Постанова

від 11.12.2018 по справі 820/3227/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3227/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Спаскіна О.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання: Медяник А.О. та Моісеєвої К.Ю.

представника позивача: Гребінка А. М.

представника відповідача: Зекова С. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018, суддя Бабаєв А.І., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 13.07.18 по справі № 820/3227/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван" ( далі - позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( далі - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.04.2018 року № 00001271401.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області винесене, на думку позивача, без врахування приписів чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 00001271401 від 12.04.2018 року.

Стягнено з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (код ЄДРПОУ 24141640, 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд.39) сплачений судовий збір в сумі 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 18 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Формес - Т , порушено здійснення порядку складання бухгалтерських документів (дефектність відповідних первинних документів) та фінансової звітності, що призвело до заниження доходів ТОВ Караван , чим порушено п.44.1 ст.44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) всього на суму 110 512 грн., втому числі у 2015 році на 110 512 грн. Також судом першої інстанції не взято до уваги, що в ході проведення перевірки, щодо правомірності формування втрат ТОВ Караван , відповідачем встановлено, що підприємством здійснювалося придбання транспортних послуг з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, на підставі актів виконаних робіт від окремих постачальників здійснювалось формування витрат підприємства у перевіряємий період. Однак позивачем до перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких невизначено номенклатуру товару, що унеможливлює провести перевірку фактичного переміщення товару, кому та/або від кого товар доставлявся, та який саме. Акти послуг не містять достатньої інформації, щоб підтверджувала факт здійснення послуги. Таким чином, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника)від перевізника, до покупця. Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в періоді, що перевірявся ТОВ Караван укладено договір постачання товару від 04.01.2016 року № 04/01/16 з ФОП ОСОБА_6 Вказаний договір укладено про поставку плівки стреч. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Караван не є виробником, або переробником. До перевірки не надано документів, якими підтверджується списання матеріалів на виробничі потреби. Відповідачем з метою підтвердження використання стречу , що було придбано від ФОП ОСОБА_6 дослідженні первинні бухгалтерські документи, але жодного документального підтвердження, щодо використання вказаних матеріалів при реалізації товарів до перевірки не надано. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (податковий номер 24141640) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, податку на додану вартість з 01.02.2015 року по 31.12.2017 року, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, сплати державного мита за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван" (податковий номер 24141640) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, податку на додану вартість з 01.02.2015 року по 31.12.2017 року, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, сплати державного мита за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (згідно з вимогами ст. 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, з урахуванням змін та доповнень)" №1083/20-40-14-01-08/24141640 від 28.03.2018 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки ТОВ "Караван" порушено:

- вимоги п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток на суму 201259 грн., в тому числі у 2015 році на 57149 грн., у 1 кварталі 2016 року на суму 21440 грн., у 2 кварталі 2016 року на суму 13481 грн., у 3 кварталі 2016 року на суму 29603 грн., у 4 кварталі 2016 року на суму 23140 грн., у 1 кварталі 2017 року на суму 10732 грн.., у 2 кварталі 2017 року на суму 20131 грн., у 3 кварталі 2017 року на суму 13376 грн., та у 4 кварталі 2017 року на суму 12207 грн.;

- вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI зі змінами та доповненнями, в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних на загальну суму 871,72 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 00001271401 від 12.04.2018 року, яким визначено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 201259,00 грн. та санкції на суму 50314,75 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами, а саме: з ТОВ "Формес - Т", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 у перевіряємих періодах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме щодо не здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ "Формес - Т", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 у перевіряємих періодах є необґрунтованими, а тому нарахування на їх підставі грошового зобов'язання є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У відповідності до з пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 Податкового Кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами, а саме: ТОВ "Формес - Т", ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який

ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, між ТОВ "Караван" та ТОВ "Формес - Т" укладено договір поставки № 200111 від 20.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Формес - Т" зобов'язано поставити гофроящики, а ТОВ "Караван" прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

ТОВ "Формес - Т" виписана видаткова накладна № 3001/6 від 30.01.2015 року на загальну суму 132614,85 грн., в т.ч. ПДВ 22102,48 грн.

ТОВ "Формес - Т" на підставі вказаної господарської операції було оформлено податкову накладну №39 від 30.01.2015 року.

Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних № КЦ/0009499 від 28.01.2015 року, №КЦ/0009500 від 29.01.2015 року, № КЦ/0009501 від 30.01.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Караван" та ТОВ "Формес - Т" укладено договір користування приміщенням № 04/15/055 від 12.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Караван" передає, а ТОВ "Формес - Т" бере у тимчасове користування приміщення розташоване за адресою: 61177, м.Харків, вул. Чуваська, буд. 8.

Також, між ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № ТО/01092016 від 01.09.2016 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 зобов'язується надавити транспорт для здійснення доставки грузів по Україні, а ТОВ "Караван" оплатити виконану роботу.

ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_4 було складено акти про надання транспортно - експедиційні послуги №31/01/17/1-КР від 31.01.2017 року, № 28/02/17/1 -КР від 28.02.2017 року, № 31/03/17/1-КР від 31.03.2017 року, № 30/04/17/1-КР від 30.04.2017 року, № 31/05/17/1-КР від 31.05.2017 року, № 30/06/17/1-КР від 30.06.2017 року, № 31/07/17/1-КР від 31.07.2017 року, № 31/08/17/1-КР від 31.08.2017 року, № 30/09/17/1-КР від 30.09.2017 року, № 31/10/17/1-КР від 31.10.2017 року, № 30/11/17/1-КР від 30.11.2017 року, № 31/12/17/1-КР від 31.12.2017 року.

ФОП ОСОБА_4 було складено податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Здійснення транспортування грузів ФОП ОСОБА_4 на підставі договору № ТО/01092016 від 01.09.2016 року підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за послуги, надані ФОП ОСОБА_4, було здійснено ТОВ "Караван" у безготівковій формі.

Також, між ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № ТО-Я/01/15 від 04.01.2015 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 зобов'язується надавити транспорт для здійснення доставки грузів по Україні, а ТОВ "Караван" оплатити виконану роботу.

ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_3 було складено акти про надання транспортно - експедиційні послуги №280215- 1/КР від 28.02.2015 року, № 310315-1/КР від 31.03.2015 року, №300415-1/КР від 30.04.2015 року, № 310515-1/КР від 31.05.2015 року, № 300615-1/КР від 30.06.2015 року, № 310715-1/КР від 31.07.2015 року, № 310815-1/КР від 31.08.2015 року, № 30091-1/КР від 30.09.2015 року, № 311015-1/КР від 31.10.2015 року, № 301115-1/КР від 30.11.2015 року, № 311215-1/КР від 31.12.2015 року, № 310116-1/КР від 31.01.2016 року, № 290216-1/КР від 29.02.2016 року, №310316-1/КР від 31.03.2016 року, № 300416-1/КР від 30.04.2016 року, № 310516-1КР від 31.05.2016 року, №300616-1/КР від 30.06.2016 року, № 310716-1/КР від 31.07.2016 року, № 310816-1/КР від 31.08.2016 року, № 300916-1/КР від 30.09.2016 року, № 311016-1/КР від 31.10.2016 року, №301116-1/КР від 30.11.2016 року, № 311216-1/КР від 31.12.2016 року, № 310117-1/КР від 31.01.2017 року, № 280217-1/КР від 28.02.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 було складено податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Здійснення транспортування грузів ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № ТО-Я/01/15 від 04.01.2015 року підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за послуги, надані ФОП ОСОБА_3, було здійснено ТОВ "Караван" у безготівковій формі.

Між ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_5 укладено договір № ТО/15072015 від 15.07.2015 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язується надавити транспорт для здійснення доставки грузів по Україні, а ТОВ "Караван" оплатити виконану роботу.

ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_5 було складено акти про надання транспортно - експедиційні послуги №02/15-КР від 28.02.2015 року, №03/15-КР від 31.03.2015 року, №04/14-КР від 30.04.2015 року, №05/15-КР від 31.05.2015 року, №06/15-КР від 30.06.2015 року, № 07/15-КР від 31.07.2015 року, № 08/15-КР від 31.08.2015 року, №09/15-КР від 30.09.2015 року, №10/15-КР від 31.10.2015 року, № 11/15-КР від 30.11.2015 року, №12/15-КР від 31.12.2015 року, №01/16-КР від 31.01.2016 року, №02/16-КР від 29.02.2016 року, №03/16-КР від 31.03.2016 року, №04/16-КР від 30.04.2016 року, №05/16-КР від 31.05.2016 року, №06/16-КР від 30.06.2016 року, №07/16-КР від 31.07.2016 року, №08/16-КР від 31.08.2016 року, №09/16-КР від 30.09.2016 року, №10/16-КР від 31.10.2016 року, № 11/16-КР від 30.11.2016 року, №12/16-КР від 31.12.2016 року, №01/17-КР від 31.01.2017 року, №02/17-КР від 28.02.2017 року, № 03/17-КР від 31.03.2017 року, №04/17-КР від 30.04.2017 року, №05/17-КР від 31.05.2017 року, №06/17-КР від 30.06.2017 року, №07/17-КР від 31.07.2017 року, №08/17-КР від 31.08.2017 року, №09/17-КР від 30.09.2017 року, №10/17-КР від 31.10.2017 року, №11/17-КР від 30.11.2017 року, №12/17-КР від 31.12.2017 року.

ФОП ОСОБА_5 було складено податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Здійснення транспортування грузів ФОП ОСОБА_5 на підставі договору № ТО/15072015 від 15.07.2015 року підтверджується товарно-транспортними накладними.

Розрахунки за послуги, надані ФОП ОСОБА_5, було здійснено ТОВ "Караван" у безготівковій формі.

Крім того, між ТОВ "Караван" та ФОП ОСОБА_7 укладено договір постачання № 04/01/16 від 04.01.2016 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_7 зобов'язано поставити товар, а ТОВ "Караван" прийняти та оплатити товар.

ФОП ОСОБА_7 виписано видаткові накладні № 196 від 06.04.2017 року на загальну суму 32054,33 грн., №92 від 05.10.2016 року на загальну суму 40694,08 грн., №91 від 21.09.2016 року на загальну суму 47251,89 грн.

Транспортування товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних № Р196-1 від 06.04.2017 року, №Р196-2 від 06.04.2017 року, №Р92 від 05.10.2016 року, №Р92-2 від 05.10.2016 року, №Р91-1 від 21.09.2016 року, №Р91-2 від 21.09.2016 року, №Р91-3 від 21.09.2016 року,

ФОП ОСОБА_7 до ТОВ "Караван" направлено лист, в якому зазначено, що ТОВ "Караван" здійснено розрахунок у готівковій формі за поставлений товар згідно договору №04/01/16 від04.01.2016 року в повному обсязі в належний строк.

На підтвердження готівкового розрахунку ТОВ "Караван" з ФОП ОСОБА_7 позивачем надано до суду прибуткові та видаткові касові ордери.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагенти позивача виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а позивач прийняв відповідний товар (послуги, роботи), сплатив їх вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському облік.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, необхідність укладення вищезгаданих договорів зумовлена тим, що основними видами діяльності ТОВ Караван є неспеціалізована оптова торгівля, а також виробництво паперу та картону.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Надані первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Матеріалами справи підтверджено, що основними видами діяльності ТОВ КАРАВАН є неспеціалізована оптова торгівля, а також виробництво паперу та картону (КВЕД 46.90. 17.12). При придбанні ТОВ КАРАВАН товарне матеріальних цінностей (стретч плівка, картон) у ТОВ ФОРМЕС - Т платник податку відносив такі витрати до складу витрат на придбання запасів, а саме Дт рахунку 20 Кт рахунку 631, тому як придбаний картон та стретч плівка в подальшому частково постачались платником як окремі групи товару на адресу контрагентів, а також використовувались на підприємстві з метою фасування та пакування канцелярських виробів виготовленої продукції для також їх подальшого постачання на адресу контрагентів.

