Постанова

від 14.12.2018 по справі 806/2195/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2195/18

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

14 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (ухвалене у м. Житомирі 25 липня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД" про зобов'язання виключити з акту опису майна приміщення неопалювального складу, скасування реєстраційного запису,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД", в якому просила суд:

- зобов'язати Головне управління ДФС у Житомирській області виключити з акта опису майна №33 від 13.11.2017, затвердженого Головним управлінням ДФС у Житомирській області, приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17466318101;

- скасувати реєстраційний запис №23614206 від 28.11.2017 Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про державну реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17466318101.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позов задоволено частково. Скасовано реєстраційний запис №23614206 від 28.11.2017 державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про державну реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17466318101. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у зв'язку із наявністю у ТОВ "Керамаг ЛТД" податкового боргу відсутні підстави для звільнення майна ТОВ "Керамаг ЛТД" з податкової застави, як наслідок, є протиправним скасування реєстраційного запису №23614206 від 28.11.2017 державного реєстратора Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про державну реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17466318101.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2018, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту опису майна №33 від 13.11.2017, затвердженого заступником начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, описано майно, яке на час опису належало товариству з обмеженою відповідальністю "Керамаг ЛТД", зокрема приміщення неопалювального складу загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул.Селецька, 32.

На підставі вказаного акту опису майна державним реєстратором Департаменту реєстрації Житомирської міської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено реєстраційний запис №23615841 від 28.11.2017 про державну реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави на приміщення неопалювального складу, загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився також реєстраційний запис №1397235 про обтяження відносно даного нерухомого майна, зумовленого договором іпотеки від 21.06.2013.

Згідно свідоцтва від 17.04.2018 ОСОБА_2 на підставі Акта про реалізацію предмета іпотеки набула право власності на приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

17.04.2018 проведено державну реєстрацію права власності позивача на вказане нерухоме майно, що підтверджується відповідним реєстраційним записом № 25752951 від 17.04.2018.

Водночас, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залишився запис про обтяження №23614206 від 28.11.2017, зроблений на підставі акту опису майна від 13.11.2017 №33 щодо заборони відчуження вказаного приміщення неопалювального складу.

Позивач вважає, що включення приміщення неопалювального складу (літ. Н) загальною площею 487,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до Акта опису майна № 33 від 13.11.2017 є неправомірним, тому що на момент його складання спірне майно вже перебувало в заставі (іпотека), що виключає можливість використання такого майна як джерела погашення податкового боргу і включення такого майна до акта опису, а тому звернулась до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження 23614206 від 28.11.2017 порушує права позивача як нового власника приміщення неопалювального складу (літ. Н) загальною площею 487,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилково ототожнює такі поняття як погашення податкового боргу та податкова застава, а контролюючим органом 13.11.2017 правомірно було проведено опис майна ТОВ "Керамаг ЛТД" (у якого був наявний податковий борг) та складено акт № 33.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За приписами ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), не може бути використане лише як джерело погашення податкового боргу платника податків.

Встановлено, що 17.04.2018 приміщення неопалювального складу (літ. Н) загальною площею 487,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 правомірно вибуло і не перебуває ні у власності, ні в господарському віданні або оперативному управлінні ТОВ "Керамаг ЛТД". При цьому, 17.04.2018 позивач правомірно набула права власності на вказане майно.

Таким чином, поширення з 17.04.2018 права податкової застави на приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно акту опису майна №33 від 13.11.2017, затвердженого заступником начальника Головного управління ДФС у Житомирській області, порушує права позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є скасування реєстраційного запису № 23614206 від 28.11.2017.

При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зобов'язання Головного управління ДФС у Житомирській області виключити з акта опису майна №33 від 13.11.2017 приміщення неопалювального складу (літ.Н) загальною площею 487,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зазначає, що включення вказаного майна до акта опису майна №33 від 13.11.2017, на момент його складання, не може порушувати права позивача, яка в той час не була власником зазначеного приміщення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.