Рішення

від 14.12.2018 по справі 815/6250/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6250/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № НОМЕР_1 від 11.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не правильно застосував норми податкового та цивільного законодавства щодо визначення контрактної ціни. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку встановленому законом. Відповідач не провів аналіз, не надав та не обґрунтував інформацію, що є необхідною для визначення рівня звичайних цін. Податковим органом не зібрано та не досліджено інформацію про договори з ідентичними (однорідними) послугами, на підставі яких надавалися послуги з приймання, зберігання, перевалки харчових вантажів (олії соняшникової) іншими компаніями України, а також не досліджено об'єктивні умови, які могли вплинути на ціну надання таких послуг. Крім того, оскаржуване рішення не відповідає формі, затвердженій наказом, та на яку міститься посилання в самому рішенні. Також, відповідачем не дотримана форма та порядок визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків. При цьому, податковий орган не направляв ТОВ «Іллічівський олійний термінал» рішення № НОМЕР_1 від 11.04.2011 року, чим порушив права позивача та унеможливив його оскарження.

Представником Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що при наданні послуг експедиторам «Новікъ» , ТОВ СП «Трансплан» , ТОВ «АДМ Україна» по зберіганню вантажу (рослинної олії) у ємкостях в окремих випадках застосували ціни по таким експедиторам, які відрізнялися від цін, які застосовували по ним, виходячи з вимог укладених по таким експедиторам договорів (а саме, залежно від терміну зберігання вантажу та його вазі). В таких випадках ціни та послуги зі зберігання застосовувались виходячи з їх вартості, вказаної у доповненнях (додаткових угодах) укладених з експедиторами. Вартість зберігання у таких випадках формувалась виходячи з партії такого вантажу відвантаженої на визначений у доповненнях (додаткових угодах) теплохід (залізничну цистерну) та рейс (дату) на відправлення вантажу. Також зазначено, що документального підтвердження фактів зміни умов зберігання, зміни якості наданих послуг по зберіганню вантажів та інших факторів, які могли вплинути на зміну вартості послуг до перевірки не надано. Таким чином, ТОВ «Іллічівський олійний термінал» здійснював реалізацію послуг за цінами нижчими за звичайні.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якому представник ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зазначив, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення допустив ряд порушень, а саме: не розглянув заперечення на акт перевірки, склав рішення з посилання на недіючі норми з використанням недіючої форми рішення, документ про нарахуванням податкових зобов'язань не вручався ТОВ «Іллічівський олійний термінал» , не відбувся факт відкликання податкового повідомлення-рішення.

Представником Головного управління ДФС в Одеській області письмових пояснень щодо позовної заяви та відзиву на позовну заяву не надано.

Ухвалою суду від 04 вересня 2013 року відкрито провадження у справі № 815/6250/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2011 року № НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 24 вересня 2013 року зупинено провадження у справі № 815/6250/13-а до 17 жовтня 2013 року до 09:00 год., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року поновлено провадження по адміністративній справі № 815/6250/13-а.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2013 року зупинено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2011 року № НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а/1570/4814/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Іллічівську до ТОВ «Іллічівський олійний термінал» про визнання правомірними визначення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до державного бюджету із застосуванням звичайних цін на загальну суму 1995820, 00 грн. (згідно рішення ДПІ у м.Іллічівськ від 11.04.2011р. №0000522350) та про стягнення з ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до державного бюджету визначених із застосуванням звичайних цін в розмірі 1995820,00 грн.

Ухвалою суду від 21 лютого 2014 року поновлено провадження по адміністративній справі № 815/6250/13-а.

Ухвалою суду від 21 лютого 2014 року зупинено провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.04.2011 року № НОМЕР_1 до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по справі № 2а-1570/4814/2011.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року поновлено провадження у справі № 815/6250/13-а.

У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, ухвалою суду від 17 жовтня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, надано час представникам сторін для надання до суду заяв по суті та призначено підготовче засідання.

17 жовтня 2018 року, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, зроблено заміну відповідача по справі з Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області на Чорноморську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 08 листопада 2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області.

Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 29.03.2006 року проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» , код ЄДРПОУ 34169580, за № 1 554 102 0000 001322 (а.с. 13 т. 1).

У період з 28.02.2011 року по 21.03.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області на підставі направлень від 25.02.2011 року № 01-045/137, від 15.03.2011 року № 01-045/185, згідно п. 82.1 ст. 82 ІІ розділу Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями проведена виїзна планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 28.03.2011 року № 679/23-0301/34169580 (а.с. 15-61 т. 1).

Так, згідно акту перевірки від 28.03.2011 року № 679/23-0301/34169580, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» , зокрема, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР (в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР) зі змінами і доповненнями в результаті чого у 4 кв. 2007 року занижено податку на прибуток на 183195 грн., у 3 кв. 2009 року занижено податку на прибуток на 8891 грн., у 4 кв. 2009 року занижено податку на прибуток на 8891 грн., у 2 кв. 2010 року занижено податку на прибуток на 29727 грн., у 3 кв. 2010 року завищено податку на прибуток на 29727 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування станом на 31.12.2009 року на 254039 грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування станом 30.09.2010 року на 129622 грн.; п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 1717607 грн.

01 квітня 2011 року ТОВ «Іллічівський олійний термінал» подано заперечення на акт перевірки (а.с. 62-65 т. 1).

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області винесено рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № НОМЕР_1 від 11.04.2011 року (62 т. 1).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а/1570/4814/2011 відмовлено у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Іллічівську до ТОВ «Іллічівський олійний термінал» про визнання правомірними визначення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до державного бюджету із застосуванням звичайних цін на загальну суму 1995820,00 грн. (згідно рішення ДПІ у м.Іллічівськ від 11.04.2011 р. № НОМЕР_1) та стягнення з ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань з податку на додану вартість до державного бюджету, визначених із застосуванням звичайних цін, у розмірі 1995820,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року по справі № 2а/1570/4814/2011 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський Олійний Термінал» задоволено та залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року.

Таким чином, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а/1570/4814/2011 набрала законної сили 15.08.2018 року.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а/1570/4814/2011 встановлено, що у ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що при наданні послуг експедиторам «Новікъ» , ТОВ СП «Трансплан» , ТОВ «АДМ Україна» по зберіганню вантажу (рослинної олії) у ємкостях в окремих випадках застосували ціни по таким експедиторам, які відрізнялися від цін, які застосовували по ним, виходячи з вимог укладених по таким експедиторам договорів (а саме, залежно від терміну зберігання вантажу та його вазі). В таких випадках ціни та послуги зі зберігання застосовувались виходячи з їх вартості вказаної у доповненнях (додаткових угодах) укладених з експедиторами. Вартість зберігання у таких випадках формувалась виходячи з партії такого вантажу відвантаженої на визначений у доповненнях (додаткових угодах) теплохід (залізничну цистерну) та рейс (дату) на відправлення вантажу. Перевіряючими також зазначено, що документального підтвердження фактів зміни умов зберігання, зміни якості наданих послуг по зберіганню вантажів та інших факторів, які могли вплинути на зміну вартості послуг до перевірки не надано. У зв'язку з чим перевіряючі встановили порушення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Наказом ДПІ у Іллічівську № 242 від 21.03.2011р. «Про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Іллічівський олійний термінал» на підставі п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» . На виконання наказу ДПА України від 31.12.2009р. № 756 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 11.09.2008 р. № 584 та Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок, затверджених цим наказом, наказано застосувати звичайні ціни при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Іллічівський олійний термінал» при проведенні перевірки за період 01.10.2007 р. - 30.09.2010 р.

Так, ТОВ «Іллічівський олійний термінал» уклало наступні договори та доповнення до них з:

- з ДП «Новікъ» (експедитор) з наданням послуг по прийманню, зберіганню, перевалці харчових наливних вантажів (рослинна олія змішаного виробництва), які поступають на базу наливних вантажів Іллічівського морського торговельного порту для подальшого відправлення на експорт № 1-Э від 01.01.2007 р., яким була визначена вартість таких послуг залежно від терміну збереження вантажу та його кількості. До зазначеного договору було укладено доповнення від 09.06.2008 р., 02.07,2008 р., 04.07.2008 р., 12.07.2008 р., 18.07.2008 р., 21.07.2008 р., 21.08.2008 р., 03.10.2008 р., які визначали зобов'язання сторін по наданню комплексу послуг по вантажах відвантажених на окремі теплоходи по окремим рейсам у фіксованій сумі;

- з ТОВ СП «Трансплан» (експедитор) з надання послуг по обробці харчових наливних вантажів (рослинна олія змішаного виробництва), які поступають на базу наливних вантажів Іллічівського морського торговельного порту для подальшого відправлення на експорт № 2-Э від 07.01.2008р., яким була визначена вартість таких послуг залежно від терміну збереження вантажу та його кількості. До зазначеного договору було укладено доповнення від 15.08.2008р., яким визначено зобов'язання сторін по наданню комплексу послуг по вантажу відвантаженому на теплохід amanskiу»у фіксованій сумі;

- з ТОВ «АДМ Україна» з надання послуг по прийманню, зберіганню у ємкостях Термініла та ємкостях бази наливних вантажів, розташованих на території Іллічівського морського торгівельного порту, олії соняшникової нерафінованої, виробленого ЗАТ «ІМЕЗ» з подальшою його відправкою на експорт судами, номінованими замовником, чи у залізничних цистернах на експорт чи по території України № Э-4 від 01.01.2007 р., яким була визначена вартість таких послуг залежно від терміну збереження вантажу та його кількості. До зазначеного договору було укладено доповнення від 04.12.2008 р., яким визначена фіксована ціна на партію вантажу 4791 т. прийняту на зберігання з 13.02.2008 р. по 21.03.2008 р. до дати фактичного відвантаження.

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , на підставі якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Отже, проводячи перевірку правильності визначення бази оподаткування, податковий орган мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, повинен був базу оподаткування у таких операціях визначити за звичайними цінами.

ДПІ у м. Іллічівську направило 15.03.2011 р. запит, щодо надання пояснення відповідальних осіб щодо обґрунтованого формування вартості зберігання вантажу у ємкостях по вказаним доповненням (додатковим угодам).

Листом № 49 від 18.03.2011 р. ТОВ «Іллічівський олійний термінал» надав відповідь на зазначений запит, отриманий 18.03.2011 р, де зазначив, що протягом 2008 року відбулися події, які істотно вплинули на умови функціонування ринку ідентичних товарів. Так, Кабінет Міністрів України 12.03.2008 р. прийняв постанову №189 «Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 01.07.2008р., та порядку видачі ліцензій» . Цією Постановою було введено обов'язкове квотування та ліцензування експорту олії соняшникової та насіння соняшнику. У квітні 2008 року рішенням Європейської комісії був заборонений імпорт соняшникової олії з України в країни Європейського союзу. ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зазначив, що оскільки основним ринком збуту соняшникової олії є країни Європейського союзу, вказані обставини призвели до простою переробних заводів та, відповідно до величезних фінансових витрат вітчизняних виробників масложирової продукції. Оскільки тільки у липні 2008 року Європейська комісія офіційним листом схвалила розроблену українською стороною систему перевірки якості продукції і погодила перелік супровідних документів. Необхідних для поставок соняшникової олії у країни Європейського союзу, таким чином, дозволивши українським маслопереробним підприємствам відновити експорт своєї продукції в даний регіон. У зв'язку з вищевказаними обставинами, вантажовласники не могли відвантажувати свою продукцію на транспортні засоби та здійснювати експортні операції. За таких обставин у 2008 році склалися нестандартні умови функціонування ринку ідентичних товарів та (робіт, послуг), зокрема, терміни та витрати на зберігання вантажу значно збільшилися, а звичайний ритм перевалки та логістики вантажів був порушений. Крім того, з початку світової фінансової кризи для ринку української рослинної олії настав занепад, українські виробники та експортери несли збитки через неможливість здійснити зовнішньоекономічні операції та відвантажити покупцям-нерезидентам олію соняшникову. Враховуючи вказані об'єктивні умови між відповідачем та вантажовласником (експедиторами) були тимчасово переглянуті відповідні положенні договорів, які регулюють порядок формування вартості послуг та розрахункі.

Так, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Таким чином, норми Закону України «Про ціни та ціноутворення» , Цивільного та Господарського кодексів України надають суб'єктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, у тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п. 4.2 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт,послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 вказаного Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

При цьому цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Тобто, у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п. 4.1 статті 4 Закону України Про податок на додану вартість , встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання усіма фізичними та юридичними особами обов'язку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Таким чином, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених у статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При визначенні звичайної ціни на товарно-матеріальні цінності, реалізацію яких здійснює платник податків, слід враховувати такі умови як країна виробник, регіон реалізації товарів, кількість (обсяг) товару тощо. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися з урахуванням реально проведених договорів.

При цьому, в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а/1570/4814/2011 встановлено, що ДПІ у м. Іллічівську не застосувало порядку визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не вжито заходів, передбачених даною нормою та не отримано від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг, що надавалися на внутрішньому ринку України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач при визначенні рівня звичайних цін не провів детального аналізу та оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з

необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення

надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Згідно п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи норми податкового законодавства в частині, що стосується прийняття податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, вбачається що такі рішення приймаються керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.

Тобто, законодавством чітко визначено порядок, строки та підстави прийняття податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, за результатами перевірки діяльності платників податків, які оформлені відповідним актом та свідчать про порушення вимог законодавства.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін винесено без врахування заперечень ТОВ «Іллічівський олійний термінал» чим порушено процедуру прийняття, встановлену Податковим кодексом України, оскільки оскаржуване рішення прийнято 11.04.2011 року, а заперечення до акту перевірки надано до податкового органу 01.04.2011 року.

Жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування прийняття рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін без дотримання вимог п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України відповідачем суду не надано.

За таких підстав, доводи представника відповідача щодо того, що ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області правомірно визначено податкові зобов'язання по сплаті податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін та застосовано штрафні (фінансові) санкції, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міністерства доходів і зборів в Одеській області від 11.04.2011 року № НОМЕР_1 є необґрунтованим та прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття вказаного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 544 від 30.08.2013 року (а.с. 11 т. 1)

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 3) слід стягнути за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» (код ЄДРПОУ 34169580, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 14) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 78, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» (код ЄДРПОУ 34169580, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 14) до Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № НОМЕР_1 від 11.04.2011 року.

Стягнути з Чорноморської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39551135, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шевченка, 3) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» (код ЄДРПОУ 34169580, адреса місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 14) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.