У відповідності до п. 10 ПСБО № 16 Витрати витрати на собівартість реалізованих товарів| визначається за ПСБО № 9 Запаси . При цьому п. 5 ПСБО № 9 регламентовано, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 6 вказаного ПСБО встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом, а також товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу, а також малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу.

Пунктами 8 та 9 вказаного ПСБО регламентовано, що придбані (отримані) або вироблені запас зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, при первісною варті ст запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з суми, що сплачуються згіді з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

При цьому згідно з п.п. 5. 6 ПСБО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства.

Таким чином, позивач мав право відносити витрати придбання картону та стретч плівки до складу витрат на придбання товару або сировини і матеріалів незалежно від способу їх відображення у бухгалтерському обліку, у зв язку з тим, що товарно - матеріальні цінності фактично використовувались в господарської підприємства за результатом чого отримано дохід.

Щодо доводів апеляційної скарги про здійснення розрахунку з порушенням договірного строку, колегія суддів зазначає, щоТОВ КАРАВАН формувало витрати по господарським операціям з ТОВ Формес - Т в момент отримання товару від контрагента тобто в момент збільшення господарських зобов'язань щодо проведення розрахунків з даним контрагентом. Розрахунки фактично здійснені в перевіряємому періоді, а саме у жовтні 2017 р. З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган при проведенні перевірки досліджував фактичне їх здійснення. Колегія суддів звертає увагу, що згідно н.3.3.3 акту перевірки контролюючим органом не встановлено порушень платником податку здійснення касових операцій в тому числі розрахунків з застосуванням готівкових коштів з ТОВ Формес - Т , отже позивачем не порушено здійснення розрахунків з контрагентом за поставлений товар з порушенням визначеному у договорі строку.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення платником податку порядку складання товаро - транспортних накладних в частині визначення адреси навантаження та відвантаження товару, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ТОВ КАРАВАН розвантажував поставлений контрагентами товар та відвантажував його на адрес контрагентів покупців за адресами приміщення яке орендує у ФОП ОСОБА_8 та у ФОП ОСОБА_9

Щодо розбіжностей місця реєстрації ТОВ Формес - Т та місця навантаження товару з договором постачання від 20.01.2015 р. № 200111, а саме: м. Харків, вул. Чувашська буд. 8 , колегія суддів зазначає, що ТОВ Формес - Т згідно з договором оренди від 12.01.2015 р. № 04/15/055 орендує нежитлові приміщення загальною площею 150 квадратних метрів за адресою: м. Харків вул. Чувашська буд. 8., тому твердження контролюючого органу щодо розбіжностей (дефектності) є помилковим.

Щодо доводів відповідача про розбіжності у датах видаткових накладних та датах товарно транспортних накладних колегія суддів зазначає, що платник податку при постачанні товару (протягом одного календарного місяця, однієї календарної декади, декількох днів) складав декілька видаткових накладних згідно з якими здійснюється облік товарно - матеріальних цінностей на складі та їх списання зі складу при постачанні на адресу контрагентів. При цьому при фактичному транспортуванні товару складалась товарно транспортна накладна яка підтверджує фактичне відвантаження товару зі складу та його, транспортування на адресу покупців контрагентів. Тобто кількість товару та його вартість, що вказана у видаткових накладних складених протягом одного календарного місяця, однієї декади, декількох днів дорівнює кількості товару та його вартості, що вказана у товарно - транспортній накладній складеної при фактичному транспортуванні такого товару у податковому періоді.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №814/937/15.

Оскільки відповідачем у ході проведення перевірки позивача не встановлено фактів вчинення ТОВ "Караван" навмисних кримінально караних дій з метою штучного формування даних податкового обліку задля отримання податкових вигод, зважаючи на доведеність факту здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 по справі № 820/3227/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін О.М. Калитка Повний текст постанови складено 17.12.2018.