Рішення

від 12.12.2018 по справі 904/4684/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 904/4684/18 за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Акма" (49033, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 139-К)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" (49126, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Космодромна, буд. 4, корпус 2, кв. 5)

про стягнення 62 742,28 грн. понесених збитків

Суддя Бондарєв Е.М.

за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

Представники:

Від позивача: Захарчук К.О., довіреність №б\н від 26.06.2018

Від відповідача: Биструшкін О.С., договір №б\н від 26.06.2018

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Акма" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 10.10.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" 62 742,28 грн. понесених збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з понесеними позивачем додатковими витратами, внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у неналежному виконанні ним зобов'язань відповідно до укладеного договору №8 від 15.08.2011.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2018 відкрито провадження у справі №904/4684/18 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20.11.2018.

Відповідач згідно відзиву проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що ним у повному обсязі виконано зобов'язання за договором-доручення №8 від 15.08.2011. Окрім того, відповідач зазначає, що витрати позивача з оплати послуг по митному оформленню декларації не є збитками, оскільки сплачені саме за надання послуги, наданої належним чином та на підставі договору.

27.11.2018 позивачем надано відповідь на відзив згідно якого зазначає, що митним брокером було неналежним чином зазначено опис товару, що відповідає коду УКТ ЗЕД та не було надано відповідних відомостей та документів, які б усунули сумніви контролюючого органу щодо правильності зазначеного коду УКТ ЗЕД. Такі дії відповідача призвели до винесення контролюючим органом картки-відмови в прийнятті митної декларації №1100800000/2015/119953 щодо оформлення верстату з кодом товару УКТ ЗЕД 8458118000. Через такі дії відповідача товар було розмитнено за іншим кодом, що призвело до сплати ставки мита у розмірі 3% замість 0%. В подальшому постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №804/550/16 було визнано протиправною та скасовано картку відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 №1100800000/2015/119953 та прийнято дійсним код УКТ ЗЕД №8458118000 (ставка мита 0%). При цьому позивач сплатив мито у розмірі 3% - 32 701,90 грн., а також податок на додану вартість - 6 540,38 грн., що більше ніж передбачалось чинним законодавством. Окрім того, додаткові витрати на звернення з митною декларацією зі зміненим кодом склали 23 500,00 грн. На звернення позивача з заявою до Дніпропетровської митниці ДФС. про повернення надмірно сплачених до бюджету коштів, остання надала відповідь, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника податків, а саме, ТОВ "ЛКІК°".

Відповідачем 03.12.2018 надано заперечення, згідно яких останній зазначив, що причиною відмови Дніпровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації став факт невірного перекладу замовлення 2-2015 від 15.09.2015, який був зроблений позивачем. Тому Дніпровською митницею ДФС було правомірно відмовлено в митному оформлені верстату за заявленим кодом. Також відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення з нього збитків на користь позивача.

12.12.2018 позивачем надано додаткові пояснення, в яких ПП "ВКФ "АКМА" посилається на ч.5 ст. 255 МК України, згідно якої митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Кодексом. Митним брокером було неналежним чином виконано свої обов'язки, що підтверджується також і постановами судів, які підтвердили, що код УКТ ЗЕД, який необхідно було застосовувати під час митного оформлення товару №8458118000 (ставка мита 0%).

Також, 12.12.2018 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпропетровську митницю ДФС України.

Відповідно до частини першої статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та розгляд справи розпочато по суті (судові засідання призначалися на 27.11.2018, 04.12.2018, 12.12.2018), позивачем пропущено строк для звернення з клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи, з огляду на що суд не задовольняє клопотання позивача, про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Дніпропетровської митниці ДФС України.

Представник позивача з'явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача з'явився в судове засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

По справі оголошувалися перерви до 27.11.2018, 04.12.2018, 12.12.2018.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" (виконавець) та Приватним підприємством виробничо-комерційної фірми "Акма" (замовник) було укладено Договір-доручення №8 від 15.08.2011 (надалі - Договір). Згідно умов даного Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за рахунок та за дорученням замовника здійснити митне оформлення товарів та предметів, які поставляються замовником через митний кордон України.

Відповідно до п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору виконавець подає в митницю документи, необхідні для здіснення митного контролю та митного оформлення, передає замовнику оформлені митні документи, за погодженням з замовником сплачує митні платежі.

Завершення циклу робіт за договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі робіт по закінченню календарного місяця у разі виконання замовником пункту 2.2 Договору. Ціна виконаних робіт визначається за погодженням сторін. Оплата проводиться згідно виставлених рахунків. (п.3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 416 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ст. 417 Митного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 4 МК України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку (п.4); випуск товарів - надання органом доходів і зборів права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (п.5); вільний обіг - обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України (п.6); декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування(п.8); митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (п.20); митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання (п.21).

Частиною 5 ст. 265 МК України встановлено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, митне оформлення товарів, згідно митного кодексу це певний комплекс заходів, які в себе включають певні митні формальності з приводу подання певних документів до митних органів і відповідно випуск товарів у вільний обіг.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору-доручення №8 від 15.08.2011 позивач доручив відповідачу здійснити декларування токарного центру моделі Е200С с ЧПУ FANUC 0і та аксесуарами, зав. №G3160-3727, що поступив на адресу позивача по контракту №2 від 10.08.2015, додатку №2 від 15.09.2015, інвойсу №НW - 7003827 від 14.11.2015, пакувальний лист від 14.11.2015, по коду УКТ ЗЕД 84581180, та зазначив, що даний верстат не є багатоцільовим та токарним автоматом (а.с. 89 т.1). На підтвердження даної інформації позивачем було надано лист замовлення 2-2015 від 15.09.2015 на англійській мові (додаток 2) та засвідчений переклад замовлення 2-2015 (додаток 3).

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" було заявлено до митного оформлення товар: верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С, виробник: "Hyundai WIA", країна виробника Республіка Корея, який заявлено до розмитнення по митній декларації від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 за кодом УКТ ЗЕД 8458118000 (ставка мита 0%). якому відповідає назва "інші токарні верстати металорізальні, горизонтальні, з числовим значенням".

При опрацюванні митної декларації від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-110000013-0255-2015, за яким класифіковано верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С "Hyundai WIA" Республіка Корея за кодом 8458112000 (ставка мита 3%).

29.12.2015 Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 №110080000/2015/00333 на підставі зміни коду та опису товару заявленого за митною декларацією від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 з УКТ ЗЕД 8458118000 на код УКТ ЗЕД 8458112000.

Отже, причиною відмови Дніпропетровської митниці ДФС став факт неточного перекладу замовлення 2-2015 від 15.09.2015, який було здійснено позивачем та передано відповідачу, для розмитнення товару.

На підставі даного рішення було розмитнено товар, який класифіковано як верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С "Hyundai WIA" Республіка Корея за кодом 8458112000 (ставка мита 3%), та сплачено позивачем, через ТОВ "ЛКІК°" мито у розмірі 3%, що склало 32 701,90 грн., а також податок на додану вартість, який на 6 540,38 грн. більше ніж передбачалося при розмитненні товару за іншим кодом та 23 500,00 грн. додаткових витрат на звернення з митною декларацією №11008000/2016/100807 зі зміненим кодом товару 8458112000.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №804/550/16 позовні вимоги ПП ВКФ "АКМА" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 29.12.2015 №КТ-110000013-0255-2015 про визначення коду товару, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 №110080000/2015/00333 задоволено у повному обсязі та прийнято дійсним код УКТ ЗЕД №8458118000 (ставка мита 0%). Дана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 05.06.2018.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, як було зазначено вище, при митному оформленні товару: верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С, виробник: "Hyundai WIA", країна виробника Республіка Корея, який заявлено до розмитнення по митній декларації від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 необхідно було застосувати код УКТ ЗЕД 8458118000 (ставка мита 0%).

Позивач звернувся з позовними вимогами, про стягнення з відповідача 62 742,28 грн. збитків понесених у зв'язку з розмитненням товару за зміненим кодом за ставкою мита 3%.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

За змістом ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст.74, 78, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено, та не підтверджено належними доказами, що саме з вини відповідача та його неправильних дій, ПП ВКФ "Акма" зазнало збитків у розмірі 62 742,28 грн. Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем прийнято роботи за Договором-доручення №8 від 15.08.2011 без зауважень та оплачено надані послуги у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17.12.2018

Суддя Е.М.Бондарєв