Постанова

від 11.03.2019 по справі 904/4684/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 року Справа № 904/4684/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ордер ДП №1798/000045 від 25.02.2019, адвокат;

відповідача - ОСОБА_2, ордер ДП №1270/005 від 31.01.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Акма на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі №904/4684/18, ухвалене суддею Бондарєвим Е.М., повне рішення складено 17.12.2018

за позовом - Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Акма , м. Дніпро

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°", м. Дніпро

про стягнення 62 742,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Акма" (надалі позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" (надалі відповідач) та просило стягнути 62 742,28 грн понесених збитків, які складаються з витрат за оформлення митної декларації зі зміненим кодом - 23500 грн, надмірних витрат по сплаті мита - 32701,90 грн та переплати податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 6540,38 грн. Позивач посилався на те, що всупереч його вказівкам та умовам договору №8 від 15.08.2011 відповідач, як митний брокер, здійснив декларування товару за іншим кодом УКТ ЗЕД, що призвело до надмірної сплати мита та ПДВ.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність своєї вини в оформленні товару за іншим кодом, оскільки саме органами митного контролю була здійснена відмова в декларуванні товару за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1, яка в подальшому була оскаржена позивачем до суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі №904/4684/18 (суддя Бондарєв Е.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем не доведено всього складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- позивач, надаючи відповідачу документи для митного оформлення товару, вірно зазначив його код УКТ ЗЕД НОМЕР_1, що також встановлено Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №804/550/16, та відповідач безпідставно погодився на зміну коду при повторному декларуванні, судом першої інстанції без жодного доказу зроблено висновок, що причиною відмови Дніпропетровської митниці ДФС в митному оформленні за даним кодом став факт неточного перекладу, який позивач надав відповідачу;

- суд не врахував, що законодавством саме на відповідавча покладається обов'язок зазначити в митній декларації опис товару, що підлягає митному оформленню відповідно до товаросупровідних документів, що останнім було порушено, та призвело до надмірних виплат позивача, що є його збитками;

- кошти на сплату митних платежів були перераховані відповідачу, та останній повинен звернутися за їх поверненням до митниці, що відповідачем зроблено не було, та до цього часу спірні кошти позивачу не повернені, тобто причинені збитки з вини відповідача, а суд зробив безпідставний висновок про відсутність вини відповідача та відсутність факту завдання збитків.

За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду було визначено колегію для розгляду справи №904/4684/18 у складі головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. та зазначеною колегією було відкрито апеляційне проваження ухвалою від 15.01.2019.

У судових засіданнях представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, про що надав відзив 21.02.2019. Зазначає, що ним у повному обсязі виконано зобов'язання за договором-дорученням №8 від 15.08.2011 та відсутній склад цивільного правопорушення з його боку для покладення на нього відповідальності; посилається на те, що витрати позивача з оплати послуг по митному оформленню декларації не є збитками, належне надання послуг підтверджується актами приймання-здачі робіт (послуг), які підписані позивачем без зауважень. Причиною понесення позивачем зайвих витрат є протиправне рішення митного органу, а не дії відповідача, що встановлено Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №804/550/16, тому суд першої інстанції прийняв законне та обгрунтоване рішення, яке просить залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" - виконавець та Приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою "Акма" - замовник було укладено Договір-доручення №8 від 15.08.2011 (надалі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за рахунок та за дорученням замовника здійснити митне оформлення товарів та предметів, які поставляються замовником через митний кордон України.

У пунктах 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору передбачено, що виконавець подає в митницю документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення, передає замовнику оформлені митні документи, за погодженням з замовником сплачує митні платежі. Завершення циклу робіт за договором оформлюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі робіт по закінченню календарного місяця у разі виконання замовником пункту 2.2 Договору. Ціна виконаних робіт визначається за погодженням сторін. Оплата проводиться згідно виставлених рахунків. (п.3.1, 3.3, 3.5 Договору).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору-доручення №8 від 15.08.2011 позивач доручив відповідачу здійснити декларування токарного центру моделі Е200С с ЧПУ FANUC 0і з аксесуарами, зав. №G3160-3727, що надійшов на адресу позивача по контракту №2 від 10.08.2015, додатку №2 від 15.09.2015, інвойсу №НW - 7003827 від 14.11.2015, пакувальний лист від 14.11.2015, по коду УКТ ЗЕД НОМЕР_1, та зазначив, що даний верстат не є багатоцільовим та токарним автоматом (а.с. 89 т.1). На підтвердження даної інформації позивачем було надано лист замовлення 2-2015 від 15.09.2015 на англійській мові (додаток 2) та засвідчений переклад замовлення 2-2015 (додаток 3).

Відповідачем було заявлено до митного оформлення товар: верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С, виробник: "Hyundai WIA", країна виробника Республіка Корея, який заявлено до розмитнення по митній декларації від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1 (ставка мита 0%, ПДВ - 209554,31 грн). якому відповідає назва "інші токарні верстати металорізальні, горизонтальні, з числовим значенням".

При опрацюванні митної декларації від 24.12.2015 за №1100800000/2015/119953 Дніпропетровською митницею ДФС було прийнято рішення про визначення коду товару від 29.12.2015 за №КТ-110000013-0255-2015, за яким класифіковано верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С "Hyundai WIA" Республіка Корея за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_2 та Дніпропетровською митницею ДФС було винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 за №110080000/2015/00333, товару заявленого за митною декларацією від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 з кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1.

Сторонами було складено та підписано 12.01.2016 акт приймання-передачі робіт (послуг) щодо виконання робіт по оформленню митної декларації від 24.12.2015 за №1100800000/2015/119953, в якому зазначено, що якість та кількість послуг відповідає умовам договору, вартість визначено 3000,00 грн.

Вказані послуги були оплачені позивачем платіжним дорученням №7 від 28.01.2016 на підставі рахунку відповідача №4 від 12.01.2016.

В подальшому відповідачем було здійснено митне оформлення товару, який класифіковано як верстат токарний металорізальний, горизонтальний, з числовим програмним керуванням, модель Е200С "Hyundai WIA" Республіка Корея за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_2 (ставка мита 3%), та сплачено мито у розмірі 3%, що склало 32 701,90 грн, а також податок на додану вартість в сумі 224553,02 грн, про що подано до митниці декларацію №110080000/2016/100807 від 29.01.2016. Порівняно з митною декларацією від 24.12.2015 за №1100800000/2015/119953 ПДВ більше на 6 540,38 грн.

Для здійснення митного оформлення товару позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 265 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №230 від 21.12.2015. Вказані кошти митний брокер сплатив при декларуванні товару від власного імені, що вбачається із митною декларації.

Також сторонами було складено та підписано (без дати) акт приймання-передачі робіт (послуг) щодо виконання робіт по оформленню митної декларації №110080000/2016/100807 від 29.01.2016, в якому зазначено, що якість та кількість послуг відповідає умовам договору, вартість визначено 23500,00 грн.

Вказані послуги були оплачені позивачем платіжним дорученням №5 від 29.01.2016 на підставі рахунку відповідача №9 від 29.01.2016.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі №804/550/16, яка залишена в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 та постановою Верховного Суду від 05.06.2018, позовні вимоги ПП ВКФ "АКМА" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 29.12.2015 №КТ-110000013-0255-2015 про визначення коду товару, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 №110080000/2015/00333, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про визначення коду товару від 29.12.2015 за №КТ-110000013-0255-2015, та визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 за №110080000/2015/00333.

Судом у даних рішеннях встановлено, що заявлений до митного оформлення товар повинен класифікуватися за кодом УКТ ЗЕД №8458118000, тобто за первісно заявленим кодом, при якому передбачена ставка мита 0%.

Позивач звернувся із заявою №223 від 07.06.2018 до Дніпровською митниці ДФС щодо повернення надмірно сплачених платежів за вказаним митним оформленням товару. На вказане звернення була надана відповідь від 22.06.2018, що питання повернення митних платежів з Державного бюджету України може бути розглянуто після звернення платника ТОВ "ЛКІК°".

Позивач звернувся до відповідача з претензією №334 від 14.08.2018 щодо відшкодування збитків у сумі 62 742,28 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки не відшкодував, що і стало підставою даного позову.

З аналізу відносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що це правовідносини з надання послуг, та відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Вказаним договором було обумовлено надання спеціальних послуг щодо митного декларування товарів, які, зокрема, регулюються положеннями Митного кодексу України.

У ст. 416 Митного кодексу України визначено, що митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний брокер провадить митну брокерську діяльність у будь-якому органі доходів і зборів України.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором (ст. 417 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Як встановлено судом вище позивач на підставі договору-доручення уповноважив саме відповідача на декларування товару, зокрема і верстату токарного металорізального, горизонтального, з числовим програмним керуванням, модель Е200С, виробник: "Hyundai WIA", країна виробника Республіка Корея.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Таким чином, митне оформлення товарів, згідно митного кодексу це певний комплекс заходів, які в себе включають певні митні формальності з приводу подання певних документів до митних органів і відповідно випуск товарів у вільний обіг.

Матеріалами справи підтверджено та не запречується сторонами, що відповідач надав до митних органів митну декларацію від 24.12.2015 №1100800000/2015/119953 за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_1, тобто за тим кодом, про який зазначав позивач у своїх документах. Втім, митним органом було прийняте рішення про застосування іншого коду та прийнято картку відмови у митному оформленні заявленого товару.

В подальшому відповідачем було проведено митне оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД, що був визначений митницею, сторонами складено та підписано акти виконаних робіт щодо оформлення двох митних декларацій, в яких визначена вартість послуг відповідно 3000 грн та 23500 грн. Позивач підписав вказані акти без зауважень та сплатив у повному обсязі надані послуги.

Доказів надання відповідачу заперечень проти подання митної декларації №110080000/2016/100807 від 29.01.2016 за кодом УКТ ЗЕД НОМЕР_2 позивач суду не надав, кошти для митного оформлення перерахував на рахунок відповідача в повному обсязі. За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачена позивачем сума 23500 грн, є оплатою за надані з його згоди послуги, про що сторонами складені та підписані відповідні акти без зауважень з боку замовника послуг, та не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Щодо надмірно сплачених позивачем мита та ПДВ апеляційний суд доходить висновку про правомірність вимог в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Вказані положення кореспондуються із положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, згідно якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини заподіювача збитків.

Як слідує з матеріалів справи, за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Акма судом було визнано протиправним та скасовано рішення митниці від 29.12.2015 №КТ-110000013-0255-2015 про визначення коду товару, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2015 №110080000/2015/00333, тобто встановлено, що первісно зазначений код УКТ ЗЕД є вірним. Отже, позивач надмірно перерахував відповідачу, а останній сплатив за митне оформлення товару мито в сумі 32701,90 грн та податок на додану вартість - 6540,38 грн.

Доводи відповідача щодо неотримання коштів від позивача на митне оформлення товару (заява від 04.03.2019) спростовуються наданими позивачем копіями платіжних доручень про перерахування коштів, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Позивач звернувся як до митниці так і до відповідача з вимогою повернути йому ці кошти. Як зазначено судом вище, митницею було надано відповідь щодо неможливості повернення цих коштів безпосередньо позивачу, оскільки їх сплата була здійснена митним брокером - відповідачем. Тобто, вказані дії міг здійснити виключно відповідач.

Відповідач не надав доказів щодо своєї відповіді на претензію №334 від 14.08.2018, а також щодо вчинення дій по поверненню надмірно сплачених платежів та їх перерахуванню позивачу. Тобто, з часу отримання вказаної претензії відповідач своєю бездіяльністю призвів до того, що позивач до цього часу не отримав надмірно перераховані платежі, що є його прямими збитками. Причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що внаслідок бездіяльності відповідача щодо звернення до митниці та отримання з бюджету надмірно сплачених коштів, позивач не отримав ці кошти, які безпосередньо перерахував митному брокеру (відповідачу).

За таких обставин вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що кошти були сплачені безпосередньо відповідачу та він повинен був вчинити дії по їх поверненню, чого останнім зроблено не було, а відтак, прийшов до помилкового висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення та безпідставно відмовив в позові в цій частині.

Суд першої інстанції також безпідставно послався на положення ст. 1116 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює порядок відшкодування позадоговірної шкоди, тобто такої, що виникла з деліктних правовідносин. Спірні правовідносини виникли на підставі договору та в зв'язку з неналежним виконанням стороною його умов.

На підставі вище викладеного рішення суду першої інстанції, як прийняте при невідповідності висновків обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову в сумі 39 242,28 грн. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, отже і апеляційна скарга є обгрунтованою для підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Акма на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі №904/4684/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2018 у справі №904/4684/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКІК°" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32007295) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Акма (м. Дніпро, пр. Б. Хмельницького,139-К, код ЄДРПОУ 20278565) збитки - 39 242,28 грн тридцять дев'ять тисяч двісті сорок дві грн 28 коп), витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 1 110,06 грн (одну тисячу сто десять грн 06 коп.), витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 1 665,09 грн (одну тисячу шістсот шістдесят п'ять грн 09 коп), про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14.03.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна