Рішення

від 17.12.2018 по справі 1540/3341/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3341/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Соколенко О.М.;

при секретарі судового засідання - Любімовій О.Є.

за участю:

представника позивача - Демченко А.О.(за довіреністю)

представника відповідачів - Кисельова О.М. (за довіреностями),-

представника третьої особи - Ярмак М.В. (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс" про визнання протиправними та скасування рішень і про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс", в якому позивач просить суд:

- скасувати квитанцію Державної фіскальної служби України ДФС № 1 від 22.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати ПН № 22 від 13.10.2017 р.;

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України ДФС №727244/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати ПН № 22 від 13.11.2017 р.;

- скасувати рішення Державної фіскальної служби України рішення ДФС №727043/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати ПН № 23 від 14.11.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог щодо неправомірності рішень №727244/40379140 від 25.05.2018 року та №727243/40379140 від 25.05.2018 року, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних № 22 від 13.10.2017 року та № 23 від 14.11.2017 року, позивач зазначає, що вказані рішення є необґрунтованими як нормативно, так і документально, з огляду на наступне.

З посиланням на фактичні обставини справи щодо укладення договору між позивачем та ПП "Таврія Плюс" та нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями п.61.1 ст.61, п.62.1 ст.62, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, позивач вказує, що ДФС не взято до уваги специфіку діяльності ТОВ "Укрфрут компані", невірно обрано спосіб реалізації покладених на неї завдань та функцій, оскільки ДФС обмежилась лише аналізом наданих позивачем документів та пояснень, що є порушенням принципів всебічності та неупередженості та таким чином ДФС фактично здійснено спрощений варіант невиїзної документальної перевірки без дотримання жодної процедурної норми.

Окрім того, як вказує позивач, ДФС України проігноровано неправомірність функціонування механізму зупинення реєстрації ПН/РК.

Позивач зазначає, що у оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних, з одного боку, взагалі не міститься посилань на дослідження обставин справи та доказів, зібраних саме ДФС, а з другої, самі рішення містять тільки загальний висновок щодо фактичного невиконання позивачем свого обов'язку по доведенню своєї позиції.

Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, Порядком зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. № 117, п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затвердженого Наказом Мінфіну України №567, п.1 Вичерпного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач зазначає, що податковим органом не виявлено та не зазначено конкретних документів, яких не вистачає для прийняття рішення щодо реєстрації відповідних податкових накладах.

З посиланням на положення п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, позивачем зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації ПН ДФС визначило надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

При цьому, як стверджує позивач, конструкція вищенаведеної норми містить сполучники та/або , що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави відмови. Зазначене свідчить про те, що при розгляді справи та прийнятті рішення у ній комісія ДФС повинна встановити конкретну обставину з двох наведених. У іншому випадку, виникає фактична невизначеність, що є неприпустимим у розумінні ПК України.

Як вказує позивач, на виконання п.п.201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України, ТОВ Укрфрут компані направлено на адресу ДФС повідомлення по кожній податковій накладній щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК зокрема, копії контрактів, договорів поставки, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, відомостей про вантаж, копію договору суборенди № 1/4-17 від 01.04.2017р., штатного розпису та пояснень. Як стверджує ТОВ Укрфрут компані , надані копії документів детально пояснюють специфіку діяльності позивача (придбання товарів, їх подальшої реалізації) та підтверджують наявність матеріально-технічної бази для ведення профільного виду діяльності, дотримання принципу обачності при виборі своїх контрагентів, відповідно, засвідчують факт реального виконання ТОВ Укрфрут компані та його контрагентом господарських зобов'язань.

При цьому, як вказує позивач, ДФС не спростовано і встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів та взагалі не досліджувались фактичні обставини щодо змісту та умов угоди, зобов'язань сторін за договором та порядку оплати вартості продукції.

Таким чином, як зазначає ТОВ Укрфрут компані , позивачем було надано всі документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по вказаним у позовній заяві податковим накладним. ДФС України, зупиняючи реєстрацію податкових накладних, допущено перевищення повноважень при здійсненні функції податкового контролю, що автоматично призводить до визнання таких дій та рішення у вигляді квитанцій незаконними і позбавляє їх будь-яких правових наслідків, у т.ч. компетенції на прийняття рішень комісії ДФС про відмову у реєстрації ПН.

Як висновок, позивачем зазначено, що ДФС порушила основні права платника податків, оскільки:

- ДФС невірно обрано спосіб реалізації покладених на неї нормами діючого законодавства завдань та функцій (зокрема, функції податкового контролю) при відпрацюванні схемного податкового кредиту;

- функціонування механізму зупинення реєстрації ПН/РК знаходиться за межами правового поля (перш за все суперечить Конституції України);

- ДФС не дотримано передбаченого алгоритму блокування та розблокування ПН (якщо умовно і допустити його правомірність);

- усі рішення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.07.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

13 липня 2018 року за вх. №20295/18 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №419 від 13.07.2018 року про сплату судового збору у розмірі 5286,00 грн. разом із оригіналом вказаного платіжного документу.

18 липня 2018 року за вх. №20794/18 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначено інформацію щодо електронної адреси третьої особи, викладені пояснення щодо третьої особи та наведено обґрунтування того, яким чином рішення суду може вплинути на права і обов'язки саме третьої особи, а також зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Разом із цією заявою про усунення недоліків позовної заяви, ТОВ "Укрфрут компані" надано до суду докази на підтвердження повноважень ОСОБА_5 як директора ТОВ "Укрфрут компані" та позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс", в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо винесення квитанції №1 від 22.05.2018 р. про неприйняття податкової накладної №22 від 13.10.2017 року до реєстрації та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №22 від 13.10.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 727244/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати ПН № 22 від 13.11.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 727043/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати ПН № 23 від 14.11.2017 року.

