Ухвала

від 13.12.2018 по справі 403/423/18

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/423/18 провадження № 4-с/403/17/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2018 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Дорошенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт.Устинівка скаргу заявника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина степу (позивач), заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі), про визнання дій державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 неправомірними, скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання державного виконавця виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року у справі №403/423/18,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ТОВ Агрофірма Перлина степу (стягувач за виконавчим документом), в порядку ст.447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії, рішення державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області) ОСОБА_4, що полягають у неправомірному поверненні стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа - ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року про забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_2, постановленої у цивільній справі №403/423/18 за позовом ТОВ Агрофірма Перлина степу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним. На обґрунтування поданої до суду скарги, представник заявника зазначає про те, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року, складене державним виконавцем Буря О.В. з посиланням на ч.1 ст.157 ЦПК України, п.3 ч.1, ч.2 ст.4, ч.4 ст.63 Закону України Про виконавче провадження є необгрунтованим, оскільки ухвала суду від 23.08.2018 року відповідає вимогам до виконавчого документу, передбаченим ст.4 вказаного Закону, державний виконавець не був позбавлений можливості довести до відома боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 резолютивну частину даної ухвали суду та відповідно до ст.18 Закону Про виконавче провадження зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень; неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням. Крім того, в порушення вимог ст.ст.42, 43 Закону державним виконавцем при винесенні повідомлення про повернення стягувачу виконавчого документа останньому не було повернуто сплачений ним авансовий внесок за організацію та проведення виконавчих дій по примусовому виконанню ухвали суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року, а саме повідомлення було отримане представником ТОВ Агрофірма Перлина степу лише 03.10.2018 року, що свідчить про порушення державним виконавцем Буря О.В. строків прийняття рішення та повернення виконавчого документу стягувачу. З урахуванням викладеного, представник заявника прохала суд визнати неправомірними дії державного виконавця Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4, що полягають у неправомірному поверненні стягувачу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позову від 23.08.2018 року у цивільній справі №403/423/18, як виконавчого документа; скасувати повідомлення державного виконавця Бурі О.В. від 19.09.2018 року за №3691 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати державного виконавця Бурю О.В. виконати дане судове рішення.

В судове засідання по розгляду скарги представник заявника не з'явилась. Згідно письмової заяви прохала розглянути справу без участі представника ТОВ Агрофірма Перлина степу та підтримала викладені в скарзі вимоги в повному обсязі. Зазначила про не направлення виконавчою службою листів ТОВ Агрофірма Перлина степу щодо повернення авансового внеску та про неповернення на дату подання заяви сплаченого стягувачем авансового внеску (а.с.80).

В судове засідання заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явились. Про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.128, 130 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомили. Заяв та (або) клопотань, в тому числі про відкладення судового розгляду скарги, до суду не подали. Представників для участі у судовому засіданні не направили. З огляду на викладене, відповідно до положень ч.1 ст.223, ч.2 ст.450 ЦПК України розгляд скарги проведений судом без участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В судове засідання по розгляду скарги старший державний виконавець Буря О.В., як суб'єкт оскарження, не з'явився. Згідно поданої до суду письмової заяви від 19.10.2018 року прохав розглянути справу без його участі, проти задоволення скарги заперечив в повному обсязі. Зазначив, що ухвала Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року не відповідає вимогам, передбаченим ч.2 ст.4, ч.4 ст.63 Закону України Про виконавче провадження , в тому числі, щодо відсутності чіткого визначення особи, якій необхідно довести резолютивну частину рішення, як боржнику, що унеможливить виконання рішення. В поданих до суду письмових заявах від 07.11.2018 року, 26.11.2018 року та 12.12.2018 року про розгляд скарги без його участі, старший державний виконавець Буря О.В., заперечуючи проти доводів скарги, додатково вказує на те, що однією з вимог до виконавчого документа, передбаченою п.3 ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та , за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, однак в ухвалі, як виконавчому документі, заходи примусового виконання рішення необхідно застосувати до суб'єктів державної реєстрації прав, оскільки боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Крім цього, відповідно до резолютивної частини ухвали відповідачами зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що суперечить вимогам ч.2 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , де визначено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним . Скаргу в частині неповернення ним авансового внеску стягувачу вважав безпідставною, оскільки самим стягувачем в заяві про прийняття виконавчого документу до виконання не було зазначено реквізити рахунку, на який державний виконавець повинен повернути авансовий внесок в разі повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та невикористаний авансовий внесок в разі прийняття виконавчого документу до виконання. Також зазначив про неодноразове звернення з листами до ТОВ Агрофірма Перлина степу про надання реквізитів рахунку для повернення невикористаних авансових внесків та повернення платіжним дорученням №132 від 07.12.2018 року грошових коштів стягувачу на поданий ним рахунок, у зв'язку з чим вважає скаргу в частині неповернення державним виконавцем авансового внеску неактуальною (а.с.30, 40, 58, 81).

Дослідивши зміст поданої заявником скарги та доданих до неї документів, письмових заяв старшого державного виконавця, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року, поданий під час підготовчого провадження у цивільній справі №403/423/18 позов ТОВ Агрофірма Перлина степу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним, був забезпечений шляхом вжиття судом передбаченого п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, з урахуванням положень п.17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, заходу його забезпечення, а саме: забороною суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 6,3872 га, кадастровий номер 3525888300:02:000:0131, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР №029052, виданого 27.02.2008 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області. В даній ухвалі суду також було зазначено: найменування (для юридичних осіб), прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) сторін - позивача ТОВ Агрофірма Перлина степу , відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) та місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичних осіб; дати народження та реєстраційні номери облікової картки платника податків відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3; порядок набрання ухвалою законної сили та строк пред'явлення ухвали, як виконавчого документа, до виконання (а.с.8-10).

14.09.2018 року представник позивача ТОВ Агрофірма Перлина степу (стягувач) звернувся із письмовою заявою до Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області про примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року, сплативши на виконання вимог ст.42 Закону України Про виконавче провадження щодо забезпечення витрат органів державної виконавчої служби, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з примусового виконання рішень, згідно платіжного доручення №648 від 13.09.2018 року авансовий внесок в сумі 3723 грн. 00 коп., що відповідає одному мінімальному розміру заробітної плати, який підлягає сплаті у разі примусового виконання рішення про забезпечення позову, за яким боржником виступає фізична особа (а.с.13, 14).

19.09.2018 року за вих.№3691 старшим державним виконавцем Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4 за результатами розгляду заяви ТОВ Агрофірма Перлина степу щодо примусового виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області №2-з/403/18/18 від 23.08.2018 року, на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено про те, що: 1) однією з вимог до виконавчого документа, передбаченою п.3 ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , є повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та , за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, однак в ухвалі заходи примусового виконання рішення необхідно застосувати до суб'єктів державної реєстрації прав, оскільки боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення; 2) відповідно до резолютивної частини ухвали відповідачами зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що суперечить вимогам ч.2 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , де зазначено, що у разі, якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним , але у даному випадку рішення ухвалено проти кількох відповідачів; 3) згідно ч.4 ст.63 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, а тому у випадку відкриття виконавчого провадження, державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, так як чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлює його виконання (а.с.12).

Зазначене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року було отримано особисто представником ТОВ Агрофірма Перлина степу 03.10.2018 року в приміщенні Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області , що підтверджується відміткою про його отримання на супровідному листі до вказаного повідомлення за підписом представника заявника та посадової особи Устинівського районного відділу ДВС ОСОБА_5 (а.с.11).

З огляду на дату отримання представником заявника повідомлення від 19.09.2018 року, винесеного старшим державним виконавцем Буря О.В., про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, та дату подання заявником ТОВ Агрофірма Перлина степу скарги разом з доданими до неї копіями документів до Устинівського районного суду Кіровоградської області - 09.10.2018 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції суду (а.с.1), суд приходить до висновку про дотримання заявником ТОВ Агрофірма Перлина степу визначеного п. а ч.1 ст.449 ЦПК України десятиденного строку, встановленого законом для подання скарги до суду, починаючи з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Даючи оцінку аргументам, наведеним учасникам судового процесу, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право заявника, як сторони виконавчого провадження - стягувача на неупереджене, ефективне та своєчасне виконання державним виконавцем ухвали про забезпечення позову , за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.2 ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі ухвал судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що в поданій до суду скарзі заявник ТОВ Агрофірма Перлина степу зазначає суб'єктом оскарження державного виконавця Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4.

Разом з тим, оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року було винесене старшим державним виконавцем Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області ОСОБА_4.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення ст.7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , суд приходить до висновку про те, що старший державний виконавець Буря О.В. є належним суб'єктом оскарження саме як державний виконавець, на якого покладається здійснення примусового виконання судового рішення (ухвали) відповідно до закону.

Згідно положень ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; обов'язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Таким чином, системний аналіз даних правових норм дозволяє дійти висновку про те, що державний виконавець, як визначений законом суб'єкт, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, зобов'язаний здійснити дії з примусового виконання судового рішення не лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України Про виконавче провадження , але й відповідно до положень інших законів та нормативно-правових актів, а також у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом, керуючись при цьому принципами верховенства права, законності та обов'язковості виконання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.13 Закону).

Таким чином, одним із видів рішень, що приймаються державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження є повідомлення.

Відповідно до п.6 ч.4 ст.4 Закону України виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Зі змісту даної правової норми слідує, що повернення виконавчого документа стягувачу без виконання з підстави, передбаченої п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження допускається виключно у двох випадках: невідповідності виконавчого документа вимогам даної статті щодо зазначення в ньому обов'язкових відомостей та не подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 Закону.

Разом з тим, як вбачається зі змісту дослідженого судом повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року, складеного старшим державним виконавцем Буря О.В. останнім зазначені вище вимоги Закону не були дотримані, а ухвала суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року була безпідставно повернута стягувачу без виконання всупереч покладеному на державного виконавця обов'язку виконати судове рішення у визначений у ньому спосіб.

Так, за змістом вказаного повідомлення підставою повернення стягувачу ТОВ Агрофірма Перлина степу виконавчого документа - ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року про забезпечення позову старшим державним виконавцем Буря О.В. зазначено п.6 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , що передбачає невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвала суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року відповідає всім вимогам, передбаченим ст.4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки в ній зазначені: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала - ухвала від 23 серпня 2018 року, Устинівський районний суд Кіровоградської області, суддя Атаманова С.Ю.; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ - 23 серпня 2018 року, справа №403/423/18, провадження №2-з/403/18/18; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи, а саме: позивач (стягувач) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина степу , місцезнаходження: вул.Суворова, буд.№23 с.Степанівка Устинівського району Кіровоградської області; відповідачі (боржники) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 б м.Кропивницький; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв.№4 м.Кривий Ріг Дніпропетровської області; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника (для фізичних осіб - платників податків), а саме: ідентифікаційний код ТОВ Агрофірма Перлина степу в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36390157, реєстраційні номери облікової картки платника податків ОСОБА_2 - НОМЕР_1 та ОСОБА_3 - НОМЕР_2; 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень - заборонити суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 6,3872 га, кадастровий номер 3525888300:02:000:0131, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Степанівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серія КР №029052, виданого 27.02.2008 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) - зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження; 7) строк пред'явлення рішення до виконання - протягом трьох років відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому висновок старшого державного виконавця про те, що в ухвалі суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року боржником визначено саме суб'єктів державної реєстрації прав, не відповідає дійсному змісту даної ухвали, є суб'єктивним та необгрунтованим тлумаченням державним виконавцем її змісту всупереч вимогам ст.4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки судом жодним чином не було визначено суб'єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно, як сторони виконавчого провадження - боржника, а лише зазначений вид забезпечення позову - заборона вчинення ними реєстраційних дій щодо земельної ділянки, що не означає автоматичного набуття суб'єктом реєстрації статусу боржника.

При цьому суд звертає увагу, що в самому повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року, старшим державним виконавцем Буря О.В. зазначено найменування та відомості про боржників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а тому його посилання в цьому ж повідомленні на визначення судом, як боржника, саме суб'єктів державної реєстрації прав та відсутності відомостей про них, суперечить іншій частині, складеного ним же повідомлення, де боржниками державним виконавцем визначені інші особи.

Безпідставним також при поверненні стягувачу виконавчого документа є посилання старшого державного виконавця на положення ч.4 ст.63 Закону України Про виконавче провадження , згідно яких державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину рішення, про що складає відповідний акт, а тому у випадку відкриття виконавчого провадження, державний виконавець буде позбавлений можливості довести до відома боржника резолютивну частину рішення, так як чітко не визначено особу, якій необхідно довести текст рішення, що унеможливлює його виконання. В даному випадку положення ст.63 Закону України Про виконавче провадження взагалі не можуть бути застосовані при вирішенні питання про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки за змістом п.6 ч.4 ст.4 Закону, на який посилається державний виконавець у повідомленні від 19.09.2018 року, чітко та імперативно визначено випадок, за наявності якого виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, а саме: не відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, тобто саме ст.4 Закону України Про виконавче провадження , а не будь-якою іншою правовою нормою, в тому числі і нормою ч.4 ст.63 Закону.

Крім того, при поверненні виконавчого листа стягувачу без виконання помилковим є висновок старшого державного виконавця про те, що рішення ухвалено проти кількох відповідачів із посиланням на положення ч.2 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , якими передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Ухвала суду від 23.08.2018 року про забезпечення позову була постановлена на користь одного позивача (стягувача), однак не була постановлена проти кількох відповідачів, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову - заборона суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_2 земельної ділянки, не передбачав обов'язку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконати дане судове рішення шляхом заборони вчинення саме ними певних дій або шляхом передачі ними майна чи сплати грошових коштів на користь позивача ТОВ Агрофірма Перлина степу . Таким чином, в ухвалі суду про забезпечення позову від 23.08.2018 року дійсно зазначені два відповідачі, однак ухвала суду постановлена на користь одного позивача і в ній не зазначено про солідарний обов'язок відповідачів, оскільки вжитий судом захід забезпечення позову, передбачений п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, не пов'язаний із покладенням на відповідачів обов'язку вчинення на користь позивача будь-яких дій.

Крім того, висновок старшого державного виконавця про те, що в ухвалі суду боржником визначено суб'єктів державної реєстрації прав з посиланням на п.3 ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , суперечить його ж висновку про те, що рішення ухвалено проти кількох відповідачів, якими він зазначає ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не суб'єктів державної реєстрації прав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до організаційної системи державної реєстрації прав належать суб'єкти державної реєстрації прав - державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Згідно положень ч.1 ст.10 Закону державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

За змістом п.17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (з наступними змінами), у разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв, що в подальшому під час розгляду державним реєстратором відповідної заяви про державну реєстрацію прав є підставою для зупинення ним за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав проведення державної реєстрації такого права з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

Отже, чинним законодавством України детально регламентовані дії суб"єкта державної реєстрації прав у разі надходження до нього рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому суд звертає увагу суб'єкта оскарження, що до загальних засад цивільного судочинства належать: судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (п.п.5, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно зі ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v.Italy) від 28.07.1999 року, заява №22774/93), а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як невід'ємна частина судового розгляду (п.43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява №60750/00). Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені ст.6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (п.68 рішення у справі Піалопулос та інші проти Греції від 15 березня 2001 року).

Таким чином, вжитий судом захід забезпечення позову відповідає вимогам нормативно-правових актів та є обов'язковим для виконання державним виконавцем, як державним реєстратором, під час примусового виконання судового рішення - ухвали суду від 23.08.2018 року, що відповідає передбаченим ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження засадам виконавчого провадження - верховенству права, обов'язковості виконання рішень та законності.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених під час розгляду скарги обставин, суд приходить до висновку про те, що дії старшого державного виконавця Бурі О.В. під час повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання шляхом складення відповідного повідомлення від 19.09.2018 року, не відповідали вимогам закону щодо обов'язку державного виконавця вжити заходів з примусового виконання судового рішення на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України Про виконавче провадження , іншими законами та нормативно-правовими актами, а також ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року, яка підлягає примусовому виконанню, а тому є неправомірними.

Крім того, під час розгляду скарги судом встановлено, що суб'єктом оскарження ОСОБА_4 при винесенні 19.09.2018 року повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, не було вирішено питання про повернення стягувачу ТОВ Агрофірма Перлина степу авансового внеску в сумі 3723 грн. 00 коп., сплаченого ним для забезпеченняфінансування витрат виконавчого провадження, пов'язаних з примусовим виконанням ухвали суду від 23.08.2018 року (а.с.12, 14).

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про виконавче провадження до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно положень п.2 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.42 Закону України Про виконавче провадження авансовий внесок належить до коштів виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 ч.1 цієї статті.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок (ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (у редакції наказу від 29.09.2016 року №2832/5, далі - Інструкції) при поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, передбачених ч.4 ст.4 та ч.3 ст.5 Закону, сплачений ним авансовий внесок повертається одночасно з винесенням повідомлення.

Разом з тим, всупереч наведеним вище правовим нормам, старшим державним виконавцем Буря О.В. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №3691 від 19.09.2018 року жодним чином не було вирішено питання про повернення йому суми сплаченого авансового внеску в розмірі 3723 грн. 00 коп., що свідчить про порушення прав стягувача ТОВ Агрофірма Перлина степу , як сторони виконавчого провадження, який безпосередньо здійснив фінансування витрат, пов'язаних з примусовим виконанням ухвали суду від 23.08.2018 року, на дату прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що авансовий внесок безпосередньо належить до витрат виконавчого провадження, пов'язаних саме з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, однак старшим державним виконавцем Буря О.В. не було вчинено жодних дій, пов'язаних з виконанням судового рішення - ухвали про забезпечення позову від 23.08.2018 року, суд приходить до висновку про те, що не повернення старшим державним виконавцем авансового внеску стягувачу при поверненні вказаної ухвали суду без прийняття до виконання, не відповідало вимогам законності виконавчого провадження та було неправомірним.

При цьому твердження суб'єкта оскарження, викладені в поданих до суду заявах від 07.11.2018 року, 26.11.2018 року та 12.12.2018 року про безпідставність скарги заявника, як стягувача, щодо неповернення державним виконавцем суми сплаченого ним авансового внеску у зв'язку з тим, що стягувачем не було зазначено в заяві про прийняття виконавчого документу до виконання реквізитів рахунку, на який державний виконавець повинен повернути авансовий внесок в разі повернення виконавчого документу без прийняття до виконання та невикористаний авансовий внесок в разі прийняття виконавчого документу до виконання, не приймаються судом до уваги, як такі, що прямо суперечать вимогам Закону України Про виконавче провадження та свідчать про довільне, суб'єктивне тлумачення старшим державним виконавцем Буря О.В. правових норм, які визначають порядок примусового виконання судових рішень, що є непримустим в діяльності суб'єктів, уповноважених державою на його здійснення з метою гарантування кожному учаснику судового провадження виконання судового рішення, як складової права на справедливий суд.

Так, відповідно п.5 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

За змістом положень п.1 ч.1, ч.3 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до п.2 розділу 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, під час реєстрації виконавчого документа відповідальна особа (приватний виконавець або його помічник) зобов'язана(ий) внести до Системи, крім інших, такі відомості: реквізити рахунків стягувача та боржника (за наявності).

Таким чином, посилання старшого державного виконавця Буря О.В. на неможливість своєчасного повернення заявнику ТОВ Агрофірма Перлина степу сплаченого ним авансового внеску через не зазначення стягувачем в заяві про примусове виконання ухвали суду від 23.08.2018 року реквізитів рахунку для його повернення, є безпідставним та таким, що не відповідає передбаченим законом вимогам до змісту вказаної заяви, оскільки не належить до обов'язкових відомостей, які підлягають внесенню до автоматизованої системи виконавчого провадження; жодним чином не стосується обов'язку стягувача зазначати в заяві про примусове виконання тих чи інших реквізитів, якщо вони не пов'язані з отриманням стягнутих з боржника коштів, і постановлена судом ухвала від 23.08.2018 року про забезпечення позову не є судовим рішенням майнового характеру.

При цьому судом приймається до уваги, що суб'єктом оскарження не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним передбаченого п.5 ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження обов'язку роз'яснити стягувачу ТОВ Агрофірма Перлина степу , як стороні виконавчого провадження, необхідність надання відповідної інформації з метою повернення сплаченого ним авансового внеску та вжиття відповідних заходів щодо його повернення, в тому числі, шляхом направлення (вручення) стягувачу відповідних повідомлень, спрямованих на отримання від нього платіжних реквізитів.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги доводи, викладені старшим державним виконавцем Бурею О.В. в поданих до суду заявах від 26.11.2018 року та 12.12.2018 року про неодноразове звернення з листами до ТОВ Агрофірма Перлина степу з метою надання останнім, як стягувачем, відповідних реквізитів для повернення сплаченої ним суми авансового внеску, оскільки, виходячи із засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язку доведення суб'єктом оскарження згідно положень ч.1 ст.81 ЦПК України тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, старшим державним виконавцем Буря О.В. не було надано суду доказів на підтвердження зазначених в заяві обставин, а згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За вказаних обставин, з урахуванням дати прийняття старшим державним виконавцем Буря О.В. рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - 19.09.2018 року та імперативних вимог ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження , п.3 розділу VI Інструкції, які передбачають обов'язок органу державної виконавчої служби повернути стягувачу сплачений ним авансовий внесок одночасно з винесенням повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, що за наявності відповідних підстав має бути здійснено протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, твердження суб'єкта оскарження про неактуальність скарги ТОВ Агрофірма Перлина степу в частині неповернення старшим державним виконавцем сплаченого ним авансового внеску у зв'язку з перерахуванням грошових коштів на рахунок стягувача за платіжним дорученням №132 від 07.12.2018 року, не приймаються судом до уваги, оскільки повернення стягувачу авансового внеску після спливу більше двох з половиною місяців з дати повернення ТОВ Агрофірма Перлина степу без прийняття до виконання ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року, як виконавчого документу, не може вважатись правомірним та не змінює факту існування порушення права стягувача, як сторони виконавчого провадження, що полягало у неповерненні сплаченого ним авансового внеску, на час повернення йому суб'єктом оскарження виконавчого документа без прийняття до виконання та на дату звернення заявника ТОВ Агрофірма Перлина степу до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України.

Щодо твердження представника заявника про порушення державним виконавцем Буря О.В. строку прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, передбаченого ст.4 Закону України Про виконавче провадження , суд приходить до висновку про його безпідставність, оскільки вказаною правовою нормою передбачено повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, що з огляду на дати звернення ТОВ Агрофірма Перлина степу до Устинівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області 14.09.2018 року (дата пред'явлення документу) та винесення старшим державним виконавцем Буря О.В. оскаржуваного повідомлення від 19.09.2018 року, з урахуванням двох вихідних днів 15 та 16 вересня 2018 року, свідчить про дотримання суб'єктом оскарження строку прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки з урахуванням системного аналізу положень ч.4 ст.4 та ч.1 ст.13 Закону України Про виконавче провадження зазначений вище трьохденний строк обчислюється саме з дня пред'явлення стягувачем виконавчого документу для примусового виконання і до дати прийняття державним виконавцем рішення у формі повідомлення про його повернення стягувачу без прийняття до виконання, а не до дати безпосереднього отримання стягувачем повернутого виконавчого документу.

Разом з тим, доводи представника заявника ТОВ Агрофірма Перлина степу щодо порушення суб'єктом оскарження строку повернення виконавчого документу стягувачу на підставі винесеного ним повідомлення від 19.09.2018 року заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно положень ч.1 ст.13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення, крім іншого, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ч.ч.1, 5 ст.28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.

Разом з тим, як вбачається зі змісту супровідного листа від 19.09.2018 року за №3691, адресованого ТОВ Агрофірма Перлина степу , в якому старшим державним виконавцем Буря О.В. зазначається про направлення для виконання та відома постанови від 19.09.2018 року, винесеної при примусовому виконанні ухвали №2-з/403/18/18 від 23.08.2018 року, що видав Устинівський районний суд Кіровоградської області, а не повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, представником ТОВ Агрофірма Перлина степу оскаржуване повідомлення №3691 від 19.09.2018 року було отримане лише 03.10.2018 року, що підтверджується підписом посадової особи Устинівського районного відділу ДВС ОСОБА_5 (а.с.11).

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєчасного повідомлення стягувача ТОВ Агрофірма Перлина степу про прийняте рішення у формі повідомлення від 19.09.2018 року або направлення на адресу стягувача рекомендованим поштовим відправленням оскаржуваного повідомлення від 19.09.2018 року у строк не пізніше наступного робочого дня з дня його винесення, старшим державним виконавцем до суду подано не було.

На підставі викладеного, суд, виходячи із засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про порушення старшим державним виконавцем Буря О.В. передбачених законом строків доведення до відома та надсилання ТОВ Агрофірма Перлина степу , як стягувачу за виконавчим документом, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.09.2018 року, що не відповідає вимогам законності виконавчого провадження та є неправомірним.

Відповідно до роз'яснень п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення скарги заявника ТОВ Агрофірма Перлина степу про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Бурі О.В., як державного виконавця, щодо складання повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання за №3691 від 19.09.2018 року, скасування вказаного повідомлення та зобов'язання старшого державного виконавця усунути допущене порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали суду від 23.08.2018 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України Про виконавче провадження та ухвалою суду від 23.08.2018 року, як судового рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до роз'яснень п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Приймаючи до уваги зазначене, та з урахуванням того, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, відсутні, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 89, 258, 259, 260, 261, 263, 353, 354, 450, 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агрофірма Перлина степу , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання дій державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 неправомірними, скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язання державного виконавця виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року у справі №403/423/18 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_4 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №3691 від 19.09.2018 року по примусовому виконанню ухвали Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року про забезпечення позову у цивільній справі №403/423/18 за позовом ТОВ Агрофірма Перлина степу до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) недійсним.

Скасувати винесене старшим державним виконавцем Буря О.В. повідомлення №3691 від 19.09.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язати старшого державного виконавця Бурю О.В. виконати ухвалу Устинівського районного суду Кіровоградської області від 23.08.2018 року про забезпечення позову у цивільній справі №403/423/18 на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України Про виконавче провадження та резолютивною частиною ухвали суду від 23.08.2018 року.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, відсутні.

Згідно ст.453 ЦПК України старшому державному виконавцю Бурі О.В. повідомити суд і заявника про виконання даної ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду або через Устинівський районний суд Кіровоградської області.

Повний текст ухвали складений 14 грудня 2018 року.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_6