Рішення

від 11.12.2018 по справі 918/675/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/675/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 608 674,08 грн.

Секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.

Представники:

Від позивача: Дроненко Ю.В., Олексюк О.П.

Від відповідача: Кучмак В.З.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Племзавод "Літинський" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 608 674,08 грн., з яких: 577 887,72 грн. основний борг, 3250,61 грн. 3% річних, 22 371,29 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 38 від 03.08.2018 року в частині оплати за товар.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №918/675/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 20 листопада 2018 року.

13.11.2018 р. відповідач подав суду відзив на позов, у якому позовні вимоги визнав частково, та зазначив, що позивач допустив помилки при обрахуванні 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою від 20.11.2018 р. відкладено розгляд справи на 11.12.2018 р. за клопотанням відповідача.

11.12.2018 р. через канцелярію суду позивач подав заяву, згідно якої вказав, що у прохальній частині позовної заяви допущено арифметичні описки. Тому просить вважати вірно викладеними позовні вимоги наступного змісту: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД" на користь Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський" - 577 887,72 грн. основного боргу, 3 879,76 грн. 3% річних, 26 906,60 грн. інфляційних втрат. Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, тому прийнята судом.

В судовому засіданні 11.12.2018 р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням поданої заяви.

Натомість представник відповідача позовні вимоги визнав частково, та надав пояснення, що співпадають із позицією, викладеною у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

03 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Племзавод "Літинський" (продавець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №38 (надалі договір) відповідно до предмету якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти товар, а саме ВРХ, далі за текстом товар в кількості, згідно ПК-1, голів та за ціною зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід'ємною частиною даного договору (арк.с. 11-12).

Відповідно пункту 2.1. договору покупець здійснює оплату товару згідно рахунків пред'явлених продавцем, або готівкою в касу.

Згідно пункту 3.1. договору оплата за цим договором проводиться в національній валюті України , шляхом видачі готівки з відміткою в приймальній квитанції, що є невід'ємною частиною договору, або безготівково на р/рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно видаткових накладних № ЛОС-000125 від 03 серпня 2018 року на суму 564 368,22 грн. та №РЖ-0000198 від 03 серпня 2018 року на суму 73519,50 грн. позивач передав у власність відповідача обумовлений умовами договору товар на загальну суму 637 887,72 грн. (арк.с. 15-18).

У судовому засіданні представник відповідача звернув увагу суду на те, що згадані накладні не підписані зі сторони відповідача. Проте як представник позивача, так і представник відповідача підтвердили та визнали факт отримання відповідачем товару - великої рогатої худоби. Отже, відсутність підпису на накладних у даному випадку не спростовує факту отримання ВРХ відповідачем та не звільняє останнього від його оплати.

В свою чергу відповідач 13 вересня частково оплатив поставлений товар на суму 60 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 16 жовтня 2018 року (арк.с.20-23). Таким чином поставленим позивачем та неоплаченим відповідачем лишається товар на загальну суму 577 887,72 грн., докази оплати якого в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За умовами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У своєму позові позивач зазначає, що оскільки умовами договору сторони не визначили граничний термін розрахунків, відтак строк виконання зобов'язання встановлений статтею 692 Цивільного кодексу України.

27 серпня 2018 року позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення боргу №142, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 577 887,72 грн. основний боргу є законними обґрунтованими, відповідачем не спростовані та визнані, а відтак такими що підлягають до задоволення в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3 879,76 грн. 3% річних, 26 906,60 грн. інфляційних втрат.

Щодо інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно розрахунку позивача, з 05 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року позивач нарахував відповідачу 14 815,46 грн. інфляційних втрат.

Перевіряючи нарахування позивача, суд здійснив власний обрахунок за допомогою програмного комплексу "ТОВ Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА: закон. Підприємство 9.5.3.", за яким за вказаний період інфляційного збільшення заборгованості не відбулось.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 05.08.2018 - 12.09.2018 637887.72 1.000 0.00 637887.72 Зокрема, суд зазначає, що оскільки 13.09.2018 р. відбулось часткове погашення боргу, тому нарахування на суму вартості товару 637 887,72 грн. потрібно дійснювати по 12.09.2018 р.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97 року.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Також, за період з 14 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року позивачем нараховано 12091,14 грн. Однаку, у даному випадку вірним є нарахування на суму непогашеного боргу 577887,72 грн. за період з 13.09.2018 р. по 17.10.2018 р. Так, згідно розрахунку суду інфляційне збільшення боргу за вказаний період становить 20 990,62 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 13.09.2018 - 17.10.2018 577 887.72 1.036 20 990.62 598 878.34

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати 20990,62 грн. Тому, в задоволенні вимог про стягнення 5 915,98 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

За період з 05 серпня 2018 року по 17 жовтня 2018 року позивач керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3 879,76 грн. 3% річних.

Зокрема, з 05 серпня 2018 року по 13 вересня 2018 року на суму 637 887,72 грн. нараховано 3% річниз - 2 097,17 грн.

Проте, суд зазначає, що оскільки 13.09.2018 р. відбулось часткове погашення боргу у розмірі 60000,00 грн., тому нарахування 3% річних на суму вартості товару 637 887,72 грн. потрібно дійснювати по 12.09.2018 р.

Так, за період з 05 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року 3% річних на суму 637 887,72 грн. складають 2 044,74 грн.

Розрахунок 3 процентів річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 637887.72 05.08.2018 - 12.09.2018 39 3 % 2044.74

За період з 14 вересня 2019 року по 17 жовтня 2018 року позивач на суму заборгованості 637887,72 грн. нарахував 1 782,59 грн. 3% річних.

Суд зазначає, що вказаний розрахунок є невірним, оскільки 13 вересня 2018 року відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 60 000,00 грн. Відтак вірним є нарахування 3% річних на суму непогашеного боргу 577 887,72 грн. за період з 13.09.2018 р. по 17.10.2018 р.

Розрахунок 3 процентів річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 577887.72 13.09.2018 - 17.10.2018 35 3 % 1662.42 Так, за період з 13 вересня 2018 року по 17 жовтня 2018 року 3% річних на суму 577 887,72 грн. складають 1 662,42 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в загальному розмірі 3 707,16 грн. Тому, в задоволенні вимог про стягнення 172,60 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ЗЕВС ЛТД" підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 577 887,72 грн. основного боргу, 3 707,16 грн. 3% річних, 20 990,62 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні вимог про стягнення 5 915,98 грн. інфляційних втрат та 172,60 грн. 3% річних слід відмовити.

Судовий збір згідно положень статті 129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 98,99%. Так, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 9 038,78 грн. витрат по сплаті судового збору

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

Щодо вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У порядку частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відшкодовуються витрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь - якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

На підтвердження наданих послуг та понесених витрат позивач не надав суду доказів понесення витрат за послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 вказано, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до пункту 6.3. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивачем не надано доказів фактичного понесення судових витрат на отримання правової допомоги. Відтак, за відсутності доказів понесення судових витрат (оплати вказаних адвокатських послуг) суд позбавлений можливості встановити дійсні витрати позивача на отримання правової допомоги. Тому у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача витрат на правову допомогу позивача у заявленій останнім сумі.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вул. К.Савури 6, код ЄДРПОУ 30362061) на користь Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський" (22343, Вінницька область, Літинський район, с. Громадське, вул. Центральна 1, код ЄДРПОУ 00846180) - 577 887 (п'ятсот сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 72 коп. основного боргу, 3 707 (три тисячі сімсот сім) грн. 16 коп. 3% річних, 20 990 (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 9 038 (дев`ять тисяч тридцять вісім) грн. 78 коп. судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 5 915,98 грн. інфляційних втрат та 172,60 грн. 3% річних - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "17" грудня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.