Обґрунтування та доводи, які наведені позивачем в уточненій позовній заяві, є повністю ідентичними тим обґрунтуванням та доводам, що наведені у первинній позовній заяві.

Оскільки станом на 23.07.2018 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, що визначені в ухвалі суду від 12.07.2018 року, однак, позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 17.07.2017 року необхідно було конкретизувати та привести у відповідність до приписів ст.5 КАС України, ухвалою суду від 23.07.2018 року судом продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 01.08.2018 року.

27 липня 2018року за вх. №21770/18 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс" (т.1 а.с.159-171), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо винесення квитанції №1 від 22.05.2018 р. про неприйняття податкової накладної №22 від 13.10.2017 року до реєстрації та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.10.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 727244/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.11.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України № 727043/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 14.11.2017 року.

Обґрунтування та доводи, які наведені позивачем в цій уточненій позовній заяві, що надійшла до суду 27.07.2018 року є повністю ідентичними тим обґрунтуванням та доводам, що наведені у первинній позовній заяві.

Оскільки позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 06.08.2018 року судом:

- прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" (із урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 27.07.2018 року за вх. №21770/18);

- відкрито провадження у справі №1540/3341/18;

- вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України;

- встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27 серпня 2018 року за вх. №ЕП/4702/18 засобами електронної пошти та 27 серпня 2018 року за вх. №24986/18 через канцелярію суду від представника ПП Таврія Плюс надійшли пояснення щодо позову (т.1 а.с.216-217), в яких представником третьої особи зазначено, що ПП Таврія Плюс підтверджує реальність операцій із позивачем з поставки товарів, зокрема, за видатковими накладними №123 від 13.11.2017 року та №124 від 14.11.2017 року та повідомлено, що весь товар за вказаними видатковими накладними у повному обсязі був відвантажений позивачем на адресу ПП Таврія Плюс , а ПП Таврія Плюс у повному обсязі оплатило вартість вказаного товару, в тому числі, податок на додану вартість, що підтверджується відповідною первинною бухгалтерською документацією, яка надавалась позивачем до ДФС.

Як вказує третя особа, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачем було надано на адресу ДФС України достатні документи, які підтверджують, що обсяги постачання товарів позивачем третій особі - ПП Таврія Плюс за вищевказаними видатковими накладними, відповідали обсягам придбання даного товару позивачем у ТОВ Одеса фрут груп , ТОВ Лампочка , іноземних фірм AL MASAA та KALYONCU. Відповідно, як стверджує ПП Таврія Плюс , підстави для відмови в реєстрації податкових накладних № 22 від 13.10.2017 року, № 22 від 13.11.2017 року, № 23 від 15.11.2017 року, у зв'язку із ненаданням позивачем копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних (зокрема документів, що підтверджують відсутність невідповідності обсягів постачання обсягам придбання) були відсутні, у зв'язку із чим ДФС необґрунтовано відмовлено позивачу в реєстрації податкових накладних.

Окрім того, представник ПП Таврія Плюс у поясненнях зазначає, що у зв'язку із вказаною відмовою ДФС України у реєстрації вищезазначених податкових накладних, ПП Таврія Плюс позбавлено права на формування податкового кредиту за сумами ПДВ, сплаченими на користь позивача у складі вартості товару, поставленого за видатковими накладними від №66 від 13.10.2017 року, №123 від 13.11.2017 року, №124 від 14.11.2017 року на загальну суму 453599,51 грн.

Зважаючи на вищевикладене, представник третьої особи просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ "Укрфрут компані" у повному обсязі.

29 серпня 2018 року за вх. №25170/18 через канцелярію суду та 29 серпня 2018 року за вх. №ЕП/4806/18 засобами електронної пошти за підписом представника Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області Кисельова О.М. надійшов відзив на позовну заяву із доказами направлення його копії на адресу позивача та третьої особи та додатками до нього згідно переліку (т.1 а.с.183-215).

Так, у відзиві на позовну заяву щодо податкової накладної №22 від 13.10.2017 року зазначено, що вказана податкова накладна вже зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за розглядом скарги підприємства.

Стосовно податкових накладних № 22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, у реєстрації яких відмовлено рішеннями Комісії ГУ ДФС в Одеській області, у відзиві зазначається наступне.

З посиланням на фактичні обставини справи та положення п.12, п.14, п.19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою № 117, у відзиві зазначено, що в оскаржуваних рішеннях Комісії від 25.05.2018 року було чітко зазначено яких документів не було надано підприємством разом із повідомленням, а саме:

- договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження операції;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Як вказано у відзиві, з огляду на не надання ТОВ Укрфрут компані разом із повідомленнями всіх необхідних документів, Комісією були прийняті спірні рішення від 25.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 22 від 13.11.2017 року та податкової накладної №23 від 14.11.2017 року.

Таким чином, у відзиві зазначається, що оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних № 22 від 13.11.2017 р., № 23 від 14.11.2017 р. із посиланням як на підставу - ненаданням платником податку копій документів, достатніх для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обґрунтованими, у зв'язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, у відзиві зазначено, що ДФС України наголошує на тому, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних приймались комісією ГУ ДФС в Одеській області.

Разом із відзивом з боку Державної фіскальної служби України, в тому числі, надано клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача - Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки відповідно до п.23 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, питання щодо рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, після 22.03.2018 року є компетенцією Головного управління ДФС в Одеській області.

01 жовтня 2018 року за вх. №ЕП/5452/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшла відповідь на відзив із доказами направлення її копій на адресу відповідача та третьої особи (т.1 а.с.222-232), в якій, окрім обґрунтувань та доводів, які наведені у позовній заяві, зокрема, зазначено, що внаслідок не зазначення ДФС України чіткого переліку документів, яких не вистачало для прийняття рішення щодо реєстрації відповідних ПН, ТОВ Укрфрут компані було направлено відповідачу ті документи, які відповідно до законодавства та укладених договорів безпосередньо підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Як вказує позивач, з аналізу положень п.1 Вичерпного переліку документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 № 567 вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності Формування та подання податкової накладної на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вказує позивач, зі змісту квитанцій від 23.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом N 567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. Таким чином, як зазначає позивач, у квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом N 567.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Окрім того, 01 жовтня 2018 року за вх. №ЕП/5451/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшли пояснення щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головного управління ДФС в Одеській області (т.1 а.с.220-221).

Оскільки у суду існувала необхідність у з'ясуванні обставин щодо реєстрації податкової накладної №22 від 13.10.2017 року та кількісного складу учасників справи, ухвалою суду від 04.10.2018 року судом вирішено проводити розгляд справи №1540/3341/18 в порядку загального позовного провадження, розпочато розгляд справи спочатку та призначено підготовче засідання на 22.10.2018 року об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 22.10.2018 року судом оголошено перерву до 29.10.2018 року о 10:30 год.

29 жовтня 2018 року за вх. №ЕП/6021/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №1540/3341/18 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо винесення квитанції №1 від 22.05.2018 р. про неприйняття податкової накладної №22 від 13.10.2017 року до реєстрації та зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.10.2017 року.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року за клопотанням позивача судом закрито провадження у справі №1540/3341/18 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо винесення квитанції №1 від 22.05.2018 р. про неприйняття податкової накладної №22 від 13.10.2017 року до реєстрації та зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.10.2017 року та продовжено розгляд справи в іншій частині позовних вимог.

24 жовтня 2018 року за вх. №ЕП/5960/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшов уточнений позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс" (т.2 а.с.49-60), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 727244/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.11.2017 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 727043/40379140 від 25.05.2018 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 14.11.2017 р.

У вказаному уточненому позові позивачем щодо даних позовних вимог наведено ті ж самі обґрунтування та доводи, які наведені й у первинній позовній заяві.

Ухвалою суду від 29.10.2018 року судом:

- прийнято до розгляду уточнений адміністративний позов (вх. №ЕП/5960/18 від 24.10.2018 року);

- залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області;

- вирішено розпочати спочатку розгляд адміністративної справи № 1540/3341/18 в порядку загального позовного провадження;

- встановлено строки для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання на 27.11.2018 року о 15:30 год.

13 листопада 2018 року за вх. №34553/18 через канцелярію суду від представника Головного управління ДФС в Одеській області надійшов відзив на уточнену позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адресу інших учасників справи (т.2 а.с.104-107), який є ідентичним за своїм змістом та обґрунтуванням, наведеним у ньому, відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 29 серпня 2018 року.

Копію даного відзиву на позовну заяву отримано позивачем 13.11.2018 року.

23 листопада 2018 року за вх. №ЕП/6758/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.110-119).

Зважаючи на те, що позивачем подано відповідь на відзив із пропуском встановленого судом строку для її подання, у підготовчому судовому засіданні 27.11.2018 року судом залучено її до справи, однак, не прийнято вказану відповідь на відзив як заяви по суті справи.

При цьому, суд зазначає, що вказана відповідь на відзив за своїм змістом є повністю ідентичною відповіді на відзив, що надійшла до суду 01.10.2018 року та прийнята судом як заява по суті справи, зважаючи на ознайомлення представника позивача із матеріалами справи та відзивом на позов 27.09.2018 року.

У підготовчому засіданні 27.11.2018 року судом оголошено перерву до 07.12.2018 року о 09:30 год. для надання додаткових документів (доказів) представниками сторін.

04 грудня 2018 року за вх. №ЕП/7050/18 засобами електронної пошти від представника позивача надійшли письмові пояснення разом із додатками, згідно переліку, наведеному у них (т.2 а.с.128-145).

У вказаних поясненнях позивачем зазначено, що після зупинення реєстрації податкових накладних, 12.02.2018 року ТОВ Укрфрут компані надіслало повідомлення № 1 та № 2 разом з належним документами, вичерпний перелік яких встановлено наказом Мінфіну від 13.06.17 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Втім, як вказує позивач, відповідно до квитанцій № 1 від 13.02.2018р. щодо ПН № 22 від 13.11.2017р. та № 23 від 14.11.2017р. документ не прийнято, в абзаці виявлені помилки зазначено: Документ не може бути прийнятий - у зв'язку із набранням чинності Закону України від 7 грудня № 2245-VIII Про внесення змін в Податковий кодекс України щодо забезпечення збалансованості бюджетних асигнувань у 2018 році Повідомлення не прийнято .

У поясненнях зазначено, що 21 травня 2018 року позивачем повторно направлялися на адресу відповідача повідомлення № 2 щодо ПН № 22 та повідомлення № 3 щодо ПН №23 з усіма доданими документами, проте відповідач - ГУ ДФС в Одеській області не взяв до уваги подані документи, внаслідок чого підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН у ЄРПН вказано: подання платником податків документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК . В свою чергу, як зазначено у поясненнях, позивачем дійсно помилково було додано до повідомлення № 2 та № 3 платіжні доручення по іншим видатковим накладним. Поряд з тим, як вказує позивач, ані у першій квитанції про не прийняття документа, ані у квитанції про зупинення реєстрації ПН № 22 та № 23 відповідачем не було зазначено про необхідність надання платіжного доручення, хоча чітке визначення підстав для зупинення реєстрації є прямою вимогою законодавства.

До вказаних пояснень позивачем надано до суду платіжні доручення, згідно з якими, як вказує ТОВ Укрфрут компані , були здійснені оплати за ПН № 22 та № 23, а саме, № 880446 від 30.11.2017р. та № 882598 від 01.12.2017р.

У підготовчому засіданні 07.12.2018 року представником відповідачів надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень, які були надані позивачем до контролюючого органу разом із повідомленнями №2 від 21.05.2018 року та №3 від 21.05.2018 року, а також видаткову накладну №855 (т.2 а.с.146-151).

Ухвалою суду від 07.12.2018 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс" про визнання протиправними та скасування рішень і про зобов'язання вчинити певні дії та призначено справу №1540/3341/18 до судового розгляду по суті на 07 грудня 2018 року після закриття підготовчого провадження у даній справі.

У судовому засіданні 07.12.2018 року представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідачів у судовому засіданні 07.12.2018 року заявлений позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзивах на позовну заяву, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Представник третьої особи у судовому засіданні 07.12.2018 року підтримав позовні вимоги позивача - ТОВ Укрфрут компані та просив суд позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача, відповідачів та третьої особи, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами учасників справи по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" (ідентифікаційний код юридичної особи 40379140) зареєстровано як юридична особа 29.03.2016 року та взято на податковий облік (т.1 а.с.89-93).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "Укрфрут компані" є - 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами .

Як вбачається з матеріалів справи, здійснюючи свою безпосередню господарську діяльність, ТОВ "Укрфрут компані" (постачальник) 13.05.2017 року уклало договір поставки №87 з ПП Таврія Плюс (покупець) (т.1 а.с.57-63).

Відповідно до п.п.1.1 вказаного Договору постачальник бере на себе зобов'язання поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товари в асортименті і в кількості, що передбачені в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.2 Договору №87, повне найменування товару, його опис і характеристика, кількість товару та інші параметри містяться в накладних.

Відповідно до пп.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 та 2.1.4 п.2.1 Договору №87 постачальник зобов'язується:

- завчасно погоджувати з Покупцем дату можливої передачі кожної партії товару в порядку визначеному п.3.1, цього договору;

- постачати товар на адресу покупця своїми силами та за свій рахунок відповідно до узгоджених з покупцем заявками;

- передавати товар за місцем знаходження складу торгової точки покупця;

- надати всі необхідні належним чином оформлені документи на товар, в т.ч. документи, які підтверджують походження товару, кількість та якість відвантаженого товару, а також видаткові накладні (в паперовому вигляді та в електронній формі із зазначенням номерів податкових накладних, які оформлені на дані видаткові накладні), зареєстровані податкові накладні (в електронній формі), товарно-транспортні накладні. Постачальник несе персональну відповідальність за достовірність вищеназваних документів. У разі ненадання таких документів покупець має право відмовитися від прийняття такого товару.

Відповідно до п.2.2.5 п.2.5 даного Договору, покупець зобов'язаний оплачувати вартість товару в порядку, передбаченому цим Договором.

Положеннями п.3.4 Договору №87 визначено, що передача товару покупцеві проводиться на підставі накладних. При централізовано-кільцевих перевезеннях допускається поставка товару без довіреності, за умови, що до моменту передачі товару покупець письмово сповістив постачальника про матеріально-відповідальних осіб, які прийматимуть товар, направив йому після підписання цього договору перелік таких осіб із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, посад, зразків підписів, а також зразки печатки (штампу), якими такі особи, будуть завіряти свої підписи на супровідних документах.

Відповідно до п.3.5 Договору №87 право власності на товар, що постачається, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної покупцем.

Пунктом 5.3 Договору №87 визначено, що товар, який постачається покупцеві по даному договору, підлягає оплаті протягом 14 календарних днів з моменту постачання.

Пунктом 5.5. даного Договору визначено, що підставою для здійснення покупцем оплати товару, який постачається є надання постачальником по кожній партії товару повного пакету документів, передбаченого п.3.6 даного Договору, а також передача покупцеві, в порядку встановленому п.3.12 даного Договору, зареєстрованих податкових накладних. Не здійснення передачі або несвоєчасна передача постачальником повного пакету необхідних документів, дає право покупцю не оплачувати товар, що постачається до моменту надання постачальником усіх необхідних документів.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем 13.11.2017 року складено видаткову накладну №123 (т.1 а.с.42) на загальну суму 65803,50 грн., в тому числі ПДВ 10967,55 грн. на поставку ПП Таврія Плюс винограду у кількості 2089 кг.

На підтвердження транспортування вказаного товару на адресу ПП Таврія Плюс , позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної №Р123 від 13.11.2017 року, в якій зазначено, що супровідним документом на вантаж є видаткова накладна №123 від 13.11.2017 року, а товаром, що постачається - виноград у кількості 2089 кг. (т.1 а.с.43-44).

Судом встановлено, що 30.11.2017 року на підставі, зокрема, видаткової накладної №123 від 13.11.2017 року ПП Таврія Плюс здійснено оплату позивачу за поставку фруктів, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №880446 від 30.11.2017 (т.2 а.с.136,144).

Також, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем 14.11.2017 року складено видаткову накладну №124 (т.1 а.с.53) на загальну суму 228112,21 грн., в тому числі ПДВ 38018,70 грн. на поставку ПП Таврія Плюс гранатів загальною кількістю 7422,30 кг. та грейпфрутів загальною кількістю 645 кг.

На підтвердження транспортування вказаного товару на адресу ПП Таврія Плюс , позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної №Р124 від 14.11.2017 року, в якій зазначено, що супровідним документом на вантаж є видаткова накладна №124 від 13.11.2017 року, а товаром, що постачається - гранати та грейпфрути (т.1 а.с.54-56).

Судом встановлено, що 01.12.2017 року на підставі, зокрема, видаткової накладної №124 від 13.11.2017 року ПП Таврія Плюс здійснено оплату позивачу за поставку фруктів, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №882598 від 01.12.2017 року (т.2 а.с.137,145).

Як вказує позивач, саме внаслідок здійснення ТОВ Укрфрут компані операцій з поставки товару ПП Таврія Плюс за договором поставки № 87 у позивача виник обов'язок складення податкових накладних та направлення їх для подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, як вказує позивач, не заперечується відповідачем та встановлено судом, за правилом події, що відбулась раніше (поставки товару) ТОВ Укрфрут компані виписані:

- податкова накладна №22 від 13.11.2017 року на загальну суму постачання 65803,50 грн., в тому числі ПДВ 7% - 10967,25 грн., згідно якої постачався товар "виноград", загальною кількістю 2089 кг. (т.1 а.с.38);

- податкова накладна №23 від 14.11.2017 року на загальну суму постачання 228112,21 грн., в тому числі ПДВ 7% - 10967,25 грн., згідно якої постачався товар гранат загальною кількістю 7422,30 кг. та грейпфрут загальною кількістю 645 кг. (т.1 а.с.49).

Судом встановлено, що 23 листопада 2017 року позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року (т.1 а.с.37,48).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Укрфрут компані 23.11.2017 року отримані квитанції по направленим податковим накладним №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року (т.1 а.с.37,48), в яких зазначено, що документ прийнято, реєстрація зупинена та вказано виявлені помилки: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеням ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 0806 та 0810... та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. в п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього наказу.

Судом встановлено, що на виконання вимог контролюючого органу, 12 лютого 2018 року позивачем направлено:

- повідомлення №1 від 12.02.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, а саме щодо податкової накладної №22 від 13.11.2017 року (т.2 а.с.133,141), в якому надано наступні пояснення Подання підтверджуючих документів про реальність операцій, товар придбано у вітчизняного постачальника ТОВ Одесса Фрут Груп , та продано на ТОВ Таврія Плюс ;

- повідомлення №2 від 12.02.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, а саме щодо податкової накладної №23 від 14.11.2017 року (т.2 а.с.135, 143), в якому надано наступні пояснення Подання підтверджуючих документів про реальність операцій, товар придбано у вітчизняних постачальників ТОВ Одесса Фрут Груп , ТОВ Лампочка та продано ТОВ Таврія Плюс .

Як стверджує позивач, разом із вказаними повідомленнями ТОВ Укрфрут компані надано належні документи, вичерпний перелік яких установлено наказом Мінфіну від 13.06.17 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідно до п.57-1 Перехідних положень ПК України податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 200-1.3 та 200-1.9 статті 200-1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 2 січня 2018 року, крім: податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних/розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку.

Згідно квитанцій №1 від 13.02.2018 року (т.2 а.с.132, 134, 140,142) вказані документи доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України, однак не прийняті із зазначенням причин Виявлені помилки: документ не може бути прийнятий у зв'язку із набранням чинності Закону України від 07 грудня №2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році . Повідомлення не прийнято .

Судом встановлено, що 21.05.2018 року, з метою здійснення реєстрації податкових накладних №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, позивачем знову направлено контролюючому органу - ДФС:

- повідомлення №2 від 21.05.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, а саме щодо податкової накладної №22 від 13.11.2017 року (т.1 а.с.36, 191, 209, т.2 а.с.35), в якому надано пояснення стосовно того, що позивачем надаються підтверджуючі документи про реалізацію товару, придбаного у вітчизняного постачальника ТОВ Одесса фрут групп та проданого ПП Таврія Плюс ;

- повідомлення №3 від 21.05.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, а саме щодо податкової накладної №23 від 14.11.2017 року (т.1 а.с.47, 192, 210, т.2 а.с.19), в якому надано пояснення стосовно того, що позивачем надаються підтверджуючі документи про реалізацію товару, придбаного у вітчизняних постачальників ТОВ Одесса фрут групп , ТОВ Лапмочка та проданого на ПП Таврія Плюс .

Як встановлено судом з наданих з боку позивача та відповідачів доказів:

1) до вказаного повідомлення №2 позивачем було додано (т.1 а.с.211, т.2 а.с.37-48):

- договір суборенди від 01.04.2017 року №1/4-17 (документи довільного формату укрросресурси 1-2, 3-4.рdf);

- договір поставки від 01.02.2017 року №01/02-1 (документи довільного формату ДГ №01 02-17 1-2, 3-4,5.рdf);

- договір поставки від 13.05.2017 року №87 (документи довільного формату договір поставки №87 1-2, 3-4,5-6,7.рdf);

- платіжне доручення від 13.11.2017 року (документ довільного формату платіжне доручення.рdf);

- видаткова накладна від 20.10.2017 року №855 (документ довільного формату ВН 855 від 20.10.2017.рdf);

- штатний розпис (документ довільного формату штатний розпис.рdf);

2) до повідомлення №3 позивачем було додано (т.1 а.с.193, 211, т.2 а.с.21-34)

- договір суборенди від 01.04.2017 року №1/4-17 (документи довільного формату укрросресурси 1-2, 3-4.рdf);

- договір поставки від 01.02.2017 року №01/02-1 (документи довільного формату ДГ №01 02-17 1-2, 3-4,5.рdf);

- договір поставки від 13.05.2017 року №87 (документи довільного формату договір поставки №87 1-2, 3-4,5-6,7.рdf);

- платіжне доручення від 14.11.2017 року (документ довільного формату платіжне доручення.рdf);

- видаткова накладна від 08.11.2017 року №1020 (документ довільного формату ВН 1020 від 08.11.2017.рdf);

- штатний розпис (документ довільного формату штатний розпис.рdf);

- видаткова накладна від 14.11.2017 року №ЛА-0000801 (документ довільного формату ВН №ЛА-0000801 від 14.11.2017 року.рdf);

- договір поставки №ЛА-517 (документ довільного формату договір поставки №ЛА-517 рdf).

Позивачем, в свою чергу, до суду також надані копії вказаних документів, які надавались контролюючому органу, а саме (окрім тих, що вже зазначені судом вище) надані в копіях:

- штатний розпис ТОВ Укрфрут компані , в якому зокрема зазначено, що в штаті підприємства є адміністрація, як то: директор, бухгалтер, менеджер, обліковець та технічний персонал: комірники, експедитори (т.1 а.с.88);

- договір суборенди від 01.04.2017 року №1/4-17 (т.1 а.с.84-87), укладений між позивачем (суборендарем) та ТОВ ПТФ Укрросресурси (орендар), згідно якого позивач користується на праві суборенди нежитловим приміщенням: морозильною та холодильною камерами, сухим складом, офісом, підсобним приміщенням, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Новомосковська дорога, 21/1;

- договір поставки №01/02-17 від 01.02.2017 року, укладений між ТОВ Укрфрут компані (покупець) та ТОВ Одеса Фрут Групп (постачальник, продавець) (т.1 а.с.64-68), згідно якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та сплатити товар, визначений у накладних або додатках до договору - цитрусові згідно накладної або специфікації;

- видаткова накладна від 08.11.2017 року №1020, виписана на виконання договору №01/02-17 на поставку ТОВ Одеса Фрут Групп (постачальник) гранатів, грейпфрутів, мандарин ТОВ Укрфрут компані (отримувач) (т.1 а.с.52);

- договір поставки №ЛА-517 від 01.11.2017 року, укладений між ТОВ Укрфрут компані (покупець) та ТОВ Лампочка (продавець) на поставку товарів згідно накладних (т.1 а.с.82-83);

- видаткова накладна від 14.11.2017 року №ЛА-0000801, виписана на виконання договору №ЛА-517 від 01.11.2017 року на поставку ТОВ Лампочка (постачальник) гранатів ТОВ Укрфрут компані (отримувач) (т.1 а.с.51).

Тобто, як вбачається з викладеного, позивачем контролюючому органу були також подані документи, які підтверджують придбання позивачем товару, який ним у подальшому реалізовувався ПП Таврія Плюс .

Однак, як встановлено судом, за результатом поданого позивачем повідомлення та документів, Комісією Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 25.05.2018 року прийняті рішення:

- № 727044/40379140 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН щодо податкової накладної № 22 від 13.11.2017 року (т.1 а.с.34-35, 187-188, 205-206);

- № 727043/40379140 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН щодо податкової накладної № 23 від 14.11.2017 року (т.1 а.с.45-46,189-190, 207-208).

Підставою для відмови у реєстрації цих податкових накладних у вказаних рішеннях Комісії Головного управління ДФС в Одеській області зазначено ненадання платником податку копій документів:

- договорів, довіреностей, актів керівника органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити);

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

У даних рішеннях вказано, що відповідна відмова в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з вказаними рішеннями комісії Головного управління ДФС в Одеській області від 25.05.2018 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (враховуючи подані до неї уточнення).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Як вже встановлено судом, податкові накладні позивачем були виписані за датою відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем за фактом відвантаження товарів, було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року.

Проте, реєстрація цих податкових накладних була зупинена з посиланням на те, що: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеням ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступенів ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 0806, 0810" та позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів (т.1 а.с.37, 48).

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла станом на дату зупинення реєстрації податкових накладних), реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла станом на дату зупинення реєстрації податкових накладних), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Зі змісту квитанцій від 23.11.2017 року по податковим накладним ТОВ Укрфрут компані 22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 вбачається, що реєстрація податкових накладних зупинена контролюючим органом відповідно до п.201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. Також, в них зазначено, що за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0806, 0810" (т.1 а.с.37, 48).

Суд зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №752/30620 (який був чинний станом на дату зупинення реєстрації податкових накладних та втратив чинність 25.05.2018 року) затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, визначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за декількома критеріями, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Отже, приписами п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях від 23.11.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, якому не відповідають податкові накладні №22 від 13.11.2017 та №23 від та 14.11.2017 року.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що контролюючим органом порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанціях від 23.11.2017 року конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Крім того, викладення у вказаній квитанції речення про невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 0810; 0806 та віднесення з цих підстав податкових накладних №№22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків суд вважає необґрунтованим, оскільки такого критерію не визначено у пункті 6 наказу Міністерства фінансів України № 567.

В свою чергу, суд зазначає, що визначення фіскальним органом у Квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

В пункті 1 Наказу №567 зазначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Наказу №567 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції.

Як вбачається зі змісту Квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковим накладним №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Таким чином, у зазначених квитанціях відповідачем в порушення п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Крім того, суд зазначає, що Наказ №567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) не містить п.4, на зміст якого посилається відповідач у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних із зазначенням надання та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу .

Відповідно до п.п.201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла станом на дату зупинення реєстрації податкових накладних), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено, що 12.02.2018 року позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарських операцій, за результатами яких складено податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Однак, вказані документи не були прийняті відповідачем - ДФС із зазначенням причин: Виявлені помилки: документ не може бути прийнятий у зв'язку із набранням чинності Закону України від 07 грудня №2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 року .

Судом встановлено, що 01.01.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII від 07.12.2017 року, яким пункт 201.16 ПК України викладено в такій редакції: Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України .

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року прийнято постанову №117 від 21.02.2018 року "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова №117), яка набрала чинності з 22.03.2018 року.

Пунктом 2 Постанови №117 визначено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/ розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Відповідно до п.14 Постанови № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Постанови № 117 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ризиковості платника податків.

Відповідно до п.15 Постанови №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно з п.16 Постанови №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 18 Постанови №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Згідно з п.19 Постанови №117 Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Положеннями п.20 Постанови №117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п.21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п.22, п.23 Постанови №117 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

З вказаних положень Постанови №117 вбачається, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному п.16 Постанови №117 позивачем 21.05.2018 року було направлено до податкового органу копії первинних документів та пояснення по господарським операціям, щодо яких булі складені податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, реєстрація яких зупинена.

Однак рішеннями Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №727043/40379140 та №727044/40379140 від 25.05.2018 року позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних в ЄРПН у формі рішення, яка передбачена додатком 2 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 22), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року. В цьому рішенні зазначено, що платником податку не надано копій документів: 1) договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, яким оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції; (далі - порушення №1); 2) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити); (далі - порушення №2); 3) розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (далі - порушення №3).

Суд зазначає, що рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області № 727044/40379140 від 25.05.2018 року та № 727043/40379140 від 25.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної ТОВ Укрфрут компані №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не містять конкретної інформації, щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є ненадання первинних документів без вказівки яких саме документів не вистачає для прийняття рішення щодо реєстрації спірних податкових накладних.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку), та передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства рішення Комісії Головного управління ДФС у Одеській області № 727044/40379140 від 25.05.2018 року та №727043/40379140 від 25.05.2018 року містить лише загальний перелік документів, що передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і підкреслення конкретних видів документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, вони не містять.

Тобто, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Одеській області не зроблено жодного підкреслення у зазначеній формі рішення для конкретизації документів, яких не було надано позивачем до податкового органу.

Представник відповідачів у судовому засіданні не зміг зазначити яких конкретно документів не було подано позивачем разом із повідомленням від 21.05.2018 року для здійснення реєстрації спірних податкових накладних.

При цьому, щодо порушення №1 (платником податку не надано копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, яким оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції) суд зазначає, що у видаткових накладних №123 та №124, на підставі яких складені податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року, зазначено, що товар отримано за довіреністю уповноваженою особою ПП Таврія Плюс , та міститься печатка підприємства та підпис відповідної особи-отримувача товару.

В свою чергу, в договорі поставки № 87 від 13.05.2017 року, у п.3.4 визначено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних.

Водночас, суд зазначає, що представником ПП Таврія Плюс у судовому засіданні було підтверджено фактичне отримання вказаним підприємством товару від позивача за вищевказаними видатковими накладними.

При цьому, суд зазначає, що відсутність на зазначеному документі номеру довіреності або П.І.Б. особи, яка від імені ПП Таврія Плюс отримала від позивача придбаний товар, на думку суду, не є достатньою підставою для визнання цієї накладної недійсної або такою, що не підтверджує вчинення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року по справі №826/21425/15.

Стосовно порушення №2 (щодо ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, у самому рішенні вказано, що документи, які не надано, - необхідно підкреслити. Однак, відповідачем зазначено всі групи документів цього пункту без визначення конкретного документу або документів, які не надані позивачем.

В свою чергу, суд зазначає, що з боку позивача до суду були надані копії товарно-транспортних накладних, щодо перевезення товару покупцю ПП Таврія Плюс , які не були надані відповідачу.

Однак, ненадання цих товарно-транспортних накладних позивачем при подачі 21.05.2018 року товариством з обмеженою відповідальністю Укрфрут компані повідомлення разом із поясненнями щодо здійснення ним господарських операцій (відображених у спірних ПН №22 та №23) із ПП Таврія Плюс , не може бути самостійною підставою для визнання цієї господарської операції нереальною, та не спростовує обставин здійснення такої операції, що вбачаються із загальної кількості первинних документів, наданих позивачем контролюючому органу.

Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і є підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому.

Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17.

При цьому, як вже зазначалось судом, вказаної обставини не було покладено в основу прийнятих рішень від 25.05.2018 року, що оскаржуються позивачем.

Стосовно порушення №3, щодо ненадання позивачем розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, суд зазначає наступне.

До податкового органу були надані платіжні доручення про сплату ПП Таврія Плюс коштів за поставлені позивачем товари.

При цьому, під час розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем помилково було додано до повідомлення № 2 та № 3 платіжні доручення по іншим видатковим накладним.

Поряд з тим, як вказує позивач, ані у першій квитанції про не прийняття документа, ані у квитанції про зупинення реєстрації ПН № 22 та № 23 відповідачем не було зазначено про необхідність надання платіжного доручення, хоча чітке визначення підстав для зупинення реєстрації є прямою вимогою законодавства.

В свою чергу, до суду позивачем надані платіжні доручення, згідно з якими ПП Таврія Плюс здійснена оплата за поставлені за ПН № 22 та № 23 товари, а саме № 880446 від 30.11.2017 року та № 882598 від 01.12.2017 року.

При цьому, слід зауважити на тому, що вказані платіжні доручення вже були наявні у позивача станом на момент подання повідомлень від 21.05.2018 року.

Крім того, суд зазначає, що податкові накладні №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року були виписані позивачем та подані ним для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за фактом відвантаження товару контрагенту, а не за фактом отримання від нього коштів за цей товар.

Отже, в даному випадку, помилкове подання позивачем іншого платіжного доручення не може спростовувати здійснення фактичної оплати за цей товар, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з викладеного, оскаржувані позивачем рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №22 від 13.11.2017 року та №23 від 14.11.2017 року. Окрім того, вони не містять конкретної інформації про причини та підстави для їх прийняття, а саме інформації про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію вказаних податкових накладних.

Щодо аналізу господарських операцій між ТОВ Укрфрут компані та ПП Таврія Плюс , то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

При вирішенні даної справи суд також виходить із того, що оскаржувані рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 727044/40379140 від 25.05.2018 року та №727043/40379140 від 25.05.2018 року є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), на які він поширюється.

Обов'язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Однак, оскаржувані рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від № 727044/40379140 від 25.05.2018 року та №727043/40379140 від 25.05.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ Укрфрут компані про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.11.2017 року та податку накладну №23 від 14.11.2017 року, виписані ТОВ Укрфрут компані , суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.

Згідно з положеннями п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені саме на Державну фіскальну службу України.

Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішень комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 727044/40379140 від 25.05.2018 року та №727043/40379140 від 25.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд вважає за необхідне задовольнити вказані позовні вимоги позивача та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.11.2017 року та податкову накладну №23 від 14.11.2017 року, складені товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані".

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача - ДФС України в даному випадку обов'язку зареєструвати податкові накладні не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення та відзиви на позов, і не довели суду правомірності вчинених ними дій та прийнятих рішень.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Укрфрут компані" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн. згідно платіжного доручення №419 від 13.07.2018 року (т.1 а.с.109) (як за 3 вимоги немайнового характеру).

Частиною 3 ст.6 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви заявлено 3 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними дій щодо винесення квитанції, визнання протиправними та скасування двох рішень від 25.05.2018 року) та 3 похідні від них вимоги зобов'язального характеру.

Оскільки три позовні вимоги зобов'язального характеру є похідними, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить три немайнові вимоги, і отже судовий збір за такі вимоги сплачується як за три вимоги немайнового характеру у розмірі 5286,00 грн.

Сума сплаченого судового збору згідно вищевказаного платіжного документу зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому, щодо однієї із вимог немайнового характеру (про визнання протиправними дій ДФС України щодо винесення квитанції) судом закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу, що, в даному випадку, відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже сума у розмірі 1762 грн. за одну вимогу немайнового характеру підлягає саме поверненню позивачу відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір лише за його клопотанням.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Укрфрут компані та враховуючи сплату позивачем судового збору за дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправними та скасування рішень та похідні від них вимоги зобов'язального характеру у розмірі 3524 грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3524 грн. 00 коп. з Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки саме його рішеннями №727043/40379140 та №727044/40379140 від 25.05.2018 року порушенні права та інтереси позивача.

07.12.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Керуючись ст.ст. 2,9,72,76,77,78,90,120,139,241-246,255,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - приватне підприємство "Таврія Плюс" про визнання протиправними та скасування рішень і про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 727044/40379140 від 25.05.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" №22 від 13.11.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №22 від 13.11.2017 року, складену товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" (код ЄДРПОУ 40379140, адреса: вул.Ак.Вільямса, буд.43 А, м.Одеса, 65038).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 727043/40379140 від 25.05.2018 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" №23 від 14.11.2017 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м.Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №23 від 14.11.2017 року складену товариством з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" (код ЄДРПОУ 40379140, адреса: вул.Ак.Вільямса, буд.43 А, м.Одеса, 65038).

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфрут компані" (код ЄДРПОУ 40379140, адреса: вул.Ак.Вільямса, буд.43 А, м.Одеса, 65038) судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок), сплачений згідно платіжного доручення №500 від 11.07.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.12.2018 року.

Суддя О.М. Соколенко

.