Рішення

від 07.12.2018 по справі 906/895/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/895/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Козій Ю.О., договір про надання правової допомоги №03/10/18 від 03.10.2018;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Нейтів"

до Приватного підприємства "Крупний"

про стягнення 346726,85 грн.,

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 300000,00 грн. основного боргу, 300,00 грн. штрафу, 34320,00 грн. інфляційних, 12106,85 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору поставки №13042017 від 13.04.2017, що стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення адресату.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю АНКОТРЕЙД (покупець) та Приватним підприємством КРУПНИЙ (постачальник/відповідач), був укладений договір поставки №13042017 (Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості, за ціною та у строки зазначені у специфікаціях.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки, оплата за товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, термін поставки кожної партії зазначається в специфікаціях.

Згідно п. 4.3. Договору поставки, передача товару здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), а датою поставки партії товару та датою прийняття товару вважається дата ТТН на відпуск товарів покупцю.

В рамках Договору поставки, сторони підписали наступні специфікації:

- №1 від 13.04.2017 (Специфікація №1), згідно якої ПП КРУПНИЙ було виставлено ТОВ АНКОТРЕЙД рахунок на оплату суми у розмірі 528 000,00 грн. за №109 від 13.04.2017;

- №2 від 26.04.2017 (Специфікація №2), згідно якої ПП КРУПНИЙ було виставлено ТОВ АНКОТРЕЙД рахунок на оплату суми у розмірі 1 804 800,00 грн. за №117 від 26.04.2017.

Відповідно до Договору поставки, Специфікацій та виставлених рахунків, станом ТОВ АНКОТРЕЙД здійснило оплату за товар в розмірі 2304800,00 грн., що підтверджується довідкою АБ Південний №55-22740БТ від 24.04.2018. (перерахування грошової суми у розмірі 470 000,00 грн.) та банківською випискою ПАТ Банк Восток Дніпро по рахунку №26000010308551 від 18.12.2017 (перерахування грошових сум у розмірі 1834800,00 грн.).

На виконання умов Договору та Специфікацій до нього, ПП КРУПНИЙ поставило ТОВ АНКОТРЕЙД Товару на загальну суму 1969480,00 грн., а саме:

по Специфікації №1 на загальну суму 512480,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 145 від 13.04.2017 на суму 175040,00 грн. та ТТН №Р145 від 13.04.2017;

- видатковою накладною № 147 від 18.04.2017 на суму 174400,00 грн. та ТТН №Р147 від 18.04.2017;

- видатковою накладною № 152 від 25.04.2017 на суму 163040,00 грн. та ТТН №Р152 від 25.042017;

по Специфікації №2 на загальну суму 1457000,00 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № 164 від 10.05.2017 на суму 216 200,00 грн. та ТТН №Р164 від 10.05.2017;

- видатковою накладною № 165 від 10.05.2017 на суму 206800,00 грн. ТТН №Р165 від 10.05.2017;

- видатковою накладною № 171 від 16.05.2017 на суму 206800,00 грн. та ТТН №P171 від 16.05.2017;

- видатковою накладною № 175 від 18.05.2017 на суму 206800,00 грн. та ТТН №Р175 від 18.05.2017;

- видатковою накладною № 180 від 23.05.2017 на суму 206800,00 грн. та ТТН №Р180 від 23.05.2017;

- видатковою накладною № 186 від 25.05.2017 на суму 206800,00 грн. та ТТН №Р186 від 25.05.2017;

- видатковою накладною № 187 від 26.05.2017 на суму 206 800,00 грн. та ТТН №Р187 від 26.05.2017.

Товар в повному обсязі відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю АНКОТРЕЙД поставлено не було, у зв'язку з чим у ПП КРУПНИЙ виникла заборгованій перед ТОВ АНКОТРЕЙД у сумі попередньої оплати у розмірі 335 320,00 грн.

30.08.2017 відповідач здійснив часткове повернення сплачених ТОВ АНКОТРЕЙД коштів у розмірі 35320,00 грн.

ТОВ АНКОТРЕЙД зверталось до відповідача з проханням повернути сплачені кошти (а.с. 45-46), однак заборгованість так не була погашена.

З дотриманням положень ст.ст. 512, 514 ЦК України 18.12.2017 між ТОВ АНКОТРЕЙД (первісний кредитор) та ТОВ НЕЙТІВ (новий кредитор/позивач), за участю КРУПНИЙ , був укладений Договір про відступлення права вимоги №18/12/17 (Договір відступлення) (а.с. 15), відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за Договором поставки, укладеним між первісним кредитором та ПП КРУПНИЙ (п. 1.1. договору відступлення).

За цим договором новий кредитор одержує право вимагати від ПП КРУПНИЙ в обсязі та на умовах, що існують на момент відступлення належного виконання грошових та інших зобов'язань за Договором поставки в сумі 300000,00 грн.

Відповідно до п. 4.7. Договору відступлення, ПП КРУПНИИ засвідчило той факт, що його належним чином повідомлено, ознайомлено зі змістом і умовами Договору відступлення, не має жодних заперечень та погодилось зі зміною кредитора.

В послідуючому 06.07.2018 позивач отримав листа ПП КРУПНИЙ на електронну пошту, яким гарантовано повернення попередньої оплати в сумі 300000,00 грн. до 31.08.2018.

Разом з тим, відповідач не здійснив жодних перерахувань на розрахунковий рахунок позивача щодо погашення своєї заборгованості перед останнім, що підтверджується довідкою АБ Південний за вих. №55-47814БТ від 02.10.2018.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже позовні вимоги щодо стягнення суми попередньої оплати в сумі 300000,00 грн. є законними та обґрунтованими.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 300,00 грн. штрафу, 34320,00 грн. інфляційних, 12106,85 грн. 3% річних.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.1. Договору поставки, у випадку прострочення поставки або недопоставку товару з вини постачальника у строки, зазначені п. 4.2. цього договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно поставленого товару, за кожен день прострочення. У випадку прострочення поставки або недопоставку товару на строк більше 10 днів, постачальник, крім сплати штрафу, негайно поверх покупцю отриманні за такий товар грошові кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 300,00 грн. та підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи неналежне виконання зобов'язання щодо розрахунку за поставлений товар після його отримання, суд вважає законним та обґрунтованим нарахування 3% річних та інфляційних з моменту пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати до 22.09.2017 (а.с. 45).

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає обґрунтованим до стягнення 9295,89 грн., нарахованих на суму боргу 300000,00 грн. за період з 23.09.2017 по 04.10.2018. В стягненні 2810, 96 грн. 3% річних суд відмовляє.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд прийшов до висновку що обґрунтованим до стягнення є 20650,89 грн., нарахованих за період з жовтня 2017 року по серпень 2018 року на заборгованість в сумі 300000,00 грн. В стягненні 13669,11 грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Щодо стягнення 7000,00 грн. судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №14 від 19.09.2018, видане Козію Ю.О. (а.с. 51).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

03.10.2018 між адвокатом Козієм Ю.О. (адвокат) та ТОВ НЕЙТІВ (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 49-50), згідно якого Адвокат здійснює представництво Клієнта в суді за позовом Клієнта до ПП КРУПНИЙ про стягнення заборгованості за Договором поставки №13042017.

За надання правової допомоги клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар у розмірі: 7000,00 гривень (п. 3 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до банківської виписки (а.с. 52) позивач оплатив адвокату Козію Ю.О. послуги в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката Козія Ю.О. з представництва інтересів позивача розміру гонорару, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість зазначеного позивачем у позовній заяві розміру витрат на послуги адвоката, що з урахуванням принципу пропорційності відшкодування судових витрат становить 6667,27 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 300000,00 грн. попередньої оплати, 300,00 грн. штрафу, 9295,89 грн. 3% річних, 20650,89 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 12Б, ід. код 37677846)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нейтів" (65014, м. Одеса. Лідерсовський бульвар, 5, офіс 5, ід. код 41261042) 300000,00 грн. попередньої оплати, 300 грн. штрафу, 9295,89 грн. 3% річних, 20650,89 грн. інфляційних, а також 6667,27 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги та 4953,70 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.12.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)