Постанова

від 11.12.2018 по справі 128/3957/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/3957/15-ц

Провадження № 22-ц/801/79/2018

Категорія: 43

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю.Б.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Ганкіної І.А. у м. Вінниці, зі складенням його повного тексту 05 вересня 2018 року,

у справі № 128/3957/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення , -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення.

Позов мотивований тим, що з 12 квітня 2005 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_4. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2012 року шлюб між ними було розірвано, однак спільне проживання між ними не було припинено, і 12 квітня 2013 року вони знову зареєстрували шлюб, який 28 жовтня 2014 року було розірвано.

За час перебування у шлюбі вона разом з відповідачем ОСОБА_4 придбали земельну ділянку та збудували на ній житловий будинок, що розташовані за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницької області. За вказаною адресою вона значиться зареєстрованою. Після розірвання шлюбу 28 жовтня 2014 року вона продовжувала проживати у вказаному будинку разом зі своєю дочкою ОСОБА_10.

Вказувала на те, що 16 квітня 2015 року поїхала працювати і була відсутня протягом трьох місяців. Після повернення в липні 2015 року, мала намір повернутися у будинок для постійного проживання, однак відповідач ОСОБА_4 почав чинити їй перешкоди у доступі до будинку, що полягали у тому, що він зачинив усі двері, не впускав її у будинок, вимагав покинути територію будинку, погрожував охоронною службою та визвав охорону. Про те, що вона не мала змоги потрапити в будинок було складено акт про не допуск до місця проживання та реєстрації від 30 липня 2015 року. Зазначає, що для вирішення питання щодо усунення перешкод у користуванні будинком та своїм майном, відразу ж звернулась до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення по факту перешкоджання колишнім чоловіком у користуванні майном. Незважаючи на її неодноразові звернення, ОСОБА_4 продовжує перешкоджати їй користуватися житловим приміщенням, чим позбавив її права користування житлом. В зв'язку з цим вона змушена тимчасово проживати у своєї матері ОСОБА_11.

За вказаних обставин просила суд ухвалити рішення, яким вселити її до будинку № 20 по вул. Чемпіонській в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області та зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати їй користуватися будинком.

В суді першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову з підстав того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_12 втратили право власності на спірний будинок та земельну ділянку у зв'язку з набуттям на відповідних правових підставах ОСОБА_9 права власності на них. Втративши право власності на вказаний будинок та земельну ділянку, вони втратили і право користування будинком.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_13 та представник 3-ої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_14 вказані заперечення відповідача підтримали.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 попереджалися судом про розгляд справи, до суду не з'являлися.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року позов задоволено частково. Суд ухвалив вселити ОСОБА_3 до будинку № 20 по вул. Чемпіонській в с. Зарванці, Вінницького району Вінницької області. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області в цивільній справі № 128/639/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ПАТ Альфа-Банк , ТОВ Комфорт Финанс про визнання недійсним застереження у іпотечному договорі та визнання недійсним договору відступлення права вимоги за іпотечним договором в задоволенні позову відмовлено повністю, чим встановлено правомірність переходу права власності на зазначений житловий будинок до ОСОБА_9. Судом не було взято до уваги, що ОСОБА_3 добровільно виселилась з нього ще у березні 2015 року, а ОСОБА_5 на законних підставах є новим власником спірного житлового будинку. ОСОБА_3 втратила право користування житловим приміщенням у зв'язку із втратою права власності на будинок її колишнім чоловіком ОСОБА_4 та нею як співвласником, що свідчить про відсутність правових підстав для вселення. Суд встановив, що ОСОБА_4 в будинку не проживає, позов до ОСОБА_5, як нового власника, про усунення перешкод не заявлено, а тому не підлягає задоволенню похідна вимога про вселення.

Представник позивача ОСОБА_15 направив до суду відзив на апеляційну скаргу в якому, посилаючись на те, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року є цілком законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ОСОБА_5 безпідставна, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказав, що якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Оскільки спірний будинок, який переданий в іпотеку, був придбаний не за кредитні кошти, а тому відповідно до ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 та відповідач по справі ОСОБА_4 з 12 квітня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2012 року було розірвано. 12 квітня 2013 року сторони знов зареєстрували шлюб, який 28 жовтня 2014 року було розірвано.

З ксерокопії іпотечного договору № 0101/0808/88-215-Z-01 від 21 серпня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством Сведбанк та ОСОБА_4 судом встановлено, що за цим договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 0101/0808/88-215 від 21 серпня 2008р., укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення Іпотекодавцем Іпотекодержателю кредиту у сумі 60 000,00 доларів США в строк до 20 серпня 2018 р.

Предметом іпотеки за вказаним договором є: житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, розташований в Вінницькій області, Вінницького району, с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, який належить Іпотекодержателю на підставі свідоцтва № 816 про право власності на житловий будинок з господарською будівлею та спорудами, виданого 08 серпня 2008 року Виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради та земельна ділянка кадастровий №0520688906:04:003:0258, загальною площею 0,0716 га, що знаходиться за адресою: Вінницькій області, Вінницького району, с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ 701916.

В іпотечному договорі зазначено, що: Іпотекодавець свідчить, що його дружина згодна з укладенням цього Договору та його умовами. На підтвердження цього дружина Іпотекодавця надала письмову заяву про таку згоду, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_16 21 серпня 2008 року за реєстровим № 2058 .

30 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Фінанс та гр. України ОСОБА_9 було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, предметом якого є право вимоги за іпотечним договором 010170808/88-215-Z-01 від 21.08.2008 року (зі всіма змінами та доповненнями, які вносилися до цього договору шляхом укладення договорів про внесення змін, додаткових угод до Іпотечного договору тощо), що укладений між ВАТ СВЕДБАНК , правонаступником якого с ПАТ СВЕДБАНК , та громадянином України - ОСОБА_4.

Вказаний договір посвідчено 30 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 та зареєстровано в реєстрі за № 2214, що підтверджується його ксерокопією (том № 1 а.с. 235-238; том № 2 а.с. 11-13).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна ОСОБА_5, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрованого в реєстрі за № 693, є власником земельної ділянки площею 0,0716, кадастровий номер №0520688906:04:003:0258, розташованої за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницькій області, та відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 23.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_18 та зареєстрованого в реєстрі за № 692, є власником житлового будинку з господарською будівлею та спорудами, розташованого за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницькій області (том № 2 а.с. 160-161; 187-190, 191).

Згідно ксерокопії довідки № 2964, виданої Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області від 02.08.2017 року, за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницькій області зареєстровані: з 26 червня 2017 року - ОСОБА_5 (власник), з 10 квітня 2012 року - ОСОБА_10 та ОСОБА_3 (в родинних стосунках з власником не перебувають) (том № 2 а.с. 192).

ОСОБА_3, відповідно до договору дарування від 21.11.2012 року, є власником ? частки квартири АДРЕСА_1.

Також судом було встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 для вирішення питання щодо усунення перешкод у користуванні будинком та своїм майном, зверталась до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення по факту перешкоджання колишнім чоловіком користуватися майном, що підтверджується ксерокопією талону-повідомлення № 344, реєстраційний № 4167 (том № 1 а.с. 9).

Таким чином судом було встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 та відповідач по справі ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, в період якого було набуто нерухоме майно, яке зареєстровано на ім'я ОСОБА_4, а саме, житловий будинок та земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, 20, Вінницького району Вінницькій області.

Вказане нерухоме майно, за згодою дружини - ОСОБА_3 було передано ОСОБА_4 в іпотеку ВАТ Сведбанк в якості забезпечення його зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/88-215 від 21.08.2008 року. У подальшому право вимоги за кредитним та іпотечним договорами неодноразово передавалось на підставі договорів про відступлення права вимоги іншим особам.

Останнім іпотекодержателем, відповідно до договору від 30 травня 2016 року про відступлення прав вимоги, є ОСОБА_9. 04 липня 2016 року на підставі застереження, визначеного іпотечним договором та договором відступлення права вимоги, право власності на вищевказане нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_9, яка в свою чергу, на підставі укладення договорів купівлі-продажу від 23 червня 2017 року продала його гр. ОСОБА_5. Отже, станом на дату винесення рішення по даній справі кінцевим власником спірного майна є ОСОБА_5, а позивач по справі ОСОБА_3 та її дочка ОСОБА_10 залишились зареєстрованими за вказаною адресою.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що між сторонами по справі склалися житлові правовідносини. Рішення суду щодо визнання ОСОБА_3 та її дочки ОСОБА_10 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, або щодо їх виселення з вказаного житлового будинку на час винесення судового рішення немає, а тому суд дійшов висновку, що позивач довів позовну вимогу щодо свого права на вселення до будинку.

Щодо вимоги про усунення перешкод, заявленої до ОСОБА_4, суд врахував, що ОСОБА_4 у будинку на тепер не проживає, знятий з реєстрації та втратив право володіння, користування та розпорядження будинком, а отже на нього не може бути покладено обов'язок усунути перешкоди в користуванні будинком позивачу. Позов до ОСОБА_5А, як нового власника будинку, щодо усунення перешкод, до суду не поданий, а отже дана вимога до задоволення не підлягає. За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що порушене право позивача підлягає до відновлення шляхом постановлення судового рішення про вселення.

Із даним висновком суду апеляційний суд не погоджується.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 листопада 2014 року у справі N 6-158цс14.

Позивач ОСОБА_3 не є власником (співвласником) та/або членом сім'ї ОСОБА_5, який є власником спірного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу, а також не надано суду доказів виникнення між ними правовідносин, що надають право ОСОБА_3 на користування спірним житловим приміщенням, а у ОСОБА_5 виник обов'язок надати позивачу вказане житлове приміщення для проживання.

Таким чином судом становлено, що з набуттям права власності на спірне майно ОСОБА_5 позивач ОСОБА_3 втратила право користування жилим приміщенням, проте доказів набуття такого права щодо нового власника житлового приміщення позивачем суду не надано.

Отже, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що між сторонами по справі склалися житлові правовідносини.

Доводи представника позивача у відзиві на те, що спірний будинок, який переданий в іпотеку, був придбаний не за кредитні кошти, а тому відповідно до ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, правового значення для справи не мають, оскільки вимоги позивача стосуються вселення в спірний будинок й предметом доказування є право особи на проживання в житловому приміщенні, а не підстави виселення з нього.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року, та додаткове рішення цього ж суду від 18 жовтня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити .

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 18 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: м. Вінниця, 1-й АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: м. Вінниця, 1-й АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (місце реєстрації: с. Зарванці, вул. Чемпіонська, буд.20, Вінницький район Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1461 грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2018 року.

Головуючий: Войтко Ю.Б.

Судді: Міхасішин І.В.

ОСОБА_19