Рішення

від 06.12.2018 по справі 916/2154/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2154/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

розглядаючи справу № 916/2154/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП"

про стягнення 414 137,93грн.,-

За участю представників сторін:

Від позивача : Регульська Н.В. - на підставі довіреності №б/н від 01.10.2018р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 414 137,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" (надалі - позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП" (надалі - відповідач) суму заборгованості у розмірі 414 137,73 грн. з яких сума основного боргу 386 450,50 грн. та пені у розмірі - 27 686,83 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/2154/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06 листопада 2018 р. об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. було відкладено підготовче засідання на "27" листопада 2018 р. о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/2154/18 з заявою ТОВ "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" до відповідача ТОВ "АТЛАСГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 414 137,73 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "06" грудня 2018 р. об 11:20 год.

Відповідач правом на відзив на позов не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

06.12.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

29 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТЛАСГРУП (відповідач), був укладений договір поставки від 29.08.2017 № 164-2017 (надалі - Договір ).

Умовами пункту 1.1. Договору визначено, що Постачальник (ТОВ СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ ) передає у власність Покупцю (ТОВ АТЛАСГРУП ) нафтопродукти (Товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки дані визначаються у Додаткових угодах, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах Договору.

До Додаткової угоди, в розумінні Договору, також прирівнюються видаткова накладна на Товар та/або Акт прийому-передачі Товару, підписані Сторонами.

Таким чином, кожна із Сторін, уклавши Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме: Позивач поставити товар, а Відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище Договором.

Так, на підтвердження належної передачі Товару від Позивача та прийняття його Відповідачем є оформлені Сторонами Акти приймання-передачі та товарно-транспортні накладні, а саме:

- акти приймання-передачі від 19.05.18 № ОБ-СЛ003293, від 30.08.17 № ОБ-СЛ005849, від 02.09.17 № ОБ-СЛ005916, від 19.05.18 № ОБ-СЛ003293, від 02.09.17 № ОБ-СЛ005916, від 09.09.17 № ОБ-СЛ006149, від 16.09.17 № ОБ-СЛ006428, від 21.09.17 № ОБ-Л006566, від 30.09.17 № ОБ-СЛ006749, від 01.10.17 № ОБ-СЛ006899, від 06.10.17 № ОБ-СЛ006917, від 13.10.17 ОБ-СЛ007141, від 18.10.17 № ОБ-СЛ007238, від 26.10.17 № ОБ-СЛ007513, від 09.11.17 № ОБ-СЛ007928, від 21.11.17 № ОБ-СЛ008210, від 29.11.17 № ОБ-СЛ008435, від 09.12.17 № ОБ-СЛ008681, від 12.12.17 № ОБ-СЛ008782, від 13.12.17 № ОБ-СЛ008785, від 21.12.17 № ОБ-СЛ008981, від 27.12.17 № ОБ-СЛ009108, від 05.01.18 № ОБ-СЛ000078, від 15.01.18 № ОБ-СЛ000265, від 16.01.18 № ОБ-СЛ000266, від 05.02.18 № ОБ-СЛ0007803, від 28.03.18 № ОБ-СЛ001913, від 05.04.18 № ОБ-СЛ002100, від 13.04.18 № ОБ-СЛ002308, від 13.04.18 № ОБ-СЛ002485, від 21.04.18 № ОБ-СЛ002487, від 03.05.18 № ОБ-СЛ002879, від 11.05.18 № ОБ-СЛ003118, від 19.05.18 № ОБ-СЛ003293, від 26.05.18 № ОБ-СЛ003414;

- товарно-транспортні накладні від 21.09.17 № 194259, від 30.09.17 № 192884, від 12.12.17 № 315561, від 01.10.17 № 192888, від 06.10.17 № 198471, від 09.12.17 № 315554, № 882823, від 13.10.17 № 168882, 13.12.17 № 315562, від 28.03.18 № 273127, № 273128, від 05.04.18 № 273140, № 273141, від 13.04.18 № 273155, № 273154, від 03.05.18 № 389202, від 11.05.18 №354063, 354064;

- товаро-транспортних накладних на перевезення зріджених газів від 30.08.17 № 7563/2853, № 7563/2854, від 02.09.17 № 9572/1979, від 09.09.17 № 9473/2002, від 16.09.17 № 9473/2030, № 9473/2031, від 26.10.17 № 9572/2202, № 9572/2203, від 18.10.17 № 9572/2166, від 09.11.17 № 9572/2276, № 9572/2277, від 21.11.17 № 9473/2293, № 9473/2294, від 29.11.17 № 9572/2353, № 9572/2352, від 21.12.17 № 9572/2459, № 9572/2458, від 27.12.17 № 9572/2477, № 9572/2478, від 05.01.18 №9473/2423, № 9473/2424, від 15.01.18 № 9572/2545, від 16.01.18 № 9572/2546, від 05.02.18 № 9473/2522, № 9473/2523, від 20.04.18 № 9572/2879, від 21.04.18 № 9572/2880, від 19.05.18 № 9572/3008, №9572/3009, від 26.05.18 № 9572/3036, № 9572/3034.

Умовами пункту 6.1. Договору сторони визначили, що оплата Товару здійснюється на умовах 100 % передоплати, якщо інше не передбачено у Додатковій угоді до даного Договору.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язується в повному обсязі оплатити Партії Товару протягом одного дня з дати підписання Додаткової угоди, якщо інше не передбачене Сторонами в Додатковій угоді до даного Договору.

Як зазначає позивач, в період 2017 - 2018 р. у відповідача перед позивачем виникла та згодом накопичилась заборгованість за поставлений товар, яку відповідач протягом вказаного періоду намагався погасити перераховуючи часткові оплати на рахунок постачальника, однак після 17.09.2018р. відповідач припинив погашати існуючу заборгованість і її обсяг склав 386 450,90 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП" зобов'язань за договором поставки №164-2017 від 29.08.2017р. укладеним між ними, в частині розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини першої статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим частини першої 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП" в порушення вищезазначених приписів закону та укладеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати за товар за договором поставки не виконані, таким чином на думку господарського суду позивачем цілком правомірно заявлено до відповідача вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 386 450,90 грн., у зв'язку із чим вона підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання частина перша статті 230 ГК України).

За змістом частини першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За змістом статті 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, перевіривши наданий розрахунок представника Позивача щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі - 27 686,83 грн. суд погоджується з ними, та зазначає що штрафні санкції підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Також, представником Позивача надано до суду витрати на правничу допомогу в розмірі 9 500,00 грн., які надавались адвокатом Тележинським М.М.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою цієї статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України ).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" витрат подано наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги №01/08-18 від 09.08.2018;

- акт наданих послуг від 01.10.2018р. до договору про надання правової допомоги №01/08-18 від 09.08.2018;

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Проаналізувавши вимогу щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу, яка була надана адвокатом Тележинським М.М. ТОВ "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" в розмірі 9 500,00грн., господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи або за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо: 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви . Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАСГРУП" про стягнення заборгованості в розмірі 414 137,73 грн.- задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ""АТЛАСГРУП" (66200, Одеська обл., Савранський район, смт Саврань, вул. Пушкіна, буд. 10; код ЄДРЮОФОПГФ: 40953300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ЕЛ ПІ ДЖИ" (18001, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Надпільна, буд. 226/1; код ЄДРЮОФОПГФ: 40625535) 386 450,90 гривень /триста вісімдесят шість тисяч чотириста п'ятдесят/ гр. 90 коп. - суми основного боргу, 27 686,83 /двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят шість/ грн. 38коп. - пені та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 213 /шість тисяч двісті тринадцять/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 17 грудня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут