Постанова

від 12.12.2018 по справі 820/4348/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 р. Справа № 820/4348/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 (суддя Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 07.09.18) по справі № 820/4348/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.02.2018 року № 000171415, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів у сумі 27789 грн., з яких 22231,56 грн. за основним платежем та 5557,89 грн. за штрафними фінансовими санкціями та податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № 000161415, якими було визначене грошове зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у 138940 грн., з яких 111157,80 грн. за основним платежем та 27789,45 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 18.12.2017 року по 31.01.2018 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку товариства з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів з комерційної назвою "світлодіодні стрічки..." за митними деклараціями. За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення. Відповідачем не зазначено, яка інформація, отримана від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів викликала сумнів у контролюючого органу стосовно дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи. У разі визнання перевірки незаконною, висновки акту перевірки не повинні оцінюватися судом, а отже податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Крім того, визначення суми грошового зобов'язання відбулося за відсутності результатів митного контролю, а також рішення контролюючого органу про зміну класифікації товару, отриманих після закінчення процедури митного оформлення та випуску на територію України, товару "світлодіодна стрічка".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.02.2018 року № 000171415.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.02.2018 року № 000161415.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 18.12.2017 року по 31.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Люмен ЛТД з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою світлодіодні стрічки... за митними деклараціями від 03.12.2017 року № UА 807170/2017/345820; від 30.10.2017 року № UА 807170/2017/3391100, від 31.01.2017 року № UА 807100000/2017/3064, від 26.10. 2016 року № UА 807100000/2016/42312 за кодом 8541 40 10 00 відповідно до УКТ ЗЕД.

Як вбачається з наказу заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 15.12.2017 року № 7876 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Люмен ЛТД перевірка була призначена контролюючим органом на підставі ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України у зв'язку з виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою "Стрічки світлодіодні...", митне оформлення яких було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Люмен ЛДТ".

За результатами перевірки складений акт від 05.02.2018 року № 434/20-40-14-15-07/38385751, яким було встановлено порушення позивачем Закону України Про Митний тариф України при класифікації товарів, частини 1 пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній під категорії 8541 40 10 00 (пільгова ставка ввізного мита 0, 0%)), а необхідно було зазначити код товару 9405 40 39 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0 %, у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання.

На підставі висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Люмен ЛТД винесено податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № 000171415, яким було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів у сумі 27 789 грн., з яких 22 231, 56 грн. за основним платежем та 5 557, 89 грн. за штрафними фінансовими санкціями та податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018 року № 000161415, яким було визначено грошове зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у 138 940 грн., з яких 111157,80 грн. за основним платежем та 27 789,45 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що станом на дату видання наказу № 7876 від 15.12.2017 року, проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень діяв мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю), який поширювався в тому числі на перевірки, що здійснюються органами Державної фіскальної служби.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, колегією суддів встановлено, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу про проведення документальної невиїзної перевірки від 15.12.2017 року №7876. Перевірка проводилась в період з 18.12.2017 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в редакції, яка діяла до 01.01.2018 року, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час прийняття наказу та проведення перевірки заборона на проведення заходів контролю не поширювалась на ГУ ДФС у Харківській області.

З 01.01.2018 року почала діяти нова редакція зазначеного вище Закону, відповідно до статті 6 якої зазначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, дія статті 6 у редакції, яка передбачала можливість проведення перевірки тільки тим органам, які увійдуть до переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України, почала діяти з 01.01.2018 року, тобто вже після проведеної перевірки.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що станом на дату видання наказу та проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю), в тому числі і органами Державної фіскальної служби.

Щодо підстав для проведення відповідачем перевірки колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до ч.2 статті 1 МК України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ч.1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з п.3 ч.3 статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Частиною 1 статті 351 МК України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Згідно з ч.ч. 4,5 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.

В акті перевірки вказано, що ТОВ "Люмен ЛТД" направлено письмове повідомлення від 15.12.2017 року №1036 про проведення перевірки, яке отримано позивачем 27.11.2017 року.

Під час судового розгляду колегією суддів було встановлено, що дата вручення повідомлення, вказана в акті (27.11.2017 року), є опискою. При цьому, представником позивача в судовому засіданні питання щодо завчасності повідомлення про проведення перевірки не ставилось.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав право проводити перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегією суддів встановлено таке.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2018 року №0000171415 позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у загальному розмірі 27789,45 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2018 року №0000161415 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 138947,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки від 05.02.2018 року №434/20-40-14-15-07/38385751, яким було встановлено такі порушення:

порушення Закону України "Про Митний тариф України" (застосування Правила 1 та 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД) при класифікації товарів, частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257 МК України в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 8541401000 (пільгова ставка ввізного мите 0,0%)), а необхідно було зазначити код товару 9405403900 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%), у зв'язку із чим було занижено податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 111157,80 грн.;

порушення пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, через що було занижено податкове зобов'язання податку на додану вартість на суму 22231,56 грн.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД" за митними деклараціями від 03.12.2017 року №UA807170/2017/345820, від 30.10.2017 року №UA807170/2017/339110, від 31.01.2017 року №807100000/2017/3064 та від 26.10.2016 року №807100000/2016/42312 ввозилися такі товари: стрічки світлодіодні, колір світла, що випромінюється - білий, для напруги 12В, з живленням від електромережі, в бобінах по 5 метрів шириною 8 мм; шириною 10 мм, колір світла, що випромінюється, різнокольоровий. Призначені для подальшого використання при виробництві інформаційних табло та освітлювальних приладів.

Зазначені товари заявлені позивачем до митного оформлення за кодом товару 8541401000 відповідно до УКТ ЗЕД, пільгова ставка ввізного мита 0,0%.

Відповідно до Закону України "Про Митний тариф України" товарна позиція 8541 має такий опис: дiоди, транзистори та аналогiчнi напiвпровiдниковi прилади; фоточутливi напiвпровiдниковi прилади, включаючи фотогальванiчнi елементи, зiбранi або не зiбранi у модуль, вмонтованi або не вмонтованi у панель; свiтловипромiнювальнi дiоди; п'єзоелектричнi кристали, зiбранi.

Товарна позиція 8541 40 10 00 включає в себе - світловипромінювальні дiоди, включаючи лазернi діоди.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем віднесено вказані вище товари до товарної позиції 9405 - лампи (світильники) та освітлювальне обладнання, включаючи прожектори та їх частини, в іншому місці не зазначені; свiтловi вивiски, свiтловi покажчики, табло з назвою або адресою i подібні вироби, що мають умонтоване джерело свiтла та їх частини, в іншому місці не зазначені, в товарній підкатегорії 9405403900 - інші, пільгова ставка ввізного мита 10,0%.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 4 статті 69 МК України встановлено, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з ч.7 статті 69 МК України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

На виконання статті 68 МК України листом Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2014 року № 6983/7/99-99-24-02-03-17 було впроваджено методичні рекомендації щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД.

Так, відповідно до пункту 53 додатку 3 Методичних рекомендацій щодо класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД товарів хімічної промисловості, затверджених вказаним вище листом, класифікація світлодіодів здійснюється у товарній позиції 8541 за умови, якщо вони являють собою окремі конструктивні елементи, що є напівпровідниковими приладами, які використовуються у подальшому виробництві тих чи інших пристроїв.

Якщо товар являє собою готовий виріб, який складається з будь-якої кількості діодів як джерела світла та інших компонентів, які забезпечують їх функціонування, то такий товар не розглядається у цій товарній позиції.

Також в даному пункті вказано, що світлодіодні стрічки представляють собою гнучку тонку друковану плату великої довжини на котрій впаяні з одного боку діоди та резистори, а з іншого боку наявна самоклейна основа. Такі стрічки у разі необхідності (для зручності) розрізаються на сегменти біля місць для спаювання. Для підключення такої стрічки потрібен блок живлення та контролер. Хоча такі вироби і є незакінченими, проте вони вважаються такими, в які умонтоване джерело світла, і мають класифікуватися у товарній позиції 9405.

На підставі викладеного вище, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно віднесено світлодіодні стрічки, які ввозились ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД", до товарної позиції 9405.

Щодо доводів позивача про наявність у нього висновку експертного товарознавчого дослідження від 23.08.2018 року №19162, відповідно до якого вказані стрічки світлодіодні віднесені до товарної підкатегорії 8541401000, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 8 статті 69 МК України висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Отже, даний довод позивача колегією суддів відхиляється.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у відношенні позивача правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Щодо клопотання відповідача про повернення надміру сплаченої суми судового збору колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

У свою чергу, механізм повернення з державного бюджету помилково сплачених сум судового збору визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Так, відповідно до абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Абзац 5 п. 5 Порядку визначає, що подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі (абз. 7 п. 5 Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Про деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації "Судовий збір" визначено судові органи.

Отже, подання на повернення коштів помилково зарахованого судового збору до органів Державної казначейської служби України здійснюється судами виключно за формою, затвердженою Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що з метою повернення надмірно сплаченого судового збору відповідачу необхідно звернутись до суду (на рахунок якого надмірно сплачено судовий збір), із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, за формою, затвердженою Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Після отримання в судовому органі відповідного подання, платник вправі звернутись до органу Державної казначейської служби за місцем надміру зарахованого платежу із заявою про повернення коштів з бюджету, із документами, зазначеними в абз. 7 п. 5 Порядку (оригіналом або копією документа на переказ та оригіналом подання суду).

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі № 820/4348/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.Б. Русанова Постанова складена в повному обсязі 17.12.18.