Рішення

від 30.11.2018 по справі 160/8027/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Справа № 160/8027/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Деркач О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ :

29.10.2018 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1366/277/АВ/ТД від 24.09.2018 року щодо позивача, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року щодо позивача, які винесені Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, провадження в справі про накладення штрафу №ДН1366/277/АВ/ТД щодо позивача - закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що управлінням з питань праці Головного управління у Дніпропетровській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 та при перевірці встановлено порушення вимог законодавства про працю, що зафіксовано Актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 14 вересня 2018 року № ДН1366/279/АВ, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1366/277/АВ/ТД від 24.09.2018 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року. Позивач зазначає, що відповідачем порушено принципи державного нагляду, проведення перевірки, яка здійснена за відсутності на те правових підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V. Також, позивач вказує, що ним не було допущено порушень трудового законодавства України, зокрема, Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» , а отже у відповідача були відсутні підстави для вжиття заходів до притягнення позивача до відповідальності.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем, у строк зазначений в ухвалі суду від 30.10.2018 року, були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі № 160/8027/18 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження на 20.11.2018 року.

Разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року, винесену Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/8027/18 відмовлено.

19.11.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - Головне управління) вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просило суд, при винесенні рішення у справі звернути увагу на таке. У період з 13 вересня 2018 року по 14 вересня 2018 року проведено інспекційне відвідування ТОВ Малібу 2013 зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин. Під час інспекційного відвідування з питань оформлення трудових відносин в ТОВ Малібу 2013 було встановлено, що за зазначеною адресою здійснюють підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Дайвес-2017 , які орендують приміщення у ТОВ Малібу 2013 . Актом перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_2 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, при цьому дії ФОП ОСОБА_1 щодо наданні трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, порушують вимоги ч.1 ст. 21 та ч.3 ст.24 КЗпП України та перешкоджає реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України. Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач вважає, що Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04 жовтня 2018 року № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

20.11.2018 року у судовому засіданні, оголошено перерву до 30.11.2018 року.

27.11.2018 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення в яких зазначено стосовно твердження позивача про непред'явлення інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні ОСОБА_3 оригіналу направлення на перевірку, що ч. 5 статті 2 Закону №877-V не зобов'язує орган державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення надавати оригінал направлення на перевірку суб'єкта господарювання безпосередньо перед здійсненням самої перевірки. Стосовно направлення рішення про розгляд справи про накладення штрафу № ДНІ 366/279/АВ/ТД та розгляд справи за відсутності позивача, то відповідач зазначив, що рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДНІ366/279/АВ/ТД було винесено 24 вересня 2018 року і призначено розгляд справи на 04 жовтня о 09 год.00 хв. 25 вересня 2018 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено рекомендованим листом Рішення № ДНІ 366/279/АВ/ТД від 24 вересня 2018 року, що підтверджується поштовим ідентифікатором №4910703872485 та чеком Укрпошта . Так, відповідно до інформації, яка міститься на офіційному сайті Укрпошти http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku, поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором №4910703872485, було прийняте до поштового відділення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 25 вересня 2018 року о 16:33:00 . 28 вересня 2018 року о 19:59:00 відправлення було вручено позивачу.

30.11.2018 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив про те, що передбачаючи підвищення попиту у зв'язку із святкуванням мешканцями м. Тернівка Дніпропетровської області Дня незалежності України, Дня шахтаря України (26.08.2018 року), початку навчального року школярами, розуміючи, що можлива ситуація за якої наявні працівники не встигали б прибирати стільці та столи, 24.08.2018 року між мною та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, термін дії якого сплив 23.09.2018 року (надалі - Цивільно-правовий договір). Також 24.08.2018 року позивачем було видане перше і єдине завдання ОСОБА_2 - прибирання стільців у кількості 500 одиниць, прибирання столів у кількості 300 одиниць. Відповідно до умов цього Цивільно-правового договору та Завдання до нього правовідносини між мною та ОСОБА_2 містять ознаки саме підрядних, бо процес організації трудової діяльності відносно ОСОБА_2 мною не здійснювався. Підрядник ОСОБА_2 не підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовувала і виконувала свою роботу і виконувала її на власний ризик. Цивільно-правовий договір не здійснював та не забезпечував трудову функцію ОСОБА_2 Остання виконувала лише індивідуально визначену роботу, а не роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації. ОСОБА_4 не виконувала визначену трудову функцію в діяльності ФОП ОСОБА_1 Предметом цивільно-правового договору було виконання ОСОБА_2 певного визначеного обсягу робіт - тобто кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього цивільно-правового договору було отримання матеріального результату. Цей цивільно-правовий договір не носить характеру трудового і на нього не поширюється дія норм трудового законодавства. ОСОБА_2 самостійно здійснювала організацію своєї діяльності, сама визначала час та спосіб виконання завдання на власний ризик.

30.11.2018 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав того, що фахівець, який супроводжує цю справу, тимчасово не працездатний - перебуває на лікарняному, а інший фахівець має бути присутнім у судовому засіданні по раніше призначеній до розгляду справі №160/7720/18 (Суддя Букіна Л.Є.).

Суд дослідивши подане позивачем клопотання, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і вважає можливим розглянути її на підставі наявних доказів, оскільки, представником відповідача належних доказів, поважності причини не прибуття у судове засідання до суду не надано, зокрема, довідки про перебування особи на лікарняному, судової повістки про направлення одного з фахівців в інше судове засідання, тощо.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про судове засідання, при цьому про причини неявки суд не повідомили.

На підставі положень частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління від 13 вересня 2018 року № 747-І та на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 13.09.2018 року №102 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Павлоградському регіоні ОСОБА_3, за участю головного спеціаліста - головного інспектора праці сектору трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради ОСОБА_5 в період з 13 вересня 2018 року по 14 вересня 2018 року проведено інспекційне відвідування ТОВ Малібу 2013 зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин.

За наслідками інспекційного відвідування складено акт від 14.09.2018 року №ДН1360/279/АВ, яким зафіксовано, що за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності Малібу 2013 , за адресою: Дніпропетровська обл., м. Тернівка, вул. Харківська, 5-Г (піцерія Челентано ), здійснюють підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_6 та ТОВ Дайвес-2017 , які орендують приміщення ТОВ Малібу 2013 .

Після проведеного аналізу - повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю Павлоградської місцевої прокуратури (вх.№8965 від 27.06.18 Головного управління Дніпропетровській області) та за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин ОСОБА_7, за листом виконкому Тернівської міської ради (вх. №1080 від 07.08.18 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, встановлено: ТОВ Малібу 2013 за юридичною адресою: 51400, м.Дніпро, вул.Артема, буд.4; фактичне місце розташування кафе Челентано : м. Тернівка, вул.Харківська, 5-Г, код ЄДРПОУ 38753072 надає приміщення в оренду ФОП ОСОБА_1, яка здійснює фактично діяльність за адресою: 51500, м.Тернівка, вул.Харківська, 5-Г (юридична адреса: 51500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Так, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.09.2018 р. №747-1 та направлення від 13.09.2018 року № 104, виданого за рішенням керівника органу контролю, прийнятим на підставі листа правоохоронних органів використання найманої праці без укладання трудових відносин, здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

За наслідками проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, складено акт від 14.09.2018 року № ДН 1366/279/АВ.

У акті від 14.09.2018 року № ДН 1366/279/АВ перевірки зазначено, що під час інспекційного відвідування піцерії Челентано (в залі та в службових приміщеннях) знаходилось 8 осіб: директор ТОВ Дайвес-2017 ОСОБА_8, підприємець ОСОБА_1, 1 кухар, 1 мийник посуду та 4 особи у формі. У момент, коли інспектори праці увійшли до піцерії 3 особи знаходились за барною стійкою та виконували трудові функції, а 1 особа стояла по іншу сторону барної стійки (з боку зали), була одягнена в таку ж форму, як і інші дівчата. На камеру вона представилась ОСОБА_2 (на її бейджику також було написано Євгенія ) та сказала, що вона стажується на офіціанта.

З усіх працівників перевіряючими було взято письмові пояснення з яких встановлено таке.

На території піцерії Челентано здійснюють підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (КВЕД 56:10 Діяльність ресторанів, надання послуг з мобільного харчування ), ТОВ Дайвес-2017 (КВЕД 56:30 Обслуговування напоями ) та Приватне підприємство Сервіс Плюс ТМ . У своїх поясненнях ОСОБА_1 та директор ТОВ Дайвес-2017 ОСОБА_8 зазначили, що здійснюють підприємницьку діяльність в піцерії Челентано на підставі договорів оренди, заключених з ТОВ Малібу 2013 .

Щодо звернення громадянки ОСОБА_7, пояснюють, що такої особи не знають.

Згідно пояснень інших працівників:

- ОСОБА_9 працює кухарем в приватному підприємстві Сервіс Плюс ТМ з 25.01.2018;

- ОСОБА_10 працює барменом в ТОВ Дайвес-2017 з 16.06.2018 року;

- ОСОБА_11 працює мийником посуду у ФОП ОСОБА_1 з 01.06.2018 року;

- ОСОБА_12 працює касиром у ФОП ОСОБА_1 з квітня 2018 року;

- ОСОБА_13 працює офіціантом у ФОП ОСОБА_1 з 24.08.2018 року;

- ОСОБА_2 стажується на посаді офіціанта у ФОП ОСОБА_1 з 24.08.2018 року.

До інспектування надано докази на прийом на роботу та повідомлення органів ДФС про прийом працівників на работу, встановлено:

- ОСОБА_11 - прийнята на посаду мийника посуду (наказ від 31.05.2018 р., повідомлення від 31.05.2018 р., дата початку роботи - 01.06.2018 року);

- ОСОБА_12 - прийнята на посаду офіціанта (наказ від 01.02.18 р., повідомлення від 01.02.18, дата початку роботи - 02.02.2018 року);

- ОСОБА_13 - прийнята на посаду офіціанта (наказ від 23.07.2018 р., повідомлення від 23.07.2018 р., дата початку роботи - 24.07.2018 року).

14.09.2018 року до інспектування надано цивільно-правовий договір про надання послуг від 24.08.18 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Так, за даним договором ОСОБА_2 названа в подальшому Виконавець , з однієї сторони і ФОП ОСОБА_1, названа в подальшому Замовник , з іншої сторони, разом названі Сторони , уклали даний договір про таке:

Згідно Предмет договору :

1. За умовами дійсного договору Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві зазначену послугу. 1.1 Виконавець не підпадає під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. У письмовому поясненні ОСОБА_2 зазначила, що стажується на посаду офіціанта та працює за графіком: з 13:00 до 22:00, два дні працює, два - вихідні, тобто у часи роботи кафе.

Відповідач зазначив, що в штатному розписі від 01.07.2018 року затверджена посада офіціанта у кількості двух штатних одиниць.

В акті перевірки, фахівці відповідача дійшли висновку, що фактично за договором цивільно-правовим договором від 24 серпня 2018, ОСОБА_2 систематично виконує роботу, обумовлену угодою, в межах виробничого циклу підприємства. Для даного договору характерними є ознаки трудового договору: праця за таким договором є юридично несамостійною, а здійснюється в межах діяльності підприємства, це підтверджується завданнями ОСОБА_2 - прибирання столів та стільців на території піцерії "Челентано"; виконання роботи не потребувало від ОСОБА_2 власних засобів виробництва, ФОП ОСОБА_1 забезпечувала умови праці, необхідні для виконання робіт (надання форми, тощо); відсутність ознак ризику; фактичного підпорядкування Правилам трудового розпорядку закладу (за письмовими поясненнями працівника ОСОБА_2 вона працює в піцерії Челентано з графіком роботи з 13:00 до 22:00); виконання робіт здійснювалося під керівництвом та відповідно до поставлених завдань ФОП ОСОБА_1

Актом від 14.09.2018 року № ДН 1366/279/АВ, зафіксовано, що зазначений працівник систематично виконує певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи та був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, що передбачено вимогами ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та ПКМУ №413.

17 вересня 2018 року Акт №ДН1366/279/АВ був направлений на адресу, що підтверджується службовим чеком, накладною №5140011651024, фіскальним чеком з Укрпошти , описом.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету ОСОБА_14 України від 17 липня 2013 року Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1366/279/АВ/ТД було винесено 24 вересня 2018 року і призначено розгляд справи на 04 жовтня о 09 год.00 хвилин.

25 вересня 2018 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено Рішення № ДН1366/279/АВ/ТД від 24 вересня 2018 року, що підтверджується поштовим ідентифікатором 4910703872485 та чеком Укрпошта , який позивачем отримано 16.10.2018 року.

Відповідно до п.4 Порядку №509, справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до абз.2,4 п.8 Порядку №509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта про інспекційне відвідування, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову.

Постанову про накладення штрафу уповноваженим посадовими особами від 04 жовтня 2018 року № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 06 жовтня 2018 року, що підтверджується поштовим ідентифікатом 4903501906691 та чеком Укрпошта .

Позивач не погоджується з постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2018 року № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 та рішенням Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1366/277/АВ/ТД від 24.09.2018 року, вважає їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_1 не було порушено вимоги ст. 24 КЗпП України, а у господарських відносинах позивача з ОСОБА_2 відсутні ознаки трудових відносин, які б надавали право уповноваженому органу Держпраці вимагати від позивача укладення відповідних трудових договорів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає, про таке.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року № 877-V заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_14 України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

16.05.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом ОСОБА_14 України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19). Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 23). У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю (пункт 24).

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року була винесена за порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_14 України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із святкуванням мешканцями м. Тернівка Дніпропетровської області Дня незалежності України , Дня шахтаря України (26.08.2018 року), початку навчального року школярами, на цей період, виникла потреба у залученні кілінгових послуг, для прибирання стільців у кількості 500 одиниць, прибирання столів у кількості 300 одиниць.

24.08.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, термін дії якого сплив 23.09.2018 року (надалі - Цивільно-правовий договір).

24.08.2018 року позивачем було видане одне завдання ОСОБА_2 - прибирання стільців у кількості 500 одиниць, прибирання столів у кількості 300 одиниць. Завдання є додатком до цивільно-правового договору про надання послуг.

Згідно аналізу умов вищевказаного цивільно-правового договору та завдання до нього правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять ознаки підрядних, оскільки процес організації трудової діяльності відносно ОСОБА_2 позивачем не здійснювався.

Підрядник ОСОБА_2 не підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовувала і виконувала свою роботу і виконувала її на власний ризик.

Цивільно-правовий договір не визначає здійснення та не забезпечував трудову функцію ОСОБА_2 Остання виконувала лише індивідуально визначену роботу, а не роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації. ОСОБА_2О, не виконувала визначену трудову функцію в діяльності ФОП ОСОБА_1

Предметом Цивільно-правового договору було виконання ОСОБА_2 певного визначеного обсягу робіт - тобто кінцевий результат, а не процес праці.

Метою цього цивільно-правового договору було отримання матеріального результату. Цей Цивільно-правовий договір не носить характеру трудового і на нього не поширюється дія норм трудового законодавства, з огляду на те, що ОСОБА_2 самостійно здійснювала організацію своєї діяльності, сама визначала час та спосіб виконання Завдання на власний ризик. Після закінчення виконання визначеного завдання діяльність ОСОБА_4 була припинена 23.09.2018 року. Про що було складено та підписано ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Акт приймання виконаних послуг, а також ФОП ОСОБА_1 здійснено передбачену Завданням, яке є додатком до цивільно правового договору, плату за надані послуги.

Згідно із ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

У відповідності до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Надаючи визначення трудовому договору у ч.1 ст.21 КЗпП України, законодавець зазначив, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з поширенням на працівника правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб'єктом господарювання і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу/надавати послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза межами регулювання, тоді як метою договору є отримання певного матеріального результату, при цьому сторони договору є юридично рівними та самостійними. В той час, як за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; таким (трудовим) відносинам характерна підпорядкованість працівника роботодавцеві; працівникові гарантується заробітна плата, а також визначені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Більш того, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Таким чином, договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому, сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Досліджуючи зміст та обсяг спірного цивільно-правового договору про надання послуг від 24.08.2018 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, остання погодилася на виконання конкретної роботи - надавати послуги, прибирання столів та стільців до 23.09.2018 року (п. 1.1, п.1.3 та п.10 Договору).

Також, сторонами договору в п. 1.1 зазначено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт). Тобто, ОСОБА_2 працювала на кінцевий результат, мала конкретний об'єм роботи, який повинна була виконати в будь який час в період з 24.08.2018 року до 23.09.2018 року.

ФОП ОСОБА_1, як замовник, зобов'язалась своєчасно прийняти виконану роботу (за Актом приймання-передачі виконаних робіт) та виплатити винагороду, розмір, форма, строки та порядок оплати якої визначаються у завданні, у залежності від виду та обсягу надання послуг (п.3.1 Договору).

Завдання, що є додатком до Договору про надання послуг від 24.08.2018 року погоджено обсяг послуг, який буде виконаний Виконавцем в рамках укладеного цивільно-правового договору: прибирання стільців у кількості 500 одиниць, прибирання столів у кількості 300 одиниць. Дата початку виконання роботи - 24 серпня 2018 року., граничний строк виконання 23 вересня 2018 року.

Розмір оплати за виконання зазначеного вище обсягу послуг складає: прибирання стільців по 3 гривні за одиницю, прибирання столів по 7,50 грн. за одиницю.

Замовник сплачує Виконавцеві передбачену плату за надані послуги в строк 3-х календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних послуг (т.1, а.с. 96).

Отже, ОСОБА_2 виконувала роботу, на яку підрядилася, не за посадою. Тобто її праця згідно даного договору була юридично самостійною. Договір від 24.08.2018 року, що укладений з ОСОБА_2 не містить ознак трудового договору, зокрема: обов'язку виконавця бути присутнім в кафе у визначені робочі години; обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції під час перевірки та в оскажуваній постанові не надано (не зазначено) належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фізична особа ОСОБА_2, з якою позивачем укладено спірний договір, фактично мав підлягати внутрішньому трудовому розпорядкові, установленому під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, були підпорядковані останньому, а позивач фактично виплачував їй заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч.1 ст.21 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_2 подано до суду нотаріально посвідчену заяву від 29.11.2018 року в якій вона зазначила, що 24 серпня 2018 року нею було отримано перше і єдине завдання від ОСОБА_1 - прибирання стільців у кількості 500 одиниць, прибирання столів у кількості 300 одиниць. ОСОБА_1 не організовувала трудову діяльність ОСОБА_2. Також, ОСОБА_2 повідомила, що її не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку та вона їм не підпорядковувалась. Вона сама організовувала і виконувала свою роботу на власний ризик. Зазначила, що вона виконувала лише прибирання стільців та столів.

Також, у нотаріально посвідченій заяві від 29 листопада 2018 року, ОСОБА_2 зазначила, що 13 вересня 2018 року була перевірка. Перевіряюча диктувала ОСОБА_2, що писати, вона не юрист і підписала аркуш. 14 вересня 2018 року ОСОБА_2 до кафе Челентано не приходила і не прибирала стільці та столи.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та обставини справи, з урахуванням нотаріальних пояснень ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що відносини, які склалися між позивачем та ОСОБА_2 не містять ознак трудових відносин.

Таким чином, в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, викладених в акті інспекційного відвідування від 14.09.2018 року № ДН 1366/279/АВ, суд дійшов висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки підставою для їх винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правового договору, як такого, що має ознаки трудового, та повинні бути оформлені у вигляді трудового договору.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1366/277/АВ/ТД від 24.09.2018 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Приписами пункту 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно п.20 Порядку №295 складання Акту інспекційного відвідування передбачає підписання цього акту керівником об'єкту відвідування або його уповноваженим представником, залишення одного примірнику акту в об'єкта відвідування.

Згідно п.21 Порядку №295 передбачено право об'єкта відвідування на подання зауваження, а також письмову вмотивовану відповідь на зауваження від інспектора праці.

10.07.2018 р. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області на виконання вимог п.п. 3, 4, 6 Порядку №509 прийняло рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1366/279/АВ/ТД від 24.09.2018 року, яким призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 04.10.2018 р. о 09:00 год. за адресою: м.Дніпро, вул.Казакова, буд.3, каб.№412.

25 вересня 2018 року Рішення № ДН1366/279/АВ/ТД від 24 вересня 2018 року, було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1, що підтверджується поштовим ідентифікатором 4910703872485 та чеком Укрпошта . Позивачем рішення отримано 16.10.2018 року (т.1, а.с. 178).

Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН1366/279/АВ від 14.09.2018 року позивачем отриманий 04.10.2018 року.

Зауваження до цього акту у вигляді заперечень були подані позивачем поштою 08.10.2018 року - не пізніше трьох робочих днів з дати отримання ФОП ОСОБА_1 цього Акта (04.10.2018 року) - 08.10.2018 року (04 та 05 жовтня 2018 року - робочі дні, 06 та 07 жовтня 2018 року - вихідні дні, 08 жовтня 2018 року - третій робочий день).

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку № 509).

Згідно до пункту 7 Порядку № 509, справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідачем при винесенні оскарженої постанови вищевказані норми враховані не були, доказів на спростування вказаних обставин ним також до суду не надано.

Тобто, відповідач у даному випадку застосував суто формальний підхід у питанні притягнення позивача до відповідальності та використав свої владні управлінські функції без легітимної мети, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Наведене є порушенням критеріїв правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, визначених приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню.

Крім того, згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, ствердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, окрім іншого, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 3 Порядку).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Однак, згоду Держпраці України на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області надано не було.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем порядку прийняття рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1366/279/АВ/ТД від 24.09.2018 року підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про закриття провадження в справі про накладення штрафу №ДН1366/277/АВ/ТД, то суд зазначає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_14 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_14 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах стосовно закриття провадження в справі про накладення штрафу №ДН1366/277/АВ/ТД є дискреційними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в даному контексті, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства. Отже, позовна вимога про закриття провадження в справі про накладення штрафу №ДН1366/277/АВ/ТД, задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1366/279/АВ/ТД від 24.09.2018 року та постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача слід стягнути суму судового збору у загальному розмірі 2878,90 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Оригінали квитанцій про сплату судового збору знаходяться у матеріалах справи (т.1, а.с.5, 200).

Керуючись статтями 77, 90, 19, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1366/279/АВ/ТД від 24.09.2018 року.

Визнати протиправними та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1366/279/АВ/ТД-ФС/603 від 04.10.2018 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 2878,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (51500, АДРЕСА_2, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управляння Держпраці у Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул. Козакова, 3 код ЄДРПОУ 39788766).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В Ільков