Рішення

від 04.12.2018 по справі 816/845/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/845/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представників позивача - Лазебного Д.В., Благодир І.В.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 року № 0001911500.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 31.08.2016 провадження у справі № 816/845/16 зупинено до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі № 2015-11 /том 1, а.с. 219/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 залишено без змін /том 2, а.с. 39/.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 816/845/16 (адміністративне провадження № К/9901/25722/18) ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 та ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду /том 2, а.с. 75/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року справу прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження /том 2, а.с. 97.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та принципу стабільності оподаткування, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII, якими внесені зміни та згодом закріплені на постійній основі нові ставки податку, були прийняті пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

22.07.2016 року представником відповідача подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування заперечень зазначав, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України, яким окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату. Також розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України містять приписи щодо ставок плати за користування надрами для видобутку корисних копалин, які мають проміжний, тимчасовий характер, розраховані на певний період правового регулювання відносин та встановлюють правовий режим відносин на певний час, а отже відсутні будь - які суперечності між нормами Податкового кодексу України. Спірне рішення винесено у зв'язку з тим, що позивачем направлено уточнюючий податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року (вх. № 9239471203 від 24.11.2015 року), у якому застосовано ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірах, відмінних від визначених в пункті 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань.

04.09.2016 року представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Відзив на адміністративний позов аргументований доводами, аналогічними тим, що були зазначені в запереченні на адміністративний позов від 22.07.2016 року.

11 вересня 2018 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Р" від 29.12.2015 року № 0001911500 /том 2, а.с.182/.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" зареєстроване юридичною особою 28.01.1994 року, код за ЄДРПОУ 20041662 /том. 1, а.с. 9, 33/.

Видами діяльності Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" серед інших є: 06.10 Добування сирої нафти, 6.20 Добування природного газу.

24.11.2015 року Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" направлено засобами електронного зв'язку до Новосанжарського відділення уточнюючий податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року (вх. № 9239471203 від 24.11.2015 року) /том 2, а.с. 159/.

11.12.2015 року завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області Яценко О.В. проведено камеральну перевірку податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року по Новомиколаївському родовищу, поданого Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" 24.11.2015 року /том 1, а.с. 56-59/.

За результатами перевірки складено акт № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за І квартал 2015 року (вх. № 9239471203 від 24.11.2015 року) за висновками якого встановлено порушення:

- пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року у розмірі 6 956 979,01 грн., у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового (попутного) газу на 4 880 222,23 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 2 076 756,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 року №0001911500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу на загальну суму 8696223,76 грн. (податкове зобов'язання - 6956979,01 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1739244,75 грн.).

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1 статті Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) до загальнодержавних податків і зборів належала плата за користування надрами.

Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів складала 28 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту: "тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах: газу природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 55,00 від вартості товарної продукції гірничого підприємства".

Таким чином, Законом України №1621-VII було змінено розмір ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів з 28,00 відсотків до 55,00 відсотків на період з 03.08.2014 року до 01.01.2015 року.

Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, якими окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.

Так, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року підпункт 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначає, що загальнодержавних податків належить рентна плата.

Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 251 Податкового кодексу України ( в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року) рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Згідно пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року) ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах: газ природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

До набрання чинності Законом України № 71-VIIІ ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлювалися підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Законом України № 71-VIIІ було об'єднано в один податковий платіж - рентну плату - плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

З цією метою Законом України № 71-VIIІ внесено зміни до статті 9 Податкового кодексу України, в якій закріплюється перелік загальнодержавних податків та зборів, шляхом виключення із переліку плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, а також у статті 251 Податкового кодексу України визначено відповідний склад рентної плати.

Законом України № 71-VIIІ фактично не змінено кількості зборів та плат (податкових платежів), а лише було у інший спосіб розміщено у Податковому кодексі України норми, що регламентували плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу за І квартал 2015 року з урахуванням ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме, газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, в розмірі 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Суд зазначає, що статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Фактично йдеться про принципи, на яких ґрунтується у тому числі податкове законодавство. Цілий ряд принципів податкового законодавства є похідними конституційного принципу встановлення податків і зборів виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).

Одним із таких принципів є принцип стабільності. Він передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відтермінування моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів слід розуміти як гарантію, що надається державою платнику податків для цілей податкового планування і передбачуваності податкового законодавства. Також, затримка моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів, виступає гарантією належного виконання платниками податкового обов'язку. Стабільність елементів податків та зборів забезпечує стале джерело доходів бюджетів різних рівнів.

Принцип стабільності податкового законодавства передбачає обов'язкове дотримання двох заборон:

1) заборона внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;

2) заборона зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

Згідно із статтею 7 Податкового кодексу України до елементів податків і зборів відноситься, зокрема, ставка податку та збору.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Законодавцем поставлений знак рівності між "збором", "платою" та "внеском".

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Системний аналіз статті 3 Бюджетного кодексу України дає можливість дійти висновку, що під "бюджетним роком" слід розуміти бюджетний період, встановлений для бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Таким чином, заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року слід розуміти як заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом поточного бюджетного періоду.

Закон України №1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року, тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду, а набрав він чинності 03 серпня 2014 року - протягом 2014 бюджетного року. У свою чергу Закон України № 71-VIIІ було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду (набрання чинності 01 січня 2015 року).

Закон України № 71-VIIІ надав постійного характеру ставкам рентної плати, вперше запровадженим Законом України №1621-VII на період до 01.01.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами України №1621-VII та № 71-VIIІ у 2014 році менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (01.01.2015 року), можуть застосовуватись у відповідності до принципу стабільності оподаткування лише з 2016 року. У такому разі буде виконано умову підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищезазначена правова позиція суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 року по справі №804/1473/17 та постанові від 07.03.2018 року по справі №806/622/16.

Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 146, 147, 148, 149, 150, 151 позивачем розраховано податкове зобов'язання за І квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунку).

Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 32 від 24.11.2015 року податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 6 956 979,01 грн., що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 32.

Таким чином, позивачем було правомірно визначено розмір податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року з урахуванням ставки відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, за визначенням камеральної перевірки, наведеним у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка не може вважатись перевіркою результатів діяльності платника податків.

За результатами камеральної перевірки можуть бути встановлені порушення заповнення, термінів подання податкової звітності, сплати податкових зобовязань та відхилення/недостовірності даних, що можуть свідчити про порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, контролюючим органом має бути проведена документальна позапланова перевірка.

З наведеного слідує, що Податковим кодексом України передбачений механізм реалізації висновків акту камеральної перевірки через направлення запиту до платника податків щодо надання пояснень та документальних підтверджень та у випадку не отримання відповіді - ініціювання документальної позапланової перевірки.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача щодо надання пояснень та документальних підтверджень щодо камеральної перевірки, яка оформлена актом 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення відповідачем було порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістом частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) також наголосив, що перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

З урахуванням вищевикладеного суд погоджується з висновком позасудового експертного дослідження Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 1998 від 19.11.2018 року, згідно з яким висновки акту камеральної перевірки Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року про заниження Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року нормативно та документально не підтверджено.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи що відповідачем не було доведено, що спірне рішення прийнято ним з дотриманням положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд приходить до висновку про задоволення позовних Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.12.2015 року № 0001911500.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26089,00 гривень, а також, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 104 354 гривні 36 копійок.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 153, м. Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 20041662), до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 47, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 39756650) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.12.2015 року № 0001911500.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 47, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 39756650) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 153, м. Полтава, 36002; код ЄДРПОУ 20041662) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26089,00 (двадцять шість тисяч вісімдесят дев'ять) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Маршала Бірюзова, 47, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 39756650) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 104 354 (сто чотири тисячі триста п'ятдесят чотири) гривні 36 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.12.2018 року.

Суддя А.Б. Головко