу.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу (ст. 937 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином виконали свій обов'язок щодо передачі та прийняття на зберігання торфобрикету у кількості 294,7 тон, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі торфобрикету.

У свою чергу, відповідач обов'язок щодо повернення торфобрикету позивачу згідно з узгодженим графіком поставки відповідач виконав не у повному обсязі.

Станом на день винесення рішення відповідачем не надано доказів, що торфобрикет у кількості 107,9 тон повернуто позивачу на виконання Договору на відповідальне зберігання.

За таких обставин, вимоги позивача про повернення Орлівському психоневрологічному інтернату 107,9 тон торфобрикету, переданого на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ на виконання Договору на відповідальне зберігання від 28.12.2017 за актом приймання-передачі торфобрикету є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 32173,08 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання за період з 31.03.2018 по 24.10.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Позивач при пред?явленні вимоги щодо стягнення 32173,08 грн штрафу посилається, як на підставу нарахування штрафної санкції, на п. 3.1. Договору відповідального зберігання.

За змістом п. 3.1. Договору відповідального зберігання, за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим Договором штрафні санкції.

Умовами Договору відповідального зберігання сторони не узгодили розміру та бази нарахування штрафних санкцій.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 32173,08 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2127,52 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Орлівського психоневрологічного інтернату (юридична адреса: вул. Світла, буд. 3, с. Дачне, Корюківський район, Чернігівська область, 15332, код ЄДРПОУ 03189908) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (юридична адреса: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133; фактична адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 37241879) виконати умови договору відповідального зберігання в натурі та повернути Орлівському психоневрологічному інтернату торфобрикет, переданий на зберігання у кількості 107,9 тон, задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (юридична адреса: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133; фактична адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 37241879) повернути Орлівському психоневрологічному інтернату (юридична адреса: вул. Світла, буд. 3, с. Дачне, Корюківський район, Чернігівська область, 15332, код ЄДРПОУ 03189908) торфобрикет, переданий на зберігання, у кількості 107,9 тон, вартістю 141834,55 грн.

3. У задоволенні позовних вимог Орлівського психоневрологічного інтернату (юридична адреса: вул. Світла, буд. 3, с. Дачне, Корюківський район, Чернігівська область, 15332, код ЄДРПОУ 03189908) до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (юридична адреса: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133; фактична адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 37241879) про стягнення 32173,08 грн штрафних санкцій, відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-КОНТРАКТ (юридична адреса: вул. Кутузова, буд. 18/7, м.Київ, 01133; фактична адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1Б, оф. 410, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 37241879) на користь Орлівського психоневрологічного інтернату (юридична адреса: вул. Світла, буд. 3, с. Дачне, Корюківський район, Чернігівська область, 15332, код ЄДРПОУ 03189908) 2127,52 грн судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 14.12.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко