Рішення

від 17.12.2018 по справі 814/1980/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 р. Справа № 814/1980/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО-ПАК , вул. Леніна, 66, с. Калинівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57212 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НІКО-ПАК (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) від 15.09.2017 року № 0029841402, № 0028911402 та № 0029801402.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що фактично приймаючи податкові повідомлення-рішення посадові особи ГУ ДФС не досліджували первинні документи, керувались припущеннями, незнанням технологічних процесів виробництва або чинного законодавства.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких посилався на висновки Акту перевірки та зазначив, що перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року встановлено його заниження. Як наслідок, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року обґрунтовано встановлено його заниження. Податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

У своїх додаткових поясненнях позивач зазначив, що лише в частині нестач, які не врегульовані заліком різниць, що виникли в результаті пересортиці товару, використання товару можна вважати таким, що здійснено не в господарській діяльності з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ на вартість таких нестач, а отже донарахування податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зв'язку з вказаними вище виявленими пересортуваннями є необґрунтованим. Крім того, факт реалізації товарних запасів на суму 856109,86 грн. відсутній, що свідчить про безпідставність донарахування ПДВ з вказаних операцій. Всі витрати ТОВ НІКО-ПАК , які обліковувались на рахунках 92 Адміністративні витрати , 93 Витрати на збут та рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності в повному обсязі підтверджуються первинними документами.

Ухвалою від 29.09.2017 року суд відкрив провадження у справі.

23.11.2017 року суд своєю ухвалою зупинив провадження у справі до 20.12.2017 року.

Ухвалою від 20.12.2017 року суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

19.06.2018 року суд своєю ухвалою зупинив провадження у справі до вирішення Рожищенським районним судом Волинської області справи № 167/666/18 за позовом ТОВ НІКО-ПАК до ОСОБА_1 про визнання продовженим договору найму (оренди) транспортного засобу від 14.05.2013 року та вирішенням Жовтневим районним судом Миколаївської області справи № 477/1253/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ НІКО-ПАК про визнання продовженим договору найму (оренди) транспортного засобу від 04.11.2013 року.

Ухвалою від 12.11.2018 року суд поновив провадження у справі.

28.11.2018 року суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

За клопотаннями сторін суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ТОВ НІКО-ПАК зареєстровано як юридична особа 26.07.2012 року та перебуває на обліку як платник єдиного внеску. Основні види діяльності позивача: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13); виробництво інших виробів із пластмас (основний) (код КВЕД 22.29); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 46.11); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (код КВЕД 46.13); діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками (код КВЕД 46.14); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); оптова торгівля фруктами й овочами (код КВЕД 46.31); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (код КВЕД 46.33); оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); оптова торгівля верстатами (код КВЕД 46.62); оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код КВЕД 52.29).

У період з 07.08.2017 року по 29.08.2017 року ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НІКО-ПАК податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.07.2014 року пол. 31.03.2017 року, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27.07.2012 року по 31.03.2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 05.09.2017 року № 1215/14-29-14-02/38302544 (далі та раніше - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакціях, що діяли у періоди, що перевірялись (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 269823,00 грн., в т.ч. за 2014 рік - на 154400,00 грн., за 2015 рік - на 56329,00 грн., за 2016 рік - на 42417,00 грн., за І квартал 2017 року - на 16677,00 грн.;

- п. 44.1 ст.44, пп. г п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, п. 6 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 року № 13), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за № 1267/26044, в результаті чого%

занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 274188,00 грн. в т.ч. занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 114892,00 грн., (2014 рік - 86648,00 грн., 2015 рік - 16817,00 грн., 2016 рік - 11427,00 грн.), а саме: липень 2014 року - 52081,00 грн., серпень 2014 року - 5191,00 грн.; листопад 2014 року - 29376,00 грн., вересень 2015 року - 16817,00 грн., серпень 2016 року - 11427 грн.;

завищено від'ємне значення ПДВ за березень 2017 року на суму 17011,00 грн.;

завищено від'ємне значення ПДВ за січень 2015 року на суму 142285,00 грн., які платник не відобразив в наступних податкових періодах і в результаті виявленого порушення не має права на їх відображення в подальшому .

На підставі акту перевірки відповідачем було оформлені та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.09.2017 року:

- № 0029801402, яким до ТОВ НІКО-ПАК зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17011,00 грн.;

- № 0029811402, яким ТОВ НІКО-ПАК збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 269823,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмір 53374,00 грн.;

- № 0029841402, яким ТОВ НІКО-ПАК збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 114892,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмір 28723,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач хвернувся до суду з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення у справі судом враховано наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пп. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПК України)

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Податкові зобов'язання нарахувались позивачем виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України виключно на підставі первинних документів, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що підтверджується: договорами з додатками; витягами з реєстру отриманих та виданих податкових накладних; податковими та видатковими накладними; рахунками та рахунками-фактурами; платіжними дорученнями, актами приймання-передачі; складськими документами; нормативною технологічною документацією; товарно-транспортними накладними; вантажно-митними деклараціями; листуванням з контрагентами; накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою М-11, які підтверджують переміщення сировини та пакувального матеріалу зі складу у виробництво; відомостями випуску готової продукції цеху, що підтверджують обсяги використання сировини та пакувального матеріалу, а також обсяги виробництва за відповідну зміну; накладними на передачу готової продукції, що підтверджують обсяги продукції, переданої з виробництва на склад; актами списання товарів.

Втім, при проведенні перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи позивача як по розрахункам з контрагентами, так і щодо внутрішнього переміщення сировини та товарів у позивача, в тому числі у виробництві. Відповідач не досліджував технологічний процес виробництва бокалів з поліпропілену, рух виробленої продукції на склад, вибуття зі складу покупцям, та нормативні витрати сировини на виробництво, що здійснювалось позивачем протягом звітного періоду.

В матеріалах справи також відсутні докази витребовування відповідачем у ТОВ НІКО-ПАК первинних документів.

При цьому, без дослідження таких документів відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про здійснення позивачем реалізації товару (сітка), який знаходиться на складі та на балансі позивача, за яким будь-яких угод з реалізації не укладалось та який у власність інших осіб не передавався.

Як встановлено під час перевірки, позивачем протягом 2014 року виявлялися лишки та нестачі товарів, які виникли внаслідок пересортиці.

Як зазначає позивач, вказані в Акті перевірки лишки та нестачі не є результатом безоплатного отримання або надання товарів, а є наслідком помилок при прийманні та відпуску товарів (пересортиця). Діюче законодавство дозволяє підприємству при виявленні в обліку лишків при одночасній наявності нестач проводити їх взаємний залік внаслідок пересортиці, а саме згідно п. 11.12 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69, зареєстрованого в Мін'юсті 26.08.1994 року № 202/412 (далі - Інструкція № 69).

Абзацами 2 та 3 пп. б п. 11.12 Інструкції № 69 передбачено, що якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх до складу інших витрат операційної діяльності; перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та інших операційних доходів.

За вказаних обставин висновок податкового органу, що списана нестача товарів у відповідних періодах її виникнення не повинна враховуватись у витратах підприємства, а лишки - мають враховуватись у доходи як безоплатно отримані товари, є безпідставним. Вказане твердження може застосовуватися позивачем стосовно нестач після заліку лишків та нестач внаслідок пересортиці, а не до всієї вартості, як пропонується актом перевірки.

Оподаткування операцій по встановленню лишків та нестач внаслідок пересортиці у спосіб, вказаний в Акті перевірки (включення лишків у валовий дохід та не врахування у витратах сум нестачі), не передбачений нормами діючого податкового законодавства.

Також, за результатом вищевказаних виявлених у 2014 році пересортиць податковий орган дійшов висновку, що позивач відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 ПКУ зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість з операцій списання товарів, оскільки, на думку контролюючого органу, таке списання не операціями, пов'язаними з господарською діяльністю платника.

Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів від 02.09.2014 року № 879, на яке посилається контролюючий орган в акті перевірки, набуло чинності з 01.01.2015 року та не застосовується до правовідносин (операцій), що були здійснені у 2014 році.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання за товарами/послугами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як було вказано вище, оприбуткування лишків та списання нестач, виявлених під час інвентаризацій, а також їх залік, щодо товарів, що використовуються у господарській діяльності платника податків, не може вважатись безоплатним отриманням або реалізацією товарів, оскільки товар у будь-яких осіб не придбавався, а перебував у власності платника податків та обліковувався за іншою, ідентичною назвою (іншим артикулом), крім того товар, відсутність якого встановлена інвентаризацією, також третім особам не реалізовувався, а після інвентаризації знаходиться у власності платника за іншою, ідентичною назвою (іншим артикулом).

Оскільки інвентаризація здійснена щодо товарів на складі, а саме, щодо сітки, операції з якою є одним з основних напрямів господарської діяльності позивача, то висновок контролюючого органу про те, що операції з вказаними товарами не є господарською діяльністю платника, є помилковим.

Оподаткування операцій за наслідками встановлення лишків та нестач за пересортицею у спосіб, вказаний в Акті перевірки (визначення як реалізацію та включення нестач до податкових зобов'язань з податку на додану вартість та визначення лишків як отриманих від негосподарської діяльності з вказаними товарами платника) не передбачений нормами діючого податкового законодавства.

Дані товари придбавалися підприємством з метою їх подальшого продажу, тобто для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Враховуючи, що діюче законодавство не передбачає необхідність донарахування податкових зобов'язань виключно у разі якщо товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то податковий орган безпідставно збільшив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині вартості товарів, списаних в бухгалтерському обліку проведенням Дт 947 Нестачі та втрати від псування цінностей Кт 28 Товари .

Списання товару бухгалтерським проведенням Дт 947 Нестачі та втрати від псування цінностей Кт 28 Товари не може вважатися використанням товарів не у господарській діяльності, оскільки таке списання було пов'язане з врегулюванням різниць, які виникли під час пересортиці товарів в межах господарської діяльності позивача.

Тому, лише в частині нестач, які не врегульовані заліком різниць, що виникли в результаті пересортиці товару, використання товару можна вважати таким, що здійснено не в господарській діяльності з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ на вартість таких нестач, а отже донарахування податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з вказаними вище виявленими пересортуваннями є необґрунтованим.

Однією з підстав для нарахування грошового зобов'язання з ПДВ згідно Акту перевірки стали порушення пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, які виявилися в ненарахуванні податкових зобов'язань із сплати ПДВ в жовтні 2014 року в розмірі 171222 грн.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на той факт, що з 2014 року у ТОВ НІКО-ПАК обліковуються залишки овочевої сітки в кількості 1774732 шт. на суму 856109,86 грн.

Вищевказаний товар знаходився на зберіганні у ФОП Брідан Є.В. в м. Сімферополі, АР Крим на підставі договору відповідального зберігання від 03.01.2014 року №У-1. Передача товару на зберігання підтверджується актами приймання-передачі, накладними на переміщення та товарно-транспортними накладними. Перевезення здійснювалось транспортом власника товару, тобто ТОВ НІКО-ПАК .

15.10.2015 року ФОП Брідан Є.В. повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань за договором та 20.10.2014 року відповідно до акту прийому-передачі майна (повернення товару) повернув товариству вищевказані залишки овочевої сітки в кількості 1774732 шт. на суму 856109,86 грн.

Саме існування цього факту заперечується відповідачем. Дану позицію ГУ ДФС мотивує тим, що ФОП Брідан Є.В. нібито товар не повертав, про що, на думку відповідача, свідчить дані рахунку 281 Товар на складі , відповідно до яких товар знаходиться в м. Сімферополь. При цьому, контролюючий орган дійшов висновку, що товар був позивачем реалізований та на вказану реалізацію необхідне нарахування ПДВ.

При цьому, будь-яка реалізація товару третім особам первинними документами не підтверджена, втрату (або нестачу) товару не встановлено.

Відповідачем не взято до уваги той факт, що після отримання ТОВ НІКО-ПАК повідомлення від ФОП Брідан Є.В. про неможлівість в подальшому здійснювати зберігання майна відповідно до умов укладеного договору, вказаний товар передано на відповідальне зберігання іншому зберігачу - ТОВ КРИМЕКОЛАЙФ , що підтверджується договором відповідального зберігання № 20/10-14К від 20.10.2014 року, укладений між ТОВ НІКО-ПАК та ТОВ КРИМЕКОЛАЙФ , та Актом прийому-передачі товарів на відповідальне зберігання від 20.10.2014 року.

Вказаний товар перебуває у власності позивача, будь-яких доказів його реалізації відповідачем не надано.

Відповідно до пп. 14.1.27 ст. 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Тобто, в розумінні вказаної норми, вибуття активів є витратами.

Згідно з п. 140.4 ст. 140 ПК України платник податку здійснює оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

У зв'язку з вищевикладеним, факт реалізації товарних запасів (овочевої сітки кількістю 1774732 шт. на суму 856 109,86 грн.) відсутній, а тому донарахування ПДВ з вказаних операцій є безпідставним.

Крім того, відповідачем в Акті перевірки зазначено про порушення позивачем порядку формування складу витрат, пов'язаних із використанням орендованих транспортних засобів, в результаті чого, на думку перевіряючих, було неправомірно здійснено списання витрат на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 142193,00 грн. Причиною неправомірності віднесення на витрати цих коштів виявилась у закінченні терміну дії договорів оренди вказаних транспортних засобів. З цих же підстав контролюючим органом донараховано позивачу ПДВ на суму вартості списаних ПММ на загальну суму 28438,00 грн.

ТОВ НІКО-ПАК використовувало зазначені транспортні засоби на підставі договорів найму (оренди) транспортних засобів № 714182(714183) від 04.11.2013 року (строк дії договору - до 03.06.2016 року) та № 800036(800037) від 14.05.2013 року (строк дії договору - до 14.05.2016 року). Зазначені договори оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства та нотаріально посвідчені.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Хоча строк дії договорів, вказаний в тексті самих договорів, сплинув, юридична дія цих договорів продовжується й до цього часу, оскільки продовження користування орендарем вказаними автомобілями після спливу строку оренди свідчить про поновлення дії договору оренди на той же строк та на тих же умовах.

Таким чином, договори оренди транспортних засобів, що орендуються позивачем, на даний час є чинними, отже донарахування ПДВ відповідачем здійснено безпідставно.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО-ПАК (вул. Леніна, 66, с. Калинівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57212, код ЄДРПОУ 38302544) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.09.2017 року № 0029841402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.09.2017 року № 0028911402.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.09.2017 року № 0029801402.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІКО-ПАК (код ЄДРПОУ 38302544) судовий збір у розмірі 8602,19 грн. (вісім тисяч шістсот дві гривні 19 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.12.2018 року.

Суддя Н. В. Лісовська