Рішення

від 04.12.2018 по справі 826/10642/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року № 826/10642/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОЙШО УКРАЇНА доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

за участю представників:

від позивача - Сулима О.О.,

від відповідача - Завгороднєва О.М.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОЙШО УКРАЇНА (далі також - позивач, ТОВ ОЙШО УКРАЇНА ) з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.02.2018 №307; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом (відповідачем) було порушено порядок призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОЙШО УКРАЇНА , а саме: призначено позапланову перевірку за відсутності на то підстав, передбачених пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки Товариством у повному обсязі надані пояснення та їх документальне підтвердження; вручено копію наказу від 28.02.2018 №307 про проведення перевірки в перший день її проведення. Крім того, позивач не погоджується з правомірністю та обґрунтованістю висновків акта Офісу ВПП ДФС від 28.03.2018 №726/28-10-42-02/35534912, складеного за результатами проведеної на підставі оспорюваного наказу документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОЙШО УКРАЇНА . Позивач стверджує, що вчинені між ТОВ ОЙШО УКРАЇНА та ТОВ Синергія Груп господарські операції є реальними та завершеними, що підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами. За наведених мотивів позивача вважає безпідставними висновки контролюючого органу про заниження ТОВ ОЙШО УКРАЇНА внаслідок таких господарських операцій суми податку на прибуток, завищення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та одночасно завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження у справі №826/10642/18 за даним позовом ТОВ ОЙШО УКРАЇНА та дану справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

У призначених засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені в тексті позовної заяви, а представники відповідача - заперечували проти позову, з підстав та мотивів, що наведені в тексті відзиву на позов.

Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що при призначені та проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 28.03.2018 №726/28-10-42-02/35534912, Офісом ВПП ДФС були дотримані норми Податкового кодексу України. При цьому, позивач допустило посадових осіб відповідача до проведення такої перевірки, а тому оспорюваний наказ про проведення перевірки був реалізований та вичерпав свою дію. Що стосується тверджень позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202, то такі були прийняті на підставі акта від 28.03.2018 №726/28-10-42-02/35534912. Даним актом перевірки зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства формуванні показників податкового кредиту та витрат за результатами фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ОЙШО УКРАЇНА з його контрагентом-підрядником - ТОВ Синергія Груп (на момент складання акта перевірки - ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ ). На переконання контролюючого органу у ТОВ Синергія Груп були відсутні достатні кваліфіковані трудові ресурси, матеріальні та фінансові ресурси для виконання на користь позивача будівельно-монтажних робіт з переобладнання нежитлового приміщення під магазин, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а. У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач здійснив документальне оформлення нереальних господарських операцій, а тому не має право на відображення результатів таких операцій у податковій звітності.

Під час розгляду справи сторони скористались своїми права на подання до суду письмових відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

Зокрема, додатково у тексті заперечень від 27.08.2018 представник відповідача поставив під сумнів реальність виконаних підрядних робіт з тієї причини, що за даними наданої до перевірки та до суду первинної документації спірні будівельно-монтажні роботи виконувались ТОВ Синергія Груп за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а, в той час, як діючий магазин ОЙШО розташований за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б.

У відповідь на дані заперечення відповідача, позивач надав суду пояснення від 10.09.2018, де зазначив, що в договорі підряду №615/15 від 15.06.2015 та у первинній документації до такого договору сторонами зазначалась адреса об'єкта робіт - нежилого приміщення в ТЦ Форум Львів (м. Львів, вул. Під Дубом, 7а), яка після будівництва та введення в експлуатацію самого Торговельного центру змінилася на адресу: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б. Відповідно на момент укладання договору оренди приміщення з ПрАТ Мульті Весте Україна , адреса такого приміщення, де наразі знаходиться магазин позивача, такого вже була іншою.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, 17.09.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

17.10.2018 представником позивача в судовому засідання заявлено письмове клопотання про стягнення відповідача на користь ТОВ ОЙШО УКРАЇНА за рахунок бюджетних асигнувань першого понесену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 78 500 грн.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач на адресу ТОВ ОЙШО УКРАЇНА направив запит №65491/10/28-10-42-02-11 від 18.12.2017 Про надання інформації . У цьому запиті контролюючий орган зазначив, що Офісом ВВП ДФС за результатами аналізу даних про зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні встановлено обставину декларування ТОВ ОЙШО УКРАЇНА за період жовтень 2015 року господарських операцій з контрагентом ТОВ Синергія Груп на загальну суму ПДВ у розмірі 79 953,28 грн. за результатами придбання робіт з ремонту магазину ТОВ ОЙШО згідно договору №615/15 від 15.06.2015. За результатами аналізу інформаційних баз даних, наявних в Офісі ВПП ДФС виявлено, що ТОВ Синергія Груп не має у своєму розпорядженні необхідних трудових, матеріальних та фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності. З огляду на наведене відповідач дійшов умовиводу про можливе маніпулювання податковою звітністю та формування ТОВ СИНЕРГІЯ ГРУП для ТОВ ОЙШО УКРАЇНА технічного податкового кредиту. У зв'язку з цим Офіс ВПП ДФС, керуючись нормами пп. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України, запропонував позивачу протягом законодавчо встановлених строків надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів. Перелік запитуваних копій документів був наведений у даному запиті.

У відповідь на вказаний запит ТОВ ОЙШО УКРАЇНА подало до канцелярії Офісу ВПП ДФС письмові пояснення та копії підтверджуючих документів.

28.02.2018 Офісом ВВП ДФС прийнято наказ за №307 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за підписом начальника Бамбіозова Є.Є. Згідно цього Наказу від 28.02.2018 №307 відповідачем вирішено на підставі норм пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів до бюджету, дотримання податкового та іншого законодавства призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ОЙШО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35534912) з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ (назва у періоді взаємовідносин - ТОВ Синергія Груп ) (код ЄДРПОУ 38687996) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, з відповідним відображенням у податковому обліку з податку на прибуток в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 та податку на додану вартість в періоді з 01.10.2015 по 31.10.2015. Термін проведення перевірки визначений з 28.02.2018, тривалістю 15 робочих днів.

В подальшому, упродовж періоду з 28.02.2018 по 21.03.2018 працівниками Офісу ВПП ДФС на підставі наказу від 28.02.2018 №307 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ОЙШО УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ (назва у періоді взаємовідносин - ТОВ Синергія Груп ) (код ЄДРПОУ 38687996) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, з відповідним відображенням у податковому обліку з податку на прибуток в періоді з 01.01.2015 по 31.12.2015 та податку на додану вартість в періоді з 01.10.2015 по 31.10.2015. Направлення на перевірку №209 від 28.02.2018 та №244 від 28.02.2018 пред'явлені, а копія наказ від 28.02.2018 №307 вручена під розписку головному бухгалтеру ТОВ ОЙШО УКРАЇНА Фінашко Анні Олегівні 28.02.2018 перед початком перевірки. За результатами такої проведеної перевірки позивача відповідачем складено акт від 28.03.2018 №726/28-10-42-02/35534912 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, працівники контролюючого органу встановили порушення позивачем наступних норм:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 186 273 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено сум від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2015 на загальну суму 79 953 грн.

Суть зазначених правопорушень згідно тексту акта перевірки полягає у неправомірному формуванні позивачем показника податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2015 року та формування витрат за 2015 рік за рахунок господарських операцій з контрагентом-підрядником ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ (найменування на момент вчинення спірних операцій - ТОВ Синергія Груп ), вчинених на виконання договору підряду №615/15 від 15.06.2015. А саме за умовами даного договору підряду ТОВ Синергія Груп мало виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті замовника відповідно до цього договору та наданої замовником проектної документації з переобладнання нежитлового приміщення під магазин. Під час здійснення аналізу наявних баз даних ДФС контролюючим органом встановлено, що ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ (код ЄДРПОУ 38638796) знаходиться на обліку в Криворізькій південній ОДПІ (Металургійний район), та на момент здійснення перевіряємих взаємовідносин знаходилось на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. Згідно даних додатку AM до декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік сума основних засобів ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ складала 23,94 тис. грн. За даними поданого ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форми №1ДФ) за 4-ий квартал 2015 року на ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ працювало 4 штатних працівників, а також ще 3 фізичні особи-підприємці (з них 1 працівник прийнятий на роботу 01.10.2015). Середньомісячна зарплата штатних працівників, що працювали повний 4-ий квартал 2015 року становить 2 334,15 грн./міс.

Під час проведення Офісом ВПП документальної перевірки ТОВ ОЙШО УКРАЇНА на адресу ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ надсилались запити з метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ТОВ ОЙШО УКРАЇНА та ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ за період з 01.10.2015 по 31.10.2015. Відповіді на такі листи контролюючий орган не отримав, оскільки їх було повернуто з відміткою закінчення терміну зберігання .

За результатами аналізу змісту наданих позивачем до перевірки актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) перевіряючі дійшли висновку, що такі не містять відомостей про залучених субпідрядників, а тому вирішили, що ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ в жовтні 2015 року не мало у своєму розпорядженні необхідних кваліфікованих трудових ресурсів, матеріальних та фінансових ресурсів, основних засобів для здійснення будівельно-монтажних робіт за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а.

Поряд з цим, за результатами аналізу даних з Єдиного реєстру податкових накладних перевіряючі виявили, що протягом жовтня 2015 року ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ здійснювало придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОФАСП (код ЄДРПОУ 39477387) на загальну суму 924 992,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 154 165,42 грн.). У свою чергу ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОФАСП здійснювало придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ БРАДІС (код ЄДРПОУ 37474665) на загальну суму 2 498 651 грн. (в т.ч. ПДВ - 416 441,80 грн.), яке також придбало подібні за номенклатурою послуги у ТОВ БІ ФЕШН ЄВРОПАК . В результаті аналізу наявних баз даних ДФС та у зв'язку з отриманням узагальненої податкової інформації від 12.08.2016 №858/20-31-14-02 щодо ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЄВРОФАСП , перевіряючі дійшли висновку, що зазначені суб'єкти господарювання за ланцюгом постачання не мали реальної змоги виконати будівельні-монтажні роботи.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що надані позивачем первинні та інші документи по операціях з ТОВ Синергія Груп не є тими документами, що підтверджують задекларований ТОВ ОЙШО УКРАЇНА показник податкового кредиту з ПДВ. Крім того, виходячи з наведених вище мотивів відповідач дійшов висновку про відсутність реально понесених ТОВ ОЙШО УКРАЇНА витрат по договору підряду №615/15 від 15.06.2015 за 2015 рік та, що позивач мав відобразити у бухгалтерському обліку перераховані на банківські рахунки ТОВ Синергія Груп кошти у сумі 2 355 722,30 грн. як доходи від безоплатно отриманих активів від невідомих осіб.

12.04.2018 Офіс ВПП ДФС на підставі цього акта перевірки прийняв наступні спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за №0007414202 (форми Р ), яким визначив позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 186 273 грн. (основний платіж);

- за №0007404202 (форми П ), яким зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 320 872 грн., задекларованого позивачем у поданій декларації за звітний період 2015 рік (реєстр. №9276533157 від 29.03.2016);

- за №0007374202 (форми В4 ), яким зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 79 953 грн., задекларований позивачем у поданій податковій декларації за звітний період жовтень 2015 року (реєстр. №9237475197 від 20.11.2015).

За результатами оскарження ТОВ ОЙШО УКРАЇНА цих податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 21.06.2018 №21180/6/99-99-11-01-02-25 були залишені без змін.

Вважаючи наказ відповідача про проведення перевірки від 28.02.2018 №307, а також податкові повідомлення-рішення від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

При цьому, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивачем була надана відповідь - пояснення з копіями документів у відповідь на письмовий запит відповідача. Зі змісту запиту контролюючого органу вбачається, що підставою для його направлення на адресу платника (позивача) стало отримання органом ДФС з наявних у його розпорядженні інформаційних баз даних відомостей про недостатню кількість трудових та інших ресурсів наявних у ТОВ КРОНУС КАПІТАЛ (ТОВ Синергія Груп ), необхідних для надання задекларованих у податкових накладних за жовтень 2015 року послуг на адресу ТОВ ОЙШО УКРАЇНА . Дані обставини викликали у контролюючого органу сумніви щодо реальності проведених господарських операцій. Зазначений запит відповідача був оформлений на бланку контролюючого органу, підписаний керівником зазначеного органу та скріплений печаткою, містить в собі підстави для надіслання запиту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати.

Таким чином, враховуючи наведене та фактичні обставини справи, суд вважає, що контролюючий орган видав запит позивачу за наявності встановлених законом підстав та обґрунтовано. Також даний запит за своїми формою та змістом відповідає вимогам встановленим п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Проаналізувавши та порівнявши зміст запиту контролюючого органу та відповіді позивача на нього, суд доходить висновку, що позивачем були наданні пояснення щодо взаємовідносин із контрагентом за період жовтень 2015 року. Разом з тим позивачем в тексті пояснень не було зазначено інформацію про стан виконання робіт, що були оплачені позивачем в жовтні 2015 року, та про прийняття результатів таких виконаних робіт, шляхом підписання відповідного акта, в тому числі у наступному періоді. Крім того, у переліку наданих контролюючому органу підтверджуючих документів відсутні копії актів, складені та підписані сторонами за результатами виконаних робіт.

Відповідно до п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Також, згідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень та їх документальних підтверджень. Якщо податковий орган вважає, що ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

При цьому, слід зауважити, що ненадання (надання не в повному обсязі) запитуваних податковим органом документів (пояснень), так само, як і надання їх поза межами стоку, встановленого Податковим кодексом України, є підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що наказ Офісу ВПП ДФС від 28.02.2018 №307 прийнятий відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу припису норми п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, положеннями ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (п. 81.1 ст. 81 зазначеного Кодексу).

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Тексту позовної заяви, відзиву на позов та наявних у справі копій направлень на перевірку з розписками та акта перевірки суд встановив, що посадові особи відповідача були допущені до проведення перевірки, така була проведена, про що складено акт від 28.03.2018 №726/28-10-42-02/35534912.

Надаючи оцінку подібним спірним правовідносинам, Верховний Суд за результатами проведеного правового аналізу норм ст. 81 ПК України дійшов наступних висновків: платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки (дана правова позиція наведена в постановах Касаційного Суду від 30.10.2018 у справі №826/6376/16, від 07.11.2018 у справі №П/811/824/17, а також у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10).

Крім того, суд зважає на те, що станом на день звернення позивача із цим позовом до суду наказ від 28.02.2018 №307, як ненормативний правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання. З урахуванням вказаного суд вважає, що правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а його оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ТОВ ОЙШО УКРАЇНА в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 28.02.2018 №307 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки .

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202 судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

За змістом норм цього підпункту п. 134.1 ст. 134 ПК України якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Крім того, суд враховує те, що нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, в силу припису абз. 3 ч. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали суд встановив, що 15.06.2015 між ТОВ ОЙШО УКРАЇНА , які замовником, і ТОВ Синергія Груп , як підрядником, був укладений договір підряду №615/15 (далі - договір підряду). Відповідно до п. 1.1, 1.4 даного договору підряду, підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений цим договором строк будівельно-монтажні роботи (надалі - Роботи) на об'єкті замовника відповідно до умов договору та проектної документації з переобладнання нежитлового приміщення під магазин ОЙШО , та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх. Склад та обсяг Робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору та міститься у додатку 2 до договору підряду. За змістом положень п. 1.2, 1.3, п. 4.1 договору підряду, сторони узгодили, що: об'єктом будівельно-монтажних робіт за цим договором вважається приміщення магазину ОЙШО (надалі - Об'єкт ); адреса розташування Об'єкта: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а Торговий центр Форум Львів ; площа приміщення - 274 кв.м. Договірна ціна становить 2 398 598,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 399 766,38 грн.).

Згідно пп. 2.3.1 п. 2.3,п. 4.1, п. 7.1, п. 8.1, п. 12.1 - 12.3 договору підряду сторони також, зокрема, узгодили наступні питання: забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням та послугами покладається на підрядника, за виключенням матеріалів та устаткування, які надаються замовником. При цьому підрядник не зобов'язаний узгоджувати із замовником назви постачальників матеріалів та устаткування. Підрядник без згоди замовника за своїм вибором залучає до виконання Робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому, підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників. У свою чергу замовник зобов'язаний забезпечити наявність та координацію підключення всіх послуг з електропостачання, необхідних для виконання Робіт, та наявність під'їздної дороги до будівельного майданчика з дати передачі підряднику будівельного майданчика. Приймання результатів закінчених робіт здійснюється на підставі складених та підписаних сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Оплата робіт здійснюється за узгодженим сторонами графіком оплати, що є додатком 1 до договору підряду.

В тексті позову та в ході розгляду даної справи представники позивача пояснили, що приміщення, в якому виконувались будівельно-монтажні та оздоблювальні роботи за договором підряду, використовується ТОВ ОЙШО УКРАЇНА для провадження комерційної діяльності - розміщення свого магазину одягу, взуття та аксесуарів на праві оренди підставі нотаріально посвідченого договору оренди об'єкта №0.42 від 02.09.2015 (орендодавець - ПрАТ Мульті Весте Україна 3 ), та акта приймання-передачі від 25.09.2015. Копії цих договору оренди та акта приймання-передачі приміщення наявні у матеріалах справи.

Зі змісту договору оренди від 02.09.2015 суд встановив, що за умовами такого договору оренди передбачалось передача предмету оренди орендарю (позивачу) у дату відкриття торгівельного центру (25.09.2015). При цьому, орендарю відповідно до укладеного попереднього договору (мається на увазі укладений між зазначеними сторонами нотаріально посвідчений попередній договір Об'єкт №0.42 від 17.04.2015, копія якого також міститься у матеріалах справи) та погодженого проекту оздоблювальних робіт, надавався доступ до приміщення та дозволялось виконати необхідні оздоблювальні роботи в такому приміщенні (тобто, роботи необхідні для адаптації приміщення з метою провадження орендарем діяльності у приміщенні) до моменту відкриття торгівельного центру. На дату відкриття торгівельного центру, згідно пояснень позивача, основний обсяг підрядних робіт в приміщенні магазину був виконаний ТОВ Синергія Груп , та здійснювались подальші оздоблювальні роботи.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов'язань за договором підряду позивач надав до суду копії наступних документів:

додатків до договору підряду - додатку 1 (графіку платежів); додаток 2 - проектна документація (проект магазину Ойшо в торговому центрі Форум Львів по вул. Куліша-Під Дубом, м. Львів, виконаний ТОВ АРХПРО АГ ); додаток 3 - графік виконання робіт;

акта приймання-передачі об'єкта за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а ТЦ Forum Lviv від 15.06.2015

акта приймання-передачі проектів для виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт на Об'єкті від 15.06.2015

актів передачі матеріалів від 15.06.2015, 03.08.2015, 27.08.2015;

рахунків на оплату робіт

акта №1 приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за листопад 2015 року, датованого 30.11.2015, на суму 2 355 722,30 грн. (в т.ч. ПДВ - 392 620,38 грн.);

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2015 року (форми №КБ-3) на суму 2 355 722,30 грн. (з ПДВ);

акта №2 приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за квітень 2016 року, датованого 01.04.2016, на суму 205 124,41 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 187,40 грн.);

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2016 року (форми №КБ-3) на суму 205 124,41 грн. (з ПДВ);

виконавчої документації, що була надана ТОВ Синергія Груп (в т.ч. актів огляду прихованих робіт, паспортів, сертифікатів якості/відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на окремі матеріали та обладнання, технічних звітів щодо перевірки роботи електрообладнання, актів прийняття в експлуатацію окремих виконаних робіт та ін)

ліцензії ТОВ Синергія Груп серії АЕ №279436, виданої компетентним органом на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатку), строком дії з 26.09.2013 по 26.09.2016

установчих та реєстраційних документів ТОВ Синергія Груп

податкових накладних, виписаних ТОВ Синергія Груп на користь ТОВ ОЙШО Україна

платіжних доручень ТОВ ОЙШО Україна від 17.08.2015, 15.09.2015, 16.10.2015, 15.12.2015, 01.03.2016, 15.12.2016 щодо перерахування ТОВ Синергія Груп коштів на оплату будівельно-монтажних робіт, всього на загальну суму 2 560 846,71 грн. (з ПДВ).

договору добровільного страхування майна та відповідальності №06/07/01-МВ від 01.07.2015, укладеного між ПрАТ Європейський страховий союз (страховиком) і ТОВ Синергія Груп (страхувальником) щодо страхування майна - приміщення магазину ОЙШО , площею 274 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а на користь вигодонабувача - ТОВ ОЙШО УКРАЇНА ;

копії протоколів опитування фізичних осіб - ОСОБА_6 від 03.07.2018 (за даними протоколу опитування ідентифікований як директор ТОВ Синергія Груп у період спірних правовідносин), ОСОБА_7 від 26.06.2018 (за даними протоколу опитування ідентифікований як керівник департаменту будівництва та постачання ТОВ Зара Україна ), ОСОБА_8 від 02.07.2018 (за даними протоколу опитування ідентифікований як керівник Представництва АРХПРО АГ ).

Додатково на підтвердження обставин закупівлі у третіх осіб матеріалів, що були передані ТОВ Синергія Груп для виконання робіт за договором підряду, а також придбання послуг з розробки проектної документації на виконання будівельно-монтажних робіт, пошуку підрядної організації та здійснення контролю за виконанням таких робіт в приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а, позивачем до суду подані копії контракту №2008-03/3 від 14.02.2008, укладеного між ТОВ ОЙШО УКРАЇНА (як покупцем) та компанією Ай Ті Екс Меркен, Б.В. ( ІТХ Merken, B.V. , як продавцем); копії митних декларацій, оформлених за період з червня по серпень 2015 року; копії товарно-транспортних накладних СМР за період з червня по серпень 2015 року; копії інвойсів, виписаних за контрактом з нерезидентом, за період з червня по серпень 2015 року; копію договору про надання послуг з управління проектом №05/2015 від 12.01.2015, укладеного між ТОВ ОЙШО УКРАЇНА (як замовником) і ТОВ АРХПРО АГ (як консультантом), актів здачі-приймання послуг за таким договором, тендерного аналізу підрядника, фото звітів щодо стану виконання підрядних робіт.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів, суд встановив, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, засвідчують обставини руху активів в межах ТОВ ОЙШО УКРАЇНА .

При цьому, суд відхиляє як необґрунтовані посилання контролюючого органу на наявність розбіжностей в адресі розташування об'єкта робіт (нежитлового приміщення) за даними графічних матеріалів, отриманих з інтернет-ресурсу Google Maps щодо адреси розташування торговельно-розважального центру Форум Львів у місті Львів. Оскільки за даними попереднього договору Об'єкт №0.42 від 17.04.2015, укладеного між позивачем та власником Торговельного центру, в якому розміщене спірне приміщення, що в подальшому було надане позивачу в оренду, - ПрАТ Мульті Весте Україна 3 , визначеною адресою до завершення будівництва та введення в експлуатацію Торговельного центру була саме наступна: м. Львів, вул. Під Дубом, 7а, що відповідає відомостям про адресу об'єкта підрядних робіт у первинній документації до договору підряду від 15.06.2015 №615/15. Також в ході розгляду даної справи відповідачем не було доведено документально факти наявності в м. Львів більше ніж одного торговельного центру з назвою Форум Львів , відсутності в зазначеному Торговельному центрі на момент відкриття такого ТЦ та в подальшому магазину ОЙШО , а також, що спірні роботи з переобладнання орендованого позивачем в цьому Торговельному центрі нежитлового приміщення у магазин здійснювались іншою підрядною організацією ніж ТОВ Синергія Груп .

На думку суду, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ ОЙШО УКРАЇНА на придбання робіт з переобладнання та оздоблення нежитлового приміщення під магазин та здійснюваними ним видами господарської діяльності за даними статуту ТОВ ОЙШО Україна та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (а саме: роздрібної торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах; роздрібної торгівлі взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах).

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua) суд встановив, що станом момент укладення спірного договору підряду та виписки податкових накладних та актів приймання виконаних робіт за періоди 2015 року на підставі цього договору, контрагент позивача (ТОВ Синергія Груп ) був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Також, як вбачається з тексту статуту ТОВ Синергія Груп та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань одними із видів економічної діяльності останнього є будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері архітектури; покриття підлоги й облицювання стін; малярні роботи та скління. Крім того, як було вже встановлено судом у ТОВ Синергія Груп в період вчинення спірних операцій була наявна відповідна чинна ліцензія, що надавала йому право на вчинення визначених за договором підряду будівельно-монтажних та інших робіт.

Таким чином, суд вважає, що наданими позивачем до суду копіями первинних та інших документів підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операції з вищевказаними контрагентом за періоди 2015 року, які спричинили реальну зміну у майновому стані позивача, та ті обставини, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності.

При формуванні даних висновків судом не були враховані надані представником позивача протоколи опитування фізичних осіб з метою підтвердження фактів виконання спірних робіт, оскільки такі протоколи за своїм змістом не є протоколами допиту свідків в розумінні процесуального законодавства, а тому відповідно не визнаються судом належними доказами у даній справі.

Суд вважає, що відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту і витрат за наслідками спірних господарських операцій, з наступних мотивів.

Так, суд відхиляє як безпідставні посилання відповідача в тексті акта перевірки на відсутність у ТОВ Синергія Груп достатньої кількості кваліфікованих трудових ресурсів та матеріальної бази, необхідних для виконання робіт за договором підряду з позивачем. Оскільки за текстом акта перевірки підтверджується обставини наявності на ТОВ Синергія Груп у період спірних правовідносин 4-х штатних працівників та 3-х залучених фізичних осіб-підприємців за трудовими договорами. Також в період спірних правовідносин ТОВ Синергія Груп були придбані подібні за номенклатурою послуги (роботи) у іншої підрядної організації, що у свою чергу не суперечило умовам договору підряду від 15.06.2015 №615/15. При цьому, вказуючи на недостатню кількість задекларованих контрагентом позивача трудових ресурсів, контролюючий орган не обґрунтував як нормативно, так і жодними документальними доказами належну кількість працівників, необхідних для виконання тих чи інших спірних підрядних робіт.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо не підтвердження руху послуг (робіт) по ланцюгу постачання контрагента-підрядника позивача, то такі базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, та відомостей щодо подання/неподання тими чи іншими суб'єктами господарської діяльності окремої податкової звітності. Суд вважає, що правовідносини контрагента позивача із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із контрагентами ТОВ Синергія Груп .

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач надав суду відповідні належним чином оформлені первинні, розрахункові та інші документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факти реального вчинення господарських операцій у 2015 році за договором підряду від 15.06.2015 №615/15. Натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності таких господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної судової справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2015 року та враховані у бухгалтерському обліку витрати за період 2015 року за наслідками господарських операцій з ТОВ Синергія Груп сформовано безпідставно, що ним в ході судового розгляду справи виконано не було.

У силу норм ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині, та відповідно про наявність підстав для задоволення останніх.

За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 05.07.2018 №558956, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 25 568,47 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 23 806,47 грн.

Поряд з цим, в ході розгляду даної справи позивачем було заявлено письмове клопотання про відшкодування за рахунок відповідача інших судових витрат, які понесло Товариство у зв'язку з розглядом цієї справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 78 500 грн.

Вирішуючи по суті заявлене позивачем клопотання, суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 цього Кодексу встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Також з аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, а саме: у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, дійшов висновку, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В інших справах Ботацці проти Італії , Іатрідіс проти Греції , у текстах своїх рішень у даних справах Європейський суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з клопотаннями від 17.10.2018 та від 27.11.2018 представниками позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката були подані наступні документи: копії договору №39/05-18 про надання правової допомоги від 18.05.2018, укладеного між Адвокатським бюро Гвоздій та Оберкович та ТОВ ОЙШО Україна щодо надання правової допомоги в обсягах, що визначаються у додатках/додаткових угодах до цього договору, та додатку №1 до такого договору; копія акта надання послуг №477 від 17.10.2018; копія акта надання послуг №485 від 16.11.2018; копії звітів про деталізований обсяг наданих послуг від 17.10.2018 та від 16.11.2018; копія рахунку на оплату послуг №1298 від 19.09.2018; роздруківка платіжного доручення ТОВ ОЙШО Україна №110748 від 24.09.2018 про оплату послуг з надання правової допомоги за виставленим рахунком №1298 від 19.09.2018 на суму 78 500 грн.; копія довідки керуючого партнера Адвокатського об'єднання №32/2018 від 10.10.2018 з підтвердженням про надходження на банківський рахунок Адвокатського об'єднання коштів від ТОВ ОЙШО Україна у розмірі 78 500 грн.; копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_9

Згідно п. 5.1, 5.2 договору про надання правової допомоги від 18.05.2018, сторони узгодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар. Розмір гонорару та порядок проведення розрахунків за цим договором здійснюється на умовах визначених в додатках до цього договору.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги сторони визначили, що: Адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правову допомогу щодо оскарження в суді першої інстанції податкових повідомлень-рішень від 12.04.2018 №0007404202, №0007374202 і №0007414202. Розмір гонорару Адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги клієнту складає 78 500 грн., що має бути перерахований клієнтом протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.

При цьому, ані в тексті договору, ані в додатку №1 до такого договору, розрахунок та обгрунтуванння заявленого розміру гонорару адвоката не наведені.

За даними звітів про деталізований обсяг наданих послуг від 17.10.2018 та 16.11.2018 - додатків до актів надання послуг загалом на надання професійної правничої допомоги виконавцем - адвокатом ОСОБА_9 було витрачено часу в обсязі 37 год. 20 хв. (в т.ч. 32 год. 20 хв. - за даними звіту від 17.10.2018, 5 год. - за даними звіту від 16.11.2018). Так само в текстах актів та звітів розрахунок вартості наданих послуг відсутній.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем копії документів на підтвердження обгрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату гонорару Адвокатського об'єднання, яке, в особі адвоката ОСОБА_9, здійснювало складання та формування позовної заяви, супроводження справи в суді (в т.ч. шляхом особистої участі у двох судових засідання) у заявленому розмірі 78 500 грн. не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком, а також у зв'язку недоцільністю витраченого часу на підготовку окремих матеріалів, що не були враховані судом при розгляді справи (а саме: протоколів допитів фізичних осіб). У зв'язку з цим клопотання позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в частині 39 495,60 грн. (з них витрати на за наданні послуги щодо: складання та формування позовної заяви - в обсязі 10 год., складання клопотання від 30.07.2018 - в обсязі 30 хв., складання відповіді на відзив - в обсязі 1 год. 30 хв., складання письмових пояснень від 10.09.2018 - в обсязі 1 год. 30 хв., підготовка та участь в судових засіданнях безпосередньо адвоката ОСОБА_9, що відбулись 01.10.2018 та 06.11.2018, - загалом в обсязі 2 год., підготовки письмових пояснень від 14.11.2018 - в обсязі 1 год. 30 хв.), що становить 2 438 грн. за 1 год. роботи.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 134, 139, 143, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙШО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35534912, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21, літ. А) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 12.04.20108 №0007404202, №0007374202 і №0007414202.

3. В решті позову відмовити.

4. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ОЙШО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35534912, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21, літ. А) документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 23 806,47 грн. (двадцять три тисячі вісімсот шість гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г).

5. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ОЙШО УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 35534912, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21, літ. А) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 39 495,60 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г).

6. В іншій частині заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок

Повний текст рішення суду виготовлений 14.12.2018.