Постанова

від 13.02.2019 по справі 918/675/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року Справа №918/675/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дужич С.П.

суддя Огороднік К.М.

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (посвідчення №409 від 30.08.04);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" на рішення господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2018 року, суддя Бережнюк В.В., м. Рівне, повний текст складено 17 грудня 2018 року, у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Племзавод "Літинський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 608 674,08 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2018 року, ПрАТ "Племзавод "Літинський" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 грудня 2018 року) про стягнення 608 674,08 грн., з яких 577 887,72 грн. - основного боргу, 3 879,76 грн. - 3% річних, 26 906,60 грн. - інфляційних втрат, з тих підстав, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу №38 від 03 серпня 2018 року в частині оплати за реалізований йому товар.

11 грудня 2018 року, рішенням господарського суду Рівненської області, з урахуванням ухвали від 17 грудня 2018 року, даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача - 577 887,72 грн. - основного боргу, 3 707,16 грн. - 3% річних, 20 990,62 грн. - інфляційних втрат і 9 038,78 грн. - судового збору та відмовлено у стягненні 5 915,98 грн. - інфляційних втрат та 172,60 грн. - 3% річних.

ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки накладні, згідно яких поставлявся товар на загальну суму 637 887,72 грн. товариством не підписані, що є порушенням п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", відповідно до якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вказує на помилки при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і строк нарахування 3% річних слід розпочинати з 06 серпня 2018 року, що складе 1992,30 грн. при заборгованості у 637 887,72 грн.

Крім того, заперечує правильність суду щодо віднесення справи до категорії малозначних, оскільки ціна позову ПАТ "Племзавод "Літинський" складає 608 674,08 грн., що безпосередньо впливає на права сторін щодо оскарження прийнятих рішень тому, що, відповідно до ч.3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

14 і 28 січня 2019 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито апеляційне провадження за скаргою ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" і призначено її до розгляду на 13 лютого 2018 року.

У судовому засіданні представник позивача висловив свою правову позицію щодо поданої апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, натомість рішення суду першої інстанції прийняте у чіткій відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому, за його переконанням, відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

03 серпня 2018 року, між ПрАТ "Племзавод "Літинський", як продавцем, та ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу №38, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає товар - велику рогату худобу в кількості, згідно ПК1 за ціною зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід'ємною частиною даного договору. (а.с.11-12)

Відповідно п.2.1. Договору №38, покупець здійснює оплату товару згідно рахунків пред'явлених продавцем, або готівкою в касу.

03 серпня 2018 року, ПрАТ "Племзавод "Літинський" передало у власність ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" обумовлений умовами Договору №38 товар на загальну суму 637 887,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЛОС-000125 на суму 564 368,22 грн. та №РЖ-0000198 на суму 73 519,50 грн. (а.с.15-18)

27 серпня 2018 року, ПрАТ "Племзавод "Літинський" звернувся до ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" з претензією №142 про повернення боргу у розмірі 637 887,72 грн., яка залишена відповідачем без відповіді. (а.с.19)

13 вересня 2018 року, ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", згідно банківської виписки від 16 жовтня 2018 року, частково сплатило кошти за поставлений товар в розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 2018 року (а.с.20-23).

25 жовтня 2018 року, у зв'язку з тим, що ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" не розрахувалось за реалізований йому товар у розмірі 577 887,72 грн., ПрАТ "Племзавод "Літинський" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 608 674,08 грн., з яких 577 887,72 грн. - основного боргу, 3 250,61 грн. - 3% річних, 22 371,29 грн. - інфляційних втрат. (а.с.2-6)

11 грудня 2018 року, ПрАТ "Племзавод "Літинський" подало уточнюючу заяву, де через допущену описку, просить стягнути з ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" на користь ПрАТ "Племзавод "Літинський" 577 887,72 грн. - основного боргу, 3 879,76 грн. - 3% річних, 26 906,60 грн. - інфляційних втрат.

11 грудня 2018 року, рішенням господарського суду Рівненської області, з урахуванням ухвали від 17 грудня 2018 року, даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача - 577 887,72 грн. - основного боргу, 3 707,16 грн. - 3% річних, 20 990,62 грн. - інфляційних втрат і 9 038,78 грн. - судового збору та відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 5 915,98 грн. - інфляційних втрат і 172,60 грн. - 3% річних. (а.с.75-78)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено з матеріалів справи, 03 серпня 2018 року, між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу №38, відповідно до умов якого ПрАТ "Племзавод "Літинський" продає, а ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" приймає товар - велику рогату худобу в кількості, згідно ПК1 за ціною зазначеною в накладній на кожну окрему партію, яка є невід'ємною частиною даного договору. (а.с.11-12)

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

03 серпня 2018 року, ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" передало у власність ПрАТ "Племзавод "Літинський" обумовлений умовами Договору №38 товар на загальну суму 637 887,72 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЛОС-000125 на суму 564 368,22 грн. та №РЖ-0000198 на суму 73 519,50 грн.

Сторони по Договору №38 не визначили граничний термін розрахунків, проте, за приписами ст. 692 ЦК України, зобов'язання оплати отриманого товару у відповідача перед позивачем виникло після прийняття товару, тобто з 03 серпня 2018 року, але в матеріалах страви відсутні докази такого розрахунку.

Відповідач, не заперечуючи поставки товару оплатив його частково на суму 60 000,00 грн., чим заборгував позивачу кошти в сумі 577 887,72 (637 887,72 - 60 000,00) грн.

Тому, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції, що позовні вимоги ПрАТ "Племзавод "Літинський" до ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 577 887,72 грн. - основного боргу є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані та визнані, а відтак, є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання апелянта на те, що у видаткових накладних про поставку товару відсутній підпис уповноваженої особи покупця, колегія суддів оцінює критично і відхиляє як безпідставні, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт поставки йому товару за спірними накладними, частково оплатив отриманий нам товар і, крім того, згідно приймальні квитанції на закупку скота, птиці та кролів №015434 та №015436 від 03 серпня 2018 року (а.с.17-18), оформлені відповідачем, з яких зазначається таж сама кількість поставленої позивачем великої рогатої худоби що і в видаткових накладних, підтверджують факт продажу обумовленого Договором товару.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3879,76 грн. - 3% річних і 26 906,60 грн. - інфляційних втрат.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат, то позивач просив стягнути з відповідача 14 815,46 грн. за період з 05 серпня по 13 вересня 2018 року (до моменту часткового погашення заборгованості) та 12 091,14 грн. - за період з 14 вересня по 17 жовтня 2018 року.

Здійснивши перерахунок нарахованої суми інфляційних втрат, судова колегія вважає вірними розрахунки, наведені в рішенні суду першої інстанції згідно яких останнім було встановлено, що за період з 05 серпня по 13 вересня 2018 року інфляційного збільшення заборгованості не відбулось, в той час як за період з 14 вересня по 17 жовтня 2018 року інфляційне збільшення становить 20 990,62 грн., а тому в цій частині позов підставний, а в задоволенні вимог про стягнення 5 915,98 грн. - інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо 3% річних, то позивач просив стягнути з відповідача 2 097,17 грн. за період з 05 серпня по 13 вересня 2018 року (до моменту часткового погашення заборгованості) та 1 782,59 грн. - за період з 14 вересня по 17 жовтня 2018 року.

Здійснивши перерахунок нарахованої суми інфляційних втрат, судова колегія вважає вірними розрахунки, наведені в рішенні суду першої інстанції згідно яких останнім було встановлено, що за період з 05 серпня по 12 вересня 2018 року сума 3% річних складає 2 044,74 грн., а за період з 14 вересня по 17 жовтня 2018 року - 1662,42 грн., тому в частині стягнення 3% річних у розмірі 3 707,16 грн. позов підставний, а в задоволенні вимог про стягнення 172,60 грн. - 3% річних слід відмовити.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що строк сплати за товар розпочався з 06 серпня 2018 року і саме з цієї дати слід обраховувати момент нарахування 3% річних, оскільки отримання відповідачем товару відбулась 03 серпня 2018 року а, згідно ст. 692 ЦК України, момент оплати товару наступив одразу після його прийняття.

Також, суд вірно встановив відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 15 000,00 грн. - на послуги адвоката, оскільки позивач не надав суду доказів, на підтвердження наданих послуг та понесених витрат.

Щодо віднесення даного спору до категорії малозначних, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 12 ГПК України, то законодавцем до малозначних віднесено справи незначної складності, визнані судом малозначними, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На 01 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762 грн. П'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб складало 881 000,00 грн., а ціна позову у даній справі не перевищує 608 674,08 грн.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 236 ГПК України з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2018 року - залишити без змін, а апеляційну скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/675/18 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Савченко Г.І.