Постанова

від 23.07.2019 по справі 820/4348/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2019 року

Київ

справа №820/4348/18

адміністративне провадження №К/9901/2431/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Русанова В.Б.) у справі №820/4348/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 позовні вимоги - задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки всім обставинам та доказам у справі. Як вказує позивач, у рішенні суду апеляційної інстанції відсутній обґрунтований висновок щодо законності підстав проведення перевірки. Позивач наголошує, що зі змісту статті 351 Митного кодексу України вбачається, що наказ про призначення перевірки обов`язково має містити визначені частиною другою цієї статті підстави для її проведення, які зі змісту цього наказу можна було чітко ідентифікувати. Як вважає позивач, у справі відсутні відомості на підставі аналізу яких документів або отриманої інформації контролюючим органом були виявлені підозри щодо можливого порушення митного законодавства, та саме в чому вони полягають. Позивач зазначає, що у наказі про призначення перевірки є посилання лише на норму закону без зазначення конкретних виявлених ознак (підозр) порушення митного законодавства, що суперечить положенням Митного кодексу України. Крім того, на думку позивача, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність дії мораторію на перевірку податковими органами під час її проведення щодо позивача - є помилковим. Також, позивачем заявлено клопотання про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції, оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі про стягнення з позивача податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями, які є предметом розгляду у даній справі.

У свою чергу, відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з аргументами касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та помилковими. Відповідач вказує, що посилання на дію мораторію на період призначення та проведення перевірки є безпідставними, оскільки мораторій введено з 01.01.2018, при цьому, Закон України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у первісній редакції містив перелік органів, на які не поширювалась дія мораторію, зокрема, до такого переліку включено органи державної податкової, митної справи та органи фінансового контролю.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №820/4348/18.

Ухвалою від 19.07.2019 суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження на 23.07.2019.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Посадовими особами контролюючого органу з 18.12.2017 по 31.01.2018 ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ Люмен ЛТД з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) товарів з комерційною назвою світлодіодні стрічки... за митними деклараціями від 03.12.2017 № UА 807170/2017/345820; від 30.10.2017 № UА 807170/2017/3391100, від 31.01.2017 № UА 807100000/2017/3064, від 26.10. 2016 року № UА 807100000/2016/42312 за кодом 8541 40 10 00 відповідно до УКТ ЗЕД.

За результатами перевірки складено акт від 05.02.2018 №434/20-40-14-15-07/38385751, яким встановлено порушення позивачем Закону України Про Митний тариф України при класифікації товарів, частини першої пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України в частині порушення правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній під категорії 8541 40 10 00 (пільгова ставка ввізного мита 0,0%). Податковий орган дійшов висновку про необхідність зазначення позивачем коду товару 9405 40 39 00 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%). У зв`язку з чим позивачем було занижено податкове зобов`язання.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2018:

№000171415, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість з ввезення на територію України товарів у сумі 27789грн., з яких 22231, 56грн. за основним платежем та 5557, 89грн. за штрафними фінансовими санкціями;

№000161415, яким визначено грошове зобов`язання зі сплати мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у сумі 138940грн., з яких: 111157,80грн. - основний платіж та 27789,45грн. - штрафні фінансові санкції.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що станом на дату видання наказу від 15.12.2017 №7876, проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень діяв мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю), який поширювався в тому числі на перевірки, що здійснюються органами Державної фіскальної служби.

Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції, відмовляючи в позові посилався на те, що положення статті 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у редакції, яка передбачала можливість проведення перевірки тільки тим органам, які увійдуть до переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України, почала діяти з 01.01.2018, тобто вже після проведеної перевірки. Колегією суддів вказано, що відповідач мав право проводити перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Як вважав апеляційний суд, відповідачем правомірно віднесено світлодіодні стрічки, які ввозились ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД", до товарної позиції 9405 з посиланням на Методичні рекомендації щодо класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД товарів хімічної промисловості.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 №1728-VIII визначено, що до 31.12.2018 встановлений мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю).

