Рішення

від 05.12.2018 по справі 0940/1395/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р. справа № 0940/1395/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

представників позивача: Горальчук Н.Г., Тепак Л.П.,

представника відповідача: Юрчука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Прикарпатвторресурси" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007011401 від 27.07.2018 року в частині, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 року Приватне підприємство "Прикарпатвторресурси" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007011401 від 27.07.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 607 022,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 485 618 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 121 404,50 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в ході документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Прикарпатвторресурси" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, податковим органом зроблено необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства, зокрема, щодо встановлення факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, про що складено акт. На думку позивача, прийняте на підставі цього акта спірне податкове повідомлення-рішення в його частині є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, внаслідок чого, просить визнати його протиправним та скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В період з 03.09.2018 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено на 43 календарних дні.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 13.09.2018 року (том 3, а.с. 8-16), в якому вимог адміністративного позову не визнав. У відзиві пояснив, що господарська діяльність позивача в період, що перевірявся була пов'язаною з контрагентами ТОВ "К.Д.В." та ФОП ОСОБА_4 та носить ознаки фіктивності внаслідок наявних сумнівів, щодо фізичної спроможності виконання встановлених обсягів наданих послуг, а також наявності відкритих кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ "К.Д.В." Зазначає, що позивач порушив норми податкового законодавства, що підтверджено перевіркою та зафіксовано в акті перевірки за № 578/09-19-14-01/32806013 від 10.07.2018 року, внаслідок чого, позивачу податковими повідомленнями-рішеннями правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 607 022,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 485 618 гривень та штрафними санкціями в сумі 121 404,50 гривень. Вказав, що відповідач діяв у відповідності до діючих норм податкового законодавства.

Позивач, зреалізувавши право відповіді на відзив, направив його на адресу суду у формі додаткових письмових пояснень від 16.11.2018 року, в яких зазначив про те, що реальність операцій повністю підтверджена матеріалами податкової звітності, сформованими у відповідності до вимог чинного законодавства. Окрім того, вказав на судову практику Верховного суду України, в ході якої судом сформовані висновки про те, що відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів в цілому, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали з підстав наведених ним у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне підприємство "Прикарпатвторресурси" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в контролюючому органі та є платником податку на додану вартість.

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Прикарпатвторресурси" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт від 10.07.2018 року 578/09-19-14-01/32806013 (т.2 а.с.3-56).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем серед іншого вимог:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено заниження задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 796 525 гривень, в тому числі за: квітень 2015 року на суму 110778 гривень, травень 2015 року на суму 76917 гривень, червень 2015 року на суму 83712 гривень, серпень 2015 року на суму 12032 гривень, вересень 2015 року на суму 77968 гривень, вересень 2016 року на суму 38529 гривень, жовтень 2016 року на суму 64680 гривень, листопад 2016 року на суму 61352 гривень, грудень 2016 року на суму 151980 гривень, січень 2017 року на суму 65293 гривень, березень 2017 року на суму 53284 гривень.

17.07.2017 року позивачем направлено на адресу відповідача заперечення на акт перевірки (т.2 а. 57-64).

За результатами розгляду акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0007011401 від 27.07.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 656 397 гривень, в тому числі: за основним платежем в сумі 525 118 гривень, за штрафними санкціями в сумі 131 279 гривень (т.2 а.с.65).

Зокрема, за змістом вищевказаного акту перевірки встановлено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року ПП "Прикарпатвторресурси" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 7620093 гривень.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року встановлено завищення задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 703766,00 гривень, в тому числі: за квітень 2015 року на суму 84046 гривень, за травень 2015 року на суму 61 582 гривень, за червень 2015 року на суму 72520 гривень, за липень 2015 року на суму 50500 гривень, за вересень 2016 року на суму 38529 гривень, за жовтень 2016 року на суму 64680 гривень, за листопад 2016 року на суму 61352 гривень, за грудень 2016 року на суму 151980 гривень, за січень 2017 року на суму 109397 гривень, за березень 2017 року на суму 9180 гривень.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість у рядку 10 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у сумі 888116 гривень на підставі таких документів: головних книг, оборотно-сальдових балансів, аналізів рахунків 6412 "розрахунки за податками/ПДВ", 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками", реєстрів отриманих податкових накладних, первинних банківських, касових документів, податкових накладних, актів виконаних робіт, договорів 703766,00 гривень, в тому числі за квітень 2015 року на суму 84046 гривень, за травень 2015 року на суму 61582 гривень, за червень 2015 року на суму 72520 гривень, за липень 2015 року на суму 50500 гривень, за вересень 2016 року на суму 38529 гривень, за жовтень 2016 року на суму 64680 гривень, за листопад 2016 року на суму 61352 гривень, за грудень 2016 року на суму 151980 гривень, за січень 2017 року на суму 109397 гривень, за березень 2017 року на суму 9180 гривень.

Завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України" на загальну суму 703766,00 гривень виникло внаслідок наступних порушень.

Відповідно до договору від 13 січня 2014 року № 2 підприємець ОСОБА_5 (Продавець) та ПП "Прикарпатвторресурси" в особі директора Горальчук Н.Г. (Покупець) уклали цей договір поставки про таке:

- предмет договору пункт 1.1. Постачальник зобов'язується передати належний товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити на умовах договору.

В ході проведення перевірки, відповідно до даних єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що ПП "Прикарпатвторресурси" задекларовано суму податкового кредиту по контрагенту підприємець ОСОБА_6 (код НОМЕР_2) всього в сумі 375697 гривень, в тому числі за квітень 2015 року в сумі 84046,00 гривень, за травень 2015 року в сумі 61582 гривень, за червень 2015 року в сумі 72520,00 гривень та за липень 2015 року в сумі 50500,00 гривень, за вересень 2016 року в сумі 25143,00 гривень, за жовтень 2016 року в сумі 32940,00 гривень, за листопад 2016 року в сумі 33320,00 гривень, за грудень 15646,00 гривень.

За період, що підлягає перевірці Приватне підприємство "Прикарпатвторресурси" відобразило в бухгалтерському обліку придбання ТМЦ від підприємця ОСОБА_5 на загальну суму 22254182 гривень, в тому числі ПДВ 375697 гривень.

Розрахунки між ПП "Прикарпатвторресурси" і підприємцем ОСОБА_5 за товари за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року здійснено в безготівковій формі в повному обсязі згідно платіжних доручень.

В ході перевірки встановлено, що ПП "Прикарпатвторресурси" здійснювало придбання ТМЦ у значних обсягах та широкої номенклатури (в тому числі ТМЦ, які не можуть зберігатись тривалий час - цемент, шпаклівки та багато іншого).

Посадовими особами ПП "Прикарпатвторресурси" до перевірки надано первинні документи, однак не в повному обсязі надано товарно-транспортні накладні (ТТН), чи інші документи, які б підтверджували переміщення продукції від підприємця ОСОБА_4 до ПП "Прикарпатвторресурси", а також не надано інформації (в тому числі відповіді на письмові запити) щодо наявності складських приміщень, площадок чи інших місць зберігання/відвантаження ТМЦ.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до перевірки не представлено укладених з ТОВ "КГД-БУД" (код ЄДРПОУ 31889827) договорів оренди (відповідального зберігання) на складські приміщення, розташовані за адресою вул. Височана 18а, м. Івано-Франківськ, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

Окрім того, відповідач вказав у акті на представлені до перевірки документи, що отримані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32017090000000011 від 27.02.2017 року. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) фактично не міг отримувати та складувати товар від контрагентів-продавців в приміщеннях ТОВ "КГД-БУД" (код ЄДРПОУ 31889827) розташованих за адресою вул. Височана 18а, м. Івано-Франківськ, в періоді з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. Зокрема, зіслався на допити свідка ОСОБА_7 (головний бухгалтер ТОВ "Універ-Гал") та свідка Горальчук Н.Г. (керівник ТОВ Прикарпатвторресурси ), які вказали на відсутність укладених договорів оренди (відповідально зберігання ) власних приміщень з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року.

У акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ "Прикарпатвторресурси" не могло самостійно здійснювати перевезення, та як відповідно до даних бухгалтерського обліку, а також даних єдиного реєстру податкових накладних ПП "Прикарпатвторресурси" придбавалось паливо у незначних кількостях, що підтверджує відсутність матеріальних ресурсів для здійснення таких перевезень.

Також вказано на те, що безтоварність проведених господарських операцій підприємця ОСОБА_8 із ПП "Прикарпатвторресурси" підтверджується відсутністю факту перевезення/переміщення товару від постачальника до покупця. При цьому зазначено, що згідно із Законом України від 01.07.2004 року № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" зі змінами та доповненнями перевезення вантажів супроводжуються товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На час проведення перевірки немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості котрагентів один від одного.

Отже, посадовими особами відповідача констатовано, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Таким чином операцій між Підприємцем ОСОБА_8 та ПП "Прикарпатвторресурси" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року фактично не відбулось, а лише відображено на первинних документах.

Окрім того, актом перевірки встановлено, що відповідно до договору від 30 вересня 2012 року № 30/09/16 ТЗОВ "К.Д.В." в особі директора ОСОБА_4 (Продавець) та ПП "Прикарпатвторресурси" (Продавець) в особі директора Горальчук Н.Г. (Покупець) уклали цей договір поставки про таке:

- пункт 1.1 Предмет договору згідно якого в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Продавець зобов'язується передати у власність та оплатити Товар, в кількостях та за ціною, що наводиться в актах прийому передачі та видаткових накладних.

За період що підлягає перевірці ПП "Прикарпатвторресурси" відобразило в бухгалтерському обліку придбання ТМЦ від ТЗОВ "К.Д.В." на загальну суму 1968414 гривень, в тому числі ПДВ - 328069,00 гривень.

Розрахунки між ПП "Прикарпатвторресурси" і ТЗОВ "К.Д.В." за товари за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року здійснено в безготівковій формі в сумі 1963160,40 гривень згідно платіжних доручень.

Зазначено, що ПП "Прикарпатвторресурси" не могло самостійно здійснювати перевезення, так як відповідно до даних бухгалтерського обліку, а також даних єдиного реєстру податкових накладних ПП "Прикарпатвторресурси" придбавалось паливо у незначних кількостях, що підтверджує відсутність матеріальних ресурсів для здійснення таких перевезень.

Вказано, що проведеним аналізом наданих до перевірки первинних документів ПП "Прикарпатвторресурси" встановлено:

1) Директор, головних бухгалтер, засновник ТОВ "К.Д.В.", водій який здійснює перевезення, відповідальна особа вантажовідправника згідно наданих до перевірки документів -ОСОБА_4.

2) Автомобіль який здійснює перевезення - DAF CF 85430. Згідно технічних характеристик грузопідйомність даного автомобіля - 18,5 тон. Згідно даних ТТН маса вантажу перевищує вантажопідйомність.

3) В ході проведення перевірки слідчим управлінням ГУДФС в Івано-Франківській області надано доступ до матеріалів кримінального провадження від 27.02.2017 року № 3201709000000011 в ході якого встановлено, що за даними операторів мобільного зв`язку, якими надавалися послуги за абонентськими номерами, якими користувався директор ТОВ К.Д.В. ОСОБА_4 не встановлено перебування останнього у зазначених в ТТН місцях навантаження та розвантаження.

Актом встановлено, що за даними Інформаційно-аналітичної системи ДФС України ТОВ "К.Д.В." з 15.09.2015 року перебуває на податковом обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зареєстроване платником ПДВ 01.11.2015 року, стан платника 0 - платник податків за основним місце обліку, основний вид діяльності - 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Директор та головний бухгалтер ТОВ "К.Д.В." - ОСОБА_4. Засновник ТОВ "К.Д.В." - ОСОБА_4.

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ПП "Прикарпатвторресурси" протягом періоду з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року із ТОВ "К.Д.В.", в частині придбання товарів саме від ТОВ "К.Д.В.".

Таким чином, податковий орган констатуваши нереальність здійснення господарських операцій між ПП "Прикарпатвторресурси" та ТОВ "К.Д.В." за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року ПП "Прикарпатвторресурси", вказав на безпідставне відображення в податковому обліку операції по оформлених документах на придбання товарів від ТОВ "К.Д.В." протягом 2016 року - 9 місяців 2017 року.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац. 1 п.198.6ст.198 ПК України).

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Водночас відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В розумінні п.135.1ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст.136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Так, згідно з п.138.2ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від16.07.1999№996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 2, 3ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для формування податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності формування позивачем відповідних сум валових витрат та податкового кредитку по взаємовідносинах із його контрагентами.

Так із наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Приватне підприємство Прикарпатвторресурси зареєстроване як юридична особа 26.03.2004 року та згідно видів діяльності за КВЕД-2010 має право здійснювати: будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; інші роботи із завершення будівництва; інші будівельно-монтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; будівництво житлових та нежитлових будівель.

Так, встановлено, що відповідно умов до укладеного від 13 січня 2014 року № 2 договору поставки між приватним підприємцем ОСОБА_5, як постачальником та ПП "Прикарпатвторресурси", в особі директора Горальчук Н.Г., як покупцем, виникли правовідносини, предметом яких була передача належного постачальнику товару у власність покупця, за який останній зобов'язувався сплатити на умовах такого договору. Поставка товарів здійснювалася транспортом та зусиллями покупця. При цьому надання покупцю товарно-транспортних накладних не встановлювалось як обов'язкове.

Відповідно до видаткових накладних виданих за: № 5/07 від 20.07.2015 року, № 1/09 від 28.09.2016 року, № 4/09 від 29.09.2016 року, № 3/10 від 21.10.2016 року, № 6/10 від 31.10.2016 року, № 7/10 від 31.10.2016 року, № 5/11 від 21.11.2016 року, №2/11 від 04.11.2016 року, № 2/12а від 27.12.2016 року, № 2/12б від 27.12.2016 року постачальником - Приватним підприємцем ОСОБА_4, поставлено покупцю - Приватному підприємству "Прикарпатвторресурси " впродовж 2015 - 2016 років товарів (цемент) на загальну суму - 945 303,04 гривень (з ПДВ).

Досліджено платіжні доручення по оплаті видаткових накладних, де платником є ПП Прикарпатвторресурси , а одержувачем - ПП Карпенко Дімітрій Вахтангович за 2015 -2016 роки на загальну суму 1405004,64 грн. за : № 217 від 03.07.2015 року, №238 від 15.07.2015 року, № 247 від 17.07.2015 року, № 245 від 16.07.2015 року, № 342 від 21.08.2015 року, № 388 від 14.09.2015 року, № 393 від 15.09.2015 року; № 469 від 17.10.2016 року, № 529 від 08.11.2016 року, № 495 від 28.10.2016, № 539 від 16.11.2016 року, № 554 від 17.11.2016 року, №578 від 25.11.2016 року, № 570 від 23.11.2016 року, № 685 від 26.12.2016.

Досліджено товарно-транспортні накладні видані фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 за період 2015 рік - 2016 роки за : № 5/07/01 від 20.07.2015 року, № 5/07/02 від 20.07.2015 року, № 5/07/03 від 20.07.2015 року, № 5/07/04 від 21.07.2015 року, № 5/07/05 від 21.07.2015 року, № 5/07/06 від 23.07.2015 року, № 5/07/07 від 24.07.2015 року, № 5/07/08 від 24.07.2015 року, № 5/07/09 від 24.07.2015 року, № 5/07/01 від 20.07.2015 року; № 5/09-16 від 28.09.2016 року, № 4/09-16 від 28.09.2016 року, № 12/09-16 від 29.09.2016 року, № 6/10-16 від 21.10.2016 року, № 1/11-16 від 31.10.2016 року, № 2/11-16 від 31.10.2016 року, № 1/7-10 від 31.10.2016 року, № 6/11-16 від 21.11.2016 року, № 7/11-16 від 21.11.2016 року, № 8/11-16 від 21.11.2016 року, № 9/11-16 від 21.11.2016 року, № 4/11-16 від 04.11.2016 року, № 1/2/12б від 27.12.2016 року.

Окрім того, встановлено, що відповідно умов до укладеного від 30 вересня 2016 року № 30/09/16 договору ТзОВ К.Д.В. , як продавцем та ПП "Прикарпатвторресурси", в особі директора Горальчук Н.Г., як покупцем, виникли правовідносини, предметом яких була передача належного продавцю товару у власність покупця, за який останній зобов'язувався сплатити у кількості та за ціною, що наводитимуться в актах прийому передачі та видаткових накладних. Поставка товарів здійснювалася транспортом та зусиллями покупця зі складу продавця.

Відповідно до видаткових накладних виданих за: № 48 від 30.09.2016 року, № 52 від 28.10.2016 року, № 57 від 21.11.2016 року, № 58 від 21.11.2016 року, № 60 від 09.12.2016 року, № 62 від 22.12.2016 року, № 68 від 16.12.2016 року, № 63 від 23.12.2016 року; № 5 від 06.01.2017 року, № 2 від 24.01.2017 року, № 6 від 26.01.2017 року, № 7 від 31.01.2017 року, № 15 від 20.03.2017 року продавцем - ТзОВ К.Д.В. , поставлено покупцю - Приватному підприємству "Прикарпатвторресурси " впродовж 2016 - 2017 років товарів (цемент, металочерепиця, профіль, клей, шпаклівка) на загальну суму - 2060580.4 гривень (з ПДВ).

Досліджено платіжні доручення по оплаті видаткових накладних, де платником є ПП Прикарпатвторресурси , а одержувачем - ТзОВ Д.К.В. за 2016 -2017 роки на загальну суму 1963160.4 грн. за :№ 496 від 28.10.2016 року, № 536 від 10.10.2016 року, № 507 від 31.10.2016 року, № 577 від 24.11.2016 року, № 576 від 24.11.2016 року, № 627 від 09.12.2016 року, № 631 від 12.12.2016 року, № 660 від 20.12.2016 року, № 661 від 21.12.2016 року, № 666 від 22.12.2016 року, № 677 від 23.12.2016 року, № 696 від 28.12.2016 року, № 696 від 29.12.2016 року; № 27 від 23.01.2017 року, № 37 від 26.01.2017 року, № 74 від 07.02.2017 року, № 196 від 31.03.2017 року, № 287 від 12.05.2017 року, № 287 від 04.05.2017 року, № 322 від 16.05.2017 року.

Досліджено товарно-транспортні накладні видані Товариству з обмеженою відповідальністю К.Д.В. за 2016-2017 роки за: № Р48/1 від 30.09.2016 року, № Р48/2 від 30.09.2016 року, № Р52/3 від 28.10.2016 року, № Р52/2 від 28.10.2016 року, № Р52/1 від 28.10.2016 року, № Р52/4 від 28.10.2016 року, № Р57 від 21.11.2016 року, № Р68/1 від 16.12.2016 року, № Р68/2 від 16.12.2016 року, № Р60/1 від 09.12.2016 року, № Р60/2 від 09.12.2016 року, № Р60/3 від 09.12.2016 року, № Р60/4 від 09.12.2016 року, № Р60/5 від 09.12.2016 року, № Р60/6 від 09.12.2016 року, № Р62/1 від 22.12.2016 року, № Р62/2 від 22.12.2016 року, № Р62/3 від 22.12.2016 року, № Р62/4 від 22.12.2016 року, № Р62/5 від 22.12.2016 року, № Р62/6 від 22.12.2016 року, № Р63/1 від 23.12.2016 року, № Р63/2 від 23.12.2016 року, № Р63/3 від 23.12.2016 року, № Р63/4 від 23.12.2016 року, № Р5/1 від 06.01.2017 року, № Р5/2 від 06.01.2017 року, № Р2/1 від 24.01.2017 року, № Р2/2 від 26.01.2017 року, № Р2/3 від 26.01.2017 року, № Р2/4 від 26.01.2017 року, № Р2/5 від 26.01.2017 року, № Р2/6 від 26.01.2017 року, № Р2/7 від 26.01.2017 року, № Р6/1 від 27.01.2017 року, № Р6/2 від 27.01.2017 року, № Р6/3 від 27.01.2017 року, № Р6/4 від 27.01.2017 року, № Р6/5 від 27.01.2017 року, № Р6/6 від 27.01.2017 року, № Р6/7 від 27.01.2017 року, № Р6/8 від 27.01.2017 року, № Р7/1 від 31.01.2017 року, № Р7/2 від 31.01.2017 року, № Р7/3 від 31.01.2017 року, № Р7/4 від 31.01.2017 року, № Р7/5 від 31.01.2017 року, № Р7/6 від 31.01.2017 року, № Р7/7 від 31.01.2017 року, № Р7/8 від 01.02.2017 року, № Р7/9 від 01.02.2017 року, № Р7/10 від 01.02.2017 року, № Р7/11 від 01.02.2017 року, № Р7/12 від 01.02.2017 року, № Р7/13 від 01.02.2017 року, № Р15 від 20.03.2017 року.

Висновки податкового органу по операціях з вказаним контрагентом грунтуються на доводах про те, що: надано первинні документи, однак не в повному обсязі надано товарно-транспортні накладні (ТТН), чи інші документи, які б підтверджували переміщення продукції від продавця до ПП "Прикарпатвторресурси"; не надано інформації (в тому числі відповіді на письмові запити) щодо наявності складських приміщень, площадок чи інших місць зберігання/відвантаження ТМЦ; придбавалось паливо у незначних кількостях; про те, що технічні характеристики транспорту на яких перевозились товари не можуть забезпечити таку кількість перевезень; окрім того на наявність відкритих та не завершених кримінальних проваджень в ході яких свідки вказували на відсутність складських приміщень.

Надаючи правову оцінку зазначеним контролюючим органом висновків суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, у свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем ТМЦ та послуг.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб'єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп.14.1.231п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Наведені господарські операції відображені у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується актом перевірки позивача.

Також суд не бере до уваги висновки відповідача про ненадання до перевірки інформації про транспортування товарів, оскільки наявність таких документів встановлена в судовому засіданні, проте неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про ймовірно фіктивну господарську операцію.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт та п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, на суду, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Так, зі змісту акту перевірки № 578/09-19-14-01/32806013 від 10.07.2018 року слідує, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не виключно на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу доказів інших податкових органів здобутих в межах незавершених кримінальних проваджень. Однак, такі докази не слід вважати підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки оцінка належності та допустимості таким доказам ще не надана судом в межах певного кримінального провадження, а отже останні не можуть враховуватися і адміністративним судом.

Також слід зазначити, що наявні у акті податкового органу висновки про те, що автомобіль на якому здійснювались перевезення товарів для позивача - DAF CF 85430, згідно технічних характеристик, а саме грузопідйомності даного автомобіля у 18,5 тонн, фактично не може здійснити 13-ть перевезень за 1 робочий день, а саме з пункту навантажень - с. Угринів до пункту доставки - м. Івано-Франківськ, на думку суду, є припущенням контролюючого органу, оскільки фактична відстань між даними населеними пунктами не перевищує 5-7 кілометрів, що вказує на ймовірність таких перевезень та без додаткових експертних висновків для суду не є прийнятним.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

В силу п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); дата отримання податкової накладної.

Норми ст.201 ПК України регулюють відносини, пов'язані з оформлення і легітимізацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкової накладної, визначено правову природу цього документа, підстави, умови його складання і надання, встановлено права та обов'язки учасників податкових відносин, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної, передбачені наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та дій, пов'язаних із складанням, наданням та реєстрацією податкових накладних.

Так, у п.201.1 цієї статті (у відповідній редакції) зазначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7ст.201 ПК України).

В контексті наведеного правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Дослідивши надані на виконання договорів видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні суд приходить до висновку, що такі містять зазначення предмету, найменування сторін та є додатками до договорів, в яких зазначено права та обов'язки сторін, ціну договору, терміни виконання робіт, умови платежів та розрахунків, обсяги та межі відповідальності сторін. Важливим є те, що такі документи підтверджують здійснення операцій у межах дозволених господарських оперцій для даного суб'єкта господарювання.

Як вбачається із наданих позивачем на розгляд суду копій інших документів, всі вони містять достатньо обов'язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).

Тобто дослідженими документами, які також були надані контролюючому органу під час перевірки, підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів та послуг, а також наявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, відповідачем не надано доказів фіктивності (безтоварності) господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, зазначені в акті перевірки висновки про порушення податкового законодавства в цій частині є безпідставними, що має наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007011401 від 27.07.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 607 022,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 485 618 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 121 404,50 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 9 105,35 гривні, який в силу положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України є складовою судових витрат. Таким чином, в користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, слід стягнути сплачену суму судового збору 9 105,35 гривні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Прикарпатвторресурси" задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області за № 0007011401 від 27.07.2018 року (форма "Р") в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 607 022,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 485 618 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 121 404,50 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. 76018 Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20) на користь Приватного підприємства "Прикарпатвторресурси" (код ЄДРПОУ 32806013, вул. Галицька 136/8, м. Івано-Франківськ, 76008) сплачений судовий збір у розмірі 9 105 (дев'ять тисяч сто п'ять) гривень 35 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Приватне підприємство "Прикарпатвторресурси" (код ЄДРПОУ 32806013, вул. Галицька 136/8, м. Івано-Франківськ, 76008);

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. 76018 Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 11 грудня 2018 р.