Постанова

від 11.04.2019 по справі 0940/1395/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1401/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

з участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника позивача - Тепак Л. П.,

представника відповідача - Федишин О. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 0940/1395/18 (рішення ухвалене о 14:16 год. у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Панікара І. В., повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2018 року) за адміністративним позовом Приватного підприємства Прикарпатвторресурси до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Прикарпатвторресурси (далі - ПП Прикарпатвтор- ресурси ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС у Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2018 року № 0007011401 в частині збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607022,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 485618,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 121404,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що господарські операції з контрагентами ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 були документально підтверджені та мали реальний характер. Зазначало, що реальність операцій повністю підтверджена матеріалами податкової звітності, сформованими відповідно до вимог законодавства. Відсутність товарно-транспортної накладної чи інших окремих первинних документів або недоліки у їх оформленні не свідчить безумовно про безтоварний характер господарських операцій з поставки товарів вцілому. Також стверджувало, що проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ТзОВ К.Д.В. з приводу здійснення цим підприємством фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності з безпідставного формування іншими підприємствами податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема, отримання в ході розслідування свідчень (пояснень) посадових осіб суб'єктів господарювання, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених ПП Прикарпатвторресурси та зазначеним контрагентом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Івано-Франківській області від 27 липня 2018 року № 0007011401 в частині збільшення ПП Прикарпатвторресурси грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607022,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 485618,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 121404,50 грн. Також суд стягнув на користь ПП Прикарпатвторресурси за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 9105,35 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що господарські операції ПП Прикарпатвторресурси з ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 не мали реального характеру внаслідок фізичної неспроможності постачання контрагентами позивача визначених договорами товарів, а саме з врахуванням часу, місця знаходження та обсягів товару, зокрема, зважаючи на те, що засновником, директором і головним бухгалтером ТзОВ К.Д.В. є ОСОБА_4, який згідно з первинними документами безпосередньо здійснював транспортування товару до позивача. Матеріалами кримінального провадження щодо здійснення фіктивного підприємництва ТзОВ К.Д.В. встановлено, що ОСОБА_4 не перебував в місцях завантаження і розвантаження товару у дні, зазначені в товарно-транспортних накладних. Також ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 не орендували приміщень, вказаних у товарно-транспортних накладних, як місця завантаження товару, який поставлявся позивачу. При цьому, посадові особи підприємств, чиї приміщення знаходяться за адресами, де здійснювалось завантаження товару, повідомили органам досудового розслідування, що не укладали з ТзОВ К.Д.В. і ФОП ОСОБА_4 договорів оренди чи відповідального зберігання, а також, що на цих територіях не зберігались товари, які належали зазначеним суб'єктам господарювання. Крім того, водій ОСОБА_4 здійснював 6-8 перевезень за день, загальна маса перевезень становила понад 175 тонн, що ставить під сумнів реальність таких перевезень, враховуючи відстань між пунктами навантаження і розвантаження товару і вантажопідйомність автомобіля.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на доводи, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадові особи ГУ ДФС у Івано-Франківській області провели планову виїзну документальну перевірку ПП Прикарпатвторресурси з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 липня 2018 року № 578/09-19-14-01/32806013, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем (в частині, що є предметом розгляду у даній справі) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 796525,00 грн., в тому числі за квітень 2015 року на 110778,00 грн., за травень 2015 року на 76917,00 грн., за червень 2015 року на 83712,00 грн., за серпень 2015 року на 12032,00 грн., за вересень 2015 року на 77968,00 грн., за вересень 2016 року на 38529,00 грн., за жовтень 2016 року на 64680,00 грн., за листопад 2016 року на 61352,00 грн., за грудень 2016 року на 151980,00 грн., за січень 2017 року на 65293,00 грн., за березень 2017 року на 53284,00 грн.

Не погодившись з такими висновками контролюючого органу, позивач подав заперечення на акт перевірки, проте за результатами його розгляду висновки акта перевірки залишені без змін.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 липня 2018 року № 0007011401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 656397,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 525118,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 131279,00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення грошового зобов'язання на 607022,50 грн. (485618,00 грн. за основним платежем і 121404,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що господарські операції ПП Прикарпатвторресурси з контрагентами ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер і підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У пункті 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 цієї ж статті, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, за змістом положення пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у цій категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та розміру податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що 13 січня 2014 року ПП Прикарпатвторресурси (покупець) уклало з ФОП ОСОБА_4 (постачальник) договір поставки № 2, предметом якого була передача належного постачальнику товару у власність покупця згідно з номенклатурою, визначеною додатками до договору, за який останній зобов'язувався сплатити його вартість на умовах такого договору. Поставка товарів здійснювалася транспортом та зусиллями покупця.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов цього договору, а саме поставки товару (цементу) на загальну суму 945303,04 грн. та оплати його вартості, позивач надав суду копії наступних документів: видаткових накладних виданих від 20 липня 2015 року № 5/07, від 28 вересня 2016 року № 1/09, від 29 вересня 2016 року № 4/09, від 21 жовтня 2016 року № 3/10, від 31 жовтня 2016 року № 6/10, від 31 жовтня 2016 року № 7/10, від 21 листопада 2016 року № 5/11, від 04 листопада 2016 року № 2/11, від 27 грудня 2016 року № 2/12а, від 27 грудня 2016 року № 2/12б; товарно-транспортних накладних на транспортування товару від 20 липня 2015 року № 5/07/01, від 20 липня 2015 року № 5/07/02, від 20 липня 2015 року № 5/07/03, від 21 липня 2015 року № 5/07/04, від 21 липня 2015 року № 5/07/05, від 23 липня 2015 року № 5/07/06, від 24 липня 2015 року № 5/07/07, від 24 липня 2015 року № 5/07/08, від 24 липня 2015 року № 5/07/09, від 28 вересня 2016 року № 5/09-16, від 28 вересня 2016 року № 4/09-16, від 29 вересня 2016 року № 12/09-16, від 21 жовтня 2016 року № 6/10-16, від 31 жовтня 2016 року № 1/11-16, від 31 жовтня 2016 року № 2/11-16, від 31 жовтня 2016 року № 1/7-10, від 21 листопада 2016 року № 6/11-16, від 21 листопада 2016 року № 7/11-16, від 21 листопада 2016 року № 8/11-16, від 21 листопада 2016 року № 9/11-16, від 24 листопада 2016 року № 4/11-16, від 27 грудня 2016 року № 1/2/12б; платіжних доручень про оплату вартості товару на загальну суму 1405004,64 грн.: від 03 липня 2015 року № 217, від 15 липня 2015 року № 238, від 16 липня 2015 року № 245, від 17 липня 2015 року № 247, від 21 серпня 2015 року № 342, від 14 вересня 2015 року № 388, від 15 вересня 2015 року № 393, від 17 жовтня 2016 року № 469, від 28 жовтня 2016 року № 495, від 08 листопада 2016 року № 529, від 16 листопада 2016 року № 539, від 17 листопада 2016 року № 554, від 25 листопада 2016 року № 578, від 23 листопада 2016 року № 570, від 26 грудня 2016 року № 685; виписаних постачальником податкових накладних від 20 липня 2015 року № 69 на загальну суму 303000,00 грн., в тому числі ПДВ 50500,00 грн., від 28 вересня 2016 року № 20 на загальну суму 96940,80 грн., в тому числі ПДВ 16156,80 грн., від 29 вересня 2016 року № 22 на загальну суму 53919,84 грн., в тому числі ПДВ 8986,64 грн., від 21 жовтня 2016 року № 26 на загальну суму 48636,00 грн., в тому числі ПДВ 8106,00 грн., від 31 жовтня 2016 року № 30 на загальну суму 49572,00 грн., в тому числі ПДВ 8262,00 грн., від 31 жовтня 2016 року № 29 на загальну суму 99433,80 грн., в тому числі ПДВ 16572,30 грн., від 04 листопада 2016 року № 32 на загальну суму 51940,80 грн., в тому числі ПДВ 8656,80 грн., від 21 листопада 2016 року № 35 на загальну суму 147981,60 грн., в тому числі ПДВ 24663,60 грн., від 26 грудня 2016 року № 41 на загальну суму 93878,40 грн., в тому числі ПДВ 15646,40 грн.

Також 30 вересня 2016 року ПП Прикарпатвторресурси (покупець) уклало з ТзОВ К.Д.В. (постачальник) договір поставки № 30/09/16, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, в кількостях та за ціною, що наводиться в актах прийому передачі та видаткових накладних. Поставка товарів здійснювалася транспортом та зусиллями покупця зі складу продавця.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов цього договору, а саме постачання товару (цемент, металочерепиця, профіль, клей, шпаклівка) на загальну суму 206058040 грн. та оплати його вартості, позивач надав суду копії наступних документів: видаткових накладних виданих від 30 вересня 2016 року № 48, від 28 жовтня 2016 року № 52, від 21 листопада 2016 року № 57, від 21 листопада 2016 року № 58, від 09 грудня 2016 року № 60, від 22 грудня 2016 року № 62, від 23 грудня 2016 року № 63, від 26 грудня 2016 року № 68, від 06 січня 2017 року № 5, від 24 січня 2017 року № 2, від 26 січня 2017 року № 6, від 31 січня 2017 року № 7, від 20 березня 2017 року № 15; товарно-транспортних накладних на транспортування товару від 30 вересня 2016 року № Р48/1 і № Р48/2, від 28 жовтня 2016 року № Р52/1, № Р52/2, № Р52/3 і № Р52/4, від 21 листопада 2016 року № Р57, від 09 грудня 2016 року, № Р60/2, № Р60/3, № Р60/4, № Р60/5 і № Р60/6, від 16 грудня 2016 року № Р68/1, № Р68/2 і № Р60/1, від 22 грудня 2016 року № Р62/1, № Р62/2, № Р62/3, № Р62/4, № Р62/5, № Р62/6 і № Р63/1, від 23 грудня 2016 року № Р63/2, № Р63/3 і № Р63/4, від 06 січня 2017 року № Р5/1 і № Р5/2, від 24 січня 2017 року № Р2/1, від 26 січня 2017 року № Р2/2, № Р2/3, № Р2/4, № Р2/5, № Р2/6 і № Р2/7, від 27 січня 2017 року № Р6/1, № Р6/2, № Р6/3, № Р6/4, № Р6/5, № Р6/6, № Р6/7 і № Р6/8, від 31 січня 2017 року № Р7/1, № Р7/2, № Р7/3, № Р7/4, № Р7/5, № Р7/6 і № Р7/7, від 01 лютого 2017 року № Р7/8, № Р7/9, № Р7/10, № Р7/11, № Р7/12 і № Р7/13, від 20 березня 2017 року № Р15; платіжних доручень про оплату вартості товару на загальну суму 1963160,40 грн.: від 28 жовтня 2016 року № 496, від 10 жовтня 2016 року № 536, від 31 жовтня 2016 року № 507, від 24 листопада 2016 року № 577, від 24 листопада 2016 року № 576, від 09 грудня 2016 року № 627, від 12 грудня 2016 року № 631, від 20 грудня 2016 року № 660, від 21 грудня 2016 року № 661, від 22 грудня 2016 року № 666, від 23 грудня 2016 року № 677, від 28 грудня 2016 року № 696, від 29 грудня 2016 року № 696, від 23 січня 2017 року № 27, від 26 січня 2017 року № 37, від 07 лютого 2017 року № 74, від 31 березня 2017 року № 196, від 04 травня 2017 року № 278, від 12 травня 2017 року № 287, від 16 травня 2017 року № 322; виписаних постачальником податкових накладних від 30 вересня 2016 року № 54 на загальну суму 80316,00 грн., в тому числі ПДВ 13386,00 грн., від 28 жовтня 2016 року № 59 на загальну суму 190441,60 грн., в тому числі ПДВ 31740,27 грн., від 21 листопада 2016 року № 64 на загальну суму 35074,50 грн., в тому числі ПДВ 5845,85 грн., від 21 листопада 2016 року № 65 на загальну суму 133119,18 грн., в тому числі ПДВ 22186,53 грн., від 09 грудня 2016 року № 67 на загальну суму 158760,00 грн., в тому числі ПДВ 26460,00 грн., від 16 грудня 2016 року № 69 на загальну суму 103237,92 грн., в тому числі ПДВ 17206,32 грн., від 22 грудня 2016 року № 70 на загальну суму 278308,80 грн., в тому числі ПДВ 46384,00 грн., від 23 грудня 2016 року № 71 на загальну суму 185539,20 грн., в тому числі ПДВ 30923,20 грн., від 29 грудня 2016 року № 76 на загальну суму 92160,00 грн., в тому числі ПДВ 15360,00 грн., від 23 січня 2017 року № 2 на загальну суму 156313,20 грн., в тому числі ПДВ 26052,20 грн., від 26 січня 2017 року № 4 на загальну суму 200022,00 грн., в тому числі ПДВ 33337,00 грн., від 31 січня 2017 року № 5 на загальну суму 300048,00 грн., в тому числі ПДВ 50008,00 грн., від 20 березня 2016 року № 17 на загальну суму 55080,00 грн., в тому числі ПДВ 9180,00 грн.

Оцінивши описані вище первинні документи, суд приходить до висновку, що вони оформлені відповідно до вимог законодавства і є належними та достатніми доказами підтвердження факту реальності господарських операцій з поставки ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 товару (будматеріалів) позивачу. А відсутність окремих документів чи окремі недоліки, допущені при їх складанні, на думку суду, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Факт використання придбаного у зазначених контрагентів товару в господарській діяльності ПП Прикарпатвторресурси , а саме для виконання своїх зобов'язань як підрядника перед Відділом освіти Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області, ПФ Галицький двір , ТзОВ ВФ Львів-Телеком та ПП Голубка , а також будівництва власник об'єктів, відповідачем не заперечується та підтверджується наданими позивачем первинними документами (довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки вартості матеріалів, виробів та конструкцій, акти списання матеріалів, використаних при виконанні будівельних робіт, акти здачі-приймання робіт, акти виконаних підрядних робіт, податкові накладні).

Мета придбання позивачем зазначених вище товарів у ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 повністю узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю, видами якої є, зокрема, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, інші роботи із завершення будівництва, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (основний).

Також всі описані вище документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та надавались відповідачу при проведенні перевірки, а зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4, не мали недоліків і порядок їх заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству, були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому з дня отримання цих податкових накладних у ПП Прикарпатвторресурси виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цими контрагентами.

Щодо доводів відповідача про те, що надані позивачем до перевірки документи, зокрема, товарно-транспортні накладні не є належними доказами, які підтверджують факт перевезення товару (будівельних матеріалів), зокрема, враховуючи довжину маршруту, кількість завантаженого товару, необхідний час на завантаження та розвантаження товару, кількість транспортних засобів, здійснення транспортування товару особисто ОСОБА_4, то суд зазначає наступне.

Такі доводи контролюючого органу не підтверджені жодними доказами і ґрунтується виключно на його припущеннях. Зокрема, контролюючий орган не надав жодних розрахунків та обґрунтувань щодо часу, необхідного для здійснення перевезень товару за відповідними маршрутами, а також доказів, що відомості, відображені у товарно-транспортних накладних, є недостовірними.

Посилання відповідача на ту обставинну, що ТзОВ К.Д.В. і ФОП ОСОБА_4 не надали доказів укладення договорів оренди (відповідального зберігання) на складські приміщення, розташовані за адресами, вказаними у зазначених вище товарно-транспортних накладних, на думку суду, не можуть бути безумовним доказом неможливості зберігання поставлених пізніше позивачу товарів (будівельних матеріалів) за цими адресами і їх завантаження для відправки позивачу, а також дані обставини не можуть впливати на право позивача формувати податкових кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з цими контрагентами.

Щодо посилання відповідача на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32017090000000011, розпочатому 27 лютого 2017 року, за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 222 Кримінального кодексу України, а саме щодо здійснення ТзОВ К.Д.В. фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності з безпідставного формування іншими суб'єктами господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість, та встановлення під час досудового розслідування певних обставин, суд зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів. Однак такого вироку відповідач суду не надав, а сам лише факт проведення досудового розслідування не може бути доказом того, що ТзОВ К.Д.В. не здійснює реальної господарської діяльності, в тому числі і з ПП Прикарпатвторресурси . Також суд вважає, що будь-які матеріали та докази, здобути в рамках цього кримінального провадження, не можуть вважатись належними доказами і братись до уваги при оцінці господарських операцій цього підприємства з його контрагентами.

При цьому, суд наголошує, що про реальність господарських операцій між цими підприємствами у перевіреному періоді свідчать описані вище письмові докази.

Також суд враховує принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не довів, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що єдиною метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як стверджує відповідач.

При цьому, слід зазначити, що, як встановив суд першої інстанції, висновки щодо діяльності ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 відповідач зробив лише на підставі податкової інформації, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах Державної фіскальної служби. Однак посилання відповідача на таку інформацію у спірному випадку є безпідставним, оскільки податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Крім того, суд враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4 були зареєстровані у встановленому порядку, не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів підтверджено факти реального здійснення господарських операцій ПП Прикарпатвторресурси щодо придбання товарів у ТзОВ К.Д.В. та ФОП ОСОБА_4, їх оформлення належним чином складеними первинними документами, а тому у податкового органу не було обґрунтованих підстав для висновків про неправомірність формування останнім податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами в періоді, що перевірявся.

Тому суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 27 липня 2018 року № 0007011401 в частині збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607022,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на 485618,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 121404,50 грн. є протиправним і його необхідно скасувати.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 0940/1395/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року