Статтею 2 зазначеного Закону до 31.12.2018 встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду.

Відповідно до статті 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позапланові заходи державного контролю можуть здійснюватися виключно на підставах, встановлених статтею 3 цього Закону, крім тих органів державного нагляду (контролю), на відносини з якими відповідно до статті 6 не поширюється дія зазначеного закону, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (у редакції до 01.01.2018), дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки використання ядерної енергії, та його територіальними органами, Державною службою України з питань праці та її територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації, органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національним банком України, Антимонопольним комітетом України.

Відповідно до статті 6 Закону "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2018 почала діяти нова редакція Закону, відповідно до статті 6 якої зазначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності затверджено перелік органів, на які не поширюється дія Закону "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 2 зазначеної Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та діє до 31.12.2018 включно.

Постанову Кабінету Міністрів України було офіційно оприлюднено 23.02.2018 (Урядовий кур`єр від 23.02.2018 №38). Відтак, затверджений вказаною Постановою перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності набрав чинності 23.02.2018.

Судами з`ясовано та матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача проводилась на підставі наказу про проведення документальної невиїзної перевірки від 15.12.2017 №7876 з 18.12.2017 по 31.01.2018.

З аналізу викладеного нормативного регулювання та встановлених обставин, можна зробити висновок, що приписи статті 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у редакції, яка передбачала можливість проведення перевірки тільки тим органам, які увійдуть до переліку, встановленому Кабінетом Міністрів України, почали діяти з 01.01.2018, тобто вже після призначення та початку проведення перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що під час прийняття наказу та проведення перевірки заборона на проведення заходів контролю не поширювалась на ГУ ДФС у Харківській області.

Як вбачається з матеріалів справи податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2018 №0000171415 позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у загальному розмірі 27789,45грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 16.02.2018 №0000161415 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності у загальному розмірі 138947,25 грн.

Судами з`ясовано, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки від 05.02.2018 №434/20-40-14-15-07/38385751, з якого слідує, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем правил класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 8541401000 (пільгова ставка ввізного мите 0,0%), а необхідно було зазначити код товару 9405403900 (пільгова ставка ввізного мита 10,0%).

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД" за митними деклараціями ввозилися такі товари: стрічки світлодіодні, колір світла, що випромінюється - білий, для напруги 12В, з живленням від електромережі, в бобінах по 5 метрів шириною 8 мм; шириною 10 мм, колір світла, що випромінюється, різнокольоровий. Призначені для подальшого використання при виробництві інформаційних табло та освітлювальних приладів.

Зазначені товари заявлені позивачем до митного оформлення за кодом товару 8541401000 відповідно до УКТ ЗЕД, пільгова ставка ввізного мита 0,0%.

Товарна позиція 8541 має такий опис: дiоди, транзистори та аналогiчнi напiвпровiдниковi прилади; фоточутливi напiвпровiдниковi прилади, включаючи фотогальванiчнi елементи, зiбранi або не зiбранi у модуль, вмонтованi або не вмонтованi у панель; свiтловипромiнювальнi дiоди; п`єзоелектричнi кристали, зiбранi. Товарна позиція 8541 40 10 00 включає в себе - світловипромінювальні дiоди, включаючи лазернi діоди.

Натомість, відповідачем віднесено вказані вище товари до товарної позиції 9405 - лампи (світильники) та освітлювальне обладнання, включаючи прожектори та їх частини, в іншому місці не зазначені; свiтловi вивiски, свiтловi покажчики, табло з назвою або адресою i подібні вироби, що мають умонтоване джерело свiтла та їх частини, в іншому місці не зазначені, в товарній підкатегорії 9405403900 - інші, пільгова ставка ввізного мита 10,0%.

Згідно частин першої, другої статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД .

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердженн язаявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

На виконання статті 68 Митного кодексу України листом Міністерства доходів і зборів України від 26.03.2014 №6983/7/99-99-24-02-03-17 було впроваджено методичні рекомендації щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД.

Відповідно до пункту 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД додаток до Закону України Про митний тариф України N 2371-III від 05.04.2001 для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatismutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Згідно пункту 53 додатку 3 Методичних рекомендацій щодо класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД товарів хімічної промисловості, затверджених вказаним вище листом, класифікація світлодіодів здійснюється у товарній позиції 8541 за умови, якщо вони являють собою окремі конструктивні елементи, що є напівпровідниковими приладами, які використовуються у подальшому виробництві тих чи інших пристроїв.

Якщо товар являє собою готовий виріб, який складається з будь-якої кількості діодів як джерела світла та інших компонентів, які забезпечують їх функціонування, то такий товар не розглядається у цій товарній позиції.

Також в даному пункті вказано, що світлодіодні стрічки представляють собою гнучку тонку друковану плату великої довжини на котрій впаяні з одного боку діоди та резистори, а з іншого боку наявна самоклейна основа. Такі стрічки у разі необхідності (для зручності) розрізаються на сегменти біля місць для спаювання. Для підключення такої стрічки потрібен блок живлення та контролер. Хоча такі вироби і є незакінченими, проте вони вважаються такими, в які умонтоване джерело світла, і мають класифікуватися у товарній позиції 9405.

На підставі викладеного нормативного регулювання, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що відповідачем правомірно віднесено світлодіодні стрічки, які ввозились ТОВ "ЛЮМЕН ЛТД" до товарної позиції 9405.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції встановлюючи законність підстав для проведення відповідачем перевірки вказав про те, що відповідач мав право проводити перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Частиною першою статті 351 Митного кодексу України визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що наказом заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області від 15.12.2017 №7876 призначено проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Люмен ЛТД .

Перевірка призначена контролюючим органом на підставі частини другої статті 351 Митного кодексу України у зв`язку з виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно УКТ ЗЕД товарів з комерційною назвою "Стрічки світлодіодні...", митне оформлення яких було здійснено ТОВ "Люмен ЛДТ".

Положення статті 351 Митного кодексу України визначають, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

У частині другій статті 351 МК України визначено дві підстави, за наявності яких може бути проведена документальна невиїзна перевірка.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Положеннями статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом. Приписи цієї статті встановлюють, що перевірка проводиться за умови вручення платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз змісту вищенаведених норм Митного та Податкового кодексів України дає підстави для висновку, що проведення перевірки можливе за умови прийняття наказу, вручення наказу та повідомлення. Наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.

Судом апеляційної інстанції вказано, що як вбачається з акту перевірки ТОВ "Люмен ЛТД" направлено письмове повідомлення від 15.12.2017 №1036 про проведення перевірки, яке отримано позивачем 27.11.2017.

Під час судового розгляду колегією суддів було встановлено, що дата вручення повідомлення, вказана в акті (27.11.2017), є опискою. При цьому, представником позивача в судовому засіданні питання щодо завчасності повідомлення про проведення перевірки не ставилось.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач мав право проводити перевірку, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Стосовно доводів позивача про необґрунтованість підстав проведення перевірки, касаційний суд вважає, що оскільки підставою для проведення перевірки є наказ, тому захист прав та інтересів позивача щодо законності призначення таким наказом перевірки повинно вирішуватись шляхом оскарження виданого наказу. У свою чергу, у даному випадку, наказ не визнаний протиправним, вичерпав свою дію і предметом розгляду судами є законність прийнятих повідомлень-рішень за наслідками проведення перевірки.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову. Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції надав правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінив представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зупинення провадження у справі, з огляду на положення частини першої статті 375 КАС України, згідно якої суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку, оскільки за наслідками касаційного провадження розгляд справи закінчено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМЕН ